Рішення

від 29.12.2008 по справі 2-763/2008

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N2-763/2008 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 грудня 2008 р. м Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.

при секретарі Рибкіній Г.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради про визнання права

власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в судовому засіданні, в обґрунтування позову пояснив, що 05.03.2003 року помер чоловік позивача ОСОБА_6, який постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яка складається з сумісної власності на квартиру, розташовану в м. Димитров, вул.  Ватутіна, 17/51, згідно свідоцтва про право власності на житло, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Заповіт спадкодавець не складав. Позивач прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву про її прийняття у встановлений законом строк, але нотаріус відмовився оформити спадщину, оскільки у свідоцтві про право власності на житло не зазначено, у якій частці позивачу та її чоловіку належала спірна квартира.

Доньки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у відведений законом строк не звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини і тому позивачка вважає, що є єдиною спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_6

За таких обставин, позивач просить визнати за нею право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: м. Димитров Донецької області, вул.  Ватутіна, 17/51.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради позов визнав та просив суд розглянути справи без його участі, надавши до суду відповідну заяву.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_3, діюча від імені своєї сестри ОСОБА_7 за довіреністю, на початку розгляду справи позовні вимоги позивача визнавали часткого та вважали, що вони також мають право на спадщину після свого батька, однак у задоволенні поданого ними позову до суду про надання додаткового строку про прийняття спадщини їм було відмовлено, так як судом не було встановлено поважності причин такого пропуску, після чого треті особи позов визнали.

Судом встановлено, що 05.03.2003 року помер чоловік позивача ОСОБА_6, який постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, про смерть та акту з місця проживання (а.с. 19, 20, 7).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається з сумісної власності на квартиру, розташовану в м. Димитров, вул.  Ватутіна, 17/51, згідно свідоцтва про право власності на житло, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 9, 17).

Заповіт спадкодавиць не складав. Позивачка ОСОБА_4 у відведений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та таким чином прийняла спадщину після смерті свого чоловіка (а.с. 22).

Доньки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_7 своєчасно не звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті батька та звернувшись до суду також отримали відмову у наданні їм додаткового строку на прийняття спадщини, оскільки

цей  строк був  пропущений  без  поважних причин, що підтверджується копією рішення місцевого суду та копією ухвали апелляційного суду (а.с. 58-63).

Таким чином позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР позивачка є спадкоємцем першої черги за законом та відповідно до ч. 1, п. 2 ст. 549 ЦК Української РСР вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про власність», майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам. Згідно ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність.

За змістом ст.3 69 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Відповідно до приписів ст.372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Так, відповідно до Закону, та досліджених доказів по справі, слід вважати, що квартира, розташована за адресою: м. Димитров Донецької області, вул.  Ватутіна, 17/51, належала померлій та позивачу у рівних частках .

В силу вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, та за ним необхідно визнати право власності на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою: м. Димитров Донецької області, вул.  Ватутіна, 17/51.

На підставі ст.ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 369, 372 Цивільного кодексу України, Закону України «Про власність», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: м. Димитров Донецької області, вул.  Ватуніна, 17/51, яка залишилась після померлого ОСОБА_6.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.