Рішення

від 29.05.2020 по справі 826/13835/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 826/13835/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Інсел

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2018 року №2272615147 та №2282615147,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Інсел (далі - позивач, Товариство, ТОВ ТК Інсел ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2018 року №2272615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11 027,00 грн., та №2282615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 12 405,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу відповідача № 4496 від 23 березня 2018 року уповноваженими представниками проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТК Інсел з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Старр Пром за червень та липень 2016 року, за результатами якої складено Акт №85/26-15-14-07-03-10/35871808 від 06 квітня 2018 року.

За висновками Акту перевірки від 06 квітня 2018 року позивачем порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на 9 924,00 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 11 027,00 грн.

На зазначений Акт перевірки позивачем 23 квітня 2018 року подані заперечення, які не враховано відповідачем, та прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07 травня 2018 року.

Висновки Акту перевірки від 06 квітня 2018 року базуються на нереальності господарських операцій позивача з контрагентом, з якими не погоджується позивач, у зв`язку з чим звертався із скаргою до Державної фіскальної служби України, та не отримавши позитивного результату звертається до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 07 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено провадити розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у визначений судом строк подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 16 січня 2019 року через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що під час перевірки контролюючим органом перевірялася реальність господарської операції ТОВ ТК Інсел з контрагентом-постачальниками, зокрема, ТОВ Старр Пром , а також реальна можливість виконання фінансово-господарської діяльності контрагентом та виконання своїх зобов`язань перед позивачем (господарські операції фактично не відбувалися, первинні документи - договорами, акти приймання-передачі робіт, не мають юридичної сили первинних документів, а контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності).

Також відповідач зазначає, що перевірка призначалася та проводилася на законних підставах, та оскільки допуск до об`єкту перевірки уповноважених представників контролюючого органу відбувся, то предметом розгляду в суді має бути лише виявлені порушення по суті. У задоволенні позову відповідач просить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

За таких обставин суд завершує розгляду справи по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на поштову адресу ТОВ ТК Інсел рекомендованим листом ГУ ДФС у м. Києві від 24 лютого 2017 року №4080/10-26-15-14-07-03-13 направлено запит про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень), у якому зазначено про виявлені факти, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ ТК Інсел податкового кредиту у сумі 11 026,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Старр Пром , що містяться в податкових декларація з податку на додану вартість за червень-липень 2016 року. Зокрема, за інформацією ГУ ДФС у Чернігівській області в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13 червня 2016 року зареєстровано кримінальне провадження №32016270000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 КК України, яким встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності створено шляхом реєстрації (перереєстрації) на підставних осіб ряд суб`єктів господарювання, у тому числі ТОВ Старр Пром , без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Встановлено також, що документальне оформлення господарських операцій з придбання ТОВ ТК Інсел товарів ( свердло для дерев`яної опалубки, метчік для нарізування різьблення, свердло по металу, винтова струбцина, коронка по металу, пилка для лобзика по дереву, ключ трубний торцевий, фреза шліфувальна, конічна, рулетка) за відсутності факту їх реального здійснення, рос кільки постачальником ТОВ Старр Пром фактично вказані товари не продавалися, а громадянкою ОСОБА_1 під час допиту повідомлено про фактичну непричетність до фінансово-господарської діяльності в якості засновника та директора ТОВ Старр Пром).

У зв`язку з викладеними фактами відповідач витребував від ТОВ ТК Інсел засвідчені підписом та скріплені печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ТОВ Старр Пром у періоді з 01 червня 2016 року по 31 липня 2016 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності вищезазначених товарів, зокрема: договори купівлі-продажу, первинні документи щодо їх придбання, транспортування, платіжні доручення, розрахункові документи, регістри бухгалтерського обліку, сертифікати відповідності товарів, інші документи.

На запит відповідача ТОВ ТК Інсел листом від 09 березня 2017 року №18 відмовило у наданні документальних підтверджень здійснення господарських операцій з посиланням на обставини неналежного складення запиту відповідно до абз.16 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та пункту 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 (далі - Порядок №1245).

Водночас, у чому саме полягає неналежність оформлення запиту відповідача від 24 лютого 2017 року позивачем в адміністративному позові не зазначено, а окрім того у прохальній частині позову позивач не зазначає вимог щодо протиправності дій відповідача в частині призначення документальної позапланової перевірки, у зв`язку з чим зазначені твердження не входять у предмет даного спору, а суд не досліджує та не надає оцінки таким діям відповідача.

Отже, на підставі направлення №297/26-15-14-07-03-18 та №298/26-15-14-07-03-18 від 26 березня 2018 року, виданого ГУ ДФС у м. Києві, згідно наказу №4496 від 23 березня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТК Інсел з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Старр Пром за червень та липень 2016 року, за результатами якої складено Акт №85/26-15-14-07-03-10/35871808 від 06 квітня 2018 року.

Підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту.

За висновками Акту перевірки №85/26-15-14-07-03-10/35871808 від 06 квітня 2018 року позивачем порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на 9 924,00 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 11 027,00 грн.

На зазначений Акт перевірки позивачем 23 квітня 2018 року подані заперечення, які не враховано відповідачем, та прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07 травня 2018 року №2272615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11 027,00 грн., та №2282615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 12 405,00 грн.

На зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем подавалася скарга до Державної фіскальної служби України, проте скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Виходячи з висновків Акту перевірки від 06 квітня 2018 року, у періоді, що перевірявся, відповідачем встановлено наявність фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ ТК Інсел та контрагентом ТОВ Старр Пром які вплинули на визначення суми фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ Старр Пром укладено договір поставки товару від 27 червня 2016 року №27061, відповідно до якого ТОВ Стар Пром як Постачальник зобов`язався систематично постачати та передати у власність (повне господарське відання) ТОВ ТК Інсел як Покупцю певний товар (інструмент в асортименті), а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах Договору. Зазначений Договір підписано зі сторони Покупця - директором Войцехівським О.В. та зі сторони Постачальника - директором ОСОБА_2 .

До перевірки також надано дві видаткові накладні, виписані від імені ТОВ Старр Пром , рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, суми по яких віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ та віднесено на собівартість реалізованих товарів.

Як зазначає відповідач в Акті від 06 квітня 2018 року, інших документів, які засвідчують якість продукції, товарно-транспортні накладні на їх транспортування, акти приймання-передачі товару, картки складського обліку, що безпосередньо стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ Старр Пром , до перевірки надано не було, але пояснено, що придбані у ТОВ Старр Пром товари у подальшому були реалізовані контрагентам-покупцям у червні та липні 2016 року.

Відповідач стверджує, що в ході перевірки використані матеріали, які надійшли від ГУ ДФС у Чернігівській області щодо встановлення фактичних даних, що свідчать про наявність ознак фіктивності ТОВ Старр Пром , та посилається на наявність досудового розслідування кримінального провадження №32016270000000061, зареєстрованого 13 червня 2016 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 КК України, в ході якого допитано засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ Старр Пром Лунгор Н.А., якою вказано на свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Старр Пром . Окрім того, від дати створення - 17 березня 2016 року ТОВ Старр Пром не подавало фінансової звітності та податкових декларацій з податку на прибуток, інформація щодо наявності у ТОВ Старр Пром основних засобів та працівників відсутня, товари номенклатурою, наведеною у додатках 6 та 7 до Акту від 06 квітня 2018 року, які нібито було придбано ТОВ ТК Інсел у ТОВ Старр Пром , останнім фактично не придбавалися у контрагентів-постачальників протягом всього періоду діяльності ТОВ Старр Пром .

За висновками Акту від 06 квітня 2018 року встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за червень-жовтень 2016 року по отриманих та виписаних ТОВ Старр Пром податкових накладних, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов`язань, оскільки не опосередковуються фактичним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих, на підставі чого встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій ТОВ Старр Пром , як і неможливо встановити яким чином зазначене товариство могло поставляти товари для ТОВ ТК Інсел , оскільки не зрозуміло хто підписував первинні документи зі сторони продавця/виконавця, так як при веденні досудового розслідування кримінального провадження №32016270000000061.. допитано удаваного засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ Старр Пром Лунгор Н.А., якою надано покази про непричетність до реєстрації цього товариства та до його фінансово-господарської діяльності.

З такими висновками відповідача суд не погоджується та зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Старр Пром , а також виконання умов укладеного між товариствами Договору від 27 червня 2016 року №27061 позивачем надано суду: рахунки, видаткові накладні, податкові накладні №24 від 29 червня 2016 року, №54 від 06 липня 2016 року, з яких вбачається,що розрахунки між товариствами здійснені у безготівковій формі на загальну суму 66 158,47 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 11 липня 2016 року на загальну суму 2 600,00 грн., від 09 вересня 2016 року на загальну суму 63 558,47 грн.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні відповідають зазначеним критеріям, а крім того, жодним нормативно-правовим актом товарно-транспортна накладна не визначається документом, за відсутності якого належне ведення бухгалтерського обліку є неможливим.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із законом №1797-VІІІ від 21 грудня 2016 року, після внесення змін Законом №1797-VІІІ від 21 грудня 2016 року - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з їх придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/абро необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату послуг/товарів; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Отже, з наведеного вище та з досліджених матеріалів, наданих до справи позивачем, суд приходить до висновку про передчасність висновків відповідача та підтвердженість поставки товарно-матеріальних цінностей видатковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Суд в цій частині зазначає, що відповідачем не встановлено порушень оформлення зазначених документів, а також інших намірів позивача щодо реалізації договору поставки, крім фактичної поставки товару та отримання певного прибутку.

До того ж, відсутність документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця не може свідчити про нереальність (безтоварність, безоплатність) господарської операції, оскільки наявні інші належні докази. До того ж предметом Договорів поставки, укладених позивачем із зазначеними товариствами є фактична передача товарно-матеріальних цінностей покупцю, а не їх перевезення.

Отже, твердження відповідача щодо порушення ТОВ ТК Інсел вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є передчасними та спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом з наданих до матеріалів справи документів.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності технічних паспортів та сертифікатів якості на товар, позивач зазначає, що такі документи видаються виробником товару та передаються кінцевим споживачам разом з обладнанням, до того ж такі документи не підлягають бухгалтерському обліку та не потребують зберігання у виробників та постачальників.

Окрім зазначеного суд зауважує, що відсутність таких документів під час поставки може свідчити лише про порушення постачальником господарських договірних зобов`язань, а не імперативних норм Податкового кодексу України. Документи щодо якості товарів не є документами, безпосередньо пов`язаними з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, обчисленням і сплатою ПДВ, оскільки не містять жодної інформації про рух активів, а для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, лише не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зміст Акту перевірки від 06 квітня 2018 року вказує на те, що реєстрація усіх податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не ставиться під сумнів, тому позивач мав право на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Щодо не звітування контрагентів позивача про наявність на підприємстві трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не залучення стороннього трудового ресурсу та основних засобів, то сам факт не звітування контрагентом платника податків у поданій податковій звітності про наявні ресурси та засоби не впливає на право власника податків на формування податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) платника податку від інших осіб.

У цьому ж зв`язку суд вбачає за необхідне зазначити, що згідно приписів частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Платник податків не може нести відповідальність за недобросовісні дії своїх контрагентів, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №826/9534/17, у якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушенням певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до статті 7 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) наголошено на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення та зазначено: тільки доведення податковим органом та встановлення під час судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит. І такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Окрім вже зазначеного відповідач в обґрунтування своєї позиції стверджує про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, посилаючись на пояснення засновника ТОВ Старр Пром , допитаного в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016270000000061, зареєстрованому 13 червня 2016 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 КК України, в рамках якого допитано засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ Старр Пром Лунгор Н.А., якою вказано на свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Старр Пром , у зв`язку з чим відповідач вважає, що утворення ТОВ Старр Пром здійснено з метою приховування іншої незаконної діяльності.

Проте, такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків Акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а покази свідка у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом.

Окрім іншого, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги).

Таким чином, виходячи з встановленого у даній адміністративній справі, суд приходить до висновку, що ТОВ ТК Інсел не може нести відповідальність за дії свого контрагента, тому твердження відповідача про складання первинних документів всупереч вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутня можливість підтвердити факт здійснення господарських операцій у відповідні періоди, оскільки дефектність первинних документів підтверджується матеріалами досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначений контрагент-постачальник, та який можливо задіяний у протиправних фінансово-економічних механізмах, не мають доказової сили.

Окрім вже оцінених судом аргументів, відповідач не зазначив будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ТОВ ТК Інсел як платник податків дія без належної обачності та обережності, а Акт перевірки від 06 квітня 2018 року не містить даних, які б спростовували добросовісний характер поведінки позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2018 року, відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не обґрунтовано у достатній та переконливій мірі правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, не доведено суду правильності висновків Акту перевірки від 06 квітня 2018 року, не спростовано аргументів позивача, підкріплених наданими до матеріалів справи документальними доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вбачає правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову. Оскільки позивач - ТОВ ТК Інсел не є суб`єктом владних повноважень, звертаючись до суду сплатило 1 777,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення №962 від 22 серпня 2018 року (а.с.4), суд, задовольняючи позовні вимоги, відшкодовує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Інсел до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2018 року №2272615147 та №2282615147 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07 травня 2018 року №2272615147 та №2282615147.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Інсел за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сплачений судовий збір у розмірі 1 777,00 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят сім грн. 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Інсел , адреса:04073, м. Київ, проспект С. Бандери, 8, корпус 1, код ЄДРПОУ 35871808, тел. 0444618138.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. 0444617787.

Суддя В.І. Келеберда