Постанова

від 26.05.2020 по справі 350/1851/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/1851/19

Провадження № 22-ц/4808/556/20

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: сторін і їх представників, третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду від 23 січня 2020 рокупід головуванням судді Максиміва І.В. у смт. Рожнятів

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вонапроживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 .

По сусідству з ними у житловому будинку АДРЕСА_1 , проживає відповідач ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 на межі земельних ділянок самочинно побудував тимчасову дерев`яну споруду де розміщений стрічково-пильний станок таким чином, що вся дощова вода з даної споруди стікає на її земельну ділянку утворюючи при цьому рівчак, тим самим підтоплюючи виїзд на земельну ділянку та забруднюючи стружкою земельні угіддя, чим створює їй незручності в користуванні належною їй земельною ділянкою. На її неодноразові усні звернення до відповідача з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом переміщення самочинної тимчасової споруди вглиб своєї земельної ділянки останній не реагує.

Земельний спір між нею та відповідачем ОСОБА_3 розглядався з виїздом на місце по АДРЕСА_1 комісією і було прийнято рішення, що природна межа між земельними ділянками зазнала суттєвих змін і порушує права власника земельної ділянки загальною площею 0,0458 га ОСОБА_4 .

Крім цього, рішенням сесії Ясенської сільської ради від 17 травня 2019 року зобов`язано ОСОБА_3 перенести тимчасову споруду в якій знаходиться стрічко-пильний станок на відстань не менше одного метра в глибину своєї земельної ділянки, що буде відповідати вимогам норм ДБН 360-92**.

Однак відповідач після ознайомлення з вищевказаним рішенням сільської ради відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення тимчасової споруди вглиб своєї земельної ділянки. Позивач змушена звернутися з даним позовом до суду і просилаухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною площею 0,0458 га, кадастровий номер 2624886701:01001:0063, яка знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом переміщення відповідачем самочинно збудованої тимчасової споруди вглиб своєї земельної ділянки, на визначену законом відстань від спільної земельної межі.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 23 січня 2020 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0458 га, кадастровий номер 2624886701:01001:0063, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом переміщення збудованої ним тимчасової споруди, де розміщений стрічково-пильний станок, вглиб своєї земельної ділянки, на визначену законом відстань від спільної земельної межі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністрації України 768,40 грн судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його незаконним та таким що підлягає скасуванню.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вважав доведеними обставини, на які посилалась ОСОБА_2 , при цьому дійшов висновку про порушення відповідачем частини 3 пункту 3.25 Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень 360-92.

Апелянт вважає, що обставини, якими позивачка обгрунтовувала позов, а саме те, що вода із тимчасової споруди стікає на її земельну ділянку, утворюючи рівчак з водою, підтоплюючи заїзд на город та забруднюючи стружкою її земельні угіддя не знайшли свого підтвердження доказами. Матеріали справи не містять і інших доказів щодо створення ним будь-яких перешкод у користуванні позивачкою її земельною ділянкою.

Не відповідає дійсності і висновок суду про те, що він на своїй земельній ділянці самочинно побудував тимчасову споруду.

Апелянт вважає, що облаштування дашка до огорожі на своєму подвірні не е тимчасовою спорудою у визначеному законодавцем розумінні, а порядок розташування на своїй земельній ділянці стрічково-пильного станка не врегульований законодавцем та не заборонений законом.

Тому застосувані судом першої інстанці норми матеріального права судом є невірними, що є підставою для скасування рішення суду.

Просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скару в якому заначає, що апеляційна скарга є необгрунтованою, вказуючи на те, що ОСОБА_3 облаштував тимчасову споруду в якій знаходиться стрічково-пильний станок на межі приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 .. В результаті чого, вода з його тимчасової споруди стікає на їхню земельну ділянку, утворюючи рівчак з водою, тим самим підтоплюючи виїзд на город та забруднюючи стружкою земельні угіддя. На її усні зауваження ОСОБА_3 не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою.

Незважаючи на її вимоги до ОСОБА_3 , щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також вимоги уповноважених органів, ОСОБА_3 так і не здійснив їх перенесення в глиб своєї земельної ділянки чи демонтаж даних перешкод.

Тому ОСОБА_2 погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить його залишити без зміни, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представник, заперечення на скаргу позивача, її представника та заперечення третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 та користуються земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку площею 0,10 га, що підтверджується довідкою № 1567, виданої Ясенською сільською радою 25.09.2019 (а.с.19).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0458 га, кадастровий номер 2624886701:01001:0063, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 984238 від 15.06.2009 року (а.с.11).

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя належить земельна ділянка площею 0,0458 га, кадастровий номер 2624886701:01001:0063, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 , а тому вона має право на звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою.

ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , яка межує з земельною ділянкою позивачки.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак, частинами четвертою та п`ятою цієї норми встановлено, що власність зобов`язує і власник не може, зокрема, використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ст.ст. 103 та 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

При проектуванні, будівництві та благоустрою своїх земельних ділянок громадяни повинні дотримуватись Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень 360-92**.

Відповідно до п.3.25* ч.3 Планування та забудова міських та сільських поселень ДБН 360-92** для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене облаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

З копії рішення Ясенської сільської ради від 17 травня 2019 року вбачається, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 щодо встановлення циркулярки (стрічково-пильного станка) ОСОБА_3 на визначеній законом відстані, сесія сільської ради зобов`язала ОСОБА_3 перенести тимчасову споруду в якій знаходиться стрічково-пильний станок на відстань не менше одного метра в глибину своєї земельної ділянки, що буде відповідати вимогам норм ДБН 360-92**. В даному рішенні також зазначено, що вказана споруда однією стороною встановлена на межі приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 за кадастровим номером 2624886701:01001 :0063 (а.с.17).

З копії листа голови Ясенської сільської ради № 355 від 11.09.2019 на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 було ознайомлено з рішенням сесії Ясенської сільської ради від 17.05.2019, проте тимчасова споруда, де розміщений стрічково-пильний станок залишається однією стороною на межі приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.18).

З копії акту земельно-узгоджувальної комісії Ясенської сільської ради від 25.11.2019 (а.с.59) вбачається, що 25 листопада 2019 року комісією Ясенської сільської ради було проведено обстеження земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 не приватизована і межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 , площею 0,0458 га, яка приватизована та має кадастровий номер 2624886701:01:001:0063. При обстеженні земельної ділянки ОСОБА_3 було встановлено, що на ній знаходиться стрічково-пильний станок, який на даний час не працює, будь-яких відходів та лісопильного матеріалу немає. На даху будівлі де розміщений стрічково-пильний станок встановлена ринва для збору ливневих вод, яка додатковою трубою стікає у канаву (а.с. 59).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, ОСОБА_3 , в порушення будівельних норм та правил, на межі суміжної приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка розташована в АДРЕСА_1 , побудував тимчасову господарську споруду, в якій розміщений срічково-пильний станок, яким він періодично користується. Внаслідок використання відповідачем вказаної господарської споруди, вода з даху вказаної споруди стікає на земельну ділянку позивачки чим підтоплює її земельну ділянку та забруднює її стружкою, чим створив позивачці незручності та перешкоди у користуванні власною земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Стаття 152 ЗК України дає право власнику земельної ділянки або землекористувачу вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці права не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 облаштував тимчасову споруду в якій знаходиться стрічково-пильний станок на межі приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 .

В порушення Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень 360-92**, одна сторона збудованої споруди встановлена на межі приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 , в результаті чого вода з тимчасової споруди стікає на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , утворюючи рівчак з водою, тим самим підтоплюючи виїзд на город та забруднюючи стружкою їхню земельну ділянку.

З рішення Ясенської сільської ради від 17 травня 2019 року вбачається, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 щодо встановлення циркулярки ОСОБА_3 на визначеній законом відстані, сесія сільської ради зобов`язала ОСОБА_3 перенести тимчасову споруду в якій знаходиться стрічково-пильний станок на відстань не менше одного метра в глибину своєї земельної ділянки. Громадянина ОСОБА_3 було ознайомлено з вищезазначеним рішенням сесії сільської ради.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 , є обгрунтовані та такими, що пітверджені наявними доказами, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належної їй земельною ділянкою, а саме, що спірна тимчасова споруда, яка має дах, побудована однією стіною саме на межі земельних ділянок сторін, що є порушенням Державних будівельних норм, а саме п.3.25* ч.3 Планування та забудова міських та сільських поселень ДБН 360-92** . На земельну ділянку, якою користуються на законних підставах подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з даху створеної відповідачем тимчасової споруди стікає дощова вода, чим підтоплює земельну ділянку позивача, тому її слід перемістити вглиб земельної ділянки відповідача відповідно до вимог будівельних норм.

Доводи апелянта про те, що він не чинить перешкод у користуванні позивачкою її земельною ділянкою і що ним не було самочинно побудовано тимчасову споруду, а на даний час роботи на стрічково-пильному станку не ведуться, є необгрунтовані, не відповідають дійсності і ствержуються матеріалами справи та зібраними доказами. Створене відповідачем на межі земельних ділянок сторін накриття стрічково-пильного станка є тимчасовою спорудою. При цьому тимчасове припинення на станку робіт, не може бути підставою для відмови у переміщенні тимчасової споруди вглиб земельної ділянки відповідача, що і є суттю позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, тому відсутні підстави для його скасування.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2020 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк