Рішення

від 26.02.2020 по справі 206/4393/16-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/4393/16-ц

Провадження 2/206/9/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, про визнання недійсним рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту,

за участі представників:

позивача, адвоката Андрущенко В.О..

відповідача, адвоката Бардаченко В.В.,

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

встановив:

02.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Згідно позовних вимог за первісним позовом, ОСОБА_1 на підставі договору дарування, який укладений 26.03.1994 року між ним та ОСОБА_5 , є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1282кв.м. Вказаний договір дарування був зареєстрований 26.03.1994 р. в реєстрі під № 1-644, а також в Дніпропетровському Інвентарбюро, і 14.11.1995 року він отримав технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 на своє ім`я. В подальшому, рішенням виконкому Дніпропетровської міської Ради №393 від 20.03.1997 р. земельна ділянка загальною площею 1300кв.м., на якій знаходиться домоволодіння, була передана йому в приватну власність і користування. На підставі вказаного рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради №393 від 20.03.1997 р. йому 24.04.1997 року був виданий Державний акт серія ДП Д*в„–002473 84059003 на право приватної власності на землю площею 1017кв.м. для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, який зареєстрований у книзі державних актів на право приватної власності на землю за №002473. Вказаним Державним актом на право приватної власності на землю чітко визначені зовнішні межі земельної ділянки, згідно до яких його сусідом по межам від В до Г є АДРЕСА_1 , яке належить відповідачці, яка, використовуючи те, що він деякий час не мешкав у своєму домоволодінні, всупереч правил добросусідства, порушуючи межі земельних ділянок, збудувала на його земельній ділянці господарську споруду довжиною 4,28 м, шириною 2,65 м та висотою 1,55м. Крім того, викопала за цією господарською спорудою криницю. Таким чином, відповідачка перешкоджає йому в користуванні його власністю, а саме земельною ділянкою розміром 19,86м х 8,50м х 19,42м х 8,50м площею 0,0167 га.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнень позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0167 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованою за адресою АДРЕСА_1 згідно Державного акту серія ДП Д*в„–002473 84059003 від 24.04.1997 року на право приватної власності на землю площею 1017кв.м. для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, який зареєстрований у книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 002473, шляхом відновлення встановлених Державним актом ДП Д*№ НОМЕР_3 84059003 на право приватної власності на землю меж земельної ділянки, та зобов`язавши ОСОБА_4 знести господарську будівлю довжиною 4,28 м шириною 2,65 м та висотою 1,55 м збудовану на належній йому земельній ділянці за власний рахунок. Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати (том №1, а.с.2-5, 29-30).

Згідно позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , первісним власником домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складалося з 2-х житлових будинків, була її матір, ОСОБА_6 , яка залишила заповіт на користь її рідної сестри, ОСОБА_5 , якій на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.10.1991 року перейшло у спадок домоволодіння їх батьків. З її згоди та за наявності усіх відповідних дозволів на території їх домоволодіння вона за власні кошти збудувала собі окремий житловий будинок. Межа між їх житловими будинками, що входили до складу вищезазначеного домоволодіння, проходила по прямій лінії. До сьогоднішнього дня за спільною домовленістю межа між будинками проходить по прямій лінії. ІНФОРМАЦІЯ_1 її сестра, ОСОБА_5 , звернулася в БТІ до техніка ОСОБА_20 , яка для поділу їх домоволодіння (2-х житлових будинків, які в спадок перейшли до її сестри, та житлового будинку який вона за власні кошти з її згоди побудувала на території колишнього домоволодіння батьків) повинна була скласти відповідний акт розподілу. Для неї її сестра надала копію витягу з технічного паспорту, в якому межа між їх житловими будинками проходить по прямій лінії та відповідає дійсності та огорожі між будинками. З позову її племінника ОСОБА_1 вона довідалася, що технік БТІ Мухіна в технічному паспорті на їх домоволодіння зазначила одну схему розподілу між домоволодіннями, а в схемі розподілу домоволодіння ОСОБА_1 , яке є додатком до Акту обстеження їх домоволодіння від 17.02.1993 року, нею була зазначена зовсім інша схема розподілу домоволодіння. Акт вона ніколи раніше не бачила та не підписувала. Рішенням виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів від 16.04.1993 року за №170/2 було затверджено Акт бюро технічної інвентаризації від 17.02.1993 року, складений на предмет розподілу домоволодіння АДРЕСА_4 , її сестрі ОСОБА_5 , було виділено земельну ділянку площею - 1282кв.м. та її житловому будинку залишено поштову адресу АДРЕСА_1 , а їй виділено в користування земельну ділянку площею 725кв.м. з поштовою адресою АДРЕСА_3 . Про схему розподілу домоволодіння в зазначеному рішенні згадується, тому це рішення її влаштовує та не порушує її права, адже саме її рідна сестра підробила схему розподілу земельної ділянки, якою потім скористався її син (відповідач) для незаконної приватизації своєї земельної ділянки відповідно до схеми, яку він вважав за потрібне. Після цього її сестра отримала взамін вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину - свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 22.02.1994 року. Позивач, ОСОБА_1 , отримав в дар від її сестри (його матері) домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26.03.1994 року. Після того як вона ввела в експлуатацію належне їй домоволодіння та сарай, вона отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.03.2005 року за адресою домоволодіння АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 приватизував свою земельну ділянку разом з частиною її земельної ділянки без погодження з нею межі між їх земельними ділянками - на Акті погодження меж земельної ділянки замість її підпису міститься підпис голови квартального комітету, яка зазначила, що вона нібито не проживає в належному їй домоволодінні, тому її погодження не потрібно.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 393 від 20.03.1997 року ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку, на якій знаходиться його домоволодіння, та на підставі зазначеного рішення 24.04.1997 року отримав державний акт на право приватної власності на землю. Весь цей час межа їх земельної ділянки проходить по лінії, яка існувала 1993 року та відображена у абсолютно усіх документах. Останнім документом є довідка Головного архітектурно-планувального управління інженерно геолого-геодезичної служби Дніпропетровської міської ради за №11392 від 08.10.2015 року. Про наявність у ОСОБА_1 державного акту на землю їй відомо не було.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_4 просить суд поновити їй строк на оскарження рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.03.1997 року № 393 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 20.03.1997 року № 393 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1017 га (0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,0017 га для ведення особистого підсобного господарства). Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серія ДП № 002473, виданий 24.04.1997 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 20.03.1997 року за № 393 - зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №002473 (том №1, а.с.37-38).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2016 року по даній справі було відкрито провадження та призначено справу до попереднього розгляду (том № 1, а.с. 23).

Зустрічний позов ОСОБА_4 було прийнято в судовому засіданні 26.10.2016 року (том № 1 а.с. 56).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2016 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом про витребування доказів було задоволено (том №1, а.с. 68).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2017 року по даній справи клопотання представника позивача за зустрічним позовом про призначення експертизи було задоволено (том № 1, а.с. 147,148).

27.06.2017 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній справі було відновлено провадження по цивільній справі (том №1, а.с. 167).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2017 року клопотання представника позивача за первісним позовом про витребування доказів було задоволено (том №1, а.с. 181).

08.11.2017 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська клопотання представника за первісним позовом про витребування доказів було задоволено (том №1, а.с. 237, 238).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2018 року провадження по справі було зупинено на час проведення судової земельно-технічної експертизи (том №2, а.с. 164).

13.09.2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про відновлення провадження по даній цивільній справі, призначено судове засідання (том №3, а.с. 34).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2019 клопотання представника позивача за зустрічним позовом про витребування доказів було задоволено (том №3, а.с. 48).

23.12.2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська клопотання представника позивача за зустрічним позовом про витребування доказів було задоволено (том №3, а.с. 79).

10.12.2019 року ОСОБА_2 до судового розгляду справи подано заяву про залучення її в якості правонаступника ОСОБА_4 (а.с. 52). В судовому засідання 26.02.2020 року, заяву ОСОБА_2 було задоволено (том № 3, а.с. 142).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_9 первісний позов підтримав та просив його задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов підтримав та просив його задовольнити, також пояснив, що в 1994 році йому тітка подарувала будинок, по АДРЕСА_1 . Відносини у них були добрі на той час, коли будинок добудували, тітка звернулася з проханням про те, щоб підключитися до її будинку і світло і газ, на що він сказав, щоб вона звернулася до служби щоб їй підключили світло та газ, на що вона образилася. З того моменту день зі дня почалися сварки з нею, довго він не витримав зібрав речі і покинув будинок. Минув час він зустрів товариша, котрий йому повідомив, що тітка з`їхала та будинок пустий. Коли він приїхав, то в нього був шок, серед двору стояв гараж без даху. Кожна шиферна була знищена, коли почав питати сусідів вони повідомили, що кожного ранку тітка піднімалася по драбині і розбирала шифер. Він не відразу почав там жити, перевозив речі потрохи, а потім приїхав і побачив, що його речі викинули з будинку. Ближче до осені з батьком почали будувати паркан, бо між будинками не було жодної перепони, вона коли хотіла тоді і приходила. Паркан поставили по межам, коли він жив з батьком він займався оформленням документів. Робилися геодезичні дослідження, після того як йому подарували будинок, сусіди побудували кухню, вона заходила на його межу, але він не заперечував, тоді кухня йому не заважала. Після того як побудували паркан побачив, що відповідачка побудувала за парканом сарай, який знаходиться на його землі, сарай побудувала безпідставно. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача з первісним позовом ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення первісного позову, просила задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Представник відповідача Дніпровської міської ради за первісним ОСОБА_3 щодо заявлених позивних вимог за первісним позовом поклалася на розсуд суду, за зустрічним позовом заперечувала проти задоволення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_1 , вони живуть на межі з ОСОБА_1 , біля його будинку в„–33 . Спочатку там жила ОСОБА_4 , а коли вона побудувала будинок, то перейшла до себе. Паркан був необхідний, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно були сварки, зараз паркан прямий, хоча він не повинен бути прямий, а повинен змінювати свою траекторію. ОСОБА_4 побудувала свій сарай на території ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона з чоловіком переїхала за вказаною адресою у 2004 році, між будинками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стояв невеликий паркан, між ними постійно були сварки, потім вона з чоловіком вирішили підняти паркан вище, щоб не бачити ОСОБА_4 та не чути її постійні крики, але навіть після підняття паркану вона все одно постійно висіла на паркані, лякала та кричала. Паркан стояв рівно по траєкторії, хоча повинен був стояти не рівно, ОСОБА_4 безпідставно за парканом побудувала сарай на землі, яка належить ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 він колись працював. ОСОБА_4 він не знає, документи на будинок не бачив, бачив як були викинуті речі ОСОБА_1 на подвір`я. Також допомагав будувати гараж, сарай та паркан, при будівництві паркану їм з сусіднього двору заважала жінка, паркан будували, як казав ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, йому не відомо, які питання вирішують ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Коли працював начальником міліції до пенсії, і ОСОБА_1 звертався до нього за консультацією. Особисто він був у них на ділянці, питання постановлено було, щодо води, за паркан йому відомо, що він був не великий, а потім став вищий.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що спочатку між будинками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стояв маленький паркан, а потім був замінений на великий. ОСОБА_4 не чинила перешкод ніяких, вони спостерігали за цим з вікна, перший паркан будувався на початку 90 - х років, а змінений був на інший в 2002 році.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що до ОСОБА_4 на земельну ділянку він потрапив у 2000 році, там ще стояв старий паркан і ОСОБА_4 повідомила та попросила його не заходити на територію ОСОБА_1 , так як у них неприязні відносини. В 2002 році він з жінкою приїхав на декілька днів до ОСОБА_4 , прокинувшись на наступний день, побачив, як ОСОБА_1 ламав паркан та сарай. Коли приїхав в наступний раз, то там вже стояв інший паркан.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 пояснив, що вони не можуть провести геодезичні точки, оскільки у них немає обладнання необхідного. Технічний паспорт не може бути підставою для перенесення межі земельної ділянки.

Спеціаліст ОСОБА_19 в судовому засіданні суду пояснила, що завданням Держеокадастру є реалізація повноважень з державної реєстрації земельних ділянок. Сертифіковані інженери землевпорядники розробляють документи, вони використовують ті документи, які розробляють інженери - розпорядники. У 2008 році згорів архів, інформація не збереглася. Вони з 2013 року реєструють виключно межі, площу земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено , що згідно свідоцтва на право на спадщину, виданого 05.10.1991р. старшим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Румянцевою Л.І., вбачається, що ОСОБА_5 стала спадкоємницею далі мовою оригіналу жилого, шлакобетонного дома А- І , жилой площадью 26,5 кв.м., жилого дома Б-І жилой площадью 17,8 кв.м., неоконченного жилого дома кирпичного, сарай В кирпичный, уборная Е досчатая, ограждение № І-3, расположенного на земельному участке размером 1364 кв.м., находящегося в АДРЕСА_4 . Також долучено план земельного участка м 1:500 (том №1, а.с. 39,40).

Відповідно рішення Виконавчого комітету Самарської районної Ради народних депутатів від 02.10.1992 року за №456 вирішено: Разрешить гр. ОСОБА_5 произвести отчуждение /подарить/ неоконченного строительством жилого дома Д , расположенного по улице Элеваторной №23 гр. ОСОБА_4 , проживающей по АДРЕСА_16 . Разрешить гр. ОСОБА_4. жилой дом Б-І , как непригодный к жилью, переоборудовать в сарай; Вторую часть пункта 1 решения №975 от 17.09.88 года Исполнительного комитета народных депутатов считать утратившим силу (том №1 а.с. 115,116).

Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної Ради народних депутатів від 16.04.1993 року за №170/2 вирішено затвердити акт бюро технічної інвентаризації від 17.02.1993 року, складений на предмет розподілу домоволодіння АДРЕСА_4 , в зв`язку з чим: виділити в користування гр. ОСОБА_5 земельну ділянку пл. 1232 м2, залишити поштову адресу АДРЕСА_1 . Виділити в користування гр. ОСОБА_4 земельну ділянку пл. 725 м2 з виходом на АДРЕСА_3 . Зобов`язати громадян, включених в дане рішення внести зміни в технічну документацію на домоволодіння АДРЕСА_1 через бюро технічної інвентаризації (том №1, а.с. 43).

22.02.1994 року Виконавчим комітетом Самарської Ради народних депутатів видано свідоцтво про право приватної власності гр. ОСОБА_5 на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том в„–1 , а.с. 42).

26.03.1994 року складено договір дарування, який посвідчений державним нотаріусом Румянцевою Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №І-644, відповідно до якого гр. ОСОБА_5 подарувала гр. ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці розміром 1282 кв.м. На вищевказаній земельній ділянці розташовані: жилий бетонний будинок А-І, жилою площею 26,5 кв.м., сарай Б шлакоблочний, сараї В,в,Г,Д, цегляні, вбиральня Е дощата, огородження № І, водоколонка №4 (том №1, а.с. 134-138).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів за № 393 від 20.03.1997 було передано безплатно у приватну власність та надано у користування громадянам земельні ділянки у Самарському районі загальною площею 11.3000 га, згідно з додатком (том №1, а.с. 15).

За актом встановлення існуючих меж між земельними ділянками в натурі від 10 квітня 1997 року, складеного геодезистом НВП Талан ОСОБА_21 , щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відсутній підпис суміжного землекористувача з АДРЕСА_3 - ОСОБА_4 . Натомість на наступній сторінці зазначено про відсутність мешканців та встановлення межі згідно технічного паспорту (том №1 а.с. 92).

Відповідно додатку до рішення Дніпропетровської міської Ради від 20.03.1997р. №393 Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок громадянам у Самарському районі м. Дніпропетровська , вбачається, що ОСОБА_1 передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,13га; в тому числі: надається у користування постійне 0, тимчасове 0; передається у приватну власність 0,13; з них: присадибна ділянка 0,1; для особистого підсобного господарства 0,03; для садівництва; для гаражного будівництва (том №1, а.с. 16).

24.04.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів від 20.03.1997р. №393 передається у приватну власність земельну ділянку площею 0,1017 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Самарського району м. Дніпропетровська, Елеваторна, б. 35. Землю передано для 0,1000га - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0017га - ведення особистого підсобного господарства (том №1, а.с. 14).

Рішенням Самарської районного у місті Дніпропетровську ради від 21.01.2005 за №13, вирішено: затвердити акт державної технічної комісії від 14.12.04р. Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, що не є державною власністю одноповерховий житловий будинок А-1 з мансандрою розміром 8,83 х 12,0 м з прибудовою А'-1 розміром 6,34 х 4,74 м, який складається з чотирьох житлових кімнат житловою площею 64,5 кв.м, загальною площею 151,30 кв.м - за адресою АДРЕСА_3 будови: сарай Б (незакінчений) розміром 2,65 х 4,28 м, дворова убиральня В розміром 1,50 х 1,50м. Оформити право приватної власності, з видачею свідоцтва, на домоволодіння АДРЕСА_3 загальною площею 151,3 кв.м, житловою площею 64,5 кв.м за гр. ОСОБА_4 . Власнику звернутися до комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації для оформлення і реєстрації свідоцтва про право власності. Дозволити гр. ОСОБА_4 добудувати сарай Б (том №1, а.с. 48).

Згідно рішення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 18.03.05 за №126, вирішено: Внести зміни до рішення від 21.01.05 р. №13 Про введення в експлуатацію житлового будинку А-1 по АДРЕСА_3 та оформлення права власності - у пункті 1 після слів: надвірні будови виключити: сарай Б (незакінчений) розміром 2,65 х 4,28 м. (том №1 а.с. 140).

24.03.2005 року Виконавчим комітетом Самарської районної ради у місті Дніпропетровську ради ОСОБА_4 видано свідоцтво серії НОМЕР_5 про право власності на нерухоме майно, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_12 , а.с. 49).

Відповідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.08.2017 року за №9-4-0.38-1161/107-17, вбачається, що кадастровий номер земельній ділянці, розташованої в АДРЕСА_1 не присвоювався. Поземельна книга на дану земельну ділянку не відкривалась, державна реєстрація не проводилась. Тому, враховуючи вищевикладене, в державному земельному кадастрі відсутній об`єкт земельних відносин, розташований в АДРЕСА_1 . (том № 1 а.с. 187,188).

09.03.1993 року старшим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Румянцевою Л.І. видано свідоцтво про право на спадщину, а саме ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_13 , а.с. 55).

Відповідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.12.2017 року за №9-4-0.61-15167/2-17, вбачається, що відповідно даних Відділу, на земельну ділянку з кадастровим номером - 1210100000:09:453:0014 зареєстроване право приватної власності за ОСОБА_4 від 25.10.2017 року (том №2 ас. 29).

Також судом було вивчено проведені топографо-геодезичні і картографічні роботи, проведені інженерем-геодезистом за № 010588 ОСОБА_22 , за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 (том №2 а.с. 150-161).

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2308/2309-18 складеного 14.08.2019, вбачається, що згідно проведеного дослідження не можливо встановити, чи є порушення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до правовстановлюючих документів та документів із землеустрою на цю ділянку, в зв`язку з тим, що на земельну ділянку по АДРЕСА_3 відсутні правовстановлюючі документи, вона є не сформованою, та має невстановлені в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування, і як наслідок не має певного місця розташування, визначених щодо неї прав, встановлених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки із сусідньою земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Водночас враховуючи, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 має правовстановлюючий документ, а саме державний акт на право приватної власності, експерт вважає що межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 порушені відповідно до відомостей зазначених на зібраному кадастровому плані (виконаний ФОП ОСОБА_22 ), а саме розміщення та місцеположення паркану, який встановлено між земельними ділянками по АДРЕСА_1 . Таким чином площа земельної ділянки відповідно правовстановлюючого документу, а саме державного акту на право приватної власності, що виданий гр. ОСОБА_1 складає 0,1017 гр., тоді як станом на час проведення топографо-геодезичних робіт (виконаний ФОП ОСОБА_22 ) фактична площа земельної ділянки складає - 0,8211га, що не відповідає площі зазначеній в державному акті. Різниця між площею земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючого документу (державного акту на право приватної власності) та фактичною площею земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до проведеної топографо-геодезичної зйомки та складеного за її результатом збірного кадастрового плану сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_22 , складає - 0,01959га. (том № 3 а.с. 13-31).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції 03.04.2019 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (том № 3 а.с. 53).

Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого 19 березня 1969 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьками якої є ОСОБА_23 , та ОСОБА_4 (том №3, а.с. 54).

08.09.2000 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_17 про що відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська видано свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_8 , зроблено актовий запис за №518, прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_2 (том №3 а.с. 55).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №58632711 від 06.12.2019 до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: реєстрація спадкової справи №64413849, спадкодавець ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том №3, а.с. 60).

Відповідно до довідки, виданої 20.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Якубою О.А., вбачається, що 04.07.2019 року відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 20.12.2019 року спадкоємцем, який звернувся із заявою про прийняття спадщини є: донька померлої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том №3 а.с. 66).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до положення п. 3 ч. 4 ст. 6 ЗК України Право приватної власності громадян на землю у редакції чинній на час передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки: безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (ст.39) передбачено обов`язкове прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва, якими, с свою чергу є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (ст.4).

Крім цього, згідно зі статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993, № 28, редакція якої була чинна на момент виділення ОСОБА_1 собі у власність земельної ділянки, при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомості обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Однак всупереч вимогам п. 1.10 Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею позивачем ОСОБА_1 та Дніпропетровською міської радою було порушено дані вимоги інструкції.

З правовстановлюючих документів (свідоцтва про право на спадщину від 05.10.1991 року) попереднього власника обох домоволодінь ОСОБА_5 , вбачається, що до поділу площа первісної земельної ділянки складала 1364 кв.м., в той час як ОСОБА_1 замість половини земельної ділянки (682 кв.м.) отримав у власність 1017 кв.м.

Встановлення межі земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту не відповідає дійсності: за планом до акту встановлення меж та державним актом на право приватної власності на землю розмір земельної ділянки, на якій ОСОБА_4 побудувала спірний сарай, становлять 8,50 м на 19,86 метра, в той час як за технічним паспортом на домоволодіння по АДРЕСА_3 такі розміри відсутні взагалі, і межа йде по прямій лінії, а за технічним паспортом на домоволодіння по АДРЕСА_1 розміри становлять 12,40 метра на 16,0 метрів (том №2 а.с. 114).

Відповідно до позиції Верховного Суду від 11 липня 2018 року по цивільній справі №263/11779/16-ц (провадження №61-25486св18) за даних обставин погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність. У цьому рішенні Верховний Суд зазначив наступне: У частині першій статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, роботи зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обстежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Тобто погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України.

З технічної документації на домоволодіння сторін спору; з довідки ГАПУ №11392 від 08.10.2015 року; з показання допитаних судом свідків та показань безпосередньо самого позивача вбачається, що межа між земельними ділянками сторін завжди існувала по прямій лінії та ніколи не змінювалася, а тому вона вочевидь не відповідає конфігурації межі, зазначеній у спірному державному акті на землю.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що приватизація належної ОСОБА_1 земельної ділянки відбулася з очевидним порушенням п. 1.10. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993, №28, редакція якої була чинна на момент передачі ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки.

Також суд бере до уваги, що площа земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 за державним актом - 1017 м кв., не відповідає площі згідно рішення органу місцевого самоврядування - 0,10 га та 0,03 га, тобто 1300 м кв. Крім того, у державному акті зазначено, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 , в той час як за даними паспорта позивача за первісним позовом він є ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач за зустрічним позовом дізналася про наявність права власності на земельну ділянку з розгляду іншої справи за участю цих же осіб, наявності інших джерел обізнаності про цей факт суду не надано, тому строк звернення до суду із зустрічним позовом підлягає поновленню.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсними рішення органу самоврядування та державного акту підлягають задоволенню, що виключає право вимоги ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 76-82, 89, 141, 227- 229, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити строк на оскарження рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 20.03.1997 року №393 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 20.03.1997 року № 393 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ) загальною площею 0,1017 га (0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,0017 га для ведення особистого підсобного господарства).

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ДП № 002473, виданий 24.04.1997 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 20.03.1997 року № 393, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №002473.

Стягнути із Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_15 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_15 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Повне рішення виготовлено 26.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Сухоруков