Рішення

від 14.05.2020 по справі 910/23595/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020Справа № 910/23595/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Лангора"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права

за участю представників:

від прокуратури: Бондарчук І. П. - посвідчення № 051654 від 07.12.18

від відповідача: Власенко І. І.

від відповідача-2: Тунік А .В.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 р. до Господарського суду міста Києва звернувся заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Лангора" (далі - ТОВ "ВТП Лангора", відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутності права.

У позові прокурор зазначив, що ТОВ "ВТП Лангора", будучи власником нерухомого майна (об`єкти нерухомості літ. Б, И, О, загальною площею 68,4 кв.м.), яке знаходиться на земельній ділянці по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва, за рішенням Київради № 158/2380 від 06.04.2017 р. незаконно отримало в оренду земельну ділянку територіальної громади міста Києва площею 0,1540 га, кадастровий номер: 8000000000:85:242:0073 (далі - земельна ділянка) для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів.

У обґрунтування свого позову прокурор вказав, що площа земельної ділянки, наданої відповідачем-1 в оренду, значно перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване (у 22 рази), при цьому передача в оренду зазначеної земельної ділянки у відповідному розмірі відбулася без проведення земельних торгів; при прийнятті Київрадою рішення № 158/2380 від 06.04.2017 р. було змінене цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:242:0073) - із земель промисловості на землі житлової та громадської забудови, чим порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки. Також зазначив, що на підставі незаконного рішення № 158/2380 від 06.04.2017 р. між Київрадою та ТОВ "ВТП Лангора" був укладений договір від 13.09.2017 р. оренди земельної ділянки, тому такий договір підлягає визнанню недійсним, як вчинений з порушенням закону.

У позові, посилаючись на ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київради № 158/2380 від 06.04.2017 "Про передачу ТОВ "ВТП Лангора" земельної ділянки для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва";

- визнати недійсним договір оренди від 13.09.2017 р. земельної ділянки площею 0,1540 га по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва, укладений між Київрадою та ТОВ "ВТП Лангора", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за № 920;

- визнати відсутність у ТОВ "ВТП Лангора" права користування земельною ділянкою площею 0,1540 га (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 р. (суддя Плотницька Н. Б.) до розгляду справи була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 р. (суддя Плотницька Н. Б.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 р., позов заступника прокурора міста Києва був задоволений, визнано незаконним та скасовано рішення Київради № 158/2380 від 06.04.2017 про передачу ТОВ "ВТП Лангора" земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.09.2017 р.; визнано відсутність у ТОВ "ВТП Лангора" права користування земельною ділянкою площею 0,1540 га (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 р. вищевказані судові рішення були скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 р. дана справа прийнята до нового розгляду, призначене підготовче засідання, учасникам спору надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 р. було внесене виправлення щодо процесуального статусу Департаменту земельних ресурсів - у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі, заявлене під час минулого розгляду справи, судом не вирішувалось, оскільки відповідач-2 просив його не розглядати.

У підготовчому засіданні прокурор у строк, встановлений законом, надав письмові пояснення, у яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1 - Київради та відповідача-2 - ТОВ "ВТП Лангора" надали суду відзиви на позов, у яких проти позовних вимог прокурора заперечили з підстав їх необґрунтованості.

У судовому засіданні прокурор свої вимоги обґрунтував та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача-1 - Київради у судовому засіданні проти позову заперечив, вказав на відсутність обов`язку ТОВ "ВТП Лангора" щодо участі у земельних торгах з огляду на наявність зареєстрованого нерухомого майна на наданій йому у користування земельній ділянці. Також вказав, що зазначене нерухоме майно складається із трьох окремих будівель, розташованих окремо одна від одної на певних відстанях, і таке розміщення потребує наявності під`їздів (підходів) до них, що пояснює необхідність більшої площі спірної земельної ділянки. Окремо зазначив, що цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось, а було первісно встановлено Київрадою у прийнятому рішенні № 158/2380 від 06.04.2017 р., при цьому вид користування наданий відповідачу-2 відповідає Генеральному плану міста Києва. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 - ТОВ "ВТП Лангора" у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що спірне рішення Київради було прийняте на підставі погодженого проекту землеустрою відведення земельної ділянки, при цьому норми закону не визначають обов`язку відведення земельних ділянок виключно у розмірі площі ділянки, на якій розташоване нерухоме майно. Також звернув увагу на те, що прокурором не доведено, чим саме порушено інтереси держави.

Представник третьої особи - Департаменту земельних ресурсів в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.11.2019 р. по даній справі, дійшов висновку, що позов прокурора задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Переглядаючи рішення у даній справі та направляючи її на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019 р. вказав на необхідність при новому розгляді:

- встановити наявність підстав для продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах з огляду на положення частини 2 статті 134 Земельного кодексу України;

- дослідити обставини затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, у межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів на вул. Сирецькій, 33 у Подільському р-ні м. Києва та надати оцінку відповідним доказам;

- встановити наявність підстав на право користування ТОВ "ВТП Лангора" земельною ділянкою саме у розмірі 0,1540 га, з урахуванням тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості з урахуванням їх розташування та існуючих обмежень у використанні, зокрема, наявності охоронних зон, санітарно-захисних зон, червоних ліній;

- встановити чи відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки та чи був порушений порядок такої зміни цільового призначення землі;

- перевірити доводи прокурора про відсутність права ТОВ "ВТП Лангора" на мирне володіння майном (земельною ділянкою) та наявність порушеного інтересу держави, на захист якого був спрямований позов.

Виконуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, які згідно зі ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а також перевіряючи доводи учасників справи у цій частині, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, а також подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеного у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Київською міською радою) незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель".

При цьому, як вбачається з позову, прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, а тому має право на звернення до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2012, укладеного між ТОВ "ПКФ "Барс" і ТОВ "ВТП Лангора", останнє набуло право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 68,4 кв. м, розташований на земельній ділянці по вул. Сирецька, 33 у місті Києві, що складається з будівлі прохідної, позначеної на плані земельної ділянки літ. И, загальною площею 7,1 кв. м; будівлі диспетчерської, позначеної на плані земельної ділянки літ. Б, загальною площею 20,1 кв. м; будівлі вагової, позначеної на плані земельної ділянки літ. О, загальною площею 41,2 кв. м. (п. 1.1). Продавець повідомляє, що об`єкт продажу, розташований на земельній ділянці площею 1 478,00 кв. м, кадастровий номер 85:242:073, за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33, не перебуває у власності або користуванні ТОВ "ПКФ "Барс".

06.04.2017 р. Київською міською радою було прийняте рішення № 158/2380 "Про передачу ТОВ "ВТП Лангора" земельної ділянки для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів на вул. Сиренькій, 33 у Подільському районі м. Києва" (далі - спірне рішення), яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення ділянки ТОВ "ВТП Лангора" для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів на вул. Сиренькій, 33 у Подільському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-7802, заява ДЦ № 01062-000227443-014 від 29.11.2016 року) (п. 1);

- передати ТОВ "ВТП Лангора", за умови виконання пункту 3 цього рішення, із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1540 га (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів на вул. Сиренькій, 33 у Подільському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 06.09.2012 року № 1861, акт приймання-передачі майна від 06.09.2012 року) (п. 2);

На підставі зазначеного рішення 19.07.2017 р. між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "ВТП Лангора" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - спірний договір). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,1540 га, кадастровий номер 8000000000:85:242:0073, за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, у межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва (п. 1.1, 2.1).

Договір, укладений на 10 років (пункт 3.1 договору), був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за № 920 та зареєстрований Департаментом земельних ресурсів 20.09.2017 за № МЗК-1-01366.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Розглядаючи доводи прокурора про незаконність спірного рішення, суд відхиляє його твердження про те, що земельна ділянка мала відчужуватись шляхом проведення земельних торгів, враховуючи таке.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Такими випадками за змістом ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як вже встановлено судом, на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ "ВТП Лангора", знаходиться нерухоме майно (нежитлові будівлі літ. И, Б, О), належне останньому на праві власності, тому суд вважає, що вищевказана земельна ділянка була правомірно передана ТОВ "ВТП Лангора" без проведення земельних торгів.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.10 постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснив, що згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та той факт, що на земельній ділянці, переданій Київрадою у користування ТОВ "ВТП Лангора", знаходиться належне останньому на праві власності нерухоме майно, суд вважає, що надання земельної ділянки площею 0,1540 га у користування ТОВ "ВТП Лангора" (у тому числі для обслуговування об`єктів нерухомості, розташованих на ній) не вимагало проведення земельних торгів.

Доводи прокурора про те, що право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,1540 га не було оформлене попереднім власником нерухомого майна, а тому у ТОВ "ВТП Лангора" не могло виникнути прав на цю земельну ділянку, суд також відхиляє, оскільки норми закону закріплюють цілісність та нерозривність об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Так, згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексуУкраїни при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, що встановлює правову конструкцію безумовного слідування землі за об`єктом нерухомості (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04.02.2019 року по справі № 463/1696/15-ц, від 04.03.2019 р. по справі 902/341/17).

Отже, на час придбання ТОВ "ВТП Лангора" нежитлових споруд у власність, розташованих на земельній ділянці у м. Києві, вул. Сирецька, 33, закон прямо передбачав перехід до нового власника споруди права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вона розміщена, та частинами ділянки, які необхідні для її обслуговування.

За таких обставин, враховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, ТОВ "ВТП Лангора" стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі закону та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника майна (ТОВ "ПКФ "Барс").

Стосовно перевищення площі земельної ділянки над площею нерухомого майна, на якій воно знаходиться, про що вказував прокурор, суд зазначає, що жодним нормативним актом, яким регулюється порядок передачі у власність (користування) земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не передбачено вимог чи умов дотримання певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядуванні підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Також порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017 "Про порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві" (далі - Порядок), який розроблено з метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до вказаного Порядку (розділ 3) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на його розроблення або без такого дозволу у разі якщо зацікавленою особою відповідно до законодавства та цього Порядку набуто право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, крім випадку, коли право на земельну ділянку підлягає набуттю на конкурентних засадах (земельних торгах) (п. 3.1); при розробці документації із землеустрою враховуються дані міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, програм щодо використання земель та їх правовий режим (п. 3.4); документація із землеустрою погоджується в порядку та органами, встановленими статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України та у випадках, визначених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації (п. 3.5); при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій", надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено Земельним кодексом України, та проведення будь-яких обстежень, експертиз і робіт (п. 3.6).

Отже, законодавчо встановленою процедурою відведення земельної ділянки не передбачено проведення і отримання висновку спеціальної експертизи в частині відповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки нормативним документам в галузі будівництва, санітарним нормам та правилам з метою визначення площі земельної ділянки, яка має бути надана у користування власнику об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2016 р. ТОВ "ВТП Лангора" звернулось до Київради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 0,1540 га) в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва

12.07.2016 Київрада рішенням № 662/662 надано дозвіл ТОВ "ВТП Лангора" на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення указаної земельної ділянки для зазначених цілей.

Матеріали справи свідчать, що землевпорядною організацією - ТОВ "Гео-Макс" був розроблений проект землеустрою щодо відведення ТОВ "ВТП Лангора" земельної ділянки 0,1540 га на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва, який у подальшому був погоджений органом містобудування та архітектури, що здійснює державну політику у сфері земельних відносин (Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) (висновок № 9330/0/12-4/19-16 від 22.09.2016 р.), а також Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (висновок № 3/82-16 від 27.10.2016 р).

Межі земельної ділянки площею 0,1540 га по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) в процесі її відведення були погоджені із її суміжним землекористувачем - ТДВ "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій", що підтверджується актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 15.09.2016 року та абрисом указаної земельної ділянки, наявними у матеріалах справи.

Крім того на місцевість вказаної земельної ділянки були перенесені межі охоронної зони, зокрема, встановлені обмеження у використанні частини земельної ділянки площею 0,0087 га (охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (код 01.05)); площею 0,0222 га (охоронна зона навколо інженерних комунікацій (каналізація) (код 01.08)); площею 0,0200 га (охоронна зона навколо інженерних комунікацій (тепломережа) (код 01.08)); була визначена санітарно-захисна зона навколо об`єкта (код 03), а також встановлене обмеження у використанні частини земельної ділянки площею 0,0383 га (зона особливого режиму забудови (код 06.01)), що підтверджується актами перенесення в натуру (на місцевість) межі охоронної зони від 20.09.2016 р., відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Також суд встановив, що проект землеустрою, у тому числі щодо меж і розміру земельної ділянки, яка відводиться ТОВ "ВТП Лангора", був погоджений Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) (висновок № 9330/0/12-4/19-16 від 22.09.2016 р.), та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (висновок № 3/82-16 від 27.10.2016 р).

Суд наголошує на тому, що жодний нормативний акт не встановлює порядку визначення або нормативу розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування об`єктів нерухомого майна.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, об`єкт нерухомого майна загальною площею 68, 4 кв. м складається з будівлі прохідної, позначеної на плані спірної земельної ділянки літ. И, загальною площею 7,1 кв. м; будівлі диспетчерської, позначеної на плані земельної ділянки літ. Б, загальною площею 20,1 кв. м; будівлі вагової, позначеної на плані земельної ділянки літ. О, загальною площею 41,2 кв. м, що підтверджується витягом про державну реєстрацію права № 35798644 від 10.10.2012.

Тобто, належний ТОВ "ВТП Лангора" на праві власності об`єкт нерухомого майна площею 68,4 кв.м. складається із трьох окремих будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) окремо один від одного на певних відстанях, і таке розміщення будівель потребує наявності до них під`їздів (підходів).

Отже, оскільки частина зазначеної земельної ділянки перебуває у межах червоних ліній, а частина - в захисній смузі комунікацій, то дана ділянка має використовуватись також і як проїзд (прохід) до належних ТОВ "ВТП Лангора" об`єктів нерухомості (літ. И, Б, О), та з метою проведення комунікацій до цих об`єктів, що у сукупності пояснює її конфігурацію та загальну площу 0,1540 га.

Враховуючи такі обставини та наведені вище норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідачем-2 був дотриманий порядок одержання зазначеної земельної ділянки у користування у вказаних розмірах, а Київрада, зі свого боку, прийняла правомірне рішення, яким був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ВТП Лангора" для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, в межах червоних ліній, будівель і споруд та влаштування в`їздів, виїздів на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва.

Щодо цільового призначення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073), суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 1 рішення № 158/2380 від 06.04.2017 р., Київрадою було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення ділянки ТОВ "ВТП Лангора" площею 0,1540 га відповідно до категорії земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до інформаційної довідки, сформованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2017 за № 109050582, наявні відомості про те, що державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:242:0073 площею 0,154 га за адресою м. Київ, вул. Сирецька, 33, було проведено Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві 14.11.2016 (тобто, після прийняття спірного рішення), із формою власності - комунальна; цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; видом використання - для обслуговування та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу із знесенням, у межах червоних ліній, будівель і спору та влаштування в`їздів, виїздів.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" визначає, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За змістом положень частини 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Така містобудівна документація на місцевому рівні відповідно до статті 16 зазначеного Закону розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до статті 193 Земельного кодексу України є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташованих в межах кордонів України, у якій зазначене їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Так, зі змісту наявної у матеріалах справи пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1540 га за адресою м. Київ, вул. Сирецька, 33, вбачається, що відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, указана земельна ділянка знаходиться у західній планувальній зоні та за функціональним призначенням належить до комунально-складської території (існуючі), та частково - до вулиць і доріг (витяг з Містобудівного кадастру Києва). А згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 р., кодом цільового призначення земельної ділянки є 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Крім того, у проекті землеустрою вказаної земельної ділянки, розробленому відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначені категорія даної земельної ділянки: 200 (землі житлової та громадської забудови), а також її код, згідно із класифікацією видів земельних угідь - 009.03 (землі під будівлями та спорудами транспорту).

Також відповідно до наявної у справі довідки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві № 19-26-0.4-1164/35-16 від 26.09.2016 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, вбачається, що земельна ділянка за адресою: вул. Сирецька, 33 у Подільському р-ні м. Києва, орієнтовною площею 0,1540 га, обліковується як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів. У Державному земельному кадастрі немає відомостей про прийняті органами державної влади або органами місцевого самоврядування рішень щодо віднесення цієї земельної ділянки до певної категорії земель.

Отже, беручи до уваги зазначене, можна дійти висновку, що земельна ділянка площею 0,1540 га (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) була сформована, як новий об`єкт, а тому первісне встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки із категорією - землі житлової та громадської забудови, відбулось саме при прийнятті Київрадою спірного рішення № 158/2380 від 06.04.2017 р.

Таким чином, Київрадою не було порушено положень законодавства щодо визначення цільового призначення земельної ділянки у своєму рішенні.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки прокурор не довів суду належними та вірогідними доказами незаконності рішення Київради № 158/2380 від 06.04.2017 р., суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконним вказаного рішення та його скасування - відсутні, відтак, позов прокурора у цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно другої позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 920 від 13.09.2017 р., укладеного між Київрадою та ТОВ "ВТП Лангора", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Законів України "Про власність", "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.

Як вже було встановлено судом, підстав для визнання рішення Київради № 158/2380 від 06.04.2017 р. (про передачу в оренду ТОВ "ВТП Лангора" земельної ділянки площею 0,1540 га, кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) незаконним та його скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні. Отже, позов у частині похідної вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання відсутнім у ТОВ "ВТП Лангора" права користування земельною ділянкою площею 0,1540 га (кадастровий номер 8000000000:85:242:0073) по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі міста Києва, то у її задоволенні також слід відмовити, оскільки за висновком суду у ТОВ "ВТП Лангора" виникло право користування спірною земельною ділянкою з огляду на законність прийнятого Київрадою рішення та договору оренди земельної ділянки, укладеного відповідачами.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 р. (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Зокрема, у практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід застосовувати, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Проте, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність тверджень прокурора щодо незаконності спірного рішення та недійсності спірного договору і підстав для визнання відсутнім у ТОВ "ВТП Лангора" права користування спірною земельною ділянкою немає, то вищевказані критерії втручання у право власності, на які вказував Верховний Суд, у даному випадку не застосовувались.

У контексті наведеного, зважаючи на необґрунтованість доводів прокурора стосовно наявності порушень закону у спірних правовідносинах та враховуючи висновок суду щодо правомірного користування ТОВ "ВТП Лангора" земельною ділянкою, суд вважає, що, звертаючись з даним позовом, прокурор не довів наявність порушень інтересів держави під час прийняття спірного рішення та укладення спірного договору.

За таких обставин суд відмовляє у позові прокурора у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, які у даному випадку складаються зі сплати судового збору за подачу прокурором позову, апеляційних скарг від 26.06.2018 р., від 22.06.2018 р. та касаційних скарг від 14.03.2019 р., від 21.03.2019 р. ТОВ "ВТП Лангора" та Київрадою, покладаються на Прокуратуру міста Києва.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Лангора", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутності права.

Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг у сумі 17 529 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Лангора" (79056, м. Львів, вул. Пластова, 1, ідентифікаційний код 37952312) судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг у сумі 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 14 травня 2020 року.

Повний текст рішення складений 27 травня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головіна К. І.