Рішення

від 29.05.2020 по справі 918/724/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/724/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., при секретарі Мельник В.Я. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (35361, Рівненська область, Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, код ЄДРПОУ 32940344; адреса для листування:33024, м.Рівне, вул.Соборна, 44А)

до відповідача LTD "TSKHUMI" (Грузія, м.Тбілісі, Вазісубані, Ш-м/р М/р II, квартал 15 а, кв.2)

про стягнення 9 958,19 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України сумі 277 733,91 грн.

В засіданні приймали участь представники

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова -Пак" (далі по тексту Позивач) звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до LTD "TSKHUMI" (Грузія) (далі по тексту Відповідач) в якому просить стягнути з останнього 9 958,19 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України на дату подачі позову 277 733 гривень 91 копійка.

Свої вимоги Позивач обгрунтовує наступним. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова -Пак", як Продавцем і LTD "TSKHUMI", як Покупцем, укладено Контракт №6 від 26 вересня 2016 року, за умовами якого Продавець продає за замовленням Покупця, а Покупець приймає та оплачує продукцію, в подальшому "Товар", згідно рахунків- інвойс, в яких зазначені найменування, кількість, ціна та умови поставок товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" 16 травня 2018 року здійснило поставку для LTD "TSKHUMI" товару на суму 9 958,19 дол. США, що підтверджують документи на відвантаження Товару, а саме: рахунок-інвойс №4 від 16.05.2018 року, специфікація №4 від 16.05.2018 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 082745 від 18.05.2018 року, митна декларація №204010/2018/011798, які додані до позовної заяви

Згідно п.2.4. Контракту Покупець зобов`язується оплатити Товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, проте Відповідачем не було виконано умови даного Контракту та станом на 08 листопада 2018 року Товар Відповідачем не був оплачений.

Відповідно з пунктом 5.3 Контракту, усі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути через укладений між сторонами контракт підлягають розгляду в Господарському суді Рівненської області. Спір розглядається за законодавством України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.18р. у справі № 918/724/18 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на "26" лютого 2019 р. на 10:00 год. в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: Україна, м. Рівне, вул. Набережна 26 А в залі судових засідань №13. Запропоновано сторонам судового процесу подати у строк до 01.02. 2019 року : позивачу :

- будь-які додаткові докази в обгрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); - протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду, надати до суду супровідним листом належним чином засвідчений переклад наступних документів: позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" №262 від 08.11.2018 року (в одному примірнику); ухвалу господарського суду від 13.11.2018 року (в трьох примірниках) відповідачу:

до "01" лютого 2019 р. подати через канцелярію суду: відзив згідно ст.59 ГПК України, обгрунтування, відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.

Ухвалено звернутись із судовим дорученням до Міністерства Юстиції України про вручення даної Ухвали Відповідачу - LTD "TSKHUMI" (Грузія, м.Тбілісі, Вазісубані, Ш-м/р М/р II, квартал 15 а, кв.2). Зупинено провадження у справі 918/724/18 до надходження відповіді від іншого суду або іншого компетентного органу Республіки Грузія про виконання судового доручення щодо вручення Відповідачу LTD "TSKHUMI" ухвали суду від 13.11.2018 року

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.02.19р., у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відкладено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні на 27 серпня 2019 року. В разі нез`явлення сторін на зазначену дату і відсутністю доказів належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, повторне засідання суду призначено на "24" грудня 2019 року.

У зв`язку із перебуванням судді Марач В.В. у відпустці з 16.12.19р. по 28.12.2019р. (наказ голови ГСРО № 688 від 03.12.2019 року), розгляд справи 24.12.2019 року не відбувся.

До господарського суду Рівненської області надійшов Протокол судового засідання колегії по цивільних справах Тбіліського Міського Суду від 13.08.2019 року, з якого вбачається, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 26.02.2019 року не вручена Відповідачу у зв`язку з його відсутністю за вказаною позивачем адресою.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.01.20 року розгляд справи у спрощеному позовному провадженні відкладено на "26" травня 2020 р. на 10:00 год.. В разі нез`явлення сторін на зазначену дату і відсутністю доказів належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, повторне засідання суду призначено на "28" липня 2020 року на 10:00 год.. Зупинено провадження у справі 918/724/18 до надходження відповіді від іншого суду або іншого компетентного органу Республіки Грузія про виконання судового доручення щодо вручення Відповідачу LTD "TSKHUMI" ухвали суду від 13.11.2018 року.

На адресу суду повернулась Ухвала суду від 08.01.2020 року, яка направлялась на адресу Відповідача: Грузія, м.Тбілісі, Вазісубані, Ш-м/р М/р II, квартал 15 а, кв.2 , з відміткою поштового відправлення "відсутній за вказаною адресою".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.05.2020 року поновлено провадження у справі №918/724/18.

У судове засідання 26.05.2020 року представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, представником позивача подана до суду заява про розгляд справи у відсутності повноважного представника.

Правова допомога між Україною та Грузією здійснюється відповідно до Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові правовідносини у цивільних та кримінальних справах, який набув чинності 05.11.1996, відповідно до статті 4 якого, при здійсненні правової допомоги установи Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції та Генеральну Прокуратуру України і Міністерство юстиції та Прокуратуру Республіки Грузія, якщо даним Договором не передбачено інше.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За нормами частини 3 цієї ж статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без відзиву відповідача та за відсутності учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова -Пак", як Продавцем і LTD "TSKHUMI", як Покупцем, укладено Контракт №6 від 26 вересня 2016 року, за умовами якого Позивач продає за замовленням Відповідача, а Відповідач приймає та оплачує продукцію, в подальшому "Товар", згідно рахунків-інвойс, в яких зазначені найменування, кількість, ціна та умови поставок товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" 16 травня 2018 року здійснило поставку для LTD "TSKHUMI" товару на суму 9 958,19 дол. США, що підтверджують документи на відвантаження Товару, а саме: рахунок-інвойс №4 від 16.05.2018 року, специфікація №4 від 16.05.2018 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 082745 від 18.05.2018 року, митна декларація №204010/2018/011798, які додані до позовної заяви

Згідно п.2.4. Контракту Покупець зобов`язується оплатити Товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, проте Відповідачем не було виконано умови даного Контракту та станом на 08 листопада 2018 року Товар Відповідачем не був оплачений.

Відповідно з пунктом 5.3 Контракту, усі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути через укладений між сторонами контракт підлягають розгляду в Господарському суді Рівненської області. Спір розглядається за законодавством України.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що заборгованість за поставлений товар становить 9 958,19 дол. США, що підтверджують документи на відвантаження Товару, а саме: рахунок-інвойс №4 від 16.05.2018 року, специфікація №4 від 16.05.2018 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 082745 від 18.05.2018 року, митна декларація №204010/2018/011798, які додані до позовної заяви.

Судом перевірено курс долара за даними НБУ на день подання позовної заяви - 12 листопада 2018 року і встановлено його у розмірі 27,89 грн., тому за розрахунком суду розмір основного боргу в еквіваленті на гривню є вірним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Суд зазначає, що чинне законодавство України, зокрема, ч. 2 ст. 192 ЦК України, передбачає застосування іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом, однак не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відтак, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-62гс11.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5.3. Контракту якщо сторони не можуть врегулювати спір шляхом переговорів, будь яка із них має право передати спір на розгляд в Господарський суд Рівненської області. Спір вирішується згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

З наданих Позивачем суду доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов`язання з виконання умов договору виконав належним чином, однак Відповідач за отриманий товар розрахунки у повному обсязі не здійснив.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт поставки Відповідачу товару та не оплату його вартості останнім, а Відповідач зазначеного не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 9 958,19 дол. США (277 733 грн. 91 коп.).

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з LTD "TSKHUMI" (Грузія, Тбілісі, Вазісубані, III-м/р М/р II, квартал 15 а, кв. 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (35361, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, ідентифікаційний код 32940344) заборгованість в розмірі 9 958 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) доларів США 19 центів, що еквівалентно 277733 (двісті сімдесят сім тисяч сімсот тридцять три) гривень 91 коп. та судовий збір у сумі 4166 (чотири тисячі сто шістдесят шість) грнивень 01 коп..

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.