Рішення

від 20.05.2020 по справі 337/3496/19

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

20.05.2020 Справа № 337/3496/19

Провадження № 2/337/103/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом АТ ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-А , голови правління ОСББ Ювілейний19-А Коньшина Олега Миколайовича про визнання наказів про звільнення недійсними, покладання зобов`язання видати наказ про звільнення,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року позивач звернулась до Хортицього районного суду м. Запоріжжя про визнання наказів про звільнення недійсними, покладання зобов`язання видати наказ про звільнення. Разом із позовом від позивача надійшло клопотання про звільнення її від сплати судового збору у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, яке підтверджено відповідними доказами.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2019 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, вирішено питання про звільнення позивача від сплати судового збору за поданим позовом.

01.10.2019 року позивач уточнила позов, залучила до розгляду справи співвідповідача голову правління ОСББ Ювілейний 19-а .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 337/1510/18, визнано незаконним її звільнення з посади голови правління ОСББ Ювілейний 19-а у зв`язку з припиненням посадових обов`язків за п.2.ст.41 КЗпП України, змінено формулювання причини звільнення на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України та зобов`язано голову правління ОСББ Ювілейний 19-а внести відповідний запис в трудову книжку позивача, за яким останній її робочий день визнано 19.02. 2019 року.

18.07. 2019 року, під час примусового виконання вказаного рішення суду, відповідачем прийнято два накази, а саме: № 03/04-1 від 03.04.2019 року, який є наказом про видачу дублікату трудової книжки та наказ № 03/04-2 від 03.04.2019 року, який фіксує лише внесення змін до наказу № 1 від 19.02.2018 року. На думку позивача всі накази хоч і містять тексти стосовно її звільнення, але не мають даних про скасування жодного з них. Також позивач вважає, що прийняті накази по формі не відповідають наказу Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489 і суперечать фактичним обставинам справи. Голова правління вносить зміни до трудової книжки та приймає відповідні кадрові накази, через що вважає, що не дотримання головою правління ОСББ норм чинного законодавства при здійсненні таких дій призвело до порушення її прав. Просила задовольнити її позовні вимоги.

18.11.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, з яких вбачається, що відповідач ОСББ Ювідейний-19-А , позов ОСОБА_1 не визнав, оскільки попереднім рішенням суду не було визнано наказ № 1-к недійним, а позивач на власний розсуд та помилково трактує рішення Хортицького райсуду м.Запоріжжя від 20.12.2018 року. Доводи позивача у частині позовних вимог про визнання недійсними наказів не ґрунтуються на нормах закону, доводи позивача, викладені у позові є надуманими, тому просив у задоволенні позову відмовити. Також відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у зазначеній справі з підстав п.3.ч.1 ст.255 ЦПК України.

Позивач скористувалась своїм процесуальним правом, врегульованим нормою ст. 179 ЦПК України, надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій конкретизував правомірність своїх обґрунтувань та доводів позовних вимог нормами матеріального права.

05.02.2020 року від представника відповідача ОСББ`Ювілейний 19-а до суду надійшли письмові заперечення, у яких представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.02.2020 року відповідачем подано клопотання про закриття провадження у зазначеній справі з підстав п.3.ч.1 ст.255 ЦПК України.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 не з`явилися, представник позивача надала суду письмову заяву у якій просила розглянути справу у відсутності позивача та представника позивача, відсутності відповідачів, які не з`являються у судові засідання без поважних причин, просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСББ Ювілейний 19-А у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи був сповіщений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився повторно, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Оскільки представник відповідача та відповідач у судове засідання не з`явилися повторно, жодної заяви на час розгляду справи судом від вказаних осіб до суду не надходило щодо розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення по справі по наявних у справі документах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини дев`ятої ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із частиною третьою ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно приписів ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до норми ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.12,13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом установлено, що у 2016 році, на підставі рішення Установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-а , ОСОБА_1 була обрана Головою Правління ОСББ Ювілейний 19-а та, згідно наказу №1-00001 від 30.12.2016 року, призначена на зазначену посаду,. Зазначена обставина встановлена рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 20.12.2018 року, та відповідно до ст.82 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

02.02.2018 року ініціативною групою мешканців ОСББ Ювілейний 19-а були проведені загальні збори співвласників, складено протокол, який містить рішення про звільнення позивача з посади Голови правління і 19.02.2018 року було видано наказ, що вбачається з рішення суду від 20.12.2018 року.

У зв`язку із тим, що позивачу своєчасно не було видано наказ про звільнення, а також не було повідомлено причини та дату її звільнення, вона звернулася до суду з відповідним позовом.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 року, ухваленому у цивільній справі № 33/ 1510/18, позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: визнано незаконним звільнення позивача з посади голови правління ОСББ Ювілейний 19-а з підстав припинення посадових зобов`язань за п.2 ст.41 КЗпП України; змінено формулювання причини звільнення позивача на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, та зобов`язано голову правління ОСББ внести запис в трудову книжку позивача, в якій зазначити: звільнена 19.02.2018 року з посади голови правління ОСББ у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб згідно п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 03.04.2019 року, після його перегляду судом апеляційної інстанції та обставини, встановлені вказаним рішенням, відповідно до ст.. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

При примусовому виконанні зазначеного рішення суду, відповідачем до державного виконавця було подано наказ № 03/04-1 від 03.04.2019 року Про видачу дублікату трудової книжки , який містить інформацію про внесення змін до запису про звільнення ОСОБА_4 , що є відмінним від даних позивача ОСОБА_1 . Зазначене не може свідчити проте, що відносно позивача відбулося виконання рішення суду від 03.04.2019 року.

Також, суд погоджується с доводами позивача, що зазначений наказ не відповідає формі, затвердженої наказом Держкомстату України № 489 від 05.12.2008 року Про типові форми первинних облікової документації зі статистики праці . Саме зазначений піднормативний акт встановлює форму наказу про припинення трудових відносин, та містить обов`язкові реквізити, в тому числі заголовок документу, із якого повинно бути зрозуміло, про що наказ, та в жодний спосіб не допускає помилок індивідуальних даних працівника.

Між тим, в той же день, відповідач видає наказ № 03/04-2 Про внесення змін до наказу № 1 від 19.02.2019 року, яким виправлено прізвище та по батькові позивача. Проте внесення змін до наказу, який фактично втратив свою чинність відразу після визнання судом незаконності звільнення ОСОБА_1 , з огляду на норми трудового права, є недопустимим. Також не потребує додаткової процедури визнання у судовому порядку такого наказу недійсним, оскільки за таких обставин законом така процедура не передбачена.

Суд вважає, що оспорювані позивачем два накази ні за змістом, ні по формі не відповідають нормам матеріального права, яке регулює зазначені правовідносини, а формулювання в них причини звільнення ОСОБА_1 є відмінним від встановленої у рішенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 року.

Доводи відповідача про тотожність предмета спору, що виключає право позивача на звернення до суду із зазначеним позовом, та є підставами для закриття провадження у справі судом не приймається до уваги виходячи з наступного.

З аналізу п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України вбачається, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду . Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предметом цього позову виступає визнання не дійсними інших наказів, які визначені підставою для звільнення позивача, та не були предметом спору у цивільній справі № 337/1510/18. Тобто підстави позову у цивільній справі, ріше6ння по якій ухвалено судом та у справі, що розглядається на теперішній час, не є ідентичними, незважаючи на те, що причини звільнення змінені у відповідності до рішення суду.

Аналогічна правова позиція ВС викладена у постановах від 22.05. 2019 року у справі №640/7778/18 та від 22.08.2018 року у справі № 372/2230/17-ц.

З огляду на зазначене, суд відхиляє клопотання відповідача від 11.02.2020 року про закриття провадження у цій цивільній справі з підстав п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, як таке, що суперечить вище вказаним нормам закону.

Правила внесення записів та їх виправлення у трудових книжках працівників мають виконуватися з урахуванням чітко визначених правил, встановлених Інструкцією № 58, прийнятою наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року.

Так, пункт п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07. 1993 року № 58 прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Враховуючи зазначену норму запис у трудовій книжці про звільнення працівника, а також наказ про припинення трудового договору, суд вважає, що вони повинні містити вказівку на останній день роботи працівника, який і є днем звільнення. Вживання у цьому випадку яких-небудь прийменників, наприклад, з , буде помилковим.

Суд погоджується із позицією позивача, що відповідачем не дотримано ідентичності запису причини звільнення ОСОБА_1 , викладеного у рішенні суду від 20.12.2018 року, а саме її звільнено не з 19 лютого 2018 року, а виключно 19 лютого 2018 року, що є суттєвим при розірванні трудового договору.

На виконання рішення суду про визнання незаконним звільнення, переведення на іншу роботу або зміни формулювання причини звільнення чи дати звільнення видається відповідний наказ. На підставі такого наказу працівники кадрової служби вносять зміни до трудового документа працівника.

Порядок унесення нових записів у зазначених випадках регулюється п. 2.10 Інструкції № 58. Так, якщо змінено причину звільнення, то у гр. 3 вказується на недійсність попереднього запису про звільнення та наводиться нова причина звільнення, яка має бути аналогічною визначеної судовим рішенням. Зроблений відповідачем запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про зміну причини звільнення, не відповідає рішенню суду.

Крім того, як норми матеріального права України, викладені у постанові КЦС ВС від 23.01. 2018 року, прийнятої у справі №273/212/16-ц , так і норми міжнародного права, в т.ч. Конвенція МОТ, чітко визначають, що обов`язок доказування в трудових спорах покладається на роботодавця . Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами законність дій при виконанні рішення суду щодо обов`язку внесення записів у трудову книжку позивача, що надало позивачу підстави для звернення до суду із цим позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, аналізуючи зміст наданих доказів, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про визнання наказів про звільнення недійсними, покладання зобов`язання видати наказ про звільнення.

Крім того, стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Порядок та строки подачі попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат врегульовано положеннями статті 134 ЦПК України.

Тобто маючи намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу сторона повинна подати до суду розрахунок таких витрат з першою заявою по суті спору. Відповідачем у відзиві на позов заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача витрат, понесених ним на правничу допомогу під час розгляду цієї справи.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною другої ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, необхідно залишити без задоволення, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог позивача.

Керуючись ст.55, 124 Конституції України, ст. 4, 12, 13, 175, 177, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати не дійсними накази Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-А № 03/04-1 від 03.04.2019 року Про видачу дублікату трудової книжки ; №03/04-2 від 03.04.2019 року Про внесенням змін до наказу № 1-К від 19.02.2018 року .

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-А видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з формулюванням причини: звільнена 19.02.2019 року з посади голови правління ОСББ Ювілейний 19-А у зв`язку припиненням повноважень посадових осіб згідно п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, з послідуючим внесенням запису до трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-А на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Повний текст рішення виготовлено судом 29.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Копія виготовлена з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення законної сили не набрало.

Суддя: Г.Є.Гнатик

Дата виготовлення копії 29.05.2020 року