Ухвала

від 26.05.2020 по справі 910/7398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.05.2020Справа № 910/7398/18

За поданням Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра

Анатолійовича

про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КиївХіллс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45

про стягнення 1.231.707,28 грн

суддя Сівакова В.В.

секретар судових засідань Кимлик Ю.В.

За участю представника

приватного виконавця - Єрмошин О.В., довіреність № б/н від 03.03.2020

СУТЬ СПОРУ:

08.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КиївХіллс Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 про стягнення 1.231.707,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від № 910/7398/18 від 29.11.2018 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КиївХіллс Україна 540.129,78 грн основного боргу, 70.468,44 грн пені, 540.129,78 грн штрафу, 53.469,54 грн інфляційних втрат, 14.162,00 грн- 3% річних, 18.275,39 грн витрат по сплаті судового збору, 51.436,49 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/7389/18 змінено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КиївХіллс Україна 277.614,75 грн основного боргу, 410,72 грн пені, 277.614,75 грн штрафу, 27.482,20 грн інфляційних втрат, 7.301,65 грн - 3% річних, 8.857,21 грн витрат по сплаті судового збору, 24.928,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

25.04.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 залишено без змін.

14.05.2020 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 - ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду міста Києва № 910/7398/18 від 19.05.2020 подання призначено до розгляду на 26.05.2020.

Представник заявника в судовому засіданні 26.05.2020 вимоги подання підтримав повністю.

Розглянувши матеріали подання та заслухавши пояснення заявника, Господарський суд міста Києва відзначає:

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 19 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, стаття 337 Господарського процесуального кодексу України не містить можливість обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника.

В листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії , який носить інформаційний характер, зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням застарілих норм з одного й того ж питання.

Закон України Про судоустрій і статус суддів визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою.

Стаття 7 цього Закону кожному гарантує захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін суд встановлений законом поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 та Лавентс проти Латвії від 07.11.2002).

Одночасно, поряд з цим, суд зазначає, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 (набув чинності для України 26.03.1976) передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Проте, суд враховуючи вищезазначені обставини вважає, що в даному випадку таке обмеження не відповідає всім вказаним критеріям.

Так, боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі № 910/7398/18 є юридична особа - Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 .

У поданні приватний виконавець просить суд обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 - ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 - ОСОБА_2 не є фізичною особою - боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 25.04.2029 у справі № 910/7398/18.

Таким чином, суд не вправі застосувати до такої особи виключний захід забезпечення виконання судового рішення - обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 - ОСОБА_2 у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 337 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Центр 45 - ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу складено 28.05.2020.

СуддяВ.В.Сівакова