Ухвала

від 27.05.2020 по справі 420/5174/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5174/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Коваля М.П.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса заяву адвоката Романюка Валерія Ілліча про ухвалення додаткового судового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертранс 2000 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару від 03.08.2018 року №КТ-UA500650-0001-2018, №КТ-UA500650-0002-2018 та про відмову у митному оформленні товарів, що оформлено у вигляді карток відмов від 03.08.2018 року № UA500650/2018/00364, №UA500650/2018/027416,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду перебувала апеляційна скарга Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертранс 2000 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару від 03.08.2018 року №КТ-UA500650-0001-2018, №КТ-UA500650-0002-2018 та про відмову у митному оформленні товарів, що оформлено у вигляді карток відмов від 03.08.2018 року № UA500650/2018/00364, №UA500650/2018/027416.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертранс 2000 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару від 03.08.2018 року №КТ-UA500650-0001-2018, №КТ-UA500650-0002-2018 та про відмову у митному оформленні товарів, що оформлено у вигляді карток відмов від 03.08.2018 року № UA500650/2018/00364, №UA500650/2018/027416 залишено без змін

26 травня 2020 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертранс 2000 , адвоката Романюка Валерія Ілліча про ухвалення додаткового судового рішення по справі. В обґрунтування зазначеної заяви заявником зазначено, що 01.08.2019 між позивачем та адвокатом Романюком В.І. укладено договір про надання правничої допомоги №01/09/2019, відповідно до п. 3.1 якого позивач сплачує адвокату Романюку В.І. гонорар у розмірі 5000 грн. за представництво його інтересів по адміністративній справі (в порядку КАС України) щодо визнання протиправними та скасування рішень Одеської митниці ДФС про відмову у митному оформленні вказаного транспортного засобу. Згідно п. 3.2 зазначеного договору сторони домовились та обумовили, оплата гонорару здійснюється клієнтом в готівковій формі після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили, що узгоджується із приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 та ч. 7 ст. 139 КАС України. Заявник вказує, що 25.05.2020 року на виконання умов вищевказаного договору між адвокатом Романюком В.І. та ТОВ Інтертранс 2000 було підписано акт приймання-передачі робіт (надання юридичних послуг) на загальну суму 5000 грн., які були сплачені ТОВ Інтертранс 2000 . Заявник вказує, що право на компенсацію витрат на правову допомогу є невід'ємною гарантією адміністративного судочинства і воно не залежить від тог. чи сплачені кошти під час судового розгляду, чи мають бути сплачені після набрання рішення законної сили.

Розглянувши заяву адвоката Романюка Валерія Ілліча про ухвалення додаткового судового рішення та дослідивши матеріали справи у частині, що стосується даної заяви, колегія суддів вважає що заява підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 КАС України.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, частина сьома статті 139 КАС України встановлює граничний строк подачі відповідних доказів та наслідки їх неподання, а саме до закінчення судових дебатів. Саме до вказаного строку сторона може або надати докази, які підтверджують розмір понесених нею витрат, або зробити про намір стягнення таких витрат відповідну заяву. Крім того, докази, які підтверджують розмір понесених витрат можуть бути надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому наслідки у вигляді залишення такої заяви без розгляду, передбачені як за неподання заяви, так і у разі ненадання відповідних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем до ухвалення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року не було подано заяви про розподіл судових витрат та доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу.

Так, при поданні позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю Інтертранс 2000 було зазначено, що сума судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається із суми судового збору, що сплачена позивачем (т.1 а.с. 20).

В подальшому, 16.01.2020 року судом першої інстанції було залучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №15/11/2019 від 15.11.2019 року, укладений між адвокатом Романюк В.І. та ТОВ Інтертранс 2000 (т.2 а.с. 112-114).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ані у жодній письмовій заяві, наданій до суду першої інстанції, ані під час судових засідань в суді першої інстанції, ТОВ Інтертранс 2000 або його представниками не заявлялось про понесення позивачем витрат на правничу допомогу та про наявність намірів звернутись із відповідною заявою до суду для компенсації таких витрат.

Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем та його представником жодних відомостей щодо понесення витрат на правничу допомогу не надавалось, фактично про понесення позивачем витрат на правничу допомогу зазначено в заяві про ухвалення додаткового судового рішення, яка надійшла до суду 26 травня 2020 р., тобто вже після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів наголошує, що докази, які підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, дійсно можуть бути подані і після ухвалення рішення суду, проте згідно вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, виключно за умови попереднього подання до суду відповідної заяви про наявність витрат на правничу допомогу та намірів компенсувати понесені витрати, проте заявником вказаних вимог КАС України дотримано не було.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18) колегія суддів оцінює критично, оскільки у межах справи №815/1479/18, заявник звертався до суду із заявою щодо розподілу судових витрат до ухвалення судового рішення у справі, тобто у даному випадку обставини справи не є аналогічними.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи, що при ухваленні судового рішення у даній справі судами першої та апеляційної інстанції було вирішено питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем судових витрат, а також з огляду на те, що позивачем або його представником не було подано до або під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції заяви щодо понесених витрат на правничу допомогу, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви адвоката Романюка Валерія Ілліча про ухвалення додаткового судового рішення та наявність правових підстав для повернення зазначеної заяви без розгляду у відповідності до вимог залишення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду на підставі приписів ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Романюка Валерія Ілліча про ухвалення додаткового судового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертранс 2000 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару від 03.08.2018 року №КТ-UA500650-0001-2018, №КТ-UA500650-0002-2018 та про відмову у митному оформленні товарів, що оформлено у вигляді карток відмов від 03.08.2018 року № UA500650/2018/00364, №UA500650/2018/027416 - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець