Постанова

від 27.05.2020 по справі 541/1197/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1197/19 Номер провадження 22-ц/814/969/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Батієнко Я.В., відповідача ОСОБА_2 , представника ПАТЛЗД Миргородкурорт - Сахно Є.В. та представника Миргородської міської ради - Лисенко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Миргородкурорт

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року, постановлене суддею Куцин В.М. (повний текст складено 20 липня 2019 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у володіння та користування і визнання права власності на нежитлову будівлю,

в с т а н о в и в:

05.06.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про виділ у його володіння, користування нежитлову будівлю - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (А-1) із тамбуром (а) та убиральнею (В), загальною вартістю 538 724, 25 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та просив визнати за ним право власності на цю будівлю. Решту будівель та споруд за указаною адресою, а саме, навіс для зберігання інвентарю (Б), огорожу (№1), відкриту бетонну площадку з тентовим навісом (1), загальною вартістю 164 169,20 грн., виділити у власність ОСОБА_2 , стягнувши із нього, позивача, на її користь 187 277,53 грн. грошової компенсації за різницю вартості часток.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі судового рішення від 09.10.2007 (справа №2-1164/2007) він, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 набули право власності по Ѕ частині нерухомого майна - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке в подальшому було відчужене ними на користь ОСОБА_3 , а останній у березні 2008 року продав ОСОБА_4

13.01.2016 ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли в дар в рівних долях по Ѕ частині кожен, нежитлову будівлю - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та споруди відкритої бетонної площадки площею 292,4 кв.м з металевими конструкціями огорожі і навісів, що знаходяться на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області у АДРЕСА_1 , площею 322 кв.м, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183.

Згідно технічних характеристик наведений об`єкт нерухомості складається із нежитлової будівлі кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (А-1), тамбура (а), навісу для зберігання інвентарю (Б), убиральні (В), огорожі (№1) та відкритої бетонної площадки з тентовим навісом (1); із яких навіс для зберігання інвентарю (Б) та убиральня (В) не відносяться до самочинного будівництва та не потребують вводу в експлуатацію. Станом на 16.05.2019 оціночна вартість об`єкту нерухомості становить 702 893, 45 грн.

Оскільки відповідач ініціює надання їй у володіння та користування частини спільного майна в натурі з можливістю отримання від позивача матеріальної компенсації, проте не погоджується на укладення договору згідно вимог ч.3 ст.364 ЦК України, просить захистити його права, як співвласника майна, у судовому порядку.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.07.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке належить останнім на підставі договору дарування від 13.01.2016, на нежитлову будівлю, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , та споруди відкритої бетонної площадки з металевими конструкціями огорожі і навісів розміщених за адресою АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, загальною площею 322 кв.м, яка належить Миргородській міській раді.

Визнано право власності, виділено ОСОБА_1 нежитлову будівлю кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (А-1), убиральню (В), загальною площею 44,6 кв.м, загальною вартістю 538 724,25 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянки кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, загальною площею 322 кв.м, яка належить Миргородській міській раді.

Визнано право власності, виділено ОСОБА_2 навіс для зберігання інвентарю (Б), огорожу (№1), відкриту бетонну площадку з тентовим навісом (1), площею 276,8 кв.м. загальною вартістю 164 169,20 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянки кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, загальною площею 322 кв.м, яка належить Миргородській міській раді.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 187 277 (сто вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) гривень 53 копійки, в рахунок грошової компенсації різниці вартості часток.

Рішення міськрайонного суду в частині, якою позов задоволено, вмотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не суперечать закону, визнаються відповідачем та не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб. Оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, нежитлова будівля - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 не містить складової частини тамбур (а), підстави для виокремлення указаного приміщення при здійсненні виділу частки майна ОСОБА_1 - відсутні.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалося, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися.

Із рішенням міськрайонного суду не погодилося ПрАТ Миргородкурорт , яке не приймало участі у справі, однак вважає, що оспорюваним рішенням порушені його права та обов`язки, як законного землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000 :50:002:0183, яка належить Миргородській міській раді, на якій знаходиться нерухоме майно - нежитлова будівля кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші тимчасові споруди. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, просить рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає порушенням вимог п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України постановлення міськрайонним судом рішення без залучення до участі у справі ПрАТ Миргородкурорт та Миргородської міської ради.

В обґрунтування порушення прав та законних інтересів товариства посилається на судові рішення у справах №917/713/14, №917/1662/17, №440/4136/18, які набрали законної сили, якими встановлена незаконність вилучення указаної земельної ділянки із постійного користування товариства та її послідуюча передача в оренду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Обставини, встановлені в таких рішеннях, в силу ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки сторони спору обізнані про їх зміст та зобов`язані повернути земельну ділянку Миргородській міській раді Полтавської області.

Вважає незаконним і необґрунтованим рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.10.2007 №2-1164/2007, як перший правовстановлюючий документ, на підставі якого приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , площею 39,6 кв.м, було визнано нерухомим майном, яке в подальшому неодноразово відчужувалося різними фізичними особами. Тоді як рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області №163 від 27.02.2002 надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключно на тимчасову установку павільйону-бару з відкритою площадкою на території ДП Миргородкурорт , що не надає їм права на проведення капітального будівництва та реєстрацію права власності на указаний об`єкт, як нерухоме майно.

Зазначає, що акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 16.08.2004 підроблений колишнім начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Бандурою І.А. шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей. Факт підробки документів встановлений у межах кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.1 ст.366 КК України, яке постановою суду від 28.12.2009 закрито на підставі ст.49 цього Кодексу, а ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності.

Земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Санаторно-курортного комплексу Миргород АТ Укрпрофоздоровниця , правонаступником якого є ПрАТ Миргородкурорт , договорів оренди із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалося.

Понесені ПрАТ Миргородкурорт судові витрати за апеляційне оскарження рішення міськрайонного суду товариство просить стягнути зі сторін в рівних частинах.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.03.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів Миргородкурорт та Миргородську міську раду Полтавської області./а.с.37-38 т.2/

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України).

У суді апеляційної інстанції представник ПрАТ Миргородкурорт Сахно Є.В. доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Представник Миргородської міської ради Лисенко Р.О. підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Батієнко Я.І., відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечили, наполягаючи на залишенні її без задоволення, а рішення міськрайонного суду - без змін.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.10.2007, яке набрало законної сили 19.10.2007, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право сумісної власності по Ѕ частині нерухомого майна - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого на земельній ділянці площею 332,0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з цегляної будівлі павільйону - бару площею 39,6 м.кв., комунікацій електропостачання, наземних та підземних комунікацій водопостачання і каналізації, споруд відкритої бетонної площадки площею 292,4 м.кв. з металевими конструкціями огорожі та навісів./а.с.7-8 т.1/

29.03.2008 вказана нежитлова будівля - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 перейшла у власність ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Явтухом Г.І. по р. №2060./а.с.9 т.1/

На підставі договору дарування від 30.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В. за р. №263, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли від ОСОБА_4 в дар, у рівних долях, по Ѕ частині кожен, нежитлову будівлю, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 39,6 кв.м, на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області, площею 322 кв.м, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183. Разом з будівлею кафе відчужено споруди відкритої бетонної площадки пл.292,4 кв.м з металевими конструкціями огорожі і навісів./а.с.10 т.1/

Відповідно до характеристики громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, зазначеної у технічному паспорті, виготовленому станом на 16.05.2019 ПП Бюро послуг та консультацій, об`єкт нерухомості складається із: нежитлової будівлі кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (А-1) площею 40,2 кв.м.; навісу для зберігання інвентарю (Б) площею 22,7 кв.м.; убиральні (В) площею 5,0 кв.м.;огорожі (№1), відкритої бетонної площадки з тентовим навісом (1) площею 254.1 кв.м../а.с. 13-16 т.1/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно про реєстрацію права власності складовими частинам вказаного об`єкта нерухомого майна - є нежитлова будівля, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (А-1), загальною площею 39,6 кв.м; навіс для зберігання інвентарю (Б), загальною площею 22,7 кв.м; убиральня (В), загальною площею 5 кв.м; огорожа (1); відкрита бетонна площадка з тентовим навісом (І),загальною площею 254,1 кв.м./а.с.11,12 т.1/

Оціночна вартість об`єкту, включно із складовими нерухомого майна, станом на 16.05.2019 становить 702 893,45 грн., із них: А-1 - нежитлова будівля кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 - 521 357,45 грн.; Б - навіс для зберігання інвентарю - 11 529,80 грн.; В - убиральня - 17 366,80 грн.; №1 огорожа - 5 778,00 грн.; І відкрита бетонна площадка з тентовим навісом - 146 891,40 грн., що підтверджується довідкою ПП Бюро послуг та консультацій від 16.05.2019 №10. /а.с.18 т.1/

Частково задовольняючи позовні вимоги, міськрайонний суд виходив із положень ст.364 ЦК України щодо права співвласника на виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності; такі вимоги не суперечать закону, визнаються відповідачем та не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб. Враховуючи, що позивачу відповідно до заявлених ним вимог підлягає виділенню майно на загальну суму 538724,25, тому з нього на користь відповідача необхідно стягнути 187277,53 грн. в рахунок грошової компенсації різниці вартості часток. Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо тамбура (а), як складової частини нежитлової будівлі, тому суд не знайшов підстав для виокремлення вказаного приміщення при здійсненні виділу частки позивача.

Апеляційний суд визнає такі висновки суду першої інстанції хибними, оскільки вони зроблені на підставі неповно з`ясованих обставин та із порушенням норм процесуального і матеріального права.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (ч.4 ч.3 ст.376 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі.

Як убачається із матеріалів справи, спірний об`єкт нерухомості, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності згідно договору дарування, розташований на землі комунальної власності, яка перебуває у постійному користуванні ПрАТ Миргородкурорт .

Належність земельної ділянки із кадастровим номером 5310900000 :50: 002 :0183 до земель комунальної власності, розпорядником яких є територіальна громада в особі Миргородської міської ради Полтавської області, встановлена судом, а перебування земель у постійному користуванні ПрАТ Миргородкурорт - судовими рішеннями у справах №917/713/14, №917/1662/17, №440/4136/18. /а.с. 159 - 216 т.2/

Такий правовий зв`язок став підставою для залучення апеляційним судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Миргородську міську раду Полтавської області та ПрАТ Миргородкурорт .

Не залучення судом першої інстанції вказаних осіб до участі у справі має наслідком порушення не лише їх матеріальних, а й процесуальних прав, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Відтак, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та постановлено рішення про права, свободи та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до п.4 ч.1, п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України.

Щодо вирішення позову по суті, то апеляційний суд враховує наступне.

Згідно статей 15, 16 ЦК України, частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст.358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Стаття 182 ЦК України визначає поняття речі подільної та неподільної. Зокрема, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна передбачено: 2.4. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. 2.5. При підготовці документів про поділ нерухомого майна БТІ проводять такі дії: уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально. 2.6. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані: а) кому належить об`єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлюючих документів; в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

Отже, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та положенням ч.3 ст.14 Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Між тим, суд першої інстанції викладені норми належним чином не врахував. Виділивши позивачу приміщення кафе, а відповідачу - навіс для зберігання інвентарю, огорожу та відкриту бетонну площадку і огорожу, які не є самостійним об`єктом нерухомості, а є приналежністю основної речі, міськрайонний суд залишив поза увагою необхідність з`ясування обставин щодо технічної можливості поділу вказаної нежитлової будівлі між співвласниками у спосіб, заявлений позивачем, без втрати цільового призначення вказаного об`єкту.

Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні, прийнявши визнання відповідачем позову, тоді як таке визнання позову суперечить закону та свідчить про відсутність фактичного спору, про що підтвердила відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні в апеляційній інстанції. Тоді як тільки при наявності спору щодо поділу об`єктів нерухомого майна спір вирішується в судовому порядку. Також міськрайонний суд повинен був з`ясувати правовий режим земельної ділянки, на якій розташований заявлений до поділу об`єкт нерухомості, залучити до участі у справі відповідну особу, тобто ПрАТ Миргородкурорт , у віданні якого знаходиться земельна ділянка, та Миргородську міську раду, як власника земельної ділянки.

Надані до апеляційної інстанції судові рішення господарської та адміністративної юрисдикції, постановлені у справах за позовами ПрАТ Миргородкурорт , щодо прав на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які приймали участь у цих справах, підтверджують висновок апеляційного суду про порушення рішенням першої інстанції, яке є предметом апеляційного перегляду, прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу.

В той же час, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 09.10.2007, яким визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 , оскільки вказане судове рішення набуло законної сили та на час розгляду справи є чинним.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.367, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Миргородкурорт - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у володіння та користування і визнання права власності на нежитлову будівлю - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.05.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

С.М. Бондаревська