Рішення

від 01.06.2020 по справі 815/4453/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4453/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача - Горбань Н. І . ,- за витягом

Кочура Ю.О., - за ордером

від відповідача - Наумова К.М., - за витягом

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства Союз НТВ (код ЄДРПОУ 32896311, місцезнаходження: 65113, м. Одеса, проспект Ак. Глушка, буд.11-Б) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року касаційну скаргу приватного підприємства Союз НТВ (код ЄДРПОУ 32896311, місцезнаходження: 65113, м. Одеса, проспект Ак. Глушка, буд.11-Б) задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі №815/4453/14 скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 27 квітня 2020 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії посадових осіб податкового органу щодо свідомого використання недостовірної інформації при здійсненні перевірки, ігнорування інформації державних установ та заперечень платника податків, використання при формуванні акту недостовірних результатів платника податків є неправомірними, а тому прийняті за наслідками зазначеної перевірки податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначив, що після отримання листа про надання додаткових документів було надано копії документів, на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Індепендент Груп , однак такі документи не були взяті до уваги контролюючим органом.

Відповідач здійснив документальну перевірку керуючись тільки актом документальної перевірки ТОВ Індепендент Груп , без врахування первинних документів позивача.

Ухвалою від 20 травня 2020 року задоволено клопотання представника позивача та замінено у справі №815/4453/14 сторону: державну податкову інспекцію у Київському районі Головного управління Мін доходів в Одеській області (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17/2) на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370).

До суду 14 травня 2020 року (вхід. №18743/20) від відповідача Головне управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що перевіркою ПП Союз НТВ встановлено, що позивачем порушено вимоги п.44. 1 ст. 44 ст. 134 п. 138. 2 ст. 138 , п.п. 139.1 ст. 139 ПК України, завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 92895 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 19508 грн., та в порушення п. 198.3 п. 198. 6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень-грудень 2012 року на загальну суму 18759 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в загальній сумі 18579 грн., а тому оскаржувані податкові повідомленні-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач, в свою чергу, надав письмові пояснення (вхід. №18903/19 від 15.05.2020р.) та відповідь на відзив (вхід №19448/20 від 20.05.2020 року), відповідно до якого позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог.

Відповідач не надав суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 20 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27 травня 2020 року на 14 годину 00 хвилин.

На відкритому судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Приватне підприємство Союз НТВ зареєстроване як юридична особа з 21.04.2004 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 167, т.1) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 72-77, т.3).

Згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності Приватного підприємства Союз НТВ є 46.90. неспеціалізована оптова торгівля.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу про проведення перевірки начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.02.2014 року № 119-п, згідно із висновком щодо розгляду заперечень на акт перевірки від 11.02.2014 року № 206/15-51-22-01/32896311 та відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП Союз НТВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Індепендент Груп за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області був складений акт від 12.03.2014 року № 500/15-51-22-01/32896311 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП Союз НТВ , код ЄДРПОУ 32896311, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Індепендент Груп , код 36050449, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року , відповідно до висновку якого, встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, ст. 134, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 19508 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року на 2755 грн., за 4 квартал 2012 року на 16753 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 18579 грн., в т.ч. за липень 2012 року на 677 грн., за серпень 2012 року на 450 грн., за вересень 2012 року на 1497 грн., за жовтень 2012 року га 13139 грн., за листопад 2012 року на 1296 грн., за грудень 2012 року на 1520 грн. (а.с. 22-36 том І).

Суд встановив, що позивач подав заперечення до акту перевірки від 12.03.2014 року (а.с. 3739, т.1).

ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області листом № 7031/22-01 від 25.03.2014 року надало відповідь на заперечення, яким заперечення відхилені, та висновки акту залишені без змін (а.с. 40-49, т. 1).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 року № 0001022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 24 385,00 грн. (за основним платежем - 19 508 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 877 грн.) (а.с. 57, т.1) та № 0001032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 23 224,00 грн. (за основним платежем - 18 579 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 645 грн.) (а.с. 53 том І).

Суд встановив, що позивач оскаржував вказані податкові повідомлення - рішення до ГУ Міндоходів в Одеській області та Міністерства доходів і зборів України, проте ці скарги залишені без задоволення та податкові повідомлення - рішення без змін.

Судом досліджені копії первинних документів щодо взаємовідносин ПП Союз НТВ з ТОВ Індепендент Груп , які були надані контролюючому органу під час проведення перевірки.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року по даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Позивач не оскаржує податкові повідомлення-рішення з підстав порушення порядку проведення перевірки.

Позивач не погоджується по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що між ПП Союз НТВ (Покупець) та ТОВ Індепендент Груп (Постачальник) було укладено договір поставки від 30.07.2012 року № 300702, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар (а.с. 60 том І).

Відповідно до п. 2.1. цього Договору, покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що товар, поставляється на склад покупця або за усною домовленістю на місце вказане покупцем за рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.3 Договору, покупець зобов`язується оплачувати товар протягом трьох банківських днів з моменту поставки, оплата товару може здійснюватись покупцем зокрема на підставі рахунку-фактури Постачальника.

Суд встановив, що на підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надано до перевірки та до суду копії вищезазначеного договору, податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписані ТОВ Індепендент Груп , згідно з яких перевізником було ТОВ ТД Антарес , довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнал реєстрації довіреностей.

Податкові накладні виписані за першою подією - поставкою товару.

Також позивачем надано договір суборенди приміщення, укладеного з ВАТ Пресмаш , відповідно до якого позивач орендував складські приміщення (а.с. 61-71, т.1).

Також позивачем надані первинні документи на підтвердження подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ Індепендент Груп , а саме: договір № 1 від 10.01.2011 року, укладений між ПП Союз НТВ та ДП БУ-2 ВАТ Одестраснсбуд (а.с. 206, т.1), довіреності, податкові накладні, видаткові накладні.

Із досліджених доказів у справі, суд встановив, що відповідач, обґрунтовуючи відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Індепендент Груп посилається на те, що надані до перевірки ТТН не належним чином оформлені, а саме: згідно ТТН наданих до перевірки відсутні назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна, вид пакування, кількість місць, спосіб визначення маси й установлений для даного виду перевезення код вантажу, маса.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на те, що супровідним листом від 09.01.2014 року № 44/7/26-59-22-08-19 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндходів у м. Києві надіслало акт №2620/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Індепендент Груп в період 2012-2013рр., відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ Індепендент Груп здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Також у цьому акті зазначено, що у періоді, за який проводилась перевірка директор ТОВ Індепендент Груп ОСОБА_3 . Згідно з листа Головного управління юстиції у Запорізькій області від 26.07.2013 року вбачається, що в реєстрі актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зареєстровано смерть громадянина ОСОБА_3 дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період, що перевірявся в базі даних податкового органу значився директором ТОВ Індепендент Груп ОСОБА_3 .

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року по справі №815/4453/14, частково задовольняючи касаційну скаргу Приватного підприємства Союз НТВ , суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки первинним документам, які були надані позивачем (договору, податковим накладним, платіжним дорученням, видатковим накладним, товарно-транспортним накладним, довіреностям на отримання товарно-матеріальних цінностей), не надано обґрунтованого висновку в чому полягає недостатність та дефектність таких документів, що призвело до висновку про нереальність господарських операцій.

Незрозумілими є і висновки судів щодо наданих позивачем доказів на підтвердження факту подальшої реалізації нібито придбаного у TOB Індепендент Груп товару та з чого виходили суди, не приймаючи надані позивачем докази.

Не досліджено і факту пов`язаності господарських операцій з діяльністю позивача, господарської мети при вчиненні відповідних дій платником податку.

Не перевірено судами попередніх інстанцій і доводи податкового органу щодо неможливості виконання господарських операцій TOB Індепендент Груп .

Суди визнали достатнім доказом на підтвердження вказаного факту висновки акта перевірки контрагента.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Тому, оцінюючи докази кожний окремо та ї їх сукупності, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, виходячи із висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2020 року по справі №815/4453/14, суд доходить висновку, що наведені у акті перевірки підстави для визнання відсутності реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Індепендент Груп є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на таке.

Щодо посилання відповідача на те, що надані до перевірки ТТН не належним чином оформлені, а саме: згідно ТТН наданих до перевірки відсутні назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна, вид пакування, кількість місць, спосіб визначення маси й установлений для даного виду перевезення код вантажу, маса, суд зазначає таке.

Так, відповідно до умов договору поставки від 30.07.2012 року № 300702, укладеного між ПП Союз НТВ (Покупець) та ТОВ Індепендент Груп (Постачальник), товар поставляється на склад покупця або за усною домовленістю на місце вказане покупцем за рахунок постачальника.

Таким чином, умовами цього договору передбачено, що обов`язок поставки товару покладений на постачальника - ТОВ Індепендент Груп за його рахунок.

З наданих до суду копій ТТН, судом встановлено, що автоперевізником на замовлення ТОВ Індепендент Груп є автопідприємство ТОВ ТД Антарес , водій ОСОБА_4 (т.1, а.с. 95-103).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року , товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 року по справі № 811/2816/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що для позивача перевезення товару не було операцією, яка підлягала податковому обліку позивачем. Позивач не виписував товарно-транспортні накладні, він отримав другий примірник товарно-транспортної накладної як вантажоодержувач, а отже не може нести відповідальність за недоліки у заповненні вказаного документу контрагентом.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідачем не доведено відсутності факту перевезення товару у процесі його поставки позивачу.

Відповідач не надав суду докази на підтвердження обставини самостійного залучення позивачем перевізника і оплати за такі послуги окремо від вартості придбаних товарів.

Відсутність або помилковість даних товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом не свідчить про нереальність господарської операції як такої.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що у товарно-транспортних накладних зазначено номери та дати видаткових накладних, за наявності яких можливо ідентифікувати товар, який перевозився.

Таким чином, судом відхиляються посилання відповідача на те, що надані до перевірки ТТН не належним чином оформлені, як на підставу для визнання відсутності реальної господарської операції між ПП Союз НТВ та ТОВ Індепендент Груп , за умови того, що позивач не виписував товарно-транспортні накладні, для нього ТТН не є первинним бухгалтерським документом та за наявністю інших первинних документів (договору, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, довіреності, та журнал реєстрації довіреностей), які є достатніми первинними бухгалтерськими документами на підтвердження понесення витрат та включення до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо посилання відповідача на акт №2620/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Індепендент Груп в період 2012-2013рр., відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ Індепендент Груп здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тобто на наявну у контролюючого органу податкову інформацію, суд зазначає, що висновки про порушення ведення податкового обліку можуть бути зроблені за результатами оцінки первинних бухгалтерських документів. Висновок про порушення податкового обліку на підставі податкової інформації, яка не отримана за результатами оцінки первинних бухгалтерських документів є невірним, оскільки зазначена інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та, відповідно, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 (п. 19).

Тому, судом відхиляються доводи відповідача щодо визнання відсутності реальної господарської операції між ПП Союз НТВ та ТОВ Індепендент Груп , які ґрунтуються на податковій інформації, отриманої з акту №2620/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Індепендент Груп в період 2012-2013рр.

Також відхиляються доводи відповідача, що у періоді, за який проводилась перевірка директор ТОВ Індепендент Груп був ОСОБА_3 , який як вбачається реєстру актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції помер, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ Індепендент Груп , з 21.12.2011 керівником товариства є Чебанюк Тетяна Анатоліїна, яка підписувала видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у період, охоплений перевіркою, був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір, податкові накладні, платіжні доручення, ТТН , договори суборенди складських приміщень, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача (неспеціалізована оптова торгівля), та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля, суд вважає, що постачання товарів пов`язані з господарською діяльністю позивача, на час укладання договорів, контрагент позивача був платниками ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Також, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами свої податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з виконання робіт.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення - рішення №0001022201 від 25.03.2014 року та №0001032201 від 25.03.2014 року є протиправними та позовні вимоги позивача належать задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву приватного підприємства Союз НТВ (код ЄДРПОУ 32896311, місцезнаходження: 65113, м. Одеса, проспект Ак. Глушка, буд.11-Б) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління Мін доходів в Одеській області (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17/2) №0001022201 від 25.03.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління Мін доходів в Одеській області (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17/2) №0001032201 від 25.03.2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь приватного підприємства Союз НТВ (код ЄДРПОУ 32896311, місцезнаходження: 65113, м. Одеса, проспект Ак. Глушка, буд.11-Б) судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 червня 2020 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.