Постанова

від 13.05.2020 по справі 902/331/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Справа № 902/331/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

за участю секретаря судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників:

позивача - Герасимчук О.О.

відповідача 1 - Кравчук Д.М.

відповідача 2 - Путілін Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.20р. (ухваленого суддею Яремчуком Ю.О., повний текст складено 24.01.20р.) у справі № 902/331/17

за позовом ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське"

до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля"

про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" про визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 6 скликання Ради від 18.11.2014 р. № 563 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га від 20.11.2014 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р. позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення від 18.11.2014 р. № 563, визнано недійсним договір оренди землі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.09.2019 р. у справі № 902/331/17 рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р. у справі № 902/331/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди не надали оцінку твердженням ТОВ "Інтеграція Поділля" про відсутність порушеного права позивача, з посиланням на зміст рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі № 902/1056/17; не вказали, яке значення висновки у справі № 902/1056/17 мають для справи № 902/331/17 і яким чином результат розгляду вказаної господарської справи впливає на права позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи існує у ПАТ Турбівське право на постійне користування спірною земельною ділянкою. Постановою від 10.09.2019 р. справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.01.20 р. у справі № 902/331/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право постійного користування землею припинилось внаслідок розпаювання (яке і являє собою добровільну відмову від такого права), оскільки, саме з ініціативи позивача розроблялась та за його заявою затверджувалась технічна документація.

Суд вказав, що право постійного користування в зв`язку з розпаюванням і видачею правовстановлючих документів громадянам членам КСП припинилось і державний акт мав бути повернутий до архіву державного органу земельних ресурсів, чого зроблено позивачем не було. Спірна земельна ділянка у відповідності до затвердженої технічної документації входить до земель резервного фонду (землі запасу), розташована в межах населеного пункту. Отже, Турбівська селищна рада мала право нею розпоряджатись.

Суд першої інстанції зауважив, що доказів передання по передавальним актам у зв`язку з правонаступництвом від ВАТ Турбівське до ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське як правонаступника земельної ділянки площею 1740,5 га та доказів державної реєстрації за ПАТ Сілськогосподарське підприємстсво Турбівське права постійного користування спірною земельною ділянкою суду не надано.

З врахуванням відсутності належних та допустимих доказів, визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 р. №563 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності" задоволенню не підлягає, оскільки відповідне рішення не порушує права позивача за захистом яких останній звернувся.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.11.2014 р. суд першої інстанції зазначив, що враховуючи, що дана позовна вимога є похідною від вимоги про скасування рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.20 року та задовільнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ВАТ Турбівське державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №001273 було видано 10.08.1996 року, на підставі рішення Турбівської селищної ради Народних депутатів від 07.08.1996 року №9-22.

Жодних доказів того, що ВАТ Турбівське було ліквідоване, відповідачі до суду не надали.

Скаржник звертає увагу на те, що з 21.12.1994 року найменування сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське (ВАТ Турбівське ) декілька раз змінювалось, однак код ЄДРПОУ 00385632 при цьому залишався незмінним. ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське (код ЄДРПОУ 00385632) та сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське (ВАТ Турбівське) являються однією і тією ж юридичною особою, якій 10 серпня 1996 року було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ВН №001273, що також підтверджується численними рішеннями судів наявних в матеріалах справи.

Позивач звертає увагу на те, що припинення права постійного користування землею у випадку визнання районною державною адміністрацією акту недійсним, законодавство України не передбачає.

Зазначає, що оскільки, рішення Турбівської селищної ради Народних депутатів від 07.08.1996 року, за яким ВАТ Турбівське (правонаступником якого є ПАТ СП Турбівське ) видано державний акт на право постійного користування землею від 10.08.1996 року серії І-ВН №001273, та сам правовстановлюючий документ скасовані не були, доказів припинення права користування такою земельною ділянкою з підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України матеріали справи не містять.

Стверджує, що в порушення вимог ч. 6 ст. 75 ГПК України суд першої інстанції не врахував обставини, що були встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року по справі №120/2058/19-а відносно відсутності у діях ПАТ СП Турбівське факту самовільного зайняття ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка використовується ним згідно державного акту на право постійного користування землею від 10.08.1996 року серії І-ВН №001273.

Скаржник відмічає, що ВАТ Турбівське ( ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське ) не надавали своєї згоди на добровільне припинення права постійного користування всією земельною ділянкою, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 10.08.1996 року серії І-ВН №001273. В матеріалах судової справи відсутні будь - які докази на спростування даних обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Інтеграція Поділля заперечило вимоги апеляційної скарги та просило залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначило, що в матеріалах справи відсутні будь-які передавальні акти з регіонального фонду державного майна у Вінницькій області до сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу Турбівське . Так само, як і не передбачено статутом перехід всіх прав та обов`язків до новоствореного товариства.

Відповідач зазначає, що на момент видачі державного акту на право постійного користування землею такої юридичної особи як ВАТ Турбівське не існувало.

Право постійного користування в зв`язку з розпаюванням і видачею правовстановлюючих документів членам КСП припинилось і державний акт мав бути повернутий до архіву державного органу земельних ресурсів, чого зроблено позивачем не було. Спірна земельна ділянка у відповідності до затвердженої технічної документації входить до земель резервного фонду (земель запасу), розташована в межах населеного пункту. Отже, Турбівська селищна рада мала право нею розпоряджатися.

Зазначає, що при прийнятті рішення селищною радою було погоджено технічну документацію та віднесено земельну ділянку до багаторічних насаджень, при цьому не було змінено цільового призначення, оскільки землі перебувають в одній категорії земель - землі сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями.

Крім того, Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області у відзиві заперечила вимоги апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач стверджує, що після затвердження технічної документації та в подальшому отримання громадянами прав власності на земельні частки (паї) земельна ділянка, згідно державного акту на постійне користування землею площею 1740 га, втратила свою конфігурацію та при цьому були внесені зміни до земельно-облікової документації як району, так і селища Турбів.

Згідно технічної документації спірну земельну ділянку віднесено до земель резервного фонду, разом з тим Турбівська селищна рада набула право розпорядження землями комунальної власності в межах населеного пункту.

Відповідач стверджує, що САТ Турбівське володіло інформацією щодо проведення розпаювання земель і погодилось на перехід права власності на земельні частки до членів КСП, що свідчить про добровільну відмову від права постійного користування землею відповідно до ст. 149 ЗК України.

Звертає увагу на те, що розпорядження Липовецької РДА, згідно якого визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею, є чинним і не скасованим. А отже, ПАТ СП Турбіське не є користувачем спірної земельної ділянки.

Відповідач вважає, що при прийняті оскаржуваного рішення селищною радою не порушено права та законні інтереси позивача.

Турбівська селищна рада в письмових поясненнях стверджує, що спірна земельна ділянка станом на момент розроблення проекту із землеустрою щодо зміни межі селища Турбів та його затвердження (2009р.) в користуванні ПАТ СП Турбівське не перебувала. Спірна земельна ділянка була включена в межі селиша Турбів Турбівської селищної ради Липовецького району та перейшла в комунальну власність громадян.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Рішенням Акціонерного товариства Турбівське № 4 від 30 листопада 1995 року затверджено Статут сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське , у підпункті 1.1 якого визначено, що сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу засновано згідно з рішенням Регіонального фонду державного майна України в Вінницькій області від 31.10.1994 року № 354 шляхом перетворення державного підприємства бурякорадгоспу Турбівського у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року №210/93 Про корпоризацію державних підприємств . На статуті міститься відмітка печатки коду ЄДРПОУ 00385632 (т 1, а.с. 194).

Відповідно до п.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське", державна реєстрація якого проведена 28.04.2012р. за №1156105001100075, Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське", що надалі пойменоване Товариство, є правонаступником прав і обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське", що засноване як правонаступник прав і обов`язків державного підприємства Турбівський бурякорадгосп, відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 31.10.1994р. №354-ПП та Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. №54-93 шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство (т. 1, а.с.226).

Обставини, встановлені судами за результатом дослідження установчих документів, підтверджуються відповіддю на адвокатський запит № 1/20 від 30.01.20 головного управління статистики у Вінницькій області (т. 5 , а.с. 131 зворот), зі змісту якої вбачається, що станом на 03.02.20 в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 00385632 значиться Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське". У примітці зазначено, що 21.12.1994 Турбівський бурякорадгосп (дентифікаційний код 00385632 ) було перейменовано Виконавчим комітетом районної ради на Акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" (ідентифікаційний код 00385632). 29.10.1996 Акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" було перейменовано Липовецькою районною державною адміністрацією на Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" (ідентифікаційний код 00385632), про що 19.11.1996 року до ЄДРПОУ було внесено відповідні зміни. 16.08.2007 Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" було перейменовано Липовецькою районною державною адміністрацією на Відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" (ідентифікаційний код 00385632), про що 10.07.2008 до ЄДРПОУ було внесено відповідні зміни. 28.04.2012 Відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" (ідентифікаційний код 00385632) було перейменовано Липовецькою районною державною адміністрацією на Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (ідентифікаційний код 00385632), 03.05.2012 до ЄДРПОУ внесено відповідні зміни.

На підставі рішення Турбівської селищної ради народних депутатів від 07.08.1996 р. № 9-22 (т. 1 а.с. 191) виданий державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 (т.1, а.с. 15-16), яким посвідчено право постійного користування Відкритого акціонерного товариства Турбівське земельною ділянкою площею 1740,5 га сільськогосподарського призначення.

На земельній ділянці площею 16,6 га розміщені багаторічні насадження, які перебувають на балансі Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" та об`єкти нерухомості, що підтверджено довідкою № 75 від 22.03.17 (т.1 , а.с. 25).

Більша частина земель сільськогосподарського призначення у 2008 році була розпайована між працівниками ВАТ Турбівське та пенсіонерами з їх числа, і працівниками соціальної сфери.

30 вересня 2008 року Липовецькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 272 (т.1 а.с.117), яким вирішено:

затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад;

передати у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам працівникам колишнього ВАТ «Турбівське» та пенсіонерам з їх числа (згідно додатку 1) і працівникам соціальної сфери (згідно додатку 2);

дозволити землевпорядній організації в присутності представників відділу земельних ресурсів, Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад, власників земельних ділянок та представників зацікавлених сторін встановити в натурі межі земельних ділянок і скласти відповідні документи з питання передачі ділянок до використання;

державні акти на право постійного користування землею видані ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання 07.08.1996, рішення 5 сесії Приборівської сільської ради 22 скликання від 14.05.1996, рішення 5 сесії Костянтинівської сільської ради 22 скликання від 26.04.1996 та рішення 6 сесії Брицької сільської ради 22 скликання від 15.05.1996 вважати недійсними.

Додатками до даного розпорядження затверджено списки громадян, яким передаються земельні частки (паї) у власність для ведення товарного сількогосподарського виробництва (рілля) на території САТ "Турбівське" (т.1 а.с. 118-130).

В подальшому, Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.18 р. у справі № 902/1056/17, залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.18 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження №272 від 30 вересня 2008 року, у зв`язку із закінченням строку позовної давності на звернення з відповідним позовом.

Рішення Вінницької обласної ради № 905 від 10.12.09 р. Про зміну межі селища Турбів Липовецького району внесено зміни в територіальні межі селища Турбів.

Рішенням Турбівської селищної ради Липовецької району Вінницької області від 26.06.2014 р. Про проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,16га вирішено: надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 16, га (п. 1 рішення); замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки в проектній організації, яка має відповідну ліцензію на виконання робіт (п. 2 рішення); розроблену та погоджену в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки подати на розгляд чергової сесії Турбівської селищної ради для затвердження (п. 3 рішення). (т.1, а.с. 91).

Рішенням Турбівської селищної ради Липовецької району Вінницької області від 26.06.2014р. № 563 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності (в межах населеного пункту) на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області, площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1 рішення); передати в оренду ТОВ Інтеграція Поділля земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 15,3420 га терміном на 25 (двадцять п`ять) років (п. 2 рішення); ТОВ Інтеграція Поділля зареєструвати договір оренди в Реєстраційній службі Липовецького районного управління юстиції Вінницької області (п. 3 рішення) (т.1, а.с. 85).

20.11.2014 між Турбівською селищною радою та ТОВ "Інтеграція Поділля" укладено Договір, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку з кадастровим номером 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ради, в тому числі багаторічні насадження 15,342 га. Договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років до 19.11.2039 р. (т.1, а.с. 81-85).

В матеріалах справи міститься висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 3820/17-21 від 13.06.2018р., з якого вбачається, що фактичне землекористування позивача відповідає правовстановлюючим документам на Земельну ділянку площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки № 6 площею 555,8 га та розташована на території смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам, що графічно відображено на план-схемі у Додатках 5 та 6 до висновку;

межі Земельної сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького р-ну Вінницької області та на даний час перебуває в оренді ТОВ "Інтеграція Поділля" накладаються на Земельну ділянку площею 16,6 га, яка є складовою частиною Земельної ділянки № 6 площею 555,8 га посвідченої державним актом на право постійного користування землею І-ВН№001273 від 10.08.1996 р. виданого ВАТ "Турбівське", що графічно відображено на план-схемі в Додатках 6 до висновку (т.3 а. с. 19-29).

Позивач вважає себе належним землекористувачем, звернувся в суд з даним позовом за захистом свого майнового права від порушень у спосіб, передбачений законодавством.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України Про місцеве самоврядування в Україні визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Колегія суддів зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право постійного користування Відкритого акціонерного товариства Турбівське земельною ділянкою площею 1740,5 га сільськогосподарського призначення посвідчується державним актом на право постійного користування землею І-ВН №001273, виданого на підставі рішення Турбівської селищної Ради народних депутатів від 7 серпня 1996 року № 9-22. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №12.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Акціонерного товариства Турбівське № 4 від 30 листопада 1995 року затверджено Статут сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське , у підпункті 1.1 якого визначено, що сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу засновано згідно з рішенням регіонального фонду державного майна України в Вінницькій області від 31.10.1994 року №354 шляхом перетворення державного підприємства бурякорадгоспу Турбівського у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року №210/93 Про корпоризацію державних підприємств . На статуті стоїть відмітка печатки коду ЄДРПОУ 00385632 (т 1, а.с. 194).

29.10.1996 року Акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків було перейменовано Липовецькою районною державною адміністрацією на сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське .

Згідно загальних положень Статуту сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків у новій редакції, державна реєстрація якого проведена 27.06.2001 за № 03084701Ю0010054, відкрите акціонерне товариство по вирощуванню насіння цукрових буряків створене відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України №354 від 31.10.1994 року шляхом перетворення державного підприємства Турбівський бурякорадгосп у сільськогосподарське акціонерне товариство по вирощуванню насіння цукрових буряків відповідно до Дикрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №54-93. Скорочене найменування CAT Турбівське .

16.08.2007 року сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське було перейменоване Липовецькою районною державною адміністрацією на відкрите акціонерне товариство Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське .

28.04.2012 року відкрите акціонерне товариство Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське було перейменовано Липовецькою районною державною адміністрацією на публічне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Турбівське .

Згідно пункту 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське , державна реєстрація якого проведена 28.04.2012 за № 1156105001100075, Публічне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Турбівське , що надалі пойменоване Товариство, є правонаступником прав і обов`язків Відкритого акціонерного товариства Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське , що засноване як правонаступник прав і обов`язків державного підприємства Турбівський бурякорадгосп, відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 31.10.1994 №354-ПП та Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №54-93 шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство. (т.1, а.с. 226).

Із довідки Управління статистики у Липовецькому районі Головного управління статистики у Вінницькій області від №439334 серія АБ вбачається, що датою первинної реєстрації ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське (ідентифікаційний код 00385632) було 12.12.1991 року (т. 1 а.с. 44).

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.05.2016 року за №21959305 датою державної реєстрації ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське (ідентифікаційний код 00385632) є 21.12.1994 року (т. 1 а.с. 41-43).

Крім того, згідно з довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області від 03.02.2020 року № 03.3-08/126-20 під ідентифікаційним номером 00385632 зареєстровано публічне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Турбівське (місцезнаходження: Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 147), а також зазначено, що в попередніх відомостях за вказаним номером було зареєстровано Турбівський бурякорадгосп, який згідно з рішенням виконавчого комітету районної ради з 21.12.1994 року був перейменований на акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське .

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське є правонаступником прав і обов`язків ВАТ Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське , що засноване як правонаступник прав і обов`язків державного підприємства Турбівський бурякорадгосп.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське (код ЄДРПОУ 00385632) є правонаступником Акціонерного товариства відкритого типу Турбівське (код ЄДРПОУ 00385632), якому 10 серпня 1996 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ВН № 001273, в тому числі щодо права на земельну ділянку.

Доводи відповідачів про те, що на момент видачі державного акту на право постійного користування землею такої юридичної особи як ВАТ Турбівське не існувало та про те, що статутом позивача не передбачено перехід всіх прав та обов`язків до новоствореного товариства від перетвореного, суд оцінює критично, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи (статути суб`єктів господарювання (т. 1 а.с. 194-234), довідки та відповіді на запити головного управління статистики у Вінницькій області (т. 5 а.с. 131).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування ВАТ Турбівське на всі земельні ділянки, посвідчені актом, було припинено у зв`язку з розпаюванням земельної ділянки. Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом ст. 7 ЗК України, право постійного користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Разом з тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Стаття 142 Земельного кодексу України визначає механізм добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

Так, згідно ч.3 та ч.4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначено у статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у випадках визначених цією статтею.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких доказів, які підтверджують надання ВАТ Турбівське (правонаступником якого є ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське ) добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 1740,5 га, яке посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 від 10.08.1996 року.

Частиною 3 ст. 24 Земельного кодексу України визначено, що лише у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

А відтак припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення суб`єкта господарювання допускається лише разі, коли припинення останнього виключає правонаступництво. З урахуванням положень ст. 178 ЦК України, згідно якої об`єкти цивільних прав можуть вільно переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва та ст. 104 ЦК України, норми якої визначають наслідки реорганізації юридичних осіб (майно, права та обов`язки переходять до правонаступників), суд доходить висновку, що визначена в ст. 141 ЗК України підстава для припинення права користування земельною ділянкою у разі реорганізації підприємства не може застосовуватися, оскільки право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, переходить до правонаступника, а тому не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду. (Рішення від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) Конституційного Суду України, постанови № 663/1738/16-ц від 16.10.2019, № 906/392/18 від 05.11.19 Великої Палати Верховного Суду). Таким чином, право постійного користування землею, котре свого часу, згідно з чинним на той час законодавством, надавалося юридичним особам державної та інших форм власності в порядку правонаступництва, переходить до юридичних осіб, які не входять до переліку осіб, визначених частиною другою статті 92 ЗК України, та зберігається за ними незалежно від того, чи правонаступники оформили це право в установленому законом порядку.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Враховуючи, що судом встановлено факт правонаступництва позивачем прав та обов`язків ВАТ "Турбівське", який згідно з актом є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 1740,5 га, зауваження суду першої інстанції про відсутність доказів державної реєстрації за ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" права постійного користування спірною земельною ділянкою, не може слугувати належною підставою для твердження про припинення такого права.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедуру розпаювання слід ототожнювати з відмовою САТ "Турбівське" від всієї земельної ділянки, право на яку посвідчено актом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і надалі - в редакції на період спірних правовідносин) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

За приписами статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає:

проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі(на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

За приписами ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що матеріали даної господарської справи не містять ні проекту землеустрою, ні рішення органу місцевого самоврядування та інших доказів, які б підтверджували розпаювання спірної земельної ділянки площею 15,342 га.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлення даних обставин не відноситься до предмету спору та відповідно не входить у коло доказування у даній справі, а тому висновки суду першої інстанції про відмову позивача від частини спірної земельної ділянки є передчасними та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, положення Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції станом на 30.08.2008), не передбачали автоматичного припинення права користування нерозпайованими земельними ділянками, які не перейшли на праві приватної власності громадянам працівникам ВАТ "Турбівське".

Доказів відмови позивача, що є правонаступником ВАТ "Турбівське" від права на спірну земельну ділянку у будь-якій інші формі матеріали справи не містять.

Разом з тим, факт відсутності згоди ВАТ Турбівське (правонаступником якого є ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське ) на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, яке посвідчено державним актом серії І-ВН №001273 від 10.08.1996 року встановлено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04 грудня 2019 року по справі №120/2058/19-а (т. 5, а.с. 50-56) та судами у справі № 902/1056/17 (рішеннягосподарського суду Вінницької області вд 14.06.18, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018) та в силу ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення, а тому, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Крім того, під час розгляду справи № 120/2058/19-а, судом встановлено, що ВАТ Турбівське погоджено розпаювання лише частини земель, серед яких оспорюваної земельної ділянки площею 15,3420 га не має, право постійного землекористування в цілому на цю земельну ділянку не виключає.

Тобто, всупереч ч.5 ст.116, ст.ст.141, 142 ЗК України, на момент прийняття рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014р. № 563 необхідної згоди від позивача щодо припинення його права користування земельною ділянкою до Турбівської селищної ради Липовецького району не надходило, докази на підтвердження зворотнього у матеріалах справи відсутні. А тому здійснюючи розпорядження земельною ділянкою, яка належить на праві користування позивачу, селищна рада порушила його права та інтереси, оскільки порядок вилучення земельної ділянки у ПАТ "Турбівське" Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області дотриманий не був.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності права постійного користування земельною ділянкою спростовується також рішенням № 905 від 10.12.2009р. 27 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради (т. 5, а.с. 217 зворот), яким затверджено проект землеустрою щодо зміни межі селища Турбів, згідно з додатком до якого в межі селища включено землі землекористувача САТ "Турбівське" загальною площею 39,4953 га (графа 1.1.3). При цьому суд не бере до уваги відомості, що місяться в пояснювальній записці до проекту із землеустрою щодо зміни межі території смт. Турбів (т. 5 а.с. 206-207), на яку покликається селищна рада у своїх поясненнях від 17.03.20 (т. 5 а.с. 202-204), згідно з якими в межі селища включаються земельні ділянки загальною площею 286,9353 га, в т.ч землі САТ "Турбівське" - 21,1972 га, оскільки такі дані суперечать змісту рішення № 905 та додатку до нього в частині площі земельних ділянок САТ "Турбівське", які увійшли в межі селища Турбів.

Досліджуючи питання місцезнаходження спірної земельної ділянки, колегія суддів покликається на висновки експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №3820/17-21 від 13.06.2018р. у даній справі, згідно яких межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт.Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ "Інтеграція Поділля" накладаються на земельну ділянку для сільськогосподарського призначення площею 16,6га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996р. виданого ВАТ "Турбівське".

З урахуванням викладеного вище, слід дійти висновку, що рішенням 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014р. №563 було передано в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 за рахунок земельної ділянки з цільовим призначенням: для сільськогосподарського призначення площею 16,6га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996р. виданого ВАТ "Турбівське".

Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованими судовим експертом, висновок експерта відповідає вимогам, встановленим ст. 98 ГПК України, сторонами будь-яких заперечень щодо висновку експерта не подано, господарський суд, оцінивши висновок за правилами ст.86 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цього висновку, а відтак прийнято його в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст.ст.76-79 ГПК України.

Враховуючи, вказане, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідачів та висновки суду першої інстанції про те, що право постійного користування землею припинилось внаслідок розпаювання (яке і являє собою добровільну відмову від такого право), оскільки, позивачем погоджено розпаювання лише частини земель, до яких не ввійшла спірна земельна ділянка сількогосподарського призначення. При цьому, після процедури розпаювання земель, у користуванні позивача залишилась земельна ділянка, яка не була розпайована і право на частину якої є предметом спору у даній справі.

На виконання вказівок Верховного суду, викладених у постанові від 10.09.2019, щодо можливого впливу рішення у справі № 902/1056/17 на права позивача, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі №902/1056/17 в позові Публічного акціонерного товариства Турбівське про визнання незаконним та скасування розпорядження № 272 від 30.09.2008р. відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2018р. Підставою відмови в позові у справі № 902/1056/17 слугувало сплив строку позовної давності за позовною вимогою.

При цьому судами встановлено, що порядок припинення права користування земельною ділянкою ПАТ Турбівське Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області дотриманий не був. Липовецька районна державна адміністрація не мала права скасовувати рішення Турбівської селищної ради, так як відповідно до нього виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкт цих правовідносин заперечує проти їх припинення. Суд дійшов висновку, що порядок припинення права користування позивача спірною земельною було порушено, чим порушено право останнього на користування зазначеною земельною ділянкою.

Проаналізувавши дане рішення колегія зазначає, що Розпорядження Липовецької районної державної адміністрації № 272 від 30.09.2008р., яким визнано недійсним державний акт на право постійного користування серія І-ВН № 001273 не може свідчити про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки підстави для припинення такого права, визначені ст. 141 ЗК України. Зокрема с. 141 ЗК України (в редакції на час прийняття розпорядження - 30.09.2008) підставами для припинення права користування земельною ділянкою визначено: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

На переконання колегії суддів, визнання недійсним акта на право постійного користування (правопосвідчувального документа) органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, без наявності підстав, визначених спеціальним законодавством, не є підставою для припинення права.

Відсутність підстав, визначених ст. 141 ЗК України, надає суду право стверджувати, що навіть при наявності розпорядженя адміністрації, яким вказано на недійсність держаного акта, безпосередньо право постійного користування позивача не припинилося.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, постанові Великої Палати Верховного Суду № 906/392/18 від 05.11.19 р.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу приписів статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування в судовому порядку.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Тобто, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014р. № 563 з підстави порушення його права користування спірною земельною ділянкою суд вважає, що до кола обставин, які належало встановити для правильного вирішення спору, входять питання наявності або відсутності необхідного обсягу повноважень у відповідача 1 та дотримання порядку прийняття спірного рішення.

За приписами ч.1 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

У відповідності до п."в" ч.1 ст.20 Закону України "Про землеустрій", землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" встановлено види документації із землеустрою.

Тобто, наведене свідчить, що обов`язковою умовою щодо надання земельної ділянки у користування фізичним чи юридичним особам є розроблення певних видів документації із землеустрою, зокрема, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або ж технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 79-1 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Тобто, передумовою для надання земельної ділянки в користування на умовах оренди у разі формування нової земельної ділянки є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.73 ГПК України, висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення призначеної ухвалою суду першої інстанції від 08.06.2017 судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 3820/17-21 від 13.06.2018: фактичне землекористування Позивача відповідає правовстановлюючим документам на Земельну ділянку-2, яка є складовою частиною Земельної ділянки-3, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам, що графічно відображено на план-схемі у Додатках 5 та 6 до висновку;

межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт.Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ "Інтеграція Поділля" накладаються на земельну ділянку для сільськогосподарського призначення площею 16,6га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996р. виданого ВАТ "Турбівське" (т. 2 а.с. 19-29).

Отже, рішенням 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014р. №563 було передано в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 за рахунок земельної ділянки з цільовим призначенням: для сільськогосподарського призначення площею 16,6га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996р. виданого ВАТ "Турбівське".

Враховуючи вище викладене, відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420га, не могло відбуватись за технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки було сформовано нову земельну ділянку площею 15,3420 га.

Тобто, вказане вище свідчить, що Турбівська селищна рада Липовецького району в порушення вимог ст.ст.20, 79-1 , 123 ЗК України передала в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Стаття 135 ЗК України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Таким чином, враховуючи вище викладене, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, мала відбуватись виключно на засадах аукціону (земельних торгах).

Оскільки оскаржуваний договір було укладено з порушеннями норм чинного законодавства України, даний договір порушує права позивача на користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, договір оренди землі від 20.11.2014 р. слід визнати недійсним.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014р. №563, яким передано в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 прийнято в порушення вимог законодавства, що є підставою для визнання його незаконним та скасування, а договору оренди землі від 20.11.2014р. - недійсним, а тому позов підлягає задоволенню у в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності прав позивача на спірну земельну ділянку, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо вимог апеляційної скарги про винесення окремої ухвали у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права під час здійснення правосуддя суддею Господарського суду Вінницької області Яремчуком Ю.О., колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.

Така ухвала постановляється як за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, так і з ініціативи суду. Окрема ухвала постановляється судом в нарадчій кімнаті і оформляється окремим документом.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Проаналізувавши норми ст. 246 ГПК України, суд зазначає, що винесення окремої ухвали є виключно правом суду, а не обов`язком. При цьому, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для винесення окремої ухвали, а тому доводи позивача в обґрунтування підстав для винесення окремої ухвали, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.20р. у справі № 902/331/17 задоволити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.20р. у справі № 902/331/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 № 563.

Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2014, укладений між Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Стягнути з Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 44 смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 04326230) на користь Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632) 1600 грн. 00 грн. - витрат зі сплати судового збору; 4 642 грн 50 коп. - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (вул. Островського, 20, кв.3, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 34272506) на користь Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632) 1600 грн. 00 грн. - витрат зі сплати судового збору; 4 642грн 50 коп. - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Стягнути з Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 44 смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 04326230) на користь Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632) 2400 грн. - витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (вул. Островського, 20, кв.3, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 34272506) на користь Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632) 2400 грн. - витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/331/17 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" травня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.