Рішення

від 26.05.2020 по справі 628/195/20

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №628/195/20

Провадження №2/628/310/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

26 травня 2020 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Куп`янську, Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

28.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Куп`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. 24.02.2002 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 28.12.2019 №138-к про її звільнення; поновити її з 28 грудня 2019 року на посаді інженера з охорони праці Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області; стягнути з Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду з розрахунку середньоденної заробітної плати 97,05 грн. в день, що станом на день подання цієї заяви становить 4075,95 грн.; стягнути з Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області компенсацію завданої їй моральної шкоди у сумі 3000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що Наказом Куп`янської загальноосвітньої школи І-ПІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області (далі - відповідач, Куп`янська ЗОШ №6) від 28.12.2019 №138-к її було звільнено 28 грудня 2019 року з посади інженера з охорони праці у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказу відділу освіти від 19.09.2019 №475 Про внесення змін до штатних розписів за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ від 28.12.2019 №138-к посилається на дотримання роботодавцем, на його думку, норм, передбачених КЗпП України, зокрема, видання наказу від 24.10.2019 №248-о Про попередження про заплановане звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України , ознайомлення та підписання працівником вказаного наказу.

Запис про формально-правову підставу звільнення позивача відповідачем до трудової книжки не внесено.

З підставою та процедурою, а також з дійсними мотивами звільнення ОСОБА_1 не погоджується, посилаючись на незаконність такого звільнення, що тягне поновлення порушених прав працівника.

ОСОБА_1 вважає, що дійсними мотивами звільнення є її активна життєва позиція як депутата міської ради та особисте переслідування її у зв`язку з цим окремими очільниками Куп`янської міської ради. Формальне підписання відповідних наказів службовими особами Відділу освіти КМР та відповідача не змінює дійсної суті питання, а лише визначає осіб, на яких закон покладає безпосередню відповідальність за виконання протиправних вказівок та наслідків, які настають при незаконному звільненні працівника.

Наказом МОН України 06.12.2010 №1205 затверджені Типові штатні нормативи закладів загальної середньої освіти, які поширюються на усі типи закладів загальної середньої освіти та передбачають посаду фахівця з охорони праці за нормативами, визначеними наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 №255 Про затвердження Типового положення про службу охорони праці , саме як окрему посаду й не допускають її суміщення чи скорочення.

Вказаний законодавчий припис є визначальним та обов`язковим для виконання і відділом освіти, і безпосередньо будь-якою загальноосвітньою школою, в тому числі відповідачем.

При цьому, в наказі від 24.10.2019 №248 Про попередження про заплановане звільнення відповідачем вказувалося, що наступне звільнення відбувається у зв`язку із закінченням терміну дії введених змін до штатного розпису, а не будь-які інші підстави. Відомостей та обставин, передбачених законом у разі звільнення позивача з обраної відповідачем підстави, ні цей наказ, ні наказ про звільнення не містять. Сам по собі факт внесення змін до штатного розпису відділом освіти ні про що не говорить, не є підставою для звільнення позивача, однак є підставою для відповідальності причетних осіб за незаконне звільнення.

Позивач вказує, що відповідач будь-яким чином не обґрунтовував, чому саме та у зв`язку з якими саме обставинами позивач має бути звільнена з посади інженера з охорони праці, особливо в аспекті вищенаведеного наказу МОН.

Крім того, ні заздалегідь, як це передбачено ст . 49-4 КЗпП України та ч.3 ст.22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ні безпосередньо у зв`язку зі звільненням позивача, як це передбачено ст. 43 КЗпП, відповідач до профспілки, членом якої вона є, в цілях одержання згоди на звільнення не звертався, що є безумовним порушенням процедури та тягне поновлення позивача на роботі.

Разом з тим, позивач була та продовжує бути членом Куп`янської міської організації профспілки працівників освіти і науки України, при нарахуванні їй заробітної плати, з неї вираховувалися профспілкові внески, про що було достовірно відомо відповідачу.

Позивач вважає, що оскільки вона виконувала роботу на умовах неповної ставки, виходить з того, що її середньоденний заробіток до дня звільнення за правилами постанови КМУ №100 та кількості робочих днів у жовтні - листопаді 2019 (лист Мінсоцполітики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18) складав: 2086,5 + 2086,5 / 43 = 97,05 грн.

Отже з огляду на 42 дня вимушеного прогулу станом на день подання цієї заяви: грудень 2019 - 2 дні, січень 2000 - 21 день, лютий 2000 - 19 днів, втрачений нею заробіток становить 4075,95 грн..

Незаконне звільнення залишило позивача без будь-якої роботи та фактично без достатніх засобів існування, що разом з дійсними мотивами її звільнення, пов`язаними з особистим переслідуванням її з боку окремих очільників міста, які вплинули на адміністрацію школи, завдають позивачу моральної шкоди, призвели до погіршення звичайного укладу життя та негативних відчуттів приниження та образи. Свою роботу позивач виконувала належним чином, у тому числі за існування у діяльності відповідача ряду негативних виробничих проявів і потреба в її фаховій діяльності об`єктивно була та залишається.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 29.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

10.03.2020 року до суду від Куп`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, незаконними та таким, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Наказом №138-к від 28.12.2019 року не було порушено вимогу ст.5-1 КЗпП України, оскільки визначено конкретно підставу та мотив, на підставі яких було звільнено ОСОБА_1 .. Так, підставою звільнення є Наказ відділу освіти від 19.09.2019 №475 Про внесення змін до штатних розписів , відповідно до якого, посада, яку обіймала ОСОБА_2 з 31.12.2019 року скорочується. Тому позивач вводить суд в оману, зазначаючи, що мотивами звільнення є активна життєва позиція та як наслідок, особисте переслідування очільниками Куп`янської міської ради.

Також, відповідно до ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 24.10.2019 року була персонально попереджена про звільнена за два місяці до самого звільнення, як вимагає законодавство. Більш того, ОСОБА_1 особисто було ознайомлена, про що власноруч зробила запис на повідомленні.

Керуючись Наказом МОН України від 06.12.2010 №1205 Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти та Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 №255 Про затвердження Типового положення про службу охорони праці , позивач зазначає, що її посаду не можна скорочувати чи робити суміщення. Однак, відповідно до п.1.2 Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 №255 Про затвердження Типового положення про службу охорони праці на основі Типового положення про службу охорони праці (далі - Типове положення) з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства, отже, керівник самостійно може вирішувати структуру та чисельність працівників з охорони праці. Більш того, в даному Наказі ніде не зазначено, що дану посаду, інженер з охорони праці, не підлягає скороченню чи суміщенню.

Також, відповідно до п.2 Наказу МОН України від 06.12.2010 №1205 Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти керівникам закладів надається право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів в межах фонду оплати праці. Відповідно до п.2 Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, штатний розпис школи розробляється в межах затвердженого центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування фонду заробітної плати. Так, Наказом Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області №475 від 19.09.2019 було затверджено новий штатний розпис, в якому посада інженер з охорони праці з 01.01.2020 року у Куп`янській загальноосвітній школі №6 Куп`янської міської ради Харківської області - відсутня.

Також Наказ, як окремий вид розпорядчого документу, відповідно до Наказу МОН України №676 від 25.06.2018 Про затвердження Інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти є обов`язковим до виконання. Оскільки Наказ Відділу освіти є обов`язковим для виконання, Куп`янська загальноосвітня школа №6 Куп`янської міської ради Харківської області, відповідно до законодавства виконала даний наказ із додержанням вимог законодавства.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що ще одним порушенням процедури звільнення є незвернення Куп`янської загальноосвітньої школи №6 Куп`янської міської ради Харківської області до профспілки, як це передбачено ст. 43 КЗпП України.

Однак, перед звільненням ОСОБА_1 неодноразово вказувала, що вона не є членом будь-якої профспілки.

Отримавши інформацію, що ОСОБА_1 не є членом профспілки, а отже у відповідності до ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації. Тому ОСОБА_1 або вводить суд в оману зазначаючи, що вона є членом профспілки, або ввела в оману керівництво та персонал Куп`янської загальноосвітньої школи №6 Куп`янської міської ради Харківської області, задля подальшого визнання звільнення незаконним та стягнення шкоди, тим самим користуючись корисливими мотивами.

Відповідно до ст.43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Усі вищевказані вимоги щодо звільнення працівника, а саме: попередження про звільнення не менш як за два місяці до самого звільнення, повідомлення про те що, вільних посад відповідного фаху немає, були дотримані в повному обсязі. Таким чином, буд-яких законних підстав для задоволення позову не існує.

03.04.2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить заявлений нею позов задовольнити повністю, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі, підтверджує викладене нею раніше та наголошує, що з моменту прийняття її на роботу інженером з охорони праці Куп`янської загальноосвітньої школи №6 Куп`янської міської ради Харківської області і по день звільнення була (й залишається) членом Куп`янської міської організації профспілки працівників освіти і науки України, оскільки при нарахуванні їй заробітної плати при роботі у відповідача, з неї утримувалися відповідні суми профспілкових внесків.

ПозивачОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, які просить суд задовольнити.

Представник відповідача Куп`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься письмова заява представника відповідача Лакішек Л.О. про проведення судового засідання без її участі, а також просить врахувати її пояснення та доводи по справі, які зазначені у відзиві. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтвердженонаявними у справі доказами, що згідно наказу Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 24.10.2019 №248-о Про попередження про заплановане звільнення (а.с. 7) на підставі наказу відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області від 19.09.2019 року №475 Про внесення змін до штатних розписів , наказано секретарю закладу Печериці О.О.: підготувати письмове попередження про наступне вивільнення, в зв`язку з закінченням терміну дії введених змін до штатного розпису наказом відділу освіти №475 п. 2 від 19.09.2019; вручити повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 , яка підлягає звільненню.

Так, ОСОБА_1 персонально було надано повідомлення від 24.10.2019 року №01-23/178, яким її попереджено про заплановане звільнення з посади та про те, що відповідно до її фаху вільних посад в закладі немає, з яким вона ознайомлена 24.10.2019 року, поставивши особисто свій підпис. (а.с. 8)

Наказом Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 28.12.2019 №138-к (а.с. 6) звільнено ОСОБА_1 з роботи 28.12.2019 року з посади інженера з охорони праці Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області, в зв`язку зі скороченням посади, на підставі наказу відділу освіти від 19.09.2019 року №475 Про внесення змін до штатних розписів та керуючись за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільнені, у зв`язку з закінченням терміну дії внесених змін до штатного розпису, роботодавцем було дотримано норми, передбачені КЗпП України, а саме: 1. Видано наказ по Куп`янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 24.10.2019 №475 Про попередження про заплановане звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення; ознайомлення та підписання наказу Про попередження про заплановане звільнення від 24.10.2019 №475, працівником. Також в даному наказі вказано підстави звільнення, тобто є наказ відділу освіти від 19.09.2019 №475 Про внесення змін до штатних розписів , штатний розпис від 01.01.2019, наказ по Куп`янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 24.10.2019 №475 Про попередження про заплановане звільнення . Відповідно до чого зроблено запис під №51 в основному документі про трудову діяльність працівника - трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 29).

Суд не може взяти до уваги твердження позивача, викладені у судовому засіданні щодо відсутності наказу по Куп`янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області щодо попередження її про заплановане звільнення та те, що наказу по Куп`янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 24.10.2019 року під №475 Про попередження про заплановане звільнення не існує, оскільки при детальному дослідженні матеріалів справи, дослідженні зібраних у справі доказів та їх належній оцінці вбачається, що в наказі Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 28.12.2019 №138-к допущено описку щодо номеру наказу Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 24.10.2019 року Про попередження про заплановане звільнення №475, оскільки наказ Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області від 24.10.2019 року Про попередження про заплановане звільнення під №248-о, а тому вважає, що описка зумовлена неправильним написанням цифр, яка є технічною та жодним чином не впливає на суть наказу і не спотворює його зміст.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.07.2015 року у справі №6-435цс15, - Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 18, 430 ЦПК України, Закон України Про виконавче провадження ).

Згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Тобто кожна із зазначених підстав є самостійною підставою для звільнення працівника з ініціативи власника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Так, чисельність працівників - це списочний склад працюючих і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду трудових спорів наголошує, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дати видачі трудової книжки.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона є членом Куп`янської міської організації профспілки працівників освіти і науки України у зв`язку з чим порушено відповідний порядок її звільнення.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини 3 статті 252 КЗпП України та частини 3 статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

У п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Однак позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження того, що вона дійсно є членом профспілки, зокрема Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області.

Як убачається з наданого позивачем повідомлення, виданого Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області під №01-34/671 від 17.03.2020 (а.с. 81), відповідно до ст. 42 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , утриманні із заробітної плати членські профспілкові внески щомісячно перераховуються Куп`янській міській організації профспілки працівників освіти і науки України, код ЄДРПОУ 25846590. Однак в даному повідомленні відсутня будь-яка інша інформація щодо перебування позивача на обліку у профспілковій організації, в тому числі головне за місцем роботи, та інших доказів з боку позивача до суду не надано. Оскільки облік членів профспілки ведеться за обліковими картками у первинних профспілкових організаціях (в даній галузі це школа). Прийом на облік членів профспілки проводиться головою профкому, профорганізатором або особою, уповноваженою на це, при пред`явленні квитка та облікової картки члена профспілки. Отже, якщо особа член Профспілки працівників освіти і науки України, то вона звертається до голови профкому із заявою про взяття на облік в первинній організації, надає профспілковий квиток і облікову картку, яку їй повинні були видати за попереднім місцем роботи або навчання. Голова профкому (або особи, вказані вище) зробить відповідний запис в картці обліку, а профспілковий квиток повертає особі на руки. У випадку, коли відсутні облікові картки, при пред`явленні профспілкового квитка особі заповнять нову картку обліку за даними квитка члена профспілки. Коли немає профспілкового квитка, але облікова картка оформлена належним чином, є відмітки про сплату членських внесків, всі підписи і печатки, то особа пише заяву з проханням надати новий квиток члена профспілки з поясненням причини його відсутності. За обліковою карткою особу беруть на профспілковий облік, а новий квиток, заповнений за даними облікової картки видають на руки.

Так, на підтвердження своїх заперечень, представником відповідача надано штатний розпис Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області станом на 01.09.2019 (а.с. 59), штатний розпис Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області станом на 01.01.2020 (а.с. 60) та Наказ Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області за №475 від 19.09.2019 Про внесення змін до штатних розписів (а.с. 64-66), яким внесено зміни до штатних розписів закладів загальної середньої освіти Куп`янської міської ради Харківської області та надано додаткові штатні одиниці на період з 01.09.2019 року по 31.08.2020 року, а також наказ Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області за №640 від 28.12.2019 (а.с. 63) та довідку за №01-23/73 від 11.03.2020 (а.с. 67), відповідно до якої ОСОБА_1 , яка працювала в Куп`янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області з 15.03.2019 по 28.12.2019 на посаді інженера з охорони праці, не була членом профспілки цього закладу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст.40 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Судом встановлено, що у відповідача мало місце скорочення посади інженера з охорони праці у зв`язку зі змінами до штатних розписів, про що було персонально попереджено позивача про наступне звільнення за два місяці, як то передбачено діючим законодавством, при цьому не порушуючи норми КЗпП України.

Також позивача не можливо було перевести на будь-які інші посади, оскільки відповідно до фаху позивача, вільних посад в закладі немає та позивач наполягає залишитися саме на посаді інженера з охорони праці, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства щодо порядку вивільнення працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, а тому підстав для поновлення позивача на роботі немає.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положенням трудового законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, з огляду на законне звільнення позивача з роботи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з дня, як вважає позивач незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду з розрахунку середньоденної заробітної плати 97,05 грн. в день, що станом на день подання заяви в розмірі 4075,95 грн., тобто дані вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач на підтвердження своїх вимог посилається на ст.235 КЗпП України, положення якої передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпаним, тобто виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу в даному випадку не передбачається, оскільки вказана виплата не є оплатою за виконану роботу працівником. Отже, оплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є свого роду компенсацією працівнику за незаконне звільнення та не є винагородою за виконану роботу і не відноситься до заробітної плати, в силу того, що право на її отримання виникає виключно на підставі рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.11.2016 року у справі F6-2261цс16, який враховує суд у даній справі відповідно до ст.263 ч.4 ЦПК України.

Також, відповідно до ст.240-1 КЗпП України заробітна плата за час вимушеного прогулу виплачується працівнику, якого звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, при прийнятті рішення органом, що розглядає трудові спори, у разі неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності підприємства, установи, організації

Крім того, суд, вирішуючи справу в межах вимог, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, відсутність доказів наявності моральної шкоди, обов`язок по відшкодуванню якої виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника з боку роботодавця, приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заявлені безпідставно та не підлягають до задоволення, зважаючи на відсутність порушень трудового законодавства з боку роботодавця.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України). Так, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , тому з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 23, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 40, 235, 240, 252 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Куп`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів №6 Куп`янської міської ради Харківської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У відповідності до ч.1 ст. 354 ЦПК України якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений вище строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)…строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.

Суддя: В.В. Барабанова