Ухвала

від 27.05.2020 по справі 375/488/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/488/20

2/379/344/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2020 року м.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Зінкін В.І., розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ШАРКИ про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 09.04.2020 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з даним позовом.

Ухвалою судді Литвина О.В. від 17.04.2020 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням в.о. голови Рокитнянського районного суду Київської області Литвина О.В. від 29.04.2020, на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України, оскільки суддя Литвин О.В. звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2020, справу передано до Таращанського районного суду Київської області.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020, призначення не відбулося.

27.05.2020 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 справу передано для розгляду судді Зінкіну В.І.

Однак, 27.05.2020 суддею Зінкіним В.І. до вирішення питання про прийняття справи до свого провадження та призначення судового розгляду, подана заява про самовідвід з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, оскільки обставиною, яка унеможливлює його участь в розгляді даної цивільної справи в якості головуючого є те, що дану цивільну справу передано до Таращанського районного суду Київської області розпорядженням в.о. голови Рокитнянського районного суду Київської області Литвина О.В. від 29.04.2020, на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України, строк повноважень якого на момент винесення розпорядження закінчився. Крім того, 18.05.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи без вмотивованого розпорядження керівника апарату суду, що є порушенням пп. 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30, погодженого 26.11.2010 головою Державної судової адміністрації України (в редакції Рішення Ради суддів № 58 від 15.09.2016), пп. 2.3.47 п. 2.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Рокитнянського районного суду Київської області. Також розпорядження про передачу справи до Таращанського районного суду Київської області винесено 29.04.2020 при відсутності звіту про неможливість розподілу справи між суддями, оскільки протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями датовано 18.05.2020.

Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2020 суддя Литвин О.В., у провадженні якого перебувала цивільна справа № 375/488/20, звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

В силу ч. 7 ст. 20 Закону України Про судоустрій і статус суддів звільнення з посади судді, припинення його повноважень як судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді.

Отже, справа передана з порушенням встановленого законодавством порядку, та в такому випадку Таращанський районний суд Київської області не може бути судом, встановленим законом в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.4. ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття суд, встановлений законом , стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування суду , але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом:

суд утворений безпосередньо на підставі закону;

суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції;

суд діє в законному складі.

У справі Gurov проти Молдови (№ НОМЕР_1 , рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент розгляду справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження за відсутності будь-яких правових підстав.

Отже, слід вважати, що суд, встановлений законом означає наступне:

- дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

- дотримання правил автоматичного розподілу справ;

- наявність повноважень у судді;

- належний склад суду;

- наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

Оскільки на момент винесення розпорядження від 29.04.2020, суддю Литвина О.В. звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2020, що в свою чергу припиняє його повноваження на адміністративній посаді, а також повноваження судді.

Також, 18.05.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи без вмотивованого розпорядження керівника апарату суду, що є порушенням пп. 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30, погодженого 26.11.2010 головою Державної судової адміністрації України (в редакції Рішення Ради суддів № 58 від 15.09.2016), пп. 2.3.47 п. 2.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Рокитнянського районного суду Київської області.

Також розпорядження про передачу справи до Таращанського районного суду Київської області винесено 29.04.2020 при відсутності звіту про неможливість розподілу справи між суддями, оскільки протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями датовано 18.05.2020.

Отже, справа передана з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Таращанський районний суд Київської області у вказаній справі не може бути судом, встановленим законом .

В п.114 рішення ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 07.11.2002 зазначено: Суд нагадує, що, згідно з пунктом 1 статті 6, суд має завжди бути встановленим законом . Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів встановлений законом стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи. Термін закон , про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 статті 6.

Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Положеннями ч. 1 ст. 40 ЦПК України встановлено, що питання про самовідвід може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що заяву судді Зінкіна В.І. про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись статтями 20 ч. 7, 116 ч. 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву про самовідвід головуючого - судді Зінкіна Володимира Івановича у цивільній справі № 375/488/20 за позовом ОСОБА_1 до Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ШАРКИ про визнання права на земельну частку (пай).

Справу повернути до Рокитнянського районного суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяВ. І. Зінкін