Постанова

від 20.05.2020 по справі 363/4473/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 363/4473/16-ц

провадження № 61-28540св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Рублівка , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , Обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Голден Фіш ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Обслуговуючого кооперативу Садівницьке товариство Рублівка , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , Обслуговуючого кооперативу Садівницьке товариство Голден Фіш про визнання недійсним наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок,

за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року у складі судді Купрієнка С. І. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Суханової Є. М. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА), Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство звернувся до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнив в процесі розгляду справи та остаточнопросив: визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 20 грудня 2013 року № КИ/3221884000:33:018/00011123, № КИ/3221884000:33:018/00011123, № КИ/3221884000:33:018/00011122, № КИ/3221884000:33:018/00011121, № КИ/3221884000:33:018/00011119, № КИ/3221884000:33:018/00011118, № КИ/3221884000:33:018/00011110, № КИ/3221884000:33:018/00011109, № КИ/3221884000:33:018/00011107, № КИ/3221884000:33:018/00011106, № КИ/3221884000:33:018/00011104, № КИ/3221884000:33:018/00011101, № КИ/3221884000:33:018/00011095, № КИ/3221884000:33:018/00011094, № КИ/3221884000:33:018/00011083, № КИ/3221884000:33:018/00011124, № КИ/3221884000:33:018/00011115, № КИ/3221884000:33:018/00011114, № КИ/3221884000:33:018/00011113, № КИ/3221884000:33:018/00011112, № КИ/3221884000:33:018/00011111, № КИ/3221884000:33:018/00011108, № КИ/3221884000:33:018/00011105, № КИ/3221884000:33:018/00011103, № КИ/3221884000:33:018/00011099, № КИ/3221884000:33:018/00011096, № КИ/3221884000:33:018/00011092, № КИ/3221884000:33:018/00011087, якими передано у власність земельні ділянки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_18 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 ; визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 липня 2016 № 10-14425/15-16-сг, яким передано земельну ділянку у власність ОСОБА_15 ; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу Садівницьке товариство Рублівка земельну ділянку площею 0,0088 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1222; Обслуговуючого кооперативу Садівницьке товариство Голден Фіш земельну ділянку площею 0,3857 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6413; ОСОБА_19 земельну ділянку площею 0,0087 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1223, розташованих в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - Лебедівська сільська рада); витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,0114 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1221, площею 0,006 га з кадастровими номером 3221884000:33:018:6154, площею 0,0036 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6155, площею 0,03 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:3001, площею 0,01 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:3003, площею 0,0397 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6412, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:017:0003, площею 0,1762 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:3005, площею 0,0158 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6715, площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6716, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0017, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0005, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0013, площею 0,0612 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6122, площею 0,0238 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6123, площею 0,035 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6124, площею 0,1043 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6718, площею 0,0157 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6717, площею 0,1313 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:1213, площею 0,096 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:1203, площею 0,0853 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6720, площею 0,0185 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6110, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0016, розташованих в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,14 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:3006, площею 0,0078 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6411, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,0836 га з кадастровим номером 3221884000:33:017:6112, площею 0,0179 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6111, площею 0,0347 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6719, розташованих в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1703 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:3007, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1226, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:3108, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,0886 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:7118 та 0,0314 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:7119, розташованих в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_8 земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0004 та 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0006, розташованих в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0020, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0018, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_17 земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером3221884000:33:022:1208 та 0,0137 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:1212 та площею 0,1301 га 3221884000:33:022:1214, розташованих в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,096 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:1201, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,144 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:1307, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,144 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:1306, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради; витребувати на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння ОСОБА_18 земельну ділянку площею 0,1731 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:6002, розташовану в адміністративних межах Лебедівської сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області посилався на те, що розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 16 березня 1972 року № 185-р передано у користування особливому конструкторському бюро лінійних електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського земельну ділянку загальною площею 17,9 га за рахунок земель Вищедубечанського лісгоспзагу (13,3 га) та каскаду Київської ГЕС і ГАЕС імені Ленінського комсомолу (4,6 га). Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 30 січня 1978 року № 36 вирішено, серед іншого, просити Раду Міністрів Української PCP вилучити з користування Вищедубечанського лісгоспзагу ще 29 га лісів першої групи та Каскаду Середньодніпровських ГЕС 3 га для надання їх у постійне користування особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідної станції естакадно-конвеєрної дороги. На підставі вищевказаної пропозиції облвиконкому, розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 25 травня 1978 року № 289-р вказаному бюро надано у користування додатково 32 га земель та виконавчим комітетом Вишгородської районної ради 01 січня 1979 року видано державний акт Б № 025668 на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою площею 53,3 га. У подальшому, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 27 листопада 2002 року № 448, вилучено у Головного підприємства Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки , яке є правонаступником особливого конструкторського бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського земельну ділянку площею 43,3 га та зараховано її до земель запасу Лебедівської сільської ради. Земельна ділянка перебувала у Головного підприємства Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки в постійному користуванні з цільовим призначенням - землі промисловості, після її вилучення та зарахування в землі запасу, цільове призначення не змінилося. Згідно з даними Державного земельного кадастру, відображених в Національній кадастровій карті України, Головним управлінням Держземагентства у Київській області, частково за рахунок земель, вилучених вищевказаним розпорядженням № 448 Вишгородської районної державної адміністрації, а частково, за рахунок земель ДП Вищедубечанське лісове господарство без їх вилучення у останнього, наказами від 20 грудня 2013 року низці громадян передано у власність земельні ділянки в межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району для сільськогосподарського використання, які в свою чергу відчужили їх на користь інших осіб. На його думку, спірні накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 20 грудня 2003 року та від 13 липня 2016 року прийнято з порушенням вимог закону, а тому вони підлягають скасуванню, а виділені земельні ділянки підлягають витребуванню на користь держави в особі КОДА.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 04 травня 2017 року відмовив у задоволенні позову .

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено факт того, що спірні земельні ділянки були виділені з порушенням вимог земельного законодавства, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсними спірних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області. У зв`язку з цим відсутні законні підстави для витребування на користь держави в особі КОДА спірних земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради, так як Вишгородська районна державна адміністрація була наділена повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок з державної власності та зарахування їх до земель запасу Лебедівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 26 липня 2017 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року залишив без змін.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року заступник прокурора Київської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що до прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження від 27 листопада 2002 року № 448 про вилучення з постійного користування Головного підприємства Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки , яке є правонаступником особливого конструкторського бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського земельну ділянку площею 43,3 га, цільове призначення вказаних земель, закріплене в державному акті на право постійного користування від 01 січня 1979 року серії НОМЕР_1 , не здійснювалося. Будь-які докази, які свідчать про зміну категорій цих земель із земель промисловості на землі сільськогосподарського призначення в матеріалах справи відсутні, а судами не встановлено таких обставин. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що довідка з державної статистичної звітності не свідчить про віднесення спірних земель до певної категорії, оскільки названа звітність містить відомості лише щодо складу угідь земель, а не про їх цільове призначення. Не враховано судами і того, що Головне управління Держземагентства у Київській області не мало права розпоряджатися землями промисловості та не надано оцінку тому, що частина спірних земель знаходиться у 150 кварталі Старосільського лісництва ДП Вищедубечанське лісове господарство , а тому відноситься до земель лісогосподарського призначення, щодо яких встановлений особливий порядок використання. Зокрема, судами не надано оцінки інформації ВО Укрдержліспроект від 30 серпня 2016 року № 558 з доданими картографічними матеріалами, які підтверджують факт накладення частини спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення державного лісогосподарського підприємства. Зазначивши, що Вишгородська районна державна адміністрація Київської області була наділена повноваженнями вилучення земельних ділянок із державної власності та зарахування їх до земель запасу Лебедівської сільської ради, суди не врахували, що Земельний кодекс України (далі - ЗК України) обмежує потреби для яких можуть вилучатися з постійного користування земельні ділянки державної форми власності за межами населених пунктів, а повноважень на безпідставне вилучення з постійного користування земель у запас районні державні адміністрації не мали. Крім того, спірні землі вилучалися з постійного користування державного підприємства, однак залишилися у державній власності, їх категорію на землі сільськогосподарського призначення розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 27 листопада 2002 року № 448 чи іншим компетентним органом не змінено, а тому Головне управління Держземагентства у Київській області не мало права передавати їх громадянам у приватну власність для ведення садівництва. Апеляційним судом безпідставно зазначено, що скасування оскаржуваних наказів не породжує наслідків для власників земельних ділянок.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 та представники інших відповідачів ОСОБА_49 , ОСОБА_50 подали заперечення на касаційну скаргу, в якому просили її відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими, судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дано належну правову оцінку доказам наданим сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 травня 2018 року справу № 363/4473/16-цВищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 07 лютого 1972 року № 66 про відведення земельних ділянок особливому конструкторському бюро лінійних електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідного полігону для випробування лінійних електродвигунів було схвалено представлений обласним управлінням сільського господарства проект відводу земельних ділянок заводу імені Ф. Е. Дзержинського площею 17,9 га за рахунок землекористувачів Києво-Святошинського району: Вищедубечанського лісгоспзагу 13,3 га (вкритої лісом 0,9 га, рівнини (піски) 12,4 га в лісах І групи); дирекції каскаду Київської ГЕС і ГАЕС імені Ленінського комсомолу 4,6 га (несільськогосподарських угідь).

Розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 16 березня 1972 року № 185-р передано у користування особливому конструкторському бюро лінійних електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського загальною площею 17,9 га за рахунок земель Приморського лісництва Вищедубечанського лісгоспзагу 13,3 га та каскаду Київської ГЕС і ГАЕС 4,6 га.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 30 січня 1978 року № 36 вирішено, зокрема, просити Раду Міністрів Української PCP вилучити з користування Вищедубечанського лісгоспзагу ще 29 га лісів першої групи та Каскаду Середньодніпровських ГЕС 3 га для надання їх у постійне користування особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідної станції естакадно-конвеєрної дороги.

Розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 25 травня 1978 року № 289-р особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідної станції естакадно-конвеєрної дороги надано у користування додатково 32 га земель та виконавчим комітетом Вишгородської районної ради 01 січня 1979 року видано державний акт Б № 025668 на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою площею 53,3 га з цільовим призначенням - для будівництва об`єктів дослідного полігону.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 27 листопада 2002 року № 448 вилучено у Головного підприємства Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки , яке є правонаступником особливого конструкторського бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського земельну ділянку площею 43,3 га та зараховано її до земель запасу Лебедівської сільської ради.

Згідно з наказами Головного Управління Держземагентства у Київській області від 20 грудня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зобов`язано затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва громадянам ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_52 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_53 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_22 , ОСОБА_56 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_57 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 на території Лебедівської сільської ради надано останнім у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного Управління Держземагентства у Київській області від 20 грудня 2013 року № КИ/3221884000:33:017/00011083 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зобов`язано затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_18 на території Лебедівської сільської ради ; надано у власність ОСОБА_18 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221884000:33:017:0020) для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав; вказано про те, що земельну ділянку необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 20, 91, 103 ЗК України, Закону України Про особисте селянське господарство та інших нормативно-правових актів.

Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Київській області від 13 липня 2015 року № 10-14425/15-16-сг про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зобов`язано затвердити документацію із землеустрою; надано у власність ОСОБА_15 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3221884000:33:018:6001) з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; зазначено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації.

В подальшому в результаті неодноразових відчужень, поділів та об`єднань спірні земельні ділянки перейшли з власності названих осіб у власність інших осіб (в тому числі інших відповідачів у цій справі).

Висновком Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 16 грудня 2015 року № 422 було погоджено проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, зокрема, громадянам ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_52 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_53 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_22 , ОСОБА_56 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_57 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 з цільовим призначенням - для ведення садівництва на території Лебедівської сільської ради.

З довідки, виданої відділом Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 13 грудня 2013 року № 461 встановлено, що згідно з даними форми 6-зем станом на 12 грудня 2013 року земельні ділянки загальною площею 4,9200 га, в тому числі сіножаті (вкриті окремими групами змішаних самовисівних дерев та кущів) (гр. 11) - 4,9200 га, які відводяться у власність зокрема, громадянам ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_52 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_53 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_22 , ОСОБА_56 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_57 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 для ведення садівництва на території Лебедівської сільської ради, перебувають у запасі. Земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту і відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки не відносяться до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення та лісогосподарського призначення.

Висновком Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області від 29 березня 2016 року № 88/41-16 було погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_15 земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради.

З довідки, виданої відділом Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 29 березня 2016 року № 34-1010-99.2-546/2-16 встановлено, що згідно з державною статистичною звітністю про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданих планово - картогрофічних матеріалів та у відповідності до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 лютого 2016 року № 10-2473/15-16-сг земельна ділянка площею 0,1200 га, яка надається ОСОБА_15 для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради, склад угідь в межах земельної ділянки 0,1200 га - сіножаті (графа 11).

Висновком Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 09 лютого 2014 року № 64 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється ОСОБА_18 з ведення особистого селянського господарства на колективне садівництво площею 2,0000 га на території Лебедівської сільської ради.

З довідки, виданої відділом Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 03 лютого 2014 року № 224 встановлено, що згідно даними форми 6-зем станом на 03 лютого 2014 року площа земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_18 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності становить 2,0000 га втому числі сіножаті (гр. 11) - 2,0000 га. Земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту і відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки не відносяться до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення та лісогосподарського призначення.

Відведені у власність відповідачам земельні ділянки загальною площею 4,9200 га в т. ч. сіножаті (вкриті окремими групами змішаних самовисівних дерев та кущів (гр. 11) - 4,9200 га, які відводяться у власність 41 громадянину України (згідно з додатком) з цільовим призначенням - для ведення садівництва на території Лебедівської сільської ради, перебувають у запасі. Зазначене підтверджується довідкою від 13 грудня 2013 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями згідно даних форми 6-зем.

Висновком Головного управління Держземагенства у Київській області від 16 грудня 2013 року № 422 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для садівництва (код КВЦПЗ - 01.05) загальною площею 4,9200 га, для садівництва, у тому числі по угіддях: 4,9200 га - сіножаті (вкриті окремими групами змішаних самовисівних дерев та кущів (гр. 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Згідно з частиною першою статті 303 та частиною першою статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі з огляду на таке.

Згідно зі статтями 4, 5 Земельного кодексу Української РСР тут і далі в редакції, чинній на час передачі особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського земельної ділянки площею 53,3 га (далі - ЗК Української РСР), вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу. Віднесення земель до вказаних в статті 4 цього Кодексу категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов`язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.

Відповідно до статей 139, 140 ЗК Української РСР землями державного лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але призначені для потреб лісового господарства. Землі державного лісового фонду використовуються лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, колгоспами і радгоспами за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Державні лісогосподарські підприємства, організації і установи за рішенням виконавчих комітетів районних або міських Рад депутатів трудящих надають не використовувані для потреб лісового господарства і лісозаготівельної промисловості сільськогосподарські угіддя з наявних в їх користуванні земель державного лісового фонду колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам у тимчасове користування для сільськогосподарських цілей, якщо таке користування сумісне з інтересами лісового господарства. Порядок користування землями державного лісового фонду визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Вилучення та надання земель державного лісового фонду для державних або громадських потреб здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР (стаття 16 ЗК Української РСР).

Згідно зі статтею 38 ЗК Української РСР вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб провадиться: 1) Радою Міністрів Української РСР - з усіх земель, незалежно від розміру земельної ділянки; 2) виконавчими комітетами обласних Рад депутатів трудящих - при розмірі земельних ділянок до п`яти гектарів для кожного об`єкта, крім випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу. При необхідності розширення площі вилучених ділянок понад п`ять гектарів додаткове вилучення земель провадиться відповідно до пункту 1 цієї статті; 3) виконкомами міських (селищних) Рад депутатів трудящих - з земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами і іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 07 лютого 1972 року № 66 про відведення земельних ділянок особливому конструкторському бюро лінійних електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідного полігону для випробування лінійних електродвигунів було схвалено представлений обласним управлінням сільського господарства проект відводу земельних ділянок заводу імені Ф. Е. Дзержинського площею 17,9 га за рахунок землекористувачів Києво-Святошинського району: Вищедубечанського лісгоспзагу 13,3 га (вкритої лісом 0,9 га, рівнини (піски) 12,4 га в лісах І групи); дирекції каскаду Київської ГЕС і ГАЕС імені Ленінського комсомолу 4,6 га (несільськогосподарських угідь).

Розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 16 березня 1972 року № 185-р передано у користування особливому конструкторському бюро лінійних електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського загальною площею 17,9 га за рахунок земель Приморського лісництва Вищедубечанського лісгоспзагу 13,3 га та каскаду Київської ГЕС і ГАЕС 4,6 га.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 30 січня 1978 року № 36 вирішено, зокрема, просити Раду Міністрів Української PCP вилучити з користування Вищедубечанського лісгоспзагу ще 29 га лісів першої групи та Каскаду Середньодніпровських ГЕС 3 га для надання їх у постійне користування особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідної станції естакадно-конвеєрної дороги.

Розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 25 травня 1978 року № 289-р особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського під будівництво дослідної станції естакадно-конвеєрної дороги надано у користування додатково 32 га земель та виконавчим комітетом Вишгородської районної ради 01 січня 1979 року видано державний акт Б № 025668 на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою площею 53,3 га з цільовим призначенням - для будівництва об`єктів дослідного полігону.

Згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини щодо зміни цільового призначення земельних ділянок лісового фонду, однак, не застосувавши відповідні норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не зробили висновку щодо правомірності такої зміни цільового призначення уповноваженим на те органом.

В той же час вищенаведені норми матеріального права та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи дають підстави для висновку, що Рада Міністрів Української PCP як уповноважений на вилучення та надання земельних ділянок у користування будь-якого цільового призначення (в тому числі земель державного лісового фонду) орган, своїм розпорядженнями змінила цільове призначення земельних ділянок лісового фонду площами 13,3 і 32 га та в установленому законом порядку передала ці ділянки особливому конструкторському бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф . Е. Дзержинського , які в подальшому разом з іншими переданими в постійне користування земельними ділянками були сформовані в одну земельну ділянку площею 53,3 га.

У зв`язку з цим не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги прокурора про те, що спірні земельні ділянки за своїм цільовим призначенням є землями лісового фонду України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині неврахування судами того, що до прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження від 27 листопада 2002 року № 448 цільове призначення земельної ділянки площею 43,3 га, закріплене в державному акті на право постійного користування від 01 січня 1979 року серії НОМЕР_1 , не здійснювалося, а будь-які докази, які свідчать про зміну категорій цих земель із земель промисловості на землі сільськогосподарського призначення в матеріалах справи відсутні, Верховний Суд виходить з наступного.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 27 листопада 2002 року № 448 вилучено у Головного підприємства Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки , яке є правонаступником особливого конструкторського бюро електродвигунів заводу електротранспорту імені Ф. Е. Дзержинського земельну ділянку площею 43,3 га та передано її до земель запасу Лебедівської сільської ради. Зобов`язано районний відділ земельних ресурсів внести зміни до земельно-кадастрової документації.

Вказане розпорядження прийняте згідно зі статтями 17, 141, 142 та пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України в редакції, чинній на час його прийняття.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України в редакції, чинній на час вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу Лебедівської сільської ради, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України в редакції, чинній на час вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу Лебедівської сільської ради).

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній на час вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу Лебедівської сільської ради, встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини третьої статті 10 , частин першої та другої статті 11 ЦПК України 2004 рокукожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 179 ЦПК України 2004 року передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Докази про те, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 27 листопада 2002 року № 448 визнане недійсним чи скасоване в судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Не заявлені такі вимоги і в межах цієї справи.

Наведене дає підстави констатувати, що розпорядчий акт на підставі якого земельна ділянка площею 43,3 га передана до земель запасу Лебедівської сільської ради з відповідною зміною цільового призначення є ненормативним актом суб`єкта владних повноважень, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання . Тобто, зміна цільового призначення спірних земельних ділянок є чинною, оскільки розпорядчий акт відповідного органу виконавчої влади про таку зміну в судовому порядку не визнаний недійсним та нескасований.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган, який розглядає заяву, має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов`язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне Управління Держземагентства у Київській області було територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 ЗК України, у власність або у користування для всіх потреб. Зокрема, до таких повноважень входило затвердження проектів землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Крім того, необхідно звернути увагу, що згідно з пунктами 45, 47, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Згідно з пунктом 183 Порядку викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами четвертою-шостою статті 186-1 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про державний земельний кадастр та цим Порядком.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр встановлено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Судами встановлено, що наказами Головного Управління Держземагентства у Київській області від 20 грудня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зобов`язано затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва громадянам ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_52 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_53 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_22 , ОСОБА_56 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_57 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області надано останнім у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного Управління Держземагентства у Київській області від 20 грудня 2013 року № КИ/3221884000:33:017/00011083 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зобов`язано затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_18 на території Лебедівської сільської ради ; надано у власність ОСОБА_18 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221884000:33:017:0020) для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав; вказано про те, що земельну ділянку необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 20, 91, 103 ЗК України, Закону України Про особисте селянське господарство та інших нормативно-правових актів.

Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Київській області від 13 липня 2015 року № 10-14425/15-16-сг про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зобов`язано затвердити документацію із землеустрою; надано у власність ОСОБА_15 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3221884000:33:018:6001) з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; зазначено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації.

Висновком Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 16 грудня 2015 року № 422 було погоджено проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, зокрема, громадянам ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_52 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_53 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_22 , ОСОБА_56 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_57 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 з цільовим призначенням - для ведення садівництва на території Лебедівської сільської ради.

Матеріалами справи підтверджується, що громадяни, яким первісно надано у власність земельні ділянки звернулися до відповідного органу з клопотаннями про отримання земельної ділянки в межах безоплатної приватизації у порядку та на підставі частини шостої статті 118 ЗК України. Тобто, право власності на спірні земельні ділянки відповідачами набуто в порядку та на підставах, визначених зазначеними вище правовими нормами.

Оскаржувані накази Головне Управління Держгеокадастру у Київській області прийняло на підставі статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 ЗК України, тобто згідно з вимогами чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для визнання спірних наказів недійсними і відповідно для задоволення похідних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суди на вищезазначене не звернули уваги, не правильно встановили обставини щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду і не застосували норми ЗК Української РСР, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, однак з наведених вище мотивів.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, зміни оскаржуваних судових рішень у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови та залишенням їх без змін в іншій частині.

Керуючись статтями 400, 4 09, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року змінити, виклавши мотивувальну частину цих судових рішень в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун