Постанова

від 27.05.2020 по справі 922/3918/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа № 922/3918/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: Чернота Л. Ф. Зубченко І. В., Радіонова О. О. Телеснюк І.В. Левицька А.В. (адвокат) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ 1594 від 04.01.2017 року довіреність №7632-К-О від 30.12.2019 року Неонета А. В. (адвокат) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧН №000706 від 19.04.2019, Орер Серія ХВ №000016 від 23.03.2020 року Неонета А. В. (адвокат) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧН №000706 від 19.04.2019, Орер Серія ХВ № 2014000017 від 23.03.2020 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№1219Х/3) Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі за позовом до відповідача-1: та відповідача-2: про№922/3918/19 (суддя - Т. А. Лавренюк) Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Куп`янськ, Харківська область стягнення 199 976,03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ (позивач) 27.11.2019 року звернувся до суду з позовною заявою б/н від 06.11.2019 року, в якій просив стягнути солідарно з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область (перший відповідач) та Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Куп`янськ, Харківська область (другий відповідач) 199 976,03 грн. заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання першим відповідачем договору банківського обслуговування б/н від 11.02.2016 року в частині здійснення своєчасної оплати та договором поруки №Р1554817198363656399 від 09.04.2019 року, укладеним між позивачем та другим відповідачем за виконання зобов`язань першим відповідачем, які випливають з кредитного договору, з посиланням на ст. ст. 526, 527, 554, 610, 1054 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

14.01.2020 представник першого та другого відповідача звернувся до суду з клопотанням про врегулювання спору за участю судді, в задоволенні якого судом відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу від 28.01.2020.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі №922/3918/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область та Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Куп`янськ, Харківська область на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ 199 976,03 грн. заборгованості за кредитом та 2 999,64 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 23.03.2020 представником відповідача-1 - Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область та відповідача-2 - Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Куп`янськ, Харківська область - адвокатом Неонетою А. В. було подано апеляційну скаргу з вимогою відповідачів про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 у справі №922/3918/19 та ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт наголошує, що судом першої інстанції було не вірно досліджено обставини справи та порушено засади змагальності сторін у відповідності до вимог ст. 13 ГПК України, відзначає, що не було перевірено чи дійсно позивач відправив позовну заяву з додатками на адреси відповідачів.

Судом першої інстанції було порушено вимоги щодо належного повідомлення сторін щодо розгляду справи по суті та не було враховано поштовий перебіг, оскільки відповідачі та їх представники знаходяться у м. Куп`янську Харківської області.

Апелянт відзначає, що на його адресу взагалі не надсилався жодний процесуальний документ по справі.

Крім того, апелянт наголошує, що позивачем до матеріалів справи взагалі не надано наказів про затвердження Умов та правил надання банківських послуг та внесення до них змін (доповнень) в разі їх наявності, інформації щодо періоду чинності наданої до матеріалів справи редакції Умов та правил надання банківських послуг , не подано Умов та правил надання банківських послуг , в редакції, що діяла на момент укладення заяви (договору) - 11.02.2016.

Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження та підписання відповідачем-1 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній саме на момент підписання заяви (договору). Тому на думку, апелянта взагалі неможливо встановити на яких саме умовах відповідачем -1 укладений договір банківського рахунка; чи перебачалося умовами даного договору здійснення банком платежів з рахунка відповідача-1, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка) та на яких саме умовах банк надав відповідачу-1 кредит.

Таким чином, наявний в матеріалах справи Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами не є документом, оскільки не містить інформацію про те, ким саме і коли затверджені ці умови та правила.

На переконання скаржника, письмова заява від 11.02.2016 за підписом директора Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ремтехкомплект про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не підтверджує наявність у відповідача-1 заборгованості перед банком станом на 31.10.2019 в сумі 199976,03 грн. (заборгованість за кредитом).

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанк , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження№14-131цс19).

Довідка банку від 06.11.2019 №08.7.0.0/191106101203 про розміри встановлених кредитних лімітів по рахунку відповідача-1 №26005052211526, не є документами, що підтверджують наявність у відповідача-1 заборгованості за кредитом перед банківською установою, тим паче, що в позовній заяві заборгованість зазначена станом на 31.10.2019, а довідка складена пізніше. При цьому, розрахунок заборгованості за договором б/н від 11.02.2016 станом на (а.с. 45) взагалі не можливо брати до уваги, оскільки там міститься лише підпис начебто представника АТ КБ ПриватБанк , без зазначення прізвища, ім`я, посади, хто взагалі сформулював цей розрахунок.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді - Барбашової С. В., суддів: Істоміної О. А., Пелипенко Н. М.) від 08.04.2020 року апеляційну скаргу представника відповідача-1 - Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Ремтехкомплект" та відповідача-2 - Фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Неонети А. В. на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року у справі №922/3918/19 повернуто заявникові у зв`язку з порушенням порядку подачі апеляційної скарги, оформленої як єдиний процесуальний документ, поданий кількома відповідачами.

22.04.2020 року на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача-1 - Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область надійшла апеляційна скарга б/н від 15.04.2020 року на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 у справі №922/3918/19, подана його представником адвокатом Неонетою А. В.

В зазначеній апеляційній скарзі Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область просить суд апеляційної інстанції:

- поновити відповідачу-1 - Приватному підприємству Виробничо-комерційної фірми "Ремтехкомплект" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі №922/3918/19;

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження;

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року у справі №922/3918/19 у повному обсязі;

- ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про стягнення солідарно з Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Ремтехкомплект" та Фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у розмірі 199 976,03 грн. та судового збору у розмірі 2 999,64 грн.;

-судові витрати стягнути з позивача;

-зупинити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі №922/3918/19 на період розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 року, керуючись ст.ст. 119, 234, 235, 256, 262 Господарського процесуального кодексу України, Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі №922/3918/19; відкрито апеляційне провадження у справі №922/3918/19; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.05.2020 року включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі №922/3918/19.

13.05.2020 року на поштову адресу суду від відповідача-2 - Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Куп`янськ, Харківська область надійшло клопотання б/н від 12.05.2020 року, за змістом якого останній зазначає, що підтримує у повному обсязі подану апеляційну скаргу відповідача-1 - Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область.

Також звертає увагу колегії суддів на договір поруки №Р1554817198363656399 від 09.04.2019 року, в якому, на думку відповідача-2, неможливо визначити яке саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з такого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечений порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга - кредитний ліміт. При цьому твердження позивача про те, що спірний договір поруки укладено саме в забезпечення виконання кредитного договору б/н від 11.02.2016 року, лише є припущеннями позивача, оскільки в предметі договору поруки №Р1554817198363656399 від 09.04.2019 року відсутнє посилання на означений кредитний договір.

19.05.2020 року на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від АТ КБ Приватбанк надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 13.05.2020 року, в якому останній просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення Господарсбького суду Харківської області від 02.03.2020 року у справі №922/3918/19 - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року, керуючись ст. ст. 234, 235, 268, 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м. Куп`янськ, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повне рішення складено 10.03.2020 року) у справі №922/3918/19 призначено на "27" травня 2020 р. о 15:00 год.

Апелянт в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року у справі №922/3918/19 скасувати у повному обсязі, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про стягнення солідарно з Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Ремтехкомплект" та Фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у розмірі 199 976,03 грн. та судового збору у розмірі 2 999,64 грн., судові витрати стягнути з позивача.

Представник відповідача-2 підтримав вимоги апелянта (відповідча-1).

Представник позивача підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ремтехкомплект , м. Куп`янськ, Харківська область залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2020 р. у справі №922/3918/19 залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши повноважних представників учасників справи , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 14360570), що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статутом та Банківською Ліцензією ( том 1, а.с. 21-24).

Відповідач-1, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Ремтехкомплект , м. Куп`янськ, Харківська область є юридичною особою (код ЄДРПОУ 39750355), що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру, фізичних осіб-підприємців та громадських (інформація міститься у відкритому досупі, копія долучена до матеріалів справи).

Відповідач-2, фізична особа ОСОБА_2 , м. Куп`янськ, Харківська область (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), паспортні дані - (том 1, а.с. 52-54). З 27.09.2018 року керівник (відповідно до статуту) Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект".

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016 року ПП ВКФ Ремтехкомплект в особі директора Навитанюк Аліни Олександрівни (діючого на підставі Виписки) було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, разом з заявою на відкриття рахунка (том 1, а.с. 25, та зворотня сторінка).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом із заявою на відкриття рахунка, відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

За твердженнями позивача, банком був наданий кредитний ліміт в розмірі 200 000 грн. на рахунок № НОМЕР_3 , в підтвердження чого позивач надав Довідку про розміри встановлених кредитних лімітів клієнту - ВКФ Ремтехкомплкт ПП (том 1, а.с.44).

Позивачем до матеріалів справи надано витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в частині послуги "Кредитний ліміт", на які останній посилається як на підставу своїх вимог (том 1, а.с.26-43).

Відповідно до п.3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, відповідно до п.3.2.1.1.8 Умов, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інші факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (п.3.2.1.1.6 Умов).

Також із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (кредитором) та Фізичною особою ОСОБА_2 (другий відповідач, поручитель) укладено договір поруки № НОМЕР_4 (том 1, а.с. 50-51), відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов`язань за договором-приєднання до: 1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом; за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.1.4.2.2 Угоди - 21% річних; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2.3 Угоди - 42% річних; б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15 Угоди в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту, відповідно до п.3.2.1.4.11 Угоди 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 200 000,00 грн. Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності другого відповідача, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірах таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

За умовами п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п.1.5 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.4.1 договору, сторони взаємно домовилися, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою цей договір припиняє свою дію.

Вказаний договір підписаний з боку поручителя ОСОБА_2 та скріплений печаткою печаткою ПАТ КБ "Приватбанк".

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором б/н від 11.02.2016 р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом - Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Ремтехкомплект станом на 31.10.2019 р., наданий позивачем, відповідно до якого у відповідача 1 наявна заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 199976,03 грн., в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитним тілом - 1999976,03 грн. Загальний залишок заборгованості за процентами 25194,81 грн., в т.ч. залишок заборгованості за простроченими процентами - 25194,81 грн., заборгованість з комісії - 0, 00 грн., в т. ч. заборгованість за простроченою комісією 0, 00 грн. Погашено пені в т.ч. списано - 0,00 грн.,Загальна сума нарахованої пені 16597,50 грн., Всього заборгованість за кредитом - 243768,34 грн. (том 1, а.с.45-46).

Також, в матеріалах справи наявні виписки по рахунку № НОМЕР_3 ВКФ Ремкомплект ПП в якій вихідний залишок Пассив 170937,37 грн. (том 1, а.с.47);

Виписка з 29.07.2019 року по 06.11.2019 року, Рахунок № НОМЕР_3 ВКФ Ремкомплект ПП в якій: вхідний залишок Актив 199976,103 грн. (том 1, а.с.48);

Виписка з 29.07.2019 року по 06.11.2019 року, Рахунок № НОМЕР_3 ВКФ Ремкомплект ПП в якій: вхідний залишок Актив 0,00 грн. (том 1, а.с.49);

Відповідно акту-звірки, підписаному в односторонньому порядку з боку позивача, за кредитним договором №б/н від 11.02.2016 року, станом на 31.10.2019 р. заборгованість за наданим кредитом складає 243768,34 грн., яка складається з наступного:

- 199976,03 грн. - заборгованість за кредитом;

- 25194,81 грнг. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 18597,50 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (том 1, а.с.14).

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що перший відповідач прострочив взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, з огляду на укладення з другим відповідачем договору поруки, а також виходячи з положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.02.2016 у розмірі 199976,03 грн. (199976,03 грн. - заборгованість за кредитом).

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Предметом позову є вимога Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" до Приватного підприємства Виробничо-комерційна Фірма Ремтехкомплект та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 11.02.2016 р. в розмірі 199976,03 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За твердженням позивача, підставою для нарахування зазначеної заборгованості є укладений договір банківського обслуговування, в межах якого було встановлено кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, а також копією виписки по рахунку, на якому обліковується прострочена заборгованість за кредитом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про укладення договору банківського обслуговування б/н від 11.02.2016 року між позивачем та відповідачем-1 та виконання банком своїх зобов`язань щодо надання кредитного ліміту в розмірі 200 000 грн. та наявність у відповідача-1 заборгованості в розмірі 199976,03 грн., 25194,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 18597,50 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. При цьому позивач, скориставшись своїм правом самостійно обирати спосіб судового захисту та визначення розміру позовних вимог, просить суд стягнути лише суму заборгованості за кредитом в розмірі 199 976,03 грн.

Як вже було встановлено вище, між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та другим відповідачем ОСОБА_2 (поручитель) 09.04.2019 року був укладений договір поруки №P1554817198363656399.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Враховуючи, що порука є похідним зобов`язанням від основного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даній справі необхідно встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме основне зобов`язання забезпечене порукою, у якому обсязі та на яких умовах.

Між тим, дослідження цих обставин має суттєве значення для висновку суду, чи поручався ОСОБА_2 укладаючи договір поруки №P1554817198363656399 від 09.04.2019 р., за виконання грошових зобов`язань саме в межах кредитного ліміту сумі 200 000 грн. і саме за кредитним договором, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та Приватним підпримсвом Виробничо-комерційна фірма Ремтехкомплект 11.02.2016 р., стягнення заборгованості за яким і є предметом даного позову, яке конкретно зобов`язання забезпечувалось договором поруки №P1554817198363656399 від 09.04.2019 р. та чи наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.02.2016 р. солідарно з відповідачів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 р. у справі №922/970/19.

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 11.02.2016 року ПП ВКФ Ремтехкомплект в особі директора Навитанюк А.О. було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, разом з заявою на відкриття рахунка (том 1 а.с. 25).

За твердженнями позивача, відповідачем-1 було підписано Заяву про приєднання до умов та правил користування банківських послуг, відповідно до якої останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (розміщені в мережі Інтернет на сайті privatbank.ua) Тарифів банку, які разом із анкетою складають договір банківського обслуговування та взяло на себе зобов`язання виконувати умови, які викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Із тексту позовної заяви вбачається, що враховуючи ту обставину, відповідач-1 належним чином не виконує свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, позивач звертається до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення розміру кредиту, що відповідає способу судового захисту, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановленні законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1,2 ст. 1056-1 ЦК України).

Заборгованість за користуванням кредитом в розмірі 199 976,03 грн. обгрунтована посиланням банку на розділ 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг".

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Слід зазначити, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://privatbank.ua) неодноразово змінювались самим банком з часу виникнення спірних правовідносин 11.02.2016 року до моменту звернення до суду 28.11.2019 року, а відтак без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг; відсутність у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяві на відкриття рахунку домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявний в матеріалах справи витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не є документом, оскільки не містить інформацію про те, ким саме і коли затверджені ці умови та правила (том 1, а.с. 26-43).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту Приватбанку не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Позивачем до матеріалів справи взагалі не надано наказів про затвердження Умов та правил надання банківських послуг та внесення до них змін (доповнень) в разі їх наявності, інформації щодо періоду чинності наданої до матеріалів справи редакції Умов та правил надання банківських послуг , не подано Умов та правил надання банківських послуг , в редакції, що діяла намомент укладення заяви (договору) -11.02.2016.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження та підписання відповідачем - 1 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній саме на момент підписання заяви (договору).

Колегією суддів вважає , що копія умов та правил надання банківських послуг, яка надана банком в роздрукованому варіанті до матеріалів справи №922/3918/19 (том 1, а.с.26-42). не є доказом у розумінні статті 73-76, 80 ГПК України.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Колегія суддів вважає, що витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг" в Приватбанку, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача-1, а тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 11.02.2016 року шляхом підписання заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують встановлення та коригування кредитного ліміту.

З наявної в матеріалах справи копії довідки банку від 06.11.2019 №08.7.0.0/191106101203 про розміри встановлених кредитних лімітів по рахунку відповідача-1 №26005052211526, не є документами, що підтверджують наявність у відповідача-1 заборгованості за кредитом перед банківською установою, тим паче, що в позовній заяві заборгованість зазначена станом на 31.10.2019 р., а довідка складена пізніше.

При цьому, розрахунок заборгованості за договором б/н від 11.02.2016 станом на 31.10.2019 (том 1, а.с. 45) не можливо брати до уваги, оскільки там міститься лише підпис невідомого представника АТ КБ ПриватБанк , без зазначення прізвища, ім`я, посади, хто взагалі сформулював цей розрахунок.

Відносно, виписки по рахунку № НОМЕР_3 (том 1, а.с. 47, 48) за період з 26.06.2019 по 28.07.2019, та з 29.07.2019 по 06.11.2019, засвідчені адвокатом Балощовим О.В., однак в договорі про надання правової допомоги (правничої) допомоги від 17.09.2018 та в додаткових угодах не міститься пункту щодо засвідчення банківських висок і крім того, взагалі не зрозуміло ким саме ці виписки сформовані, та чи дійсно вони сформовані саме з офіційної бази даних банку.

Крім того, у виписці, що міститься (том 1, а.с. 48) є не зрозумілим, чому не співпадають рахунки.

При цьому, згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Будь-які операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Особа вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами.

Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Таким чином, позивачем не надано до суду належних доказів в підтвердження надання кредитних коштів та їх заборгованість, оскільки первинні документи бухгалтерського обліку, які відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України повинні формуватися за підписом керівника та головного бухгалтера.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, згідно ст. 1 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Відповідно до ст. 15 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами. Аналогічна правова позиція містить також в постанові ВГСУ №912/2617/16 від 10.07.2017.

У даному випадку, позивачем в обґрунтування позовних вимог не подано до суду жодного первинного документу, який підтверджує надання відповідачу кредитних коштів за укладеним між сторонами договором; доказів часткової сплати відповідачем-1 суми кредиту, зазначеної у розрахунку заборгованості.

Згідно зі статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 47 рішення від 21.10.2010 року у справі Дія 97 проти України ЄСПЛ зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах Каньєте де Хоньї проти Іспанії (), заява № 55782/00, п. 36, ECHR 2002- VIII; Гору проти Греції (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява № 21845/03, п. 27, від 22 червня 2006 року; Михолапа проти Латвії (Miholapa v. Latvia), зава № 61655/00, п. 24, від 31 травня 2007 року, та Андреева проти Латвії (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява V. 55707/00, п. 99, ECHR2009-...).

Дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами, згідно статті 1 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

База даних - сукупність даних, організованих відповідно до концепції, яка описує характеристику цих даних і взаємозв`язки між їх елементами, ця сукупність підтримує щонайменше одну з областей застосування (за стандартом ISO/IEC 2382:2015). В загальному випадку база даних містить схеми, таблиці, подання, збережені процедури та інші об`єкти. Дані у базі організовують відповідно до моделі організації даних. Таким чином, сучасна база даних, крім саме даних, містить їх опис та може містити засоби для їх обробки.

В загальному випадку базою даних можна вважати будь-який впорядкований набір даних. Наприклад, паперову картотеку з формулярами про працівників підприємства у відділі кадрів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписам ст. 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даній справі, позивачем не надано належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. На підставі доданих до позовної заяви документів неможливо встановити факт надання кредитних коштів відповідачу-1 за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування, часткової оплати відповідачем-1 суми кредиту, залишок боргу на час вирішення даного спору, а, отже, перевірити наведений позивачем розрахунок заборгованості.

Відповідно до ст. 277 ГПК України встановлено, що ідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" не доведено укладення між сторонами договору банківського обслуговування №б/н від 11.02.2016 р., що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також черговість погашення заборгованості та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань,

Водночас, правовою підставою позову є саме надання відповідачу-1 кредиту на умовах договору, укладеного відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", в той час як позивачем не доведено підстави користування відповідачем-1 кредитними коштами банку, а відтак, висновок суду про його укладення і відповідно невиконання зобов"язань відповідачем-1 щодо повернення грошових коштів є недоведеним та таким, що не відповідає обставинам справи.

Відносно укладеного між банком та ОСОБА_2 договору поруки №P1554817198363656399 від 09.04.2019 р., суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. договору поруки).

В матеріалах справи відсутні "Угода 1" та "Угода 2", умови яких регулюють виконання зобов`язання боржником та відповідальність поручителя перед кредитором за вказаним договором поруки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 11.02.2016 р. клієнтом банку було ПП ВКФ Ремтехкомплект (ЄДРПОУ 39750355) та у договорі поруки №P1554817198363656399 від 09.04.2019 предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням ПП ВКФ Ремтехкомплект (ЄДРПОУ 39750355), позов в свою чергу було пред`явлено банком саме до відповідача-1, про зміну найменування підприємства за ЄДРПОУ 39750355 банк повідомлено не було.

Пунктами 21, 22 Постанови правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, банк зобов`язаний з метою здійснення ідентифікації і верифікації суб`єкта господарювання під час укладення договору банківського вкладу, договору банківського рахунку, договору рахунку умовного зберігання (ескроу) отримувати відомості, що містяться про суб`єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), та установчі документи юридичних осіб у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів. Банк отримує установчі документи юридичної особи шляхом їх пошуку за кодом доступу, наданим/введеним представником юридичної особи. Банк зберігає отримані з Єдиного державного реєстру відомості про суб`єкта господарювання та установчі документи юридичної особи в порядку, визначеному внутрішніми документами банку. Суб`єкт господарювання/банк-резидент зобов`язаний повідомляти банк про внесення змін до відомостей про нього, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та установчих документів юридичних осіб у порядку, визначеному договором банківського рахунку/договором про встановлення кореспондентських відносин.

Крім того, слід зазначити, що в договорі поруки від 09.04.2019 є посилання на розділ 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг", а наданий банком Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не містить такого розділу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про те, що з укладеного між АТ КБ Приватбанком та ОСОБА_2 договору поруки №P1554817198363656399 від 09.04.2019 року неможливо встановити, яке саме основне зобов`язання забезпечено порукою, оскільки відсутні посилання та номери відкритих рахунків та основний правочин, що унеможливлює ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким договором забезпечені порукою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що за недоведеністю укладення між сторонами кредитного договору, вимоги щодо задоволення стягнення заборгованості за договором поруки є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосовував норми матеріального права до спірних правовідносин, а тому рішення господарського суду Харківської від 02.03.2020 року у справі №922/3918/19 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерці1йна фірма Ремтехкомплект , м. Куп`янськ, Харківська область на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повний тест рішення складено та підписано 10.03.2020 року) у справі № 922/3918/19 - задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2020 року (повний тест рішення складено та підписано 10.03.2020 року) у справі № 922/3918/19 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ремтехкомплект (63701, Харківська область, м. Куп`янськ, пров. Куп`янський, 3, код ЄДРПОУ 39750355) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4499,46 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.05.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова