Рішення

від 26.05.2020 по справі 2а-1680/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. справа № 2a-1680/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Бігуна Р.Д.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів у травні 2011 року звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27.01.2011 №00000723301/0, №0000082301/0, №1843/10/23-147/1359 та від 15.03.2011 №0000232301, №6026/10/23-147/3950.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки на підставі встановлених порушень відображених у акті перевірки №22776/23-1/05393205 від 31.12.2010 року відповідачем 27.01.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000072301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 945 412,50 грн., в тому числі за основним платежем 756 330,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 189 082,50 грн.; №0000082301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 879 833,75 грн., в тому числі за основним платежем 703 867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 966,75 грн.; №1843/10/23-147/1359, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 103,50 грн.

28.02.2011 року за наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Івано-Франківській області рішенням за № 594/10/25-019 58/146 вирішила: податкове повідомлення-рішення за № 0000082301/0 від 27.01.2011 року залишити без змін; скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000072301/0 від 27.01.2011 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 568,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 1843/10/23-147/1359 від 27.01.2011 року про сплату 37 103,50 грн. штрафної (фінансової) санкції застосованої на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. (т.1, а.с. 76-79).

По результатах розгляду скарги позивача, ДПІ в м. Івано-Франківську 15.03.2011 року винесено нові податкові повідомлення-рішення: № 0000232301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 943 451,88 грн., в тому числі за основним платежем 754 761,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 188 690,38 грн. та № 6026/10/23-147/3950, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн.

Представник позивача вважає оскаржувані рішення протиправними і просить їх скасувати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000082301/0 від 27.01.2011 року. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000232301 та №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів (ідентифікаційний номер 05393205) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (однієї) гривні 70 коп. (т.3, а.с. 256-272).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишено без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року у справі 2а-1680/11/0970 за позовом Управління по випуску шляхо-будівельних матеріалів до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишено без змін (т.4, а.с. 24-25).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2015 скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т.4, а.с. 88-93).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000072301/0, № 0000082301/0, № 1843/10/23-147/1359 від 27.01.2011року, № 0000232301, № 6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011року.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів сплачений судовий збір в розмірі 10,20 грн. (десять гривень двадцять копійок) (т.4, а.с. 141-147).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27 січня 2011 року №№0000072301/0, 1843/10/23-147/1359 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року залишено без змін (т.4, а.с. 185-192).

Постановою Верховного Суду від 13.12.2019 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 у справі № 2а-1680/11/0970 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27.01.2011 №0000082301/0 та від 15.03.2011 № 0000232301, № 6026/10/23-147/3950. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі № 2а-1680/11/0970 залишено без змін (т.4, а.с. 225-235).

У постанові від 13.12.2019 Верховним Судом зокрема зазначено про необхідність допиту посадових осіб-контрагентів та з`ясування факту набрання вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 у справі №1-586/11 законної сили.

Справа №2а-1680/11/0970 надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 24.12.2019, згідно штампу відділу документального забезпечення - канцелярії суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2019 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.4, а.с. 239-241).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.01.2020 (т.4, а.с. 253-262). У відзиві представник відповідача зокрема зазначив, що вказані фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях з платником податків, так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача як доказів господарської операції. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 замінено Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську на Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (т.5, а.с. 13-15).

18.02.2020 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення (т. 5, а.с. 30-33).

Судом викликалося у якості свідка посадову особу контрагента, однак судова повістка повернулася на адресу суду з відміткою укрпошти "відсутня адреса одержувача" (т.5, а.с. 174-176).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом для з`ясування факту набрання законної сили вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 05.07.2012 у справі №1-586/11 направлено лист до Соснівського районного суду м. Черкас про направлення належним чином засвідченої копії вироку у справі №1586/11 від 05.07.2012 з довідкою про набрання законної сили (т.5, а.с. 75).

16.03.2020 на адресу суду надійшла належним чином засвідчена копія вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 05.07.2012 у справі №1-586/11 з довідкою про набрання законної сили (т.5, а.с.131-137).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.5, а.с. 187-189).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Посадовими особами ДПІ у м. Івано-Франківську в період з 18.10.2010 року по 31.12.2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, про що 31.12.2010 року складено акт за № 22776/23-1/05393205. (Т. 1, а.с. 10-58).

У висновку акта перевірки відображено порушення Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів податкового законодавства, а саме:

1) порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, за І квартал 2008 року на суму 20113 грн., за півріччя 2008 року в сумі 236838 грн., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 457759 грн., за 2008 рік на суму 756330 грн., за І квартал 2009 року на суму 31514 грн., за півріччя 2009 року на суму 24434 грн., завищено податок на прибуток за 2007 рік на суму 9298 грн., за півріччя 2010 року 141 грн., а також завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на суму 148414 грн. та занижено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року на суму - 288479 грн., за півріччя 2010 року на суму - 243979 грн.;

2) порушення статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 703867 грн., у тому числі: за березень 2008 року в сумі 16090 грн., за квітень 2008 року в сумі 32606 грн., за травень 2008 року в сумі 50987 грн., за червень 2008 року в сумі 89788 грн., за липень 2008 року в сумі 19910 грн., за серпень 2008 року в сумі 42610 грн., за вересень 2008 року в сумі 134244 грн., за жовтень 2008 року в сумі 139110 грн., за листопад 2008 року в сумі 66229 грн., за грудень 2008 року в сумі 13431 грн., за січень 2009 року в сумі 39429 грн., за липень 2009 року в сумі 18437 грн., за серпень 2009 року в сумі 27556 грн., за жовтень 2009 року в сумі 13440 грн.;

3) порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 ЗУ "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в результаті чого допущено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку.

За наслідками встановлених порушень, що викладені у висновках акту, відповідачем 27.01.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 945 412,50 грн., в тому числі за основним платежем 756 330,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 189 082,50 грн.; № 0000082301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 879 833,75 грн., в тому числі за основним платежем 703 867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 966,75 грн.; № 1843/10/23-147/1359, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 103,50 грн. (т.1, а.с. 65 - 67).

28.02.2011 року за наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області рішенням за № 594/10/25-019 58/146 вирішила:

1) податкове повідомлення-рішення за № 0000082301/0 від 27.01.2011 року залишити без змін;

2) скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000072301/0 від 27.01.2011 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 568,50 грн.;

3) скасувати податкове повідомлення-рішення № 1843/10/23-147/1359 від 27.01.2011 року про сплату 37 103,50 грн. штрафної (фінансової) санкції застосованої на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. (т.1, а.с. 76 - 79).

По результатах розгляду скарги позивача, ДПІ в м. Івано-Франківську 15.03.2011 року винесено нові податкові повідомлення-рішення: № 0000232301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 943 451,88 грн., в тому числі за основним платежем 754 761,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 188 690,38 грн. та № 6026/10/23-147/3950, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. (т. 1, а.с. 80-81).

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про те, що такі рішення прийняті на підставі повноважень та у спосіб визначений законодавством тобто є обґрунтованими та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача за 2008, 2009 роки та обрахунку податку на прибуток підлягає застосування Закон України ''Про оподаткування прибутку підприємств'', а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період - підлягає застосуванню Закон України ''Про податок на додану вартість'', що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Водночас статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункт 5.1 статті 5 вказаного Закону визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'', датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'' податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, договірні умови, фактичний порядок поставок, обсяги і зміст, мету придбання, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів (надалі - УВШБМ) та ПП "Реноваціо" укладено договір постачання № 320/08 від 20.08.2008, згідно якого ПП "Реноваціо" (Постачальник), в особі директора Будовського С.С. та УВШБМ (Покупець), в особі директора ОСОБА_11 домовились, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцю бітум дорожній узгодженими партіями, а Покупець зобов`язується їх оплатити й прийняти в асортименті, кількості згідно поданим заявкам, які погоджені з Постачальником. Даний товар було придбано згідно накладних та податкових накладних на загальну суму 2244072,82 грн., у т.ч. ПДВ 374012,13 грн.

Згідно даних АРМ "Пошуково-довідкова система" центральної бази даних ДПА України ПП "Реноваціо" за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, в зв`язку з чим має стан 23 - "Місцезнаходження не встановлено". Статутний фонд підприємства відсутній. У період проведених взаєморозрахунків керівником підприємства ПП "Реноваціо" був ОСОБА_1 . ПП "Реноваціо" зареєстровано за адресою масової реєстрації.

Під час допиту громадянина ОСОБА_1 по кримінальній справі №08328166 за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України (кримінальна справа порушена по контрагенту ПП "Реноваціо") та відповідно до його пояснення від 30.11.2010 встановлено, що останній до діяльності підприємства ніякого відношення немав, підприємство на прохання невідомої особи зареєстрував за винагороду, жодної діяльності на посаді директора даного підприємства не проводив. Жодних фінансово-господарських, податкових, звітних документів, що стосуються діяльності "Реноваціо" не підписував, у податкову інспекцію не здавав. Щодо проведення взаєморозрахунків з Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів, яке знаходиться у м. Івано-Франківську ОСОБА_1 невідомо, з керівником не знайомий, чим займається підприємство не знав. Жодних документів щодо взаєморозрахунків з УВШБМ не підписував. У представлених для огляду документах (податкових накладних, видаткових накладних, актах приймання-передачі) по взаєморозрахунках УВШБМ з ПП "Реноваціо" навпроти його прізвища представлено не його підпис. Орім того, відповідно до висновку спеціаліста №03-ДПА від 17.01.2011р. підписи від імені ОСОБА_1 на податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, копії яких надані на дослідження виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Що стосується проведення господарських операцій TOB "Рінвокс" з УВШБМ, суд зазначає слідуюче.

У відповідності до представлених для перевірки первинних документів бухгалтерського обліку встановлено, що взаємовідносини здійснювались на підставі договору від 03.03.2008 № 303/03, відповідно до якого TOB "Рінвокс" (Постачальник) підписаний в особі директора ОСОБА_2 зобов`язується поставити УВШБМ (Покупець) підписаний в особі директора ОСОБА_3 бітум дорожній узгодженими партіями, а покупець зобов`язується їх оплатити й прийняти в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з (Постачальником). Продавцем відвантажено товар у 2008 згідно товарних накладних на загальну суму 301598,39 гри., у т.ч. ПДВ 50266,40 грн.

Згідно даних АРМ "Пошуково-довідкова система" центральної бази даних ДПА України TOB "Рінвокс" присвоєно стан 5 - порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію).

У ході проведення перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську отримано матеріали від ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківськ № 26-90/6896 від 17.12.2010 року, згідно яких в період проведених взаєморозрахунків керівником був ОСОБА_4 , який у 2009 помер. До моменту ліквідації керівником був ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де не проживає, зі слів сусідів знаходиться у розшуку.

Згідно висновку про анулювання реєстрації платника ПДВ № 240 від 25.11.2009 року Кременчуцької ОДПІ, основним постачальником є TOB "Нефтекор CK", керівником підприємства був ОСОБА_6 , який є підставною особою, являвся директором та бухгалтером 35 підприємств, засновником 48 підприємств, зареєстрованих по всій території України, які мають ознаки фіктивності. Згідно службової записки № 1402/26-34 від 24.07.2009 ВПМ Кременчуцької ОДПІ, в ході відпрацювання даного підприємства та проведених оперативно-розшукових заходів по розшуку директора та засновника TOB "Нефтекор CK" ОСОБА_6 , було відібрано пояснення, що ніякого відношення до діяльності даного підприємства громадянин ОСОБА_6 немав. Підприємство було зареєстровано на його ім`я за винагороду. Ніякої фінансово-господарської діяльності (договорів, накладних, податкових накладних, довіреностей декларацій з ПДВ, податку на прибуток підприємств та інше) не підписував, а також печаток, штампів, комп`ютерну та іншу техніку, бухгалтерську та податкову звітність вказаного підприємства не отримував. З огляду на вищевказане, виникає питання щодо походження товарів, послуг, робіт, які реалізовувались контрагентам" та ПП "Профіт-Капітал" (код 35136231, м. Київ) порушено кримінальну справу та виявлено "конвертаційний центр".

Основним покупцем продукції було ПП "Реноваціо", керівник якого немає жодного відношення до реєстрації підприємства.

В рамках кримінальної справи №08328116, порушеної за частиною 2 статті 205 КК України 12.12.2008, начальником СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ підполковником податкової міліції Савічевим О. О. проведено обшук (протокол обшуку від 12.12.2008р м. Кременчук) в приміщенні офісного центру "Каскад" вул. Московська, 6 в присутності головного бухгалтера ПП "Цитодель" - Шульги Галини Олександрівни, головного бухгалтера TOB "Промоптіма Плюс" - ОСОБА_7 . До початку обшуку з постановою про проведення обшуку від 08.12.2008 ознайомлено ОСОБА_8 та запропоновано їй вказати місце знаходження розшукуваного. У кабінеті №202 розташованого на 2 поверсі будинку офісного центру "Каскад", який знаходиться за адресою вул. Московська, будинок 6, м. Кременчук, проведено обшук, в якого встановлено, що тут знаходиться фінансово-господарська документація TOB "Рінвокс", ПП "Реноваціо", ПП "Промоптіма" та вилучено: печатка TOB "Рінвокс", штамп TOB "Рінвокс", факсиміле підпису громадянина ОСОБА_9 , видаткові накладні, прихідні накладні, податкові накладні, договори з постачальниками, подорожні листи, звіт аудиторської перевірки; печатка ПП "Промоптіма", штамп ПП "Промоптіма", факсиміле підпису громадянина ОСОБА_10 , розхідні накладні, накладі, акти виконаних робіт, податкові накладні, розрахунки №313, 311, 361, 631, 651, 372, 28, 15, 70, 34, 79, 301, 641, 352, 652, 685; штамп ПП "Реноваціо"; штамп TOB "Галичина-НПС", дві печатки TOB "Галичина-НПС".

Щодо здійснення господарських операцій ПП "Промоптіма" з УВШБМ, суд зазначає слідуюче.

Згідно з представленими для перевірки документами встановлено, що взаємовідносини між УВШБМ з ПП "Промоптіма" здійснювались на підставі договору від 09.04.2008 №309/03, у відповідності до якого ПП "Промоптіма" (Постачальник) підписаний в особі директора П.С. Шевченка зобов`язується поставити УВШБМ (Покупець) підписаний в особі директора ОСОБА_3 . бітум дорожній узгодженими партіями, а покупець зобов`язується їх оплатити й прийняти в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з Постачальником.

У відповідності до даних АРМ "Пошуково-довідкова система" центральної бази даних ДПА України ПП "Промоптіма", зареєстровано в Кременчуцькою ОДПІ як платник податків 22.04.2003 року. Юридична адреса: проспект 50 років Жовтня, 29/4, м. Кременчук. ПП "Промоптіма" присвоєно стан 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження". Статутний фонд підприємства складає 0,1 тис. грн. Основний вид діяльності: оптова торгівля паливом.

ОСОБА_10 у період проведених взаєморозрахунків був керівником ПП "Промоптіма".

Згідно протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_13 , який був директором ПП "Промоптіма"та проживав в м. Кременчук. На прохання ОСОБА_10 запропонував йому стати директором ПП "Промоптіма" за винагороду, жодної діяльності на посаді директора даного підприємства він не проводив. Податкова та бухгалтерська звітність, та інші документи були підписані ОСОБА_13 . На даний момент він єдиний працівник ПП "Промоптіма". Податковий і бухгалтерський облік вівся аудиторською конторою. При вступі на посаду директора ПП "Промоптіма" від ОСОБА_10 не отримував ніяких документів, крім пачки чистих листів з печаткою ПП "Промоптіма".

Що стосується господарських операцій ПП "Єлєтон" з УВШБМ, суд зазначає таке.

У відповідності до пред`явлених для перевірки документів встановлено, що взаємовідносини між УВШБМ з ПП "Єлєтон" здійснювались згідно договору від 28.05.2008 №Б-28/05, відповідно до якого ДІП "Єлєтон" (Постачальник) підписаний в особі директора ОСОБА_14 , зобов`язується поставити УВШБМ (Покупець) підписаний в особі директора ОСОБА_3 - бітум дорожній узгодженими партіями, а покупець зобов`язується - їх оплатити й прийняти в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з Постачальником.

Згідно отриманих матеріалів від ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську керівником з моменту реєстрації був громадянин ОСОБА_14 . За адресою проживання громадянина ОСОБА_14 проживає інша фізична особа, яка у 2002 придбала квартиру через бюро нерухомості у громадянина ОСОБА_15 . З ОСОБА_14 незнайомий. За адресою реєстрації підприємства ( АДРЕСА_2 зі слів сусідів ОСОБА_14 не проживав, про ПП "Єлєтон" їм нічого невідомо, при виході на квартиру ніхто двері не відчинив.

Перевізниками бітуму згідно товарно-транспортних накладних були:

- ПП "Олександр" - згідно отриманої відповіді №3642 від 02.12.2010р жодних договорів з ПП "Елєтон" не укладали, перевезення вантажів не здійснювали.

- СГД ОСОБА_16 , відповідно до пояснення громадянина ОСОБА_17 , приватний підприємець, директор ПП "Тихоход". Також, встановлено, що як суб`єкт господарської діяльності він зареєстрований з 2006. Займався наданням послуг з вантажних перевезень. У власності були три автомобілі з причепами, які використовував у господарській діяльності. Згідно даних бухгалтерського обліку СПД ОСОБА_17 та ПП "Тихоход" жодних фінансово-господарських операцій з ПП "Елєтон" за весь період діяльності підприємства не проводило, жодних договорів не укладало. У відповідності до представленої для огляду товарно-транспортної накладної б/н від 13.06.2008, було надано пояснення, що вона була підробленою, оскільки у графі "автомобіль" зазначено РЕНО д. н. НОМЕР_1 , якого фактично у нього немає, за вказаним номером зареєстровано інший автомобіль.

Щодо проведення господарських операцій TOB "Автодорпостач" з УВШБМ, суд зазначає наступне.

Відповідно до представлених для перевірки документів встановлено, що взаємовідносини між УВШБМ з TOB "Автодорпостач" здійснювались згідно договору постачання №328/01/04 від 28.01.2009 TOB "Автодорпостач" в особі керівника Марченкова С. В. - продавець та УВШБМ, в особі начальника ОСОБА_3 . - покупець домовились, що постачальник зобов`язується поставити покупцю бітум дорожній.

Згідно даних АРМ "Пошуково-довідкова система" центральної бази даних ДПА України TOB "Автодорпостач" зареєстровано Кременчуцькою оДПІ, як платник податків 30.12.2008. TOB "Автодорпостач" присвоєно стан 21 "Ліквідаційна процедура підприємства за (рішенням та постановою суду) ".

Згідно отриманих матеріалів від ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську підприємство 09.09.2010 ліквідовано за рішенням суду. За адресою реєстрації підприємства (вул. Московська, 6, м. Кременчук) знаходиться офісний центр. Зі слів охоронців підприємство там не знаходиться і ніколи не знаходилося. Керівником з моменту реєстрації є ОСОБА_19., який був керівником 40 СГД та засновником 37 СГД на території України. На даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно центральної бази державного реєстру фізичних осіб, зарплата ОСОБА_19 не нараховувалась, у період проведених взаєморозрахунків він був приватним підприємцем. За січень 2009 згідно Ф-1ДФ нараховувалась та виплачувалась зарплата 2 особам.

Що стосується господарських операцій позивача з "Автопромпостач", суд зазначає слідуюче.

У відповідності з представленими для перевірки документами встановлено, що взаємовідносини TOB "Автопромпостач" поставлено УВШБМ бітуму на загальну суму 91839,42,-в т. ч. ПДВ - 15306,57 грн.

Згідно даних АРМ "Пошуково-довідкова система" центральної бази даних ДПА України TOB "Автопромпостач" зареєстровано в Кременчуцькій оДПІ, як платник податків 12.05.2009. Юридична адреса: вул. Перемоги, 3А кв .21, м. Кременчук,. TOB "Автопромпостач" присвоєно стан 5 (Порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію).

Від ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську отримано інформацію, що підприємство ліквідовано. Керівником з моменту реєстрації був ОСОБА_20 . Підприємство було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 . У ході обстеження адреси встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_20 ніколи не проживав, про підприємство жильці квартири вперше чують. Також зі слів жильців у даній квартирі вони проживають уже 45 років.

Підприємство здійснювало поставку бітуму самостійно згідно товарно-транспортної накладної, водієм був ОСОБА_21 , автомобіль ДАФ НОМЕР_2 , належить ОСОБА_22 , причіп ППЦ 22 НОМЕР_3 належить TOB "Галичина-НПС". ОСОБА_22 за місцем реєстрації - АДРЕСА_11 не проживав. TOB "Галичина-НПС" за місцем реєстрації вул. Петровського, 27А, м. Кременчук не знаходиться.

Щодо проведення господарських операцій позивача з TOB "Нафтопром-Плюс", суд зазначає наступне.

Згідно договору №Б-13/05 від 13.05.2008 TOB "Нафтопром-Плюс" в особі директора ОСОБА_19. (Постачальник) та УВШБМ, в особі директора ОСОБА_11 (Покупець) домовились, що постачальник зобов`язується поставити покупцю бітум дорожній, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в асортименті і кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з постачальником.

Відповідно до даних АРМ "Пошуково-довідкова система" центральної бази даних ДПА України TOB "Нафтопром-Плюс" зареєстроване Кременчуцькою оДПІ, як платник податків 14.07.2006. Юридична адреса: вул. Свердлова, 9, м. Кременчук. TOB "Нафтопром-Плюс" присвоєно стан 21 "Ліквідаційна процедура підприємства за (рішенням та постановою суду)", Статутний фонд підприємства складає 5,0 тис. грн. Основний вид діяльності: оптова торгівля паливом.

Згідно отриманих матеріалів від ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську щодо TOB "Нафтопром-Плюс" зазначено, що 28.07.2010 у відповідності до постанови Полтавського окружного адміністративного суду у справі №2а-2156/18/6670 підприємство припинено у зв`язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою, не подачею звітності та внесенням запису державним реєстратором про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Підприємство зареєстровано 05.07.2006 у ДПІ Світловодського району Кіровоградської області за адресою: АДРЕСА_8 . Керівником з моменту реєстрації був громадянин ОСОБА_23 .

З 19.10.2006 згідно поданої форми 1-ОПП, (в період проведених операцій) керівником обрано ОСОБА_24 . На момент ліквідації підприємства керівником був ОСОБА_14 , який був керівником 7 СГД м. Кременчука та засновником 8 СГД.

Згідно акту №93 від 22.04.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість П .2 "платник за період з березня 2008 по червень 2009 подавав податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчили, що платник не мав права на збереження статусу платника податку на додану вартість".

За адресою проживання громадянина ОСОБА_14 ( АДРЕСА_9 ) проживала інша фізична особа, яка у 2002 придбала квартиру через бюро нерухомості у громадянина ОСОБА_15 . З ОСОБА_14 незнайома.

Що стосується проведення господарських операцій позивача з "Інтерагро-Форум", суд зазначає наступне.

У ході проведення перевірки встановлено взаєморозрахунки УВШБМ з ПП "Інтерагро-Форум", відповідно до виписаних (оформлених) накладних (актів виконаних робіт тощо), податкових накладних на загальну суму 264765.0, в т. ч ПДВ 44127,50 грн.

ДПІ в м. Івано-Франківську направлено запит про проведення перевірки отриманих від платника податків відомостей щодо взаємовідносин УВШБМ з ПП "Інтерагро-Форум" від 21.10.2010 №8187/7/23-145/14466.

На вказаний запит отримано матеріали супровідним листом №12462/23-417 ДПІ у місті Черкаси па питанню взаємовідносин ПП "Інтерагро-Форум" та Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів за період з липня 2009 по жовтень 2009 (акт документальної невиїзної перевірки ПП "Інтерагро-Форум" від 30.06.10 №1477/23-2/35579534), в якому підтверджено безпідставне формування податкових зобов`язань та податкового кредиту в звітному періоді. В акті документальної невиїзної перевірки ПП "Інтерагро-Форум" від 30.06.10 №1477/23-2/35579534 зазначено, що 22.06.2010 здійснено вихід на фактичну адресу ПП "Інтерагро-Форум". У зв`язку з відсутність підприємства та його посадової особи за адресою складено акт щодо не встановлення фактичного місцезнаходження ПП "Інтерагро-Форум" від 22.06.2010 №99/23-4 та направлено запит від 22.06.2010 № 612/23-420 до ГВ ПМ ДПІ у місті Черкаси на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства.

Станом на дату підготовки даного акта керівник підприємства знаходиться у розшуку. Згідно з інформаційною базою АІС TAX ПП "Інтерагро-Форум" має стан 10 - "запит на встановлення місцезнаходження".

Крім того, згідно вироку Соснівського районнного суду м. Черкаси від 05.07.2012 у справі №1-586/11, який вступив в законну силу 23.07.2012 ОСОБА_25 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011), частини другої статті 358, частини третьої статті 358 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України № 2341-III від 05.04.2001).

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_25 , переслідуючи злочинну мету щодо отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом створення фіктивних підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов`язань для різних суб`єктів підприємницької діяльності, придбав Приватне підприємство "Інтерагро-Форум", у зв`язку з чим 16.12.2008 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів вказаної юридичної особи щодо засновника (т.5, а.с. 131-137).

Відповідно до пояснення директора УВШБМ від 24.01.2011 отриманий бітум дорожній перед його розвантаженням зважувався на Івано-Франківському КХП та Івано-Франківський м`ясокомбінат, після чого прямував на завод. Однак документів, що підтверджують надання послуг із зважування не надавалось. Згідно листа Івано-Франківського КХП дані послуги згідно укладеного договору надаються з травня місяця 2010.

Суд також зазначає, що згідно висновків Верховного суду, правова позиція якого викладена у постанові від 20.02.2019 у справі № 820/4729/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Протокол допиту свідка у кримінальному провадженні як джерело доказу має бути оцінений з точки зору його належності (відношення до обставин справа), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об`єктивної дійсності).

У відповідності до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, законодавець у статті 109 ПК України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення.

Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.

Таким чином, встановлення саме умислу позивача чи його контрагента не є необхідним для донарахування податкових зобов`язань.

При цьому, з огляду на те, що має місце порушення вимог податкового законодавства контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 06.09.2017 у справі № К/800/50423/15.

У спірних правовідносинах держава не може нести тягар у вигляді недоплачених податкових зобов`язань, так як їх несплата в повному обсязі не була наслідком помилки чи протиправного рішення, дії, бездіяльності відповідальних посадових осіб контролюючого органу.

У даному випадку ні держава, ні контролюючий орган, який проводив перевірку не вступали у правовідносини із платником податків чи його контрагентами, відносно яких порушено кримінальне провадження. У правовідносини з останніми безпосередньо вступив платник податків через уповноважену нею особу.

Якщо платник податків вважає, що таким додатковим законним фінансовим навантаженням йому завдано відповідну шкоду чи він поніс (понесе) у зв`язку із цим додаткові, не заплановані витрати у вигляді сплати в бюджет всіх належних платежів і зборів, або які він не мав на меті сплачувати, так як це не входило в обсяг його законних сподівань, то платник у спірних правовідносинах повинен вирішувати вказане питання з контрагентами. Зазначений спір позивач повинен врегульовувати в цивільно-правовому порядку чи за наслідками розслідування кримінального провадження, ставлячи перед слідством і судом свої вимоги як потерпілої особи.

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у контрагента державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Держава в особі контролюючого органу жодним чином, не обтяжить платника податків додатковим податковим зобов`язанням, а визначить вірний податковий платіж, у випадку встановлення вищевказаних порушень.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованою, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Зазначений правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в рішеннях Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі № 21-4781а15, постанова Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 21-170а16, постанова Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 21-2927а15, постанова Верховного Суду України від 29.03.2016 у справі № 21-5315а15, постанова Верховного Суду України від 12.04.2016 р. у справі № 21-3270а15, постанова Верховного Суду України від 12.04.2016 у справі № 21-3635а15, постанова Верховного Суду України від 19.04.2016. у справі № 21-4985а15, постанова Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 21-4976а15, постанова Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі № 21-5332, постанова Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі N 21-1318а16) і суд не вважає за необхідне відступити від цього висновку.

У той же час, за встановлення в судовому рішенні, прийнятого у межах кримінального провадження обставин фіктивності суб`єкта підприємницької діяльності, заперечення керівником такого суб`єкта свого відношення до його господарської діяльності та заперечення свого підпису у документах, підписаних від його імені, такі документи не можуть бути оцінені як доказ правомірності формування витрат та податкового кредиту на їх підставі.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Вказані фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях з платником податків, так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача як доказів господарської операції.

Статтями 626, 629 Цивільного Кодексу України №435-IV від 16.01.2003 із внесеними змінами та доповненнями передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків При цьому, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийнято майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (сертифікат якості, відповідності тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов`язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 ЦК України є : вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (договори, накладні, рахунки…) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції і якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством на таких документах.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені внаслідок фактичного здійснення господарської операції.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки їх відповідність спростовано фактичними обставинами.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів та витребуваних судом в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139,241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_10 ) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000) в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27.01.2011 №0000082301/0 та від 15.03.2011 №0000232301, №6026/10/213-147/3950, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 29 травня 2020 р.