Постанова

від 26.05.2020 по справі 419/3326/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Іванова О.М.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 419/3326/19

Провадження № 22-ц/810/298/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Авалян Н.М., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2

на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 лютого 2020 року , ухвалене у складі судді Іванової О.М. в смт. Новоайдар Луганської області,

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27 березня 2009 року відповідачка отримала кредит у розмірі 4400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом .

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачкою договір, що підтверджується підписом останньої в заяві.

В порушення вимог закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2019 року за відповідачкою утворилася заборгованість у сумі 103194,04 грн, яка складається з: 3954,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 90549,57 грн - по процентам за користування кредитом, 3300 грн - за пенею, 500 грн - штраф (фіксована частина), 4890,19 грн - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 березня 2009 року в розмірі 103194,04 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 лютого 2020 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд стягнув із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 березня 2009 року у сумі 94503,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Суд обґрунтував рішення тим, що 27 березня 2009 року Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк уклало кредитний договір з відповідачкою, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4400,00 грн, шляхом підписання заяви, яка за своєю формою є анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Крім того, суд виходив з того, що довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, розмір щомісячних платежів, комісія, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. Вказана довідка підписана відповідачкою 27 березня 2009 року, що свідчить про її ознайомлення та згоду з запропонованими банком умовами кредитування.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки пеня та штраф нараховані після 14 квітня 2014 року, що суперечить вимогам Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Тому, суд першої інстанції беручи до уваги, що відповідачкою не було подано відзиву та не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені представником позивача та підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основної заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 лютого 2020 року повністю та ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд ввадав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , зазначає, що під час витребування представником відповідачки відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України оригіналу Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою та оригіналу заяви-анкети від 27 березня 2009 року позивач суду не надав зазначені документи, посилаючись на їх перебування в архіві.

Витребування оригіналу вказаних документів обґрунтоване необхідністю дослідження підписання відповідачкою зазначених Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 встановлено, що умови договору приєднання повинні бути зрозумілими усім споживачам та доведені до їх відома.

Відповідачка посилається на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано чи підписані відповідачкою Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою та у мотивувальній частині рішення суду не вказані обставини про витребування у позивача оригіналів вказаних документів.

Також, відповідачка вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано, які умови договору, укаденого з позивачем, порушено відповідачкою.

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , зазначає, що суд першої інстанції вважав встановленими обставини укладення між позивачем та відповідачкою договору надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, проте недоведеними залишились обставини щодо підписання відповідачкою вказаних документів.

Крім того, відповідачка вказує на те, що судом першої інстанції в описовій частині рішення не зазначено про звернення її представника до суду із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю дослідження Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою на предмет підписання їх відповідачкою, а також не зазначено про звернення представника відповідачки із клопотанням про витребування у позивача оригіналів документів.

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував ч. 4 ст. 263 ЦПК України та не застосував правий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Додатково посилається на те, що ненадання відповідачкою відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень з боку відповідачки не є підставою для безумовного визнання обставин, на які посилається позивач.

(2) Позиція інших учасників справи

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк отримало 24 квітня 2020 року (а.с. 118).

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк зазначило , що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, письмово підтвердила ознайомлення та погодилась з умовами кредитування та лише після узгодження кредитного договору на встановлених умовах - сплата відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2,5 % щомісячно, що відповідає вимогам ст. 633, 634 ЦК України, отримала кредитну картку.

Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 з 2009 року по 2016 рік, тобто вісім років активно користувалася кредитними коштами, отриманими у межах укладеного договору. До звернення до суду відповідач до банку не оскаржувала умови укладеного договору, заперечень не висувала, проводила сплати за кредитними зобов`язаннями.

Також, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до відділення ПриватБанку, повідомила співробітнику про бажання отримати банківську послугу кредитна картка Універсальна, 55 днів пільгового періоду, відсоткова ставка 2,5 % на місяць на залишок заборгованості , ознайомилась з умовами кредитування, погодилась з ними, про що повідомила банк у письмовому вигляді, підписавши анкету-заяву. Жодних заперечень про необізнаність з умовами кредитування ОСОБА_1 ні до банку, ні до суду не висловлювала.

Додатково позивач посилається на те, що в межах укладеного договору відповідачка отримала чотири кредитні картки, кожною з яких активно користувалась.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримала 17 квітня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 117).

В судовому засіданні представник позивачки, який приймав участь в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу не визнав.

Представник відповідачки в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що ним встановлені обставини про те, що 27 березня 2009 року Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк уклало кредитний договір з відповідачкою, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4400 грн, шляхом підписання заяви, яка за своєю формою є анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідач ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмову вигляді, а також погодилась з тим, що дана заява разом Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з заявою відповідачка виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку Універсальна, 55 днів пільгового періоду .

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, розмір щомісячних платежів, комісія, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. Вказана довідка підписана відповідачкою 27 березня 2009 року, що свідчить про її ознайомлення та згоду з запропонованими банком умовами кредитування.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням норм права, з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 березня 2009 року ОСОБА_1 підписала заяву про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, в якій зазначений розмір кредитного ліміту, процента відсоткова ставка по кредиту 2,5% в місяць на залишок заборгованості, що підтверджується її підписом на заяві.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду за договором, в якій містяться тарифи банку, базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) складає 2,5%. Отже, виходячи із тарифів банку, відсоткова ставка на рік за укладеним сторонами договором складає 30% річних.

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду , в якій містяться тарифи банку, підписана ОСОБА_1 27 березня 2009 року.

Вказані обставини не заперечувалися представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, 27 березня 2009 року між ПАТ КБ ПриватБанк , яке змінило найменування на АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кошти в вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Тому, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити додаткові докази (виписка по рахунку та довідка про кредитні картки), надані позивачем.

З довідки АТ КБ Приватбанк вбачається, що ОСОБА_1 надавалися кредитні картки за № НОМЕР_1 зі строком дії 12/11, № НОМЕР_2 зі строком дії 07/15, № НОМЕР_3 зі строком дії 11/15, № НОМЕР_4 зі строком дії 12/16.

З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка після отримання карток неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувалася за придбанні товари, так й частково погашала заборгованість по кредиту.

Дані обставини не оспорювалися представником відповідачки.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором від 27 березня 2009 року, станом на 31 жовтня 2019 року за нею утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 3954,28 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 90549,57 грн.

Згідно 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання .

За умовами укладеного сторонами договору строк погашення кредиту в повному обсязі визначено не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.

В довідці про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду , яка підписана відповідачкою, визначено строк та розмір внесення відповідачкою щомісячних платежів.

Як зазналось вище, строк дії останньої перевипущеної картки № НОМЕР_4 встановлений 12/2016.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що сторони погодили як щомісячне виконання зобов`язання, так і строк кредитування до 31 грудня 2016 року.

Із наданого АТ КБ Приватбанк розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по відсоткам за користування кредитом розрахована за період з 14 березня 2014 року по 31 жовтня 2019 року в сумі 90549,57 грн.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 31 грудня 2016 року позивач не мав права нараховувати відповідачці проценти за користування кредитними коштами.

Колегія суддів вважає, оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилось з 01 січня 2017 року, то вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

Посилання представника позивача на те, що статтею 1048 ЦК України передбачено сплату відсотків у розмірі визначеному договором до дня повернення кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, слід зауважити, що із розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що Акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк нарахування відповідачці процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи із ставки 34,8% річних, починаючи з 01 вересня 2014 року, та 43,2% річних починаючи з 01 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що на момент збільшення відсоткової ставки відповідно до імперативних правил статті 1056-1 ЦК України банк був обмежений у праві приймати рішення про збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила) (в редакції на час зміни відсоткової ставки) рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Згідно з пунктом 99 Правил рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (рішення банку про підвищення процентної ставки за договором), на підставі яких саме з 01 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року позивачем змінена відсоткова ставка за договором, укладеним з відповідачкою, з 30% річних на 34,8% річних, в подальшому на 43,2%, не зазначені обставини, на підставі яких банк здійснив підвищення відсоткової ставки.

Матеріалами справи не підтверджено, що вищезазначені вимоги законодавства були належним чином виконані позивачем - відсутні докази того, що відповідачка була ознайомлена належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодила таку зміну.

Дані обставини свідчать про те, що визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 90549,57 грн, суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме базова ставка за процентами за користування кредитними коштами, зазначена як у заяві, так і в довідці становить 2,5 % на місяць, що складає 30 % річних, проте із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки як у передбаченому розмірі, так і у підвищеному розмірі, а саме: 34,8% річних та 43,2% річних.

Отже, банк неправомірно збільшив відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку, тому неправомірно нарахував проценти за підвищеною відсотковою ставкою.

Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним вище обставинам.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог), беручи до уваги визначені банком періоди та суми простроченої заборгованості, погоджений сторонами розмір відсоткової ставки 30% та надану формулу розрахунку, розмір процентів за користування кредитом складає:

за період з 01 вересня 2014 року по 13 жовтня 2014 року розраховується наступним чином: 4184,35 грн (заборгованість за кредитом) х 30% / 360 днів х 43 дні = 150 грн;

за період з 14 жовтня 2014 року по 20 січня 2015 року - 4072,80 грн (заборгованість за кредитом) х 30% / 360 днів х 99 днів = 336 грн;

за період з 21 січня 2015 року по 12 лютого 2015 року - 3970,34 грн (заборгованість за кредитом) х 30% / 360 днів х 23 дні = 76,10 грн;

за період з 13 лютого 2015 року по 31 грудня 2016 року - 3954,30 грн (заборгованість за кредитом) х 30% / 360 днів х 853 дні = 2810,85 грн.

Станом на 31 серпня 2014 року відповідачці позивачем були нараховані проценти, виходячи із відсоткової ставки, яка передбачена договором і складають 532,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Отже, станом на 31 грудня 2016 року відповідачці підлягали нарахуванню проценти, розмір яких становить 3905,21 грн.

При цьому, з розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н та виписки по рахунку коштів відповідачки вбачається, що ОСОБА_1 в період з 15 вересня 2014 року по 26 грудня 2016 року погашала заборгованість за кредитом договором як шляхом поповнення карткового рахунку, так і відбувалося автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки. Відповідачкою сплачено за вказаний вище період 8258,55 грн, які зараховані банком на погашення заборгованості за відсотками. Дана сума розрахована апеляційним судом, виходячи із підсумку сум зазначених в розрахунку заборгованості в колонці сплачено відсотків та сум вказаних у виписці по рахунку, без урахування сум, які є службовими операціями по списанню банком процентів та штрафів і зазначені у виписці по рахунку.

Враховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, оскільки банком за період з 15 вересня 2014 року по 26 грудня 2016 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом зараховано 8255,55 грн, а сума нарахованих відсотків за зазначений вище період складає 3905,21 грн., тобто є меншою, тому вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 14 березня 2014 року по 31 грудня 2016 року не підлягають задоволенню.

Крім того, у банка були відсутні правові підстави здійснювати зарахування сплачуваних відповідачем коштів на часткове погашення процентів за користування кредитом в сумі 4350,34 грн (8255,55 грн - 3905,21 грн).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, оскільки позивачем безпідставно в рахунок погашення процентів за користування кредитом були зараховані кошти в сумі 4350,34 грн, а заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 3954,28 грн, тому позовні вимоги АТ КБ Приватбанк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 3954,28 грн не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовані до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі були інші фактичні обставини, що вплинули на застосування норм матеріального та процесуального права. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Проте, в даній справі відповідачка підписала анкету - заяву та довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду за договором, в якій містяться тарифи банку, базова відсоткова ставка в місяць, що свідчить про погодження відповідачки у письмовому вигляді з умовами кредитування.

Отже обставини у справі № 342/180/17 є відмінними від обставин у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що Умови та правила надання банківських послуг не містять інформації про ознайомлення відповідачки з ними, тому на підставі наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути встановлені дійсні обставини укладення договору про приєднання до банківських послуг між позивачем та відповідачкою, не заслуговують на увагу, оскільки як зазначено вище, 27 березня 2009 року ОСОБА_1 підписала заяву про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, в якій зазначена процента відсоткова ставка по кредиту 2,5% в місяць на залишок заборгованості, та довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду за договором, в якій містяться тарифи банку, що підтверджується її підписом на вказаних документах.

Таким чином, 27 березня 2009 року між ПАТ КБ ПриватБанк , яке змінило найменування на АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кошти в вигляді кредитного ліміту на платіжну картку із визначенням відсоткової ставки за користування кредитом.Саме не підписання відповідачкою Умов та правил надання банківських послуг не дає підстав для висновку про не укладення між сторонами кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в описовій частині рішення не зазначено про звернення представника відповідачки до суду із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю дослідження Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою на предмет підписання їх відповідачкою, а також не зазначено про звернення представника відповідачки із клопотанням про витребування у позивача оригіналів документів не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

В частині 3 статті 265 ЦПК України передбачено, що в описовій частині рішення зазначаються: стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

В описовій частині рішення Новоайдарського районного суду Луганської області

від 28 лютого 2020 року не зазначено про клопотання представника відповідачки щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження та про клопотання щодо витребування доказів.

За змістом частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Випадки, за яких порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, викладені в частині 3 статті 376 ЦПК України.

Отже посилання представника відповідача на порушення судом норм процесуального права, а саме не зазначення в описовій частині рішення суду про клопотання представника відповідачки не є підставою для застосування частини 2 статті 376 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що пеня та штраф нараховані позивачем після 14 квітня 2014 року, що суперечить вимогам Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. ст. 610,611 ЦК України)

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядженням № 1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (АТО).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з лютого 1986 року має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Згідно положень Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція смт. Новоайдар Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання відповідачці нараховувалась пеня за період з січня 2017 року по 28 листопада 2018 року.

Отже, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором під час дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Як вбачається із матеріалів справи, банком нарахування штрафу здійснювалося в жовтні 2019 року, тобто під час дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача пені, штрафу, оскільки банком нарахування пені, штрафу здійснювалося під час дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами.

Звертаючись до суду із вимогою про скасування повністю рішення суду першої інстанції, відповідачка в апеляційній скарзі не виклала доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та неправомірної відмови судом у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу, комісії.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, по відсоткам за користування кредитом і в частині стягнення судового збору слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, по відсоткам за користування кредитом відмовити за необґрунтованістю.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції від 13 квітня 2020 року відповідачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн.

Оскільки апеляційна скарга відповідачки задоволена, то з Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 лютого 2020 року в частині вимог Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, по відсоткам за користування кредитом і в частині стягнення судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задовленні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, по відсоткам за користування кредитом відмовити за необгрунтованостю.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПО 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 2881 (дві тисячи вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Строк подання касаційної скарги під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст постанови складено 26 травня 2020 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Н.М. Авалян

Ю.В. Єрмаков