Постанова

від 27.05.2020 по справі 484/3655/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.05.20

22-ц/812/713/20

Справа №484/3655/16-ц

Провадження № 22-ц/812/713/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,

без участі осіб, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

приватного сільськогосподарського підприємства

Полтавка

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Паньковим Д.А., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Полтавка (далі ПСП Полтавка ) про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПСП Полтавка про визнання договору оренди землі недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 568555 від 22 березня 2002 р., виданого на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 28 січня 2002 року № 15-р, їй належить земельна ділянка площею 5,0167 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради, Первомайського району, Миколаївської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За усною домовленістю, належна їй земельна ділянка перебувала в користуванні у відповідача без укладання між ними договору оренди землі.

У 2016 році вона звернулась до відповідача з проханням про повернення їй земельної ділянки так як мала на меті обробляти її самостійно, і мала повне право на її повернення, оскільки не була обмеженою ніякими договірними зобов`язаннями. Однак їй було відмовлено у повернені ділянки та роз`яснено, що у відповідача є договір оренди на зазначену земельну ділянку укладений у 2015 році, якого у ОСОБА_1 ніколи не було і якого вона не підписувала.

В порядку пошуку через веб-сайт, ОСОБА_1 дізналася, що дійсно існує договір оренди землі від 12 січня 2015 року, належної їй спірної земельної ділянки.

На прохання ОСОБА_1 , відповідачем було надано примірник договору оренди, ознайомившись з яким, ОСОБА_1 виявила, що вчинений від її імені підпис в графі Орендодавець належить іншій особі, а не їй, так як даного договору з відповідачем вона не укладала та не підписувала.

Враховуючи вищевикладене, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,0167 га, кадастровий номер 4825485500:04:000:0005, яка розташована в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладений 12 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП "Полтавка".

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПСП "Полтавка" про визнання договору оренди недійсним задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,0167 га, кадастровий номер 4825485500:04:000:0005, яка розташована в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладений 12.01.2015 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Полтавка" - недійсним.

Стягнуто з ПСП "Полтавка" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. та 4159 грн. 68 коп. витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи, а всього 4710 грн. 88 коп.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, представник відповідача ПСП Полтавка - Ремський Є.В. зазначає про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про призначення по справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи з огляду на те, що у експертному висновку №17-246 від 30 листопада 2017 року, який було виконано експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ, на сторінці 7, акцентовано увагу на тому, що при ретельному досліджені матеріалів справи було виявлено підпис за зовнішнім виглядом схожий з підписом від імені позивача. Такий підпис міститься на першому аркуші паспорту позивача.

При поданні апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, підстави проведення якої є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі на рішення по суті спору.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вялова І.М., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В силу ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Відповідно до ч.1ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825485500:04:000:0005, площею 5,0167 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 568555 від 22.03.2002 р., виданого на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 28 січня 2002 року № 15-р (т.1 а.с. 9-10).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2015 року, зареєстрованого реєстраційною службою Первомайським міським управлінням юстиції 02 лютого 2015 року, ОСОБА_1 передала свою земельну ділянку відповідачу в оренду терміном на 49 років (а.с. 7-10).

Звертаючись з позовом, позивач посилаючись на те, що її волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі не було, його вона не підписувала, а тому просила визнати цей договір недійсним.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки не підписання орендодавцем договору оренди землі свідчить про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір за таких обставин, виходячи з положень передбачених ч.1 ст.215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним у зв`язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч. 3 ст. 203 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірної додаткової угоди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першої статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Положеннями статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст.110 ЦПК України).

Звертаючись з позовом, позивач вказувала, що вищезазначений договір оренди вона не підписувала, на підтвердження чого її представником було заявлено клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року задоволено.

Висновком № 17-246 судово-почеркознавчої експертизи від 30 листопада 2017 року встановлено, що підпис від імені орендодавця ОСОБА_1 в оригіналі договору оренди землі від 12 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП "Полтавка", був виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Проводячи дослідження підпису від імені ОСОБА_1 експертом встановлено, що в у спірному договорі оренди землі підпис орендодавця простий, чіткий, виконаний рухами середнього, ближче до малого ступеня виробленості та координації.

Крім того, при ретельному досліджені матеріалів справи було виявлено підпис, за зовнішнім виглядом схожий з підписом від імені орендодавця ОСОБА_1 в оригіналі договору оренди землі від 12 січня 2015 року, укладеного між нею та ПСП Полтавка . Підпис міститься на копії першої сторінки паспорту і виконаний саме ОСОБА_1 з великим розривом у часі (19 років). Більше зразків такого підпису експерту надано не було.

При порівнянні дослідженого підпису із зразком підпису ОСОБА_1 на копії паспорту встановлено розбіжності транскрипції та загальних ознак: ступеня виробленості та координації; зв`язності, нахилу, розстановці, форми основи підпису, а також розбіжності окремих ознак: форми рухів при поєднанні, форми рухів при виконанні напрямку руху при виконанні основної частини 2-го елементу літери Н , протяжності рухів по горизонталі при виконанні кінцевого розчерку, протяжності рухів по вертикалі при виконанні; виду поєднання рухів при виконанні; точки закінчення рухів при виконанні першого розчерку у формі овалу у дослідженому підпису.

Оцінивши результати порівняльного дослідження, експерт констатував, що встановлені розбіжності ознаки стійкі, суттєві, виходять за межі варіантів ознак підписного почерку ОСОБА_1 , та створюють сукупність достатню для висновку про виконання дослідженого підпису від імені ОСОБА_1 в оригіналі договору оренди землі не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Наявність зовнішньої схожості дослідженого підпису на копії першої сторінки паспорту ОСОБА_1 , враховуючи розбіжності загальних та окремих ознак, а також характер, прояв вищевказаних діагностичних ознак свідчить про виконання дослідженого підпису з наслідуванням на око ( вірогідно саме підпис на першій сторінці паспорту був моделлю наслідування).

Представник відповідача, вважаючи вищевказаний висновок експерта неповним, неясним та необґрунтованим, таким, що суперечить матеріалам справи, звернувся з клопотанням про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду першої інстанції задоволено.

За результатами повторної почеркознавчої експертизи, провадження якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, висновок №5774/5775/5776/18-32 від 19 грудня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 у спірному договорі був виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, та підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 надала повноваження іншій особі на підписання від її імені оспорюваного договору оренди землі матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції під час розгляду справи, з врахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи, встановив, що оспорюваний договір оренди, укладені від імені ОСОБА_1 , підписаний не нею, а іншою особою, отже був укладений без її волевиявлення, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про недійсність зазначеного договору на підставі ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Інших аргументів, які були б підставою для скасування судового рішення апеляційна скарга не містить.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Полтавка залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 27 травня 2020 року.