Постанова

від 27.05.2020 по справі 372/1252/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1252/15

провадження № 61-14220св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави,

відповідачі:

Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданих представником - адвокатом Проценком Ігорем Олексійовичем, Козинської селищної ради на постанову Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2018 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Голуб С. А., Гуля В. В., та касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Бабелем Олексієм Олександровичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року в складі судді Потабенко Л. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2018 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Голуб С. А., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень засідання третьої сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 17/66-17/87 від 21 грудня 2010 року про передання у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд; визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку (з відміткою про перехід прав власності); скасування рішень про державну реєстрацію у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку; витребування із незаконного володіння земельних ділянок загальною площею 1,8698 га та їх повернення у комунальну власність територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Позов мотивований тим, що 21 грудня 2010 року рішеннями Козинської селищної ради Обухівського району №№ 17/66-17/87 затверджені проекти землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність земельних ділянок фізичним особам: ОСОБА_32 (площа 0,1262 га); ОСОБА_14 (площа 0,1198 га); ОСОБА_16 (площа 0,1139 га); ОСОБА_24 (площа 0,126 га); ОСОБА_23 (площа 0,1217 га); ОСОБА_33 (площа 0,1382 га); ОСОБА_11 (площа 0,137 га); ОСОБА_22 (площа 0,1339 га); ОСОБА_34 (площа 0,1285 га); ОСОБА_27 (площа 0,11 га); ОСОБА_26 (площа 0,1128 га); ОСОБА_25 (площа 0,1128 га); ОСОБА_20 (площа 0,1128 га); ОСОБА_19 (площа 0,1127 га); ОСОБА_10 (площа 0,1131 га); ОСОБА_18 (площа 0,1133 га); ОСОБА_17 (площа 0,1137 га); ОСОБА_12 (площа 0,1235 га); ОСОБА_13 (площа 0,1235 га); ОСОБА_21 (площа 0,1082 га); ОСОБА_35 (площа 0,1082 га); ОСОБА_15 (площа 0,1145 га).

Вказує, що Козинською сільською радою при виділенні спірних земельних ділянок фізичним особам порушено вимоги чинного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки є землями водного фонду та знаходяться у прибережній захисній смузі річки Дніпро . Враховуючи те, що річка Дніпро є великою річкою, яка відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, ширина прибрежно-захисної смуги повинна встановлюватися у розмірі 100 м, передання у власність громадянам земель водного фонду, які знаходяться у прибережній захисній смузі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд суперечить приписам Земельного кодексу України, Водного кодексу України (далі ЗК України, ВК України, відповідно). Зазначив, що селищна рада, приймаючи оспорювані рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки землі водного фонду перебувають у державній власності.

Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки не могли передаватись у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду та щодо них встановлений спеціальний правовий режим, заступник прокурора Обухівського району Київської області просив задовольнити позовні вимоги.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що спірні земельні ділянки відносяться до водного фонду та вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, проте прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності, тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року скасовано, позов заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави задоволено.

Визнано незаконними та скасовані рішення 3 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області 6 скликання за номерами починаючи з № 17/66 по № 17/87 від 21 грудня 2010 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639317, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002010 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639318, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002011 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639319, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001990 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639314, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002007 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639315, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002008 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639306, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001999 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасовано його державну реєстрацію.

Скасовано рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3223155400:03:018:0049.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639316, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002009 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639320, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001991 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639327, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001997 від 28 грудня 2010 року з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639308, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095002001 від 28 грудня 2010 року з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасовано його державну реєстрацію.

Скасовано рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3223155400:03:018:0034.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639321, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001992 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 639326, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011095001997 від 28 грудня 2010 року, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6 та скасовано його державну реєстрацію.

Скасовано рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_9 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3223155400:03:018:0032.

Скасовано рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3223155400:03:018:0035.

Витребувано із незаконного володіння земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:018:0031, 3223155400:03:018:0032, 3223155400:03:018:0033, 3223155400:03:018:0034, 3223155400:03:018:0035, 3223155400:03:018:0039, 3223155400:03:018:0040, 3223155400:03:018:0041, 3223155400:03:018:0045, 3223155400:03:018:0046, 3223155400:03:018:0049, 3223155400:03:018:0051, 3223155400:03:018:0054, загальною площею 1,8698 га, вартістю 2 467 949 грн 02 коп. та повернуто їх у комунальну власність територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, погодився з висновком місцевого суду про те, що спірні земельні ділянки відносяться до водного фонду та вибули з володіння держави з порушенням ЗК України та ВК України.

Крім того, апеляційний суд визнав поважними причини пропуску позовної давності, посилаючись на те, що прокуратура дізналася про порушення Козинською селищною радою вимог закону лише під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02 грудня 2012 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої в порядку розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи

Постановою Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Пауер Таун задоволено частково. Скасовано постанову Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2018 року в частині витребування із незаконного володіння земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:03:018:0045, 3223155400:03:018:0046, 3223155400:03:018:0051, та повернення їх у комунальну власність територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району; ухвалено по справі в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні зазначених вимог, виходив з того, що в цій частині постанова апеляційного суду порушує права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю Пауер Таун , яке до участі у справі залучено не було.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

У березні, травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Проценка І. О., Козинська селищна рада, ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Бабеля О. О., звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, постанову апеляційного суду скасувати просять скасувати.

ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Бабеля О. О., просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційні скарги мотивовані тим, що заступник прокурора Обухівського району Київської області не мав повноважень звертатися до суду з даним позовом, оскільки не обґрунтував підстави для такого звернення, не зазначив в інтересах якого органу поданий позов; прокуратурою недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги. Апеляційний суд, вирішуючи питання поновлення строку позовної давності, не встановив коли сам почався перебіг позовної давності. Ухвалене судове рішення апеляційного суду порушує права відповідачів на мирне володіння своїм майном.

Крім того, Козинська селищна рада та ОСОБА_3 вважають, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду. Висновок експертів № 6461/16-41 від 01 червня 2016 року частково обґрунтовується правовими нормами, які не існували на час виникнення спірних правовідносин. Апеляційний суд не вірно визначив розмір прибережної захисної смуги (100 м), оскільки земельні ділянки розташовані на березі водоскидного каналу, який є переформатованим руслом р. Козинка, та згідно вимог закону прибережна смуга має бути встановлена в розмірі 25 метрів. Позов фактично заявлено в інтересах Козинської селищної ради, при цьому остання проти задоволення такого позову заперечувала.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У жовтні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив першого заступника прокурора Київської області , у якому він просить касаційну скаргу Козинської селищної ради залишити без задоволення.

Посилається на те, що передання селищною радою спірних земельних ділянок, які є власністю народу України, з перевищенням наданих їй повноважень, є належною підставою для звернення прокурора як самостійного позивача до суду з даним позовом. Судами вірно встановлено, що вказані земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 26 квітня 2018 року, від 09 липня 2018 року відкриті провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2019 року справа призначена до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 32 сесії 5 скликання Козинської селищної ради Обухівського району № 21 від 01 квітня 2010 року вилучено з користування державного підприємства Клінічний санаторій Жовтень земельну ділянку загальною площею 4,4 га, яка надана для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей та зараховано зазначену земельну ділянку до земель Козинської селищної ради.

01 квітня 2010 року Козинська селищна рада Обухівського району рішеннями 32 сесії 5 скликання надала дозволи на розробку проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд: НОМЕР_3 ОСОБА_10 , НОМЕР_4 ОСОБА_14 , НОМЕР_5 ОСОБА_15 , НОМЕР_6 ОСОБА_16 , НОМЕР_7 ОСОБА_17 , НОМЕР_8 ОСОБА_18 , НОМЕР_9 ОСОБА_19 , НОМЕР_10 ОСОБА_35 , НОМЕР_11 ОСОБА_20 , НОМЕР_12 ОСОБА_21 , НОМЕР_13 ОСОБА_13 , НОМЕР_14 ОСОБА_12 , НОМЕР_15 ОСОБА_34 , НОМЕР_16 ОСОБА_22 , НОМЕР_17 ОСОБА_11 , НОМЕР_18 ОСОБА_33 , НОМЕР_19 ОСОБА_23 , НОМЕР_20 ОСОБА_24 , НОМЕР_21 ОСОБА_32 , НОМЕР_22 ОСОБА_25 , НОМЕР_23 ОСОБА_26 , НОМЕР_24 ОСОБА_27 .

Товариством з обмеженою відповідальністю Укрземпроект виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд вказаним 22 громадянам, який 09 листопада 2010 року погоджений висновком Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № АД/8-1553, в якому вказано, що земельні ділянки розташовані на території смт Козин та знаходяться в водоохоронній зоні.

Відповідно до Робочого проекту встановлення та облаштування прибережної захисної смуги каналу, берегоукріплення вздовж земельних ділянок, 22 громадян України в смт Козин Обухівського району Київської області, виготовленого товариством з обмеженою відповідальністю ВО Габіони України , встановлено, що земельні ділянки, що передаються у власність 22 громадянам, розташовані на правому березі водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з`єднаний з Канівським водосховищем, між захисною дамбою масиву Конча-Заспа- Плюти та захисною дамбою Конча-Заспа . Робочим проектом також визначено, що спірні земельні ділянки розміщені на території, яка відноситься до правобережної заплави р. Дніпро на березі каналу, який з`єднаний з Канівським водосховищем, тому враховуючи розташування ділянок в безпосередній близькості до водосховища, а також ті обставини, що поверхневі стоки, як і ґрунтові води попадають у канал, а пізніше у водосховище, вся територія ділянок цим проектом віднесена до водоохоронної зони водосховища.

30 жовтня 2010 року рішенням № 3 Козинської селищної ради Обухівського району вказаний робочий проект затверджений.

21 грудня 2010 року рішеннями 3 сесії 6 скликання Козинської селищної ради Обухівського району №№ 17/66-17/87 затверджені проекти землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_32 (площа 0,1262 га); ОСОБА_14 (площа 0,1198 га); ОСОБА_16 (площа 0,1139 га); ОСОБА_24 (площа 0,126 га); ОСОБА_23 (площа 0,1217 га); ОСОБА_33 (площа 0,1382 га); ОСОБА_11 (площа 0,137 га); ОСОБА_22 (площа 0,1339 га); ОСОБА_34 (площа 0,1285 га); ОСОБА_27 (площа 0,11 га); ОСОБА_26 (площа 0,1128 га); ОСОБА_25 (площа 0,1128 га); ОСОБА_20 (площа 0,1128 га); ОСОБА_19 (площа 0,1127 га); ОСОБА_10 (площа 0,1131 га); ОСОБА_18 (площа 0,1133 га); ОСОБА_17 (площа 0,1137 га); ОСОБА_12 (площа 0,1235 га); ОСОБА_13 (площа 0,1235 га); ОСОБА_21 (площа 0,1082 га); ОСОБА_35 (площа 0,1082 га); ОСОБА_15 (площа 0,1145 га).

ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №№ 706, 710, 714 від 19 квітня 2011 року придбала у ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 земельні ділянки загальною площею 0,3386 га; об`єднала їх на підставі розробленої технічної документації, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3223155400:03:018:0054.

ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №№ 852, 847 від 19 березня 2011 року придбала у ОСОБА_27 , ОСОБА_26 земельні ділянки загальною площею 0,2228 га.

ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №№ 5650, 5642 від 30 грудня 2011 року придбав у ОСОБА_32 , ОСОБА_24 земельні ділянки загальною площею 0,2522 га

ОСОБА_28 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1115 від 29 травня 2012 року придбав у ОСОБА_21 земельну ділянку площею 0,1083 га.

ОСОБА_28 на підставі договору дарування № 7-321 від 06 травня 2014 року передав земельну ділянку ОСОБА_5

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1121 від 29 травня 2012 року придбали у ОСОБА_25 земельну ділянку площею 0,1128 га.

ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 1122, 1118 від 27 травня 2011 року, № 1066 від 29 квітня 2011 року, № 1522 від 09 червня 2011 року придбав у ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_36 земельні ділянки загальною площею 0,4554 га.

ОСОБА_29 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 11215646 від 30 грудня 2011 року придбала у ОСОБА_23 земельну ділянку площею 0,1217 га, яку в подальшому на підставі договору дарування № 7-256 від 04 квітня 2014 року передала

ОСОБА_8 ОСОБА_14 на підставі договору дарування № 894 від 10 травня 2011 року передав ОСОБА_31 земельну ділянку, а останній в свою чергу відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 884 від 26 грудня 2013 року на користь ОСОБА_9 (розмір частки 70/100) та ОСОБА_30 (розмір частки 30/100), потім ОСОБА_30 на підставі договору дарування № 712 від 26 лютого 2014 року передала свою частку земельної ділянки ОСОБА_37 .

Спірні земельні ділянки розташовані в безпосередній близькості до водосховища та знаходяться на території, яка відноситься до правобережної заплави р. Дніпро на березі каналу, який з`єднаний з Канівським водосховищем та знаходяться на землях водного фонду, зокрема, розташовані на правому березі водоскидного каналу від насосної станції масиву Конча-Заспа , який з`єднаний з Канівським водосховищем, між захисною дамбою масиву Конча-Заспа- Плюти та захисною дамбою Конча-Заспа . Земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме: 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що спірні земельні ділянка повністю або частково накладаються на землі водного фонду (прибережну захисну смугу Канівського водосховища), що свідчить про незаконність їх передання у власність відповідачам.

Апеляційний суд вказав, що наявні підстави визнати поважними причини пропущення позовної давність, оскільки прокуратура дізналася про порушення Козинською селищною радою вимог закону лише під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02 грудня 2012 року.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, але наведені мотиви щодо позовної давності не в повній мірі узгоджуються з вимогами матеріального закону, який поширюється на спірні правовідносини.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України; тут і далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт ґ частини третьої статті 83 цього кодексу).

Відповідно до частини другої статті 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Частина друга статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Відповідно до статі 60 ЗК України, статі 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Установивши, що спірні земельні ділянка повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме: 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища, тобто належить до земель водного фонду, є прибережною захисною смугою, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання незаконними та скасування усіх розпорядчих дій, рішень щодо спірних земельних ділянок, визнання недійсними правоустановчих документів.

Разом із тим, задовольняючи позов, апеляційний суд одночасно застосував різні речові способи захисту порушеного права; помилково визнав поважними причини пропуску позовної давності та невірно застосував норми матеріального права, якими врегульовано питання щодо позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц міститься висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна (статті 387, 388 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 387 і 388 ЦК України, а не статті 391 цього кодексу та частину другу статті 152 ЗК України та визнав поважними причини пропуску позовної давності.

У зв`язку з наведеним постанова апеляційного суду від 02 березня 2018 року в нескасованій постановою апеляційного суду від 10 липня 2018 року частині підлягає зміні.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що прокурор не мав повноважень звертатися до суду з даним позовом.

Подаючи позовну заяву до суду й оскаржуючи, зокрема, рішення Козинської селищної ради, яка є відповідачем у даній справі, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель водного фонду, які не можна передавати у власність громадян для будівництва, і згідно з абзацом другим частини другої статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову), набув статус позивача.

З приводу доводів касаційних скарг про те, що ухвалене судове рішення порушує права відповідачів на мирне володіння своїм майном слід зазначити наступне.

Усунення перешкод територіальній громаді смт Козина у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірними земельними ділянками переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних земельних ділянок. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що вони належить до земель водного фонду, а саме: до прибережної захисної смуги.

Водоохоронні зони встановлюються вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм для запобігання забрудненню і виснаженню водних об`єктів (абзац перший пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів), для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку (частина перша статті 87 ВК України).

У межах вказаних зон з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (частина перша статті 60 ЗК України, пункт 1 частини першої статті 81, частина перша статті 88 ВК України).

Отже, таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59 ЗК України, пункт г частини другої статті 61, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України тощо).

Оскільки прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 ЗК України, частина перша статті 89 ВК України), уцих смугах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (пункт г частини другої статті 61 ЗК України, пункт 4 частини першої статті 89 ВК України, підпункт 4 абзацу третього пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів ). Дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища та конкретному водному об`єкту.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц; пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16; пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

У даній справі суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до комунальної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні прибережних захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, земель рекреаційного призначення та їх передання у власність з метою житлового будівництвата обслуговування житлового будинку .

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг і зміну мотивувальної та резолютивної частини постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданих представником - адвокатом Проценком Ігорем Олексійовичем, Козинської селищної ради, ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Бабелем Олексієм Олександровичем, задовольнити частково.

Змінити постанову Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2018 року в нескасованій постановою Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2018 року частині, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті нескасовану частину постанови Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов