Постанова

від 27.05.2020 по справі 910/5495/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа№ 910/5495/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Тарасенко К.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

позивача: Єзута К.С.,

відповідача-1: не з`явились,

відповідача-2: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 (повний текст складено 25.11.2019)

у справі № 910/5495/19 (суддя Князьков В. В.)

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до 1. Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району,

2. Фізичної особи-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні

позивача - Київська міська рада,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/2819/19 позов задоволено:

- зобов`язано Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району та фізичну особу-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан;

- стягнуто з Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" судовий збір в розмірі 960,50 грн;

- стягнуто з фізичної особи-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджуються обставини фактичного самовільного користування відповідачами земельною ділянкою по вул. Бударіна , 3 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування, чим порушено право постійного користування спірною земельною ділянкою позивача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019 справу №910/5495/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2020 заяву про самовідвід суддів Майданевича А.Г., Зубець Л.П., Гаврилюка О.М. у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/5495/19 задоволено; матеріали справи №910/5495/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу залишено без руху; зобов`язано Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання суду доказів надсилання копії скарги третій особі (Київській міській раді) протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

17.01.2020 Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району звернулось до суду із заявою та доказами надсилання копії скарги третій особі (Київській міській раді).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Скрипка І.М., Тарасенко К.В., у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/5495/19, розгляд справи призначено на 26.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у зв`язку з установленням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами від 16.03.2020 № 215) "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантину з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України справу знято з розгляду в судовому засіданні 18.03.2020, розгляд справи призначено на 29.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 повідомлено учасників справи №910/5495/19, що розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 не відбудеться 29.04.2020; розгляд справи призначено на 27.05.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що підставу для розміщення паркувального майданчику на спірній земельній ділянці є розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.08.2009 № 871, яким було погоджено КП "Автопарк-Сервіс" тимчасове розташування місць платного паркування по вул. Бударіна, 3 (п. 21 додатку до розпорядження).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

В судовому засіданні 27.05.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Станом на час проведення судового засідання 27.05.2020 будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №125/6341 "Про надання Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва" вирішено надати позивачу в постійне користування земельну ділянку площею 0,75 га на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-6/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (термін дії договору оренди земельних ділянок від 29.01.2005 №75-6-00165 закінчився).

16.01.2012 позивачу видано державний акт серії ЯЯ №389708 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7522 га на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2012 №966 "Про будівництво житлового будинку на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі" КП "Спецжитлофонд" визначено замовником будівництва житлового будинку на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва та доручено останньому вчинити дії, що необхідні для забудови земельної ділянки.

Як пояснює позивач, останньому стало відомо, що на території відведеної для будівництва земельної ділянки без відповідної законної підстави розташована самовільно облаштована автостоянка.

Відповідач, в свою чергу, як на підставу для розміщення паркувального майданчику посилається на розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.08.2009 № 871, яким було погоджено КП "Автопарк-Сервіс" тимчасове розташування місць платного паркування по вул. Бударіна, 3 (п. 21 додатку до розпорядження).

Листами від 26.03.2018 вих. №107-39/2005, від 05.10.2018 вих. №107-39/7135 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією повідомлено позивача, що паркувальний майданчик на вул. Бударіна, 3 є тимчасовим, КП "Автопарк-Сервіс" зобов`язується у разі початку будівництва житлового будинку забезпечити можливість для проведення будівельних робіт.

З листа Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 13.09.2018 вих. №25821/41/11 вбачається, що під час виїзду на місце було встановлено, що по вул. Бударіна, 3 розміщується паркувальний майданчик згідно з договором № 3/17 від 01.02.2017 про надання права надавати послуги по зберіганню транспортних засобів, укладеним між КП "Автопарк-Сервіс" та ФОП Пилипенком Андрієм Борисовичем. Також зазначено, що схема організації дорожнього руху на паркувальний майданчик на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва з Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не узгоджувалась.

Листами від 30.03.2018 вих. №056/24-856, від 16.08.2018 вих. №056/24-2074, від 25.10.2018 вих. №056/24-2624 позивач звертався до КП "Автопарк-Сервіс" з вимогами про звільнення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Листом від 25.10.2018 вих. № 056/24/2623 позивач звертався до фізичної особи-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича з вимогою вжити заходів щодо звільнення спірної земельної ділянки.

Листом від 17.12.2018 вих. № 49/79 відповідач повідомив позивача, що за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:676:0002 КП "Автопарк-Сервіс" сплачує земельний податок.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 24.07.2019 №19-0534-08, складеним Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в ході проведення обстеження земельної ділянки по вул. Бударіна, 3 встановлено, що станом на дату розгляду справи на земельній ділянці орієнтовною площею 0,12 га розташовано автостоянку, тимчасову споруду для охорони, яка огороджена та знаходиться під охороною. На території земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га знаходиться нежитлова споруда торгівельного призначення (магазин). Встановити осіб, які використовують земельну ділянку для розміщення автостоянки, споруди торгівельного призначення не було можливості у зв`язку з відсутністю інформації про них. Зазначено, що вбачаються ознаки самовільного зайняття частини земельної ділянки для розміщення автостоянки та споруди торгівельного призначення.

Спір у справі виник у зв`язку із неправомірним, як вказує позивач, використанням земельної ділянки відповідачами для розміщення паркувального майданчику, у зв`язку чим позивач просить суд зобов`язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення її у придатний для використання стан.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Підпункт "а" частини другої статті 83 Земельного кодексу України встановлює, що у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях. Такі повноваження в межах міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення цієї ради.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено апеляційним судом вище, на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 125/6341 земельна ділянка площею 0,75 га на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва була надана КП "Спецжитлофонд" в постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла.

Отже, державним актом серії ЯЯ №389708 на право постійного користування земельною ділянкою від 16.01.2012 підтверджується наявність у позивача законного права користування земельною ділянкою площею 0,7522 га на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002).

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки міститься у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", якою визначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" було роз`яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування правомірності використання спірної земельної ділянки відповідачі посилаються на розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.08.2009 № 871 "Про погодження розташування тимчасових цілодобових паркувальних майданчиків для зберігання транспортних засобів", яким було погоджено КП "Автопарк-Сервіс" тимчасове розташування місць платного паркування по вул. Бударіна, 3 (п. 21 додатку до розпорядження).

Також апеляційним судом встановлено, що між відповідачами було укладено договір №3/17 про надання права надавати послуги по збереженню транспортних засобів від 01.02.2017, за умовами пункту 1.1 якого КП "Автопарк-Сервіс" та фізична особа-підприємець Пилипенко А. Б. "шляхом об`єднання зусиль створюють належні умови організації та експлуатації майданчику для збереження автотранспорту за адресою: м. Київ, вул. Бударина, 3-а".

Відповідно до п.п. 1.2, .13 договору № 3/17 від 01.02.2017 з метою поліпшення благоустрою Святошинського району КП "Автопарк-Сервіс" надає право фізичній особі-підприємцю Пилипенку А. Б. облаштувати об`єкт за вищезгаданою адресою. Під об`єктом в цьому договорі визначено 900 кв. м.

У додатку № 1 від 01.02.2019 до договору № 3/17 від 01.02.2017 сторони визначили строк його дії до 01.02.2020.

При цьому апеляційний суд бере до уваги, що згідно з поясненнями учасників справи в тексті договору №3/17 від 01.02.2017 було допущено описку при зазначенні адреси паркувального майданчика замість правильної "вул. Бударіна, 3".

Сам факт використання спірної земельної ділянки відповідачами не заперечується, а навпаки останні зазначають про законне користування земельною ділянкою під розміщення паркувального майданчику.

Однак рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту у м. Києві визначено КП "Київтранспарксервіс".

Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009, (далі - Правила) визначено, що оператор - це суб`єкт господарювання, який здійснює обладнання і утримання майданчика для паркування; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; спеціально обладнані майданчики для паркування це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху (п. 4).

Майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції (п.п. 7, 8 Правил).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, листом Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2018 вих. № 064-7252 позивачу було повідомлено про відсутність земельної ділянки на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва у переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП "Київтранспарксервіс" відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" (зі змінами), а також доведено до відома позивача обставини винесення інспектором Департаменту відповідного припису щодо усунення порушень Правил благоустрою м. Києва та доручення КП "Київблагоустрій" демонтувати автостоянку.

Зважаючи на викладене вище, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачами не було спростовано наданих позивачем доказів, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Матеріалами справи та поясненнями учасників справи підтверджуються доводи позивача та третьої особи про обставини фактичного користування відповідачами земельною ділянкою по вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування, чим порушено право постійного користування спірною земельною ділянкою позивача.

Колегія суддів також відзначає, що розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.08.2009 № 871 (яким було погоджено КП "Автопарк-Сервіс" тимчасове розташування місць платного паркування по вул. Бударіна, 3), на яке посилається відповідач-1 у апеляційній скарзі, не надає відповідачам право на користування спірною земельною ділянкою.

Як зазначалось вище, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадини та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органі місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Проте, розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.08.2009 №871, на яке посилається відповідач-1, погоджено лише розташування тимчасових цілодобових пакувальних майданчиків для зберігання транспортних засобів.

Вказане розпорядження жодним чином не визначає умови передачі земельної ділянки у власність чи користування, окрім того у розпорядженні Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.08.2009 №871 не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій планується розташування пакувальних майданчиків.

Також вказане розпорядження встановлює низку умов, за яких можливе розміщення пакувальних майданчиків для зберігання транспортних засобів, утому числі умову щодо розроблення та погодження з Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві схеми розміщення пакувальних майданчиків, шляхом встановлення дорожніх знаків та нанесенням дорожньої розмітки згідно з Правилами дорожнього руху.

Проте листом від 05.07.2018 №18325/41/4/10/02-2018 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції повідомило КГІ Спецжитлофонд про те, що розміщення пакувального майданчику за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3, з Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції не узгоджувалось (копія листа міститься в матеріалах справи).

За таких обставин місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про зобов`язання Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району та фізичну особу-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан.

При цьому колегія суддів враховує, що за встановлених фактичних обставин, та зважаючи на домовленість відповідачів, яку викладено у договорі №3/17 від 01.02.2017 щодо об`єднання останніми зусиль для створення належних умов організації та експлуатації майданчику для збереження автотранспорту, позовні вимоги до обох відповідачів є обґрунтованими та правомірними.

З огляду на суб`єктний склад даної справи колегія суддів відзначає, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Предметом спору у цій справі є порушене право землекористування позивача, а саме - розміщення паркувального майданчику на земельній ділянці, яка не виділялась для такої мети відповідачам, натомість передана за волевиявленням власника у постійне користування позивачу для забудови ділянки.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач-2 фізична особа-підприємець Пилипенко А. Б. зареєстрований як підприємець (інформація про припинення реєстрації відсутня), не заперечує факту використання спірної земельної ділянки під розміщення платної автостоянки саме як підприємцем та діє у цих правовідносинах як суб`єкт господарювання, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про віднесення цього спору до юрисдикції господарського суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/5495/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/5495/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5495/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 29.05.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді І.М. Скрипка

К.В. Тарасенко