Окрема думка

від 27.05.2020 по справі 541/1197/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1197/19 Номер провадження 22-ц/814/969/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Полтавського апеляційного суду Абрамова П.С.,

в справі № 541/1197/19 щодо рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах від 27 травня 2020 року за наслідками перегляду рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у володіння та користування і визнання права власності на нежитлову будівлю.

27 травня 2020 року м. Полтава

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке належить останнім на підставі договору дарування від 13.01.2016, на нежитлову будівлю, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , та споруди відкритої бетонної площадки з металевими конструкціями огорожі і навісів розміщених за адресою АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, загальною площею 322 кв.м, яка належить Миргородській міській раді.

Визнано право власності, виділено ОСОБА_1 нежитлову будівлю кафе Оболонь (А-1), убиральню (В), загальною площею 44,6 кв.м, загальною вартістю 538 724,25 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянки кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, загальною площею 322 кв.м, яка належить Миргородській міській раді.

Визнано право власності, виділено ОСОБА_2 навіс для зберігання інвентарю (Б), огорожу (№1), відкриту бетонну площадку з тентовим навісом (1), площею 276,8 кв.м. загальною вартістю 164 169,20 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянки кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, загальною площею 322 кв.м, яка належить Миргородській міській раді.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 187 277 (сто вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) гривень 53 копійки, в рахунок грошової компенсації різниці вартості часток.

В суд апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане рішення міськрайонного суду звернулося ПрАТ Миргородкурорт , яке не приймало участі у справі, але вважає, що оспорюваним рішенням порушені права та обов`язки товариства, як законного землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 :50:002:0183, яка належить Миргородській міській раді, на якій знаходиться нерухоме майно - нежитлова будівля кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші тимчасові споруди.

Вказує на те, що земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Санаторно-курортного комплексу Миргород АТ Укрпрофоздоровниця , правонаступником якого є ПрАТ Миргородкурорт , договорів оренди із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалося.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Миргородкурорт - задоволено частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у володіння та користування і визнання права власності на нежитлову будівлю - відмовлено.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що належність земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 :50: НОМЕР_2 :0183 до земель комунальної власності, розпорядником яких є територіальна громада в особі Миргородської міської ради Полтавської області, встановлена судом, а перебування земель у постійному користуванні ПрАТ Миргородкурорт - судовими рішеннями у справах №917/713/14, №917/1662/17, №440/4136/18.

Такий правовий зв`язок став підставою для залучення апеляційним судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Миргородської міської ради Полтавської області та ПрАТ Миргородкурорт .

Поряд з цим, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про виділ у його володіння, користування нежитлову будівлю - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (А-1) із тамбуром (а) та убиральнею (В), загальною вартістю 538 724, 25 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та просив визнати за ним право власності на цю будівлю.

Решту будівель та споруд за вказаною адресою, а саме: навіс для зберігання інвентарю (Б), огорожу (№1), відкриту бетонну площадку з тентовим навісом (1), загальною вартістю 164 169,20 грн., виділити у власність ОСОБА_2 , стягнувши із нього, позивача, на її користь 187 277,53 грн. грошової компенсації за різницю вартості часток.

Підстави позову вмотивовував тим, що на підставі судового рішення від 09.10.2007 (справа №2-1164/2007) він, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 набули право власності по Ѕ частині нерухомого майна - кафе Оболонь , яке в подальшому було відчужене ними на користь ОСОБА_3 , а останній у березні 2008 року продав ОСОБА_4

13.01.2016 ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли в дар в рівних долях по Ѕ частині кожен, нежитлову будівлю - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та споруди відкритої бетонної площадки площею 292,4 кв.м з металевими конструкціями огорожі і навісів, що знаходяться на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області у АДРЕСА_1 , площею 322 кв.м, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені , без зміни її цільового призначення.

Верховний Суд у справі № 364/515/19 постанова від 26 грудня 2019 року вказав, що зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою , на якій цей об`єкт розташований.

Колегія суддів зазначала, що за загальним правилом, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості .

Окрім того, нормами ч. 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що позивачем ініціювалося питання виключно щодо захисту прав, як співвласника у спільному частковому майні згідно вимог ч.3 ст.364 ЦК України, і ніяким чином не порушувалося питання відносно земельної ділянки, яка перебуває у користуванні апелянта.

Апеляційний суд вірно вказав, що у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача . Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі.

З матеріалів справи вбачається, що права та інтереси ПрАТ Миргородкурорт , як землекористувача земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, внаслідок звернення ОСОБА_1 з позовом про поділ спільної часткової власності між її співвласниками, право власності на частку у якій належним чином підтверджено та не оспорюється, ніяким чином не були порушені.

Власник земельної ділянки - Миргородська міська рада, з апеляційною скаргою на рішення міськрайонного суду не зверталася.

Внаслідок аналізу спірних правовідносин, які, як вже зазначалося вище, виникли виключно з приводу поділу будівлі між її співвласниками, та аналізу чинних норм закону ( ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України) вбачається, що для правомірного вирішення даного спору процесуальний закон не потребує залучення в якості відповідача у справі ні власника частини земельної ділянки на якій ця будівля не розташована, ні її користувача, оскільки інтереси останніх не порушуються і їх право володіння іншою частиною земельної ділянки не може впливати на реалізацію права власності співвласниками будівлі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З урахуванням викладеного, на мою думку, апеляційний суд мав закрити провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України. Висновок про скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року при цьому є помилковий.

Суддя Полтавського апеляційного суду П.С. Абрамов