Постанова

від 15.04.2021 по справі 910/5495/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/5495/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021

у справі №910/5495/19 (суддя Борисенко І.І.)

за скаргою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд

на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд

до 1) Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту Автопарк-Сервіс

2) Фізичної особи-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Київської міської ради

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП "Спецжитлофонд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району (далі - КП "Автопарк-Сервіс") про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав для користування спірною земельною ділянкою для розміщення паркувального майданчику.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд задоволено.

Зобов`язано Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту Автопарк-Сервіс Святошинського району та Фізичну особу-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан.

Стягнуто з Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту Автопарк-Сервіс Святошинського району на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд судовий збір в розмірі 960,50 грн.

14.01.2021 Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд звернулося через відділ діловодства та документообігу суду зі скаргою на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві, в якій просило суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича щодо винесення повідомлення від 17.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення від 17.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Огібеніном Леонідом Ігоровичем.

Зобов`язати старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 по справі №910/5495/19 про примусове виконання рішення.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що всупереч вимог Закону України Про виконавче провадження (далі - Закону) державний виконавець безпідставно виніс повідомлення від 17.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 визнано протиправними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича щодо винесення повідомлення від 17.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Визнано протиправним та зобов`язано старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича скасувати повідомлення від 17.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніном Леонідом Ігоровичем.

Зобов`язано старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5495/19 про примусове виконання рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.02.2021 безпосередньо звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/5495/19 та прийняти нове рішення, яким скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд залишити без задоволення. Крім того, скаржник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження у даній справі посилаючись на те, що повний текст ухвали суду від 28.01.2021 отримав 09.02.2021.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи, а постанова державного виконавця від 17.12.2020 року ВП №63933693 про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання є такою, що винесена у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/5495/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 19.02.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.02.2021 у справі №910/5495/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/5495/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 року поновлено Святошинському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/5495/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/5495/19. Розгляд апеляційної скарги у справі №910/5495/19 призначено на 15.04.2021.

08.04.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 року по справі №910/5495/19 без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судовому засіданні 15.04.2021 року уповноважений представник позивача надав пояснення по суті спору, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 року по справі №910/5495/19 без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Інші представники сторін (Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту Автопарк-Сервіс , Фізичної особи-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича, Київської міської ради) та ДВС у судове засідання апеляційної інстанції 15.04.2021 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, сторони повідомлялися належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, поштовий конверт адресований ФОП Пилипенку А.Б., повернувся з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Проаналізувавши приписи статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що факт неотримання ФОП Пилипенко А.Б., поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій (відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду) за належною юридичною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 910/5495/19 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.03.2021.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що ФОП Пилипенко А.Б. був обізнаний про розгляд Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у даній справі №910/5495/19, оскільки особисто отримував ухвалу суду від 23.02.2021 про залишення апеляційної скарги без руху.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

Також, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наявність у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання або інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаних справах мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі. У справах № 752/11896/17, №906/142/18 були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток, тобто відповідач не був повідомлений про існування судового провадження щодо нього, про час та місце розгляду справи.

На відміну від обставин справ № 752/11896/17, №906/142/18, у цій справі ФОП Пилипенко А.Б. безумовно був обізнаний про існування судового провадження, оскільки особисто відповідач отримував ухвалу суду від 23.02.2021 про залишення апеляційної скарги без руху та отримував поштову кореспонденцію під час розгляду скарги у суді першої інстанції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі №904/2584/19.

На переконання колегії суддів сам лише факт неотримання ФОП Пилипенко А.Б. кореспонденції за адресою реєстрації та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну і неправильну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників сторін, що не з`явились. Судом апеляційної інстанції враховано, що ухвала про відкриття провадження у даній справа і призначення її до розгляду була направлена на адресу представника інших учасників та отримані останніми.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 року позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задоволено. Зобов`язано Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району та фізичну особу-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 рішення залишено без змін.

На виконання вказаних рішень суду 24.06.2020 видано відповідний наказ.

04.12.2020 стягувач звернувся до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою № 056/24-3462 про відкриття виконавчого провадження.

Старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Огібеніним Леонідом Ігоровичем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17.12.2020, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесення державним виконавцем повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання є такими, що не відповідають вимогам закону, та порушують інтереси стягувача при виконанні рішення Господарського суду, з огляду на наступне.

Наказ Господарського суду м. Києва № 910/5495/19 виданий 24.06.2020 про зобов`язання Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9; ідентифікаційний код 32210469) та фізичну особу-підприємця Пилипенка Андрія Борисовича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що він виданий судом у відповідності до вищевказаних вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Всупереч вимогам статті 74 ГПК України доказів невідповідності наказу суду вищевказаним вимогам закону матеріали справи не містять.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На переконання колегії суддів, державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві неправомірно в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 17.12.2020.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаному повідомленні державним виконавцем зазначено як підставу повернення п.6 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", без жодних аргументів та обґрунтування прийнятого ним рішення про повернення виконавчого документа.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що стягувач неодноразово (тричі) звертався до державної виконавчої служби з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі, однак вказані заяви були повернуті стягувачу без прийняття до виконання.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення скарги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича у повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття місцевим судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/5495/19 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слід відмовити, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232-241, 255, 271, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/5495/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/5495/19 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

4. Матеріали справи № 910/5495/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.06.2021 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська