Постанова

від 18.03.2021 по справі 2а-1680/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа №2а-1680/11/0970

касаційне провадження №К/9901/199/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Затолочний В.С.; судді - Сеник Р.П., Хобор Р.Б.)

у справі № 2а-1680/11/0970

за позовом Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів (далі - Управління; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2011 року № 0000072301/0, від 27 січня 2011 року № 0000082301/0, від 27 січня 2011 року № 1843/10/23-147/1359, від 15 березня 2011 року № 0000232301, від 15 березня 2011 року № 6026/10/23-147/3950.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 26 травня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 29 вересня 2020 року, тобто з пропуском строку, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, а також заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтував тим, що на всій території України встановлено заборони та обмеження з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з порушенням строків, встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та надав десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку шляхом надіслання на адресу суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

19 листопада 2020 року платник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке повторно обґрунтував тим, що на всій території України встановлено заборони та обмеження з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Крім того, зазначив, що ліквідатор позивача перебував у безпосередньому контакті з особою, хворою на респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, а тому перебував на самоізоляції в період з 05 серпня 2020 року по 25 вересня 2020 року за рекомендацією сімейного лікаря.

Ухвалою від 26 листопада 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог Управління посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому акцентує увагу на поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, учасники справи у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.

Підпунктом 2 пункту 9 Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 540-IX) розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, Законом № 731-IX передбачено обмеження строку, встановленого пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року), в тому числі для подання апеляційної скарги, який закінчуються через 20 днів після набрання чинності названим Законом.

Враховуючи, що Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, останнім днем подання апеляційної скарги було 06 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України ).

Однак, позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, в тому числі щодо перебування ліквідатора платника на самоізоляції, не подано жодних доказів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права, відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова