Постанова

від 20.05.2020 по справі 542/370/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20травня 2020 року

м. Київ

справа № 542/370/17

провадження № 61-46112св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Стовбино-Долинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області, у складі судді Лизенка А. В., від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

від 20 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт, відповідно до якого заповіла їй

1/2 частину земельної частки (паю), площею 4,82 га, що знаходиться на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, а іншу 1/2 частину - своєму онукові ОСОБА_3 . Вищевказану земельну частку (пай), що належала спадкодавцю

ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виділено в натурі (на місцевості), присвоєно їй кадастровий номер, а сертифікат замінено на державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 листопада 2000 року серії ПЛ № 237596. Вказувала, що вона звернулась до Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте державним нотаріусом прийнято постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у Державному земельному кадастрі земельна ділянка, кадастровий номер 5323486400:00:003:0062, належить не ОСОБА_4 .

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 4,82 га, розташованої на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 листопада 2000 року

серії ПЛ № 237596.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 19 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку, площею 4,82 га, що розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку

від 03 листопада 2005 року серії ПЛ № 237596, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за

№ 010554500026, в порядку спадкування за заповітом після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що помилка у Державному земельному кадастрі щодо кадастрового номеру спірної земельної ділянки не може бути перешкодою у визнанні за спадкоємцем права власності на неї. Суд першої інстанції виходив із того, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 червня

2018 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивач у межах визначеного статтею 1270 ЦК України строку подала заяву про прийняття спадщини, але позбавлена можливості оформити спадщину у зв`язку із невідповідністю вказаного у державному акті кадастрового номеру спадкової земельної ділянки, що є помилкою, отже районний суд обґрунтовано і законно визнав заявлене у позові право за позивачем у судовому порядку. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що за наявності перешкод у оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є належним способом захисту прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2018 рокускасувати і залишити позовну заяву без розгляду, або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі до вирішення справи № 542/1954/17 за його позовом про визнання заповіту недійсним. Заявник також наголошує на тому, що суди не залучили до участі у справі в якості відповідача спадкоємця першої черги ОСОБА_5 . Вказував, що позивач не оскаржувала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також не заявляла вимоги про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не вказувала на помилку в кадастровому номері, а також нотаріус не вказував на помилку в кадастровому номері земельної ділянки у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

14 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 542/370/17 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку

серії ПЛ № 237596 від 03 листопада 2005 року ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка, площею 4,82 га, кадастровий номер якої 5323486400:00:0030062, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Згідно заповіту, посвідченого 17 квітня 2012 року секретарем Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за № 11, ОСОБА_4 заповіла по 1/2 частині вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Заповіт є чинним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована спадкова справа після смерті

ОСОБА_4 на момент смерті була зареєстрована і постійно проживала у с. Коби Новосанжарського району Полтавської області, що підтверджується довідкою Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського районного суду Полтавської області. З ОСОБА_4 інші особи не проживали.

Заяви про прийняття спадщини до Новосанжарської державної нотаріальної контори подали: ОСОБА_2 - спадкування відповідно до закону, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - спадкування на підставі заповіту. Інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття не надходило.

На запит державного нотаріуса про надання відомостей з Державного земельного кадастру від 12 листопада 2015 року державний кадастровий реєстратор повідомив про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру, оскільки в ньому земельна ділянка з кадастровим номером 53234864:00:003:0062 має площу 4,77 га і належить не

ОСОБА_4

11 лютого 2017 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М. В. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку вказаної земельної ділянки на підставі пунктів 4.12, 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07 вересня 2018 року № 10/143-18 земельна ділянка

ОСОБА_4 , загальною площею 4,8200 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, має в системі національної кадастрової системи відомостей щодо земельної ділянки кадастровий номер 5323486400:00:003:0435.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У частині першій статті 1225 ЦК Українипередбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Частиною першою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частина третя цієї статті встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України ).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки судами встановлено, що позивач як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини, проте у зв`язку з неправильним зазначенням у державному акті на право власності на земельну ділянку кадастрового номера земельної ділянки, яка була набута спадкодавцем у встановленому законом порядку (правомірність її набуття не оспорюється), позбавленаможливості оформити належним чином право власності на спадкове майно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки спрямований на відновлення її прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 :00:003 : 0435 та відповідає змісту відповідного права й характеру його обмеження.

Посилання касаційної скарги на оспорювання заявником заповіту

ОСОБА_4 від 17 квітня 2012 року та необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволення клопотання про зупинення провадження у справі є безпідставними, оскільки звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання заповіту недійсним не створювало об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2019 року у справі № 542/1954/17 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. Провадження у справі закрито.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про незалучення судами попередніх інстанцій до участі у справі ОСОБА_5 як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки судом було залучено до участі у справі всіх осіб, які звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 542/638/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2018 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. ОСОБА_5 не оскаржувала зазначену постанову суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, а також судові рішення у справі, яка переглядається.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надані судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а зводяться у значній мірі до переоцінки доказів у справі, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович