Постанова

від 27.05.2020 по справі 916/3469/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3469/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Щербатюк О.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від боржника: Акуліч О.О.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД"

на ухвалу Господарського суду Одеської області про розподіл судових витрат у справі №916/3469/19

від 17 березня 2020 року (повний текст складено 17.03.2020р.)

по справі № 916/3469/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД"

до боржника: Селянського (фермерського) господарства "СЛАБЕНКО С.С."

про стягнення заборгованості за Договором поставки №21-09 від 17.09.2018р. у сумі 100 000 грн., -

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.

час та місце винесення рішення: 17.03.2020р., м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.05.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 17.03.2020р. скасовано судовий наказ у справі № 916/3469/19, виданий 25.11.2019р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" ( далі - позивач, ТОВ ВКП ФАВОРИТБУД ) про видачу судового наказу про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "СЛАБЕНКО С.С." (далі - відповідач, СФГ СЛАБЕНКО С.С. ) заборгованості за Договором поставки №21-09 від 17.09.2018 у сумі 100 000 грн.

11.03.2020р. Селянське (фермерське) господарство "СЛАБЕНКО С.С." звернулось до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат по справі №916/3469/19, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 350,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. у справі №916/3469/19 заяву Селянського (фермерського) господарства "СЛАБЕНКО С.С." про розподіл судових витрат - задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" на користь заявника 9 350,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Приймаючи ухвалу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 350,00 грн., суд першої інстанції дійшов остання є доведеною та підтверджена належними доказами.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" 01.04.2020р. звернулось безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. у справі №916/3469/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства "СЛАБЕНКО С.С." про розподіл судових витрат відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" зазначає, що розмір втрат СФГ СЛАБЕНКО С.С. на правову допомогу не є співмірним з ціною позову, отже, заявнику слід відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Також, апелянт звертає увагу, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу СФГ СЛАБЕНКО С.С. подало до суду першої інстанції лише 11.03.2020р., тобто, з пропуском встановленого строку на таке подання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2020р. вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/3469/19 до суду апеляційної інстанції.

09.04.2020р. матеріали справи №916/3469/19 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020р. апеляційну скаргу ТОВ "ВКП "ФАВОРИТБУД" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. по справі №916/3469/19 залишено без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання до суду доказів надіслання до Селянського (фермерського) господарства "СЛАБЕНКО С.С." копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. по справі №916/3469/19; розгляд справи призначено на 27.05.2020р.

13.05.2020р. від Селянського (фермерського) господарства "СЛАБЕНКО С.С." до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Крім цього, також 13.05.2020р. СФГ СЛАБЕНКО С.С. подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 900,00 грн., понесених при апеляційному перегляді відповідної оскаржуваної ухвали від 17.03.2020р.

В судове засідання 27.05.2020р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р. та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020р. №215, від 25.03.2020р. №239, від 04.05.2020р. №343, з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. №392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22 червня 2020р.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. з 11.05.2020р. послаблені карантинні обмеження. Постановою Кабінету міністрів від 20.05.2020р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", відповідно до якої із 22.05.2020р. розпочався другий етап пом`якшення карантинних заходів, зокрема, відновлено пасажирські перевезення.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на відсутності клопотань ТОВ "ВКП "ФАВОРИТБУД" про відкладення розгляду справи, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, та те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника ТОВ "ВКП "ФАВОРИТБУД".

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020р. у справі № 910/10553/18, від 15.05.2020р. у справі № 17/32.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД", судова колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. заяву Селянського (фермерського) Господарства "СЛАБЕНКО С.С." про розподіл судових витрат по справі №916/3469/19- задоволено. Стягнуто з ТОВ "Виробничо-комерційне "ФАВОРИТБУД" на користь СФГ "СЛАБЕНКО С.С." витрат на професійну правову допомогу в сумі 9350,00 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2020р. внесені виправлення до резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. про розподіл судових витрат у справі №916/3469/19, в якій замість фрази: „Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання" встановлено вказати „Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає."

Аналізуючи норми Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчій кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.

Водночас, судове рішення - це акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження.

Апеляційна колегія вказує, що це може бути як саме рішення, так і висновок (Конституційний Суд України), вирок (кримінальний процес), постанова, ухвала, окрема ухвала тощо (кримінальний, адміністративний, цивільний та господарський процеси).

Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, пов`язані с процедурою розгляду справи, викладається у формі ухвали.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Отже, відповідно до вказаної статті суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, 17.03.2020р. в результаті розгляду заяви СФГ СЛАБЕНКО С.С. про скасування судового наказу у справі №916/3469/19 була винесена ухвала, а не рішення місцевого господарського суду. Тобто, саме вказана ухвала стала кінцевим документом, що унеможливило винесення процесуального документу у формі додаткового рішення по справі. Але, за своєю суттю ухвала про розподіл судових витрат і є таким додатковим рішенням, а відтак, вона підлягає оскарженню відповідно до ч.5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо твердження апелянта про пропуск строку на подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

У відповідності до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вказує СФГ "СЛАБЕНКО С.С.", у зв`язку із розглядом справи №916/3469/19відповідачем були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 350,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2019р. у справі №916/3469/19 було повернуто заяву СФГ СЛАБЕНКО С.С. про скасування судового наказу, виданого місцевим господарським судом 25.11.2019р. у даній справі. Ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про скасування судового наказу СФГ СЛАБЕНКО С.С. оскаржив у Південно-західному апеляційному господарському суді. За результатами оскарження судом апеляційної інстанції 04.03.2020р. винесено постанову про скасування ухвали суду першої інстанції у справі №916/3469/19.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

При цьому, 18.02.2020р. відповідачем заявлено про покладення судових витрат на позивача, докази понесення вказаних витрат на професійну правничу допомогу СФГ СЛАБЕНКО С.С. були подані до суду також 18.02.2020р. разом з відповідним клопотанням, що вбачається з матеріалів справи (а.с. 110-120 матеріалів оскарження ухвали від 23.12.2019).

Отже, враховуючи, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3469/19 була ухвалена 04.03.2020р., то саме з 04.03.2020р. слід відраховувати перебіг строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відтак, заяву про відшкодування судових витрат відповідач подав до суду до закінчення судових дебатів, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо строків для можливості стягнення понесених витрат на правову допомогу.

Щодо співмірності розміру правової допомоги з ціною позову.

Пунктом 2 ч. 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15ц).

За приписами ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо сторона, до якої заявляються вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вважає, що заявлена сума не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, вона має право подати клопотання про зменшення відповідної суми. За результатами розгляду поданого клопотання, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, зі змісту ч. 5, 6 ст. ст. 126 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката виключно у разі подання іншою стороною відповідного клопотання.

Дане твердження узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, висловленої у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та у постанові 22.11.2019 року у справі №902/347/18.

Частиною першою ст.169 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань

Таким чином, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд, як арбітр, надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи не міститься клопотання ТОВ "ВКП "ФАВОРИТБУД" про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

При цьому, судова колегія зазначає, що як вбачається з матеріалів оскарження ухвали від 23.12.2019р. у справі №916/3469/19, клопотання про відшкодування судових витрат разом з відповідними доказами 18.02.2020р. були направлені апелянту, що підтверджується накладною ПАТ Укрпошта №6508007129861 та описом вкладення до вказаного відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с.121-123). Таким чином, ТОВ ВКП ФАВОРИТБУД мав достатній час для звернення до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Проте, правом, наданим ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України апелянт не скористався.

Отже, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019р. у справі № 922/619/18); відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018р. у справі №910/4881/18).

Як вже зазначалось вище, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судова колегія звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази сплати з боку СФГ СЛАБЕНКО С.С. визначених у рахунках сум на користь адвоката Акуліча О.О. Однак, діючим законодавством України встановлено, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Ця позиція відображена також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, де зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Отже, наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати адвокатського гонорару не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу адвокатом подано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 05.12.2019р. № 5/12-А та копію договору про надання правничої допомоги від 13.01.2020р. №1/01-А, укладених між відповідачем та адвокатом Акулічем О.О., з узгодженим сторонами прасом щодо змісту виконаних адвокатом дій та їх вартості; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 17.07.2019р. №ОД003841; акти приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.02.2020р. (за договором № 5/12-А) та від 18.02.2020р. (за договором №1/01-А); рахунки на оплату від 18.02.2020р. №02/20 на суму 5 500,00 грн. та від 18.02.2020р. №03/20 на суму 3 850,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За положеннями ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з договорів про надання правничої допомоги № 5/12-А від 05.12.2019р. та №1/01-А від 13.01.2020р., укладених між адвокатом Акулічем О.О. та Селянським (фермерським) господарством "СЛАБЕНКО С.С.", адвокат приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу Клієнту на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договорів гонорар адвоката визначається, виходячи з вартості правової допомоги, передбаченої Додатком №1 до договору.

Як вбачається із вказаного додатку, наявного у матеріалах справи, сторонами узгоджено зміст по відповідним Договорам про надання правової допомоги та їх вартість.

За п.3.2. Договорів право адвоката на отримання гонорару виникає лише після підписання сторонами відповідного Акту приймання - передачі наданої правової(правничої) допомоги.

У матеріалах справи наявні Аакти приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.02.2020р. (за договором № 5/12-А) та від 18.02.2020р. (за договором №1/01-А), відповідно до яких надання правової допомоги в межах дії Договорів №5/12-А від 05.12.2019р. та №1/01-А від 13.01.2020р. погоджена сторонами та складає 5 500,00 грн. 3 850,00 грн. відповідно, тобто, на загальну суму 9350грн.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення ухвали Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФАВОРИТБУД" - без задоволення.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. про розподіл судових витрат у справі №916/3469/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 01.06.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.