Рішення

від 26.05.2020 по справі 1640/2968/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 1640/2968/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецькій В.О.

представника позивача - Костюк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково - виробнича фірма " СТМ " до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Науково - виробнича фірма " СТМ " (ТОВ НВФ "СТМ" / позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області / відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 10 серпня 2018 року №001054140 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 484 121,25 грн. (387 297,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 96 824,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), та №0010531401 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 435 708,75 грн. (348 567,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 87 141,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №1640/2968/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (вул. Героїв Небесної Сотні, 29/35, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30481107) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2018 року №0010541401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2018 року №0010531401. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (код ЄДРПОУ 30481107) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13797,46 грн. (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень сорок шість копійок) та витрати на проведення експертизи у розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №1640/2968/18 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року по справі № 1640/2968/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №1640/2968/18 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року виправлено описку в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року, замінивши в резолютивній частині дату рішення Полтавського окружного адміністративного суду "14.02.2019" на "19.11.2018".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року справу прийнято до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про незгоду із висновками планової виїзної перевірки позивача, що набрала форму акту від 10 липня 2018 року №813/16-31-14-01-10/30481107, вказали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними, бухгалтерськими, договірними, складськими документами. Стверджував, що у періоді, який перевірявся, формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами чинного на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на висновках акту ГУ ДФС у Полтавській області від 10 липня 2018 року №813/16-31-14-01-10/30481107 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "СТМ" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року.

25 жовтня 2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти ним виконання своїх податкових зобов`язань, перевіряти наявність у нього трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень тощо для здійснення обраних видів діяльності, а також здійснювати перевірку постачальників такого контрагента, їх бухгалтерської та господарської документації. Зазначав, що висновок про те, що групи товарів, які придбавались підприємством у постачальників підлягають обов`язковій сертифікації не відповідає дійсності, оскільки акт перевірки не містить інформацію, про те який саме товар підлягає обов`язковій сертифікації. Крім того, довіреність на отримання ТМЦ не є первинним документом, вона не фіксує факт здійснення господарських операцій та товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Наявність податкової інформації не є достатньою підставою для формування висновків про неможливість здійснення господарських операцій. Таким чином, відповідачем не доведено у встановленому порядку недостатність вказаних ресурсів для здійснення спірних господарських операцій.

04 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну відповідача (т. 4 а.с. 85).

05 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов (т.4 а.с. 104-109).

У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки. Стверджував, що в ході здійснення перевірки встановлено відсутність реальності господарських операцій.

17 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про відкладення розгляду справи (т.4 а.с. 114).

Розгляд справи призначений на 17 березня 2020 року відкладено на 07 квітня 2020 року.

03 квітня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про відкладення розгляду справи (т.4 а.с. 140).

06 квітня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ТОВ "НВФ "СТМ" про відкладення розгляду справи (т.4 а.с. 141).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року залучено до участі у справі № 1640/2968/18 в якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області / відповідач), оголошено перерву в розгляді справи до 30 квітня 2020 року.

30 квітня 2020 року Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ТОВ "НВФ "СТМ" про відкладення розгляду справи (т.4 а.с. 156).

30 квітня 2020 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 травня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" зареєстровано як юридична особа 05 липня 1999 року, номер запису 1 585 120 0000 000283 (т.1 а.с. 23-26).

Головним управлінням ДФС у Полтавській області у період з 14 березня 2018 року по 03 липня 2018 року, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 21 лютого 2018 року № 470, на підставі плану-графіку документальних перевірок на 2018 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки 10 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено Акт № 813/16-31-14-01-10/ 30481107 (т.1 а.с. 35-60), за висновками якого встановлено порушення ТОВ "НВФ "СТМ":

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, пункту 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 внаслідок чого підприємством неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, наслідком чого стало заниження податку на прибуток всього в розмірі 348 567 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 348 567 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 1982.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість всього в розмірі 387 297 грн, в тому числі за серпень 2016 року в сумі 107 304 грн, вересень 2016 року в сумі 22 727 грн, жовтень 2016 року в сумі 3 735 грн, листопад 2016 року в сумі 122 940 грн, грудень 2016 року в сумі 130 591 грн.

На підставі висновків Акту № 813/16-31-14-01-10/30481107, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2018 року:

- №0010541401, яким ТОВ "НВФ "СТМ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 387 297 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 96 824,25 грн.;

- №0010541401, яким ТОВ "НВФ "СТМ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 348 567 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 141,75 грн.;

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) /пп.14.1.27. пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб`єкта господарювання, в розумінні статті 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно з статті 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд зазначає, що собівартість реалізованої продукції відображається у складі витрат лише у разі реалізації такої продукції покупцям.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Таким чином, податковий кредит і витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Судом встановлено, що 01 березня 2016 року між Компанією "Фобос" ТОВ (генпідрядник) та ТОВ "НВФ "СТМ" (субпідрядник) укладено договір підряду №0103/2016, відповідно до умов якого генпідрядник доручає та оплачує на умовах цього договору, а субпідрядник приймає на себе зобов`язання у відповідності до проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, виконати роботи на об`єкті "Реконструкція газопроводу Мар`ївка - Херсон ІІ н DN 1000, PN 5.4 МПа, з влаштування 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0.4 км труби DN 700 на DN 1000" (т. 1 а.с. 125-130).

Вказані роботи здійснювалися позивачем в межах основних видів діяльності за КВЕД, зазначених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 серпня 2018 року, ліцензії на здійснення діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури серії АЕ №640963 від 06 липня 2018 року та дозволу на виконання робіт по магістральним газопроводам (т. 1 а.с. 23-26, т. 3 а.с. 60).

Задля забезпечення виконання вищевказаних робіт позивачем було укладено договори поставки з ТОВ "Укртрейд Альянс" та ПП "Колос".

10 серпня 2016 року між ТОВ "Укртрейд Альянс" (постачальник) та ТОВ "НВФ "СТМ" (покупець) укладений договір поставки №10-08/16 (т.1 а.с. 69-72).

За умовами договору постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість). Загальна кількість, асортимент товару, що передаються за цим договором у власність покупця, визначаються у погоджених рахунках фактурах та видаткових накладних. Оплата ціни товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця в строк визначений у специфікації. Оплата ціни товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000). Факт поставки товару в рамках договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар.

На виконання умов договору №10-08/16, ТОВ "НВФ "СТМ" у серпні 2016 року придбало у ТОВ "Укртрейд Альянс" блискавкоприймач металевий висотою 21 м в комплексі із фундаментом на загальну суму 330 457,62 грн., сума ПДВ по даних правовідносинах склала 55 076,27 грн.

20 липня 2016 року між ПП "Колос" (постачальник) та ТОВ "НВФ "СТМ" (покупець) укладений договір поставки №20/07-16 (т. 1 а.с. 82-84).

За умовами договору постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну. Загальна кількість, асортимент товару, що передаються за цим договором у власність покупця, визначаються у погоджених рахунках фактурах та видаткових накладних. Оплата ціни товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця в строк визначений у специфікації. Оплата ціни товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000). Факт поставки товару в рамках договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар.

На виконання вищевказаних договорів позивачем було отримано від ПП "Колос" у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року ТМЦ на загальну суму ПДВ 332 221 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Укртрейд Альянс" та ПП "Колос" позивачу виписано: рахунки-фактури (т. 1 а.с. 74-75, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106), видаткові накладні (т. 1 а.с. 76, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 108), податкові накладні (т.1 а.с. 78, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 110, 124а).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Укртрейд Альянс" та ПП "Колос" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "НВФ "СТМ" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількості, ціни.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Укртрейд Альянс" та ПП "Колос", що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 81, 122-124).

Згідно наданого позивачем витягу з журналу реєстрації доручень встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "НВФ "СТМ" Костюк В.В. на підставі довіреності та підпис якого є також у видаткових накладних (т. 2 а.с. 169-172).

За інформацією журналу-ордеру по рахунку 631 за перевіряємий період та даних складського обліку вбачається оприбуткування товарів, придбаних у ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" (т. 2 а.с. 161-168, т. 3 а.с. 38-57), згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаних постачальниках, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

На підтвердження факту транспортування придбаного ТОВ "НВФ "СТМ" товару, позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні:

- від 15 серпня 2016 року №Т23, автомобільний перевізник - ТОВ "Укртрейд Альянс", замовник (платник) - ТОВ "Укртрейд Альянс", вантажовідправник - ТОВ "Укртрейд Альянс", вантажоодержувач - ТОВ "НВФ "СТМ" (т.1 а.с. 79);

- від 29 грудня 2016 року №Т224 (т.1 а.с. 113);

- від 16 грудня 2016 року №Т219 (т.1 а.с. 114);

- від 15 грудня 2016 року №Т218 (т.1 а.с. 115);

- від 10 листопада 2016 року №Т177 (т.1 а.с. 116);

- від 09 листопада 2016 року №Т176 (т.1 а.с. 117);

- від 07 листопада 2016 року № Т175 (т.1 а.с. 118);

- від 31 жовтня 2016 року №Т166 (т.1 а.с. 119);

- від 29 вересня 2016 року №Т147 (т.1 а.с. 120);

- від 19 серпня 2016 року №Т104 (т.1 а.с. 141).

Згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних автомобільний перевізник - ПП "Колос", замовник (платник) - ПП "Колос", вантажовідправник - ПП "Колос", вантажоодержувач - ТОВ "НВФ "СТМ".

За письмовими поясненнями позивача, ТОВ "НВФ "СТМ" лише приймало матеріали за місцем проведення робіт, при цьому не приймало участі у перевезенні матеріалів, контрагенти не надавали транспорті послуги за умовами договорів №10-08/16 та №20/07-16 (т.4 а.с. 117-118).

Як зазначено представником позивача, оскільки місце здійснення будівельних робіт не має адреси (орієнтир: 46 0 43'52.8''N 32 0 42'02.0''Е), у товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження найбільш наближений до вказаного місця: с. Молодіжне, Херсонська область.

При розгляді даної справи судом встановлено, що для висновку про порушення позивачем податкового законодавства контролюючим органом після завершення перевірки та складення оскаржуваного рішення використано, зокрема інформацію, відображену у протоколі допиту свідка, а саме: ОСОБА_1 (в рамках кримінального провадження № 42017170000000219, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2018 року за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що протокол допиту свідка складено в рамках досудового розслідування діянь, що носять ознаки злочину, та в силу вимог Кримінального процесуального кодексу України: не є документом, що встановлює факт правопорушення та/або винну особу; не підлягає розголошенню до завершення досудового розслідування; досліджується і набуває статусу доказу тільки за наслідками розгляду його судом в рамках кримінального провадження.

При цьому, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов`язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов`язкові відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, до компетенції податкового органу не відноситься аналіз відомостей, що викладені у протоколі допиту свідка, а також висновки про наявність або відсутність події злочину, так як вказані функції притаманні виключно судам загальної юрисдикції при здійсненні кримінального судочинства.

При цьому, як зазначено в письмових поясненнях ГУ ДПС у Полтавській області кримінальне провадження № 42017170000000219, внесене до ЄРДР 05 липня 2018 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (т.4 а.с. 95).

Крім того, суд звертає увагу, що протокол допиту ОСОБА_1 складено поза межами документальної перевірки ТОВ "НВФ СТМ", а тому даний протокол не міг бути покладений в основу оскаржуваних податкових повідомлення-рішень від 10 серпня 2018 року № 001054101 та № 0010531401, так як за інформацією наданою ГУ ДПС у Полтавській області отриманий лише 21 серпня 2018 року (т. 4 а.с. 95 зворотній бік).

Стосовно посилань відповідача на інформацію надану Регіональним сервісним центром в Полтавській № 31/16-8-4238 від 24 жовтня 2018 року (т.4 а.с. 90-91), згідно якої станом на 23 жовтня 2018 року в Єдиному державному реєстрі МВС значиться зареєстрованими з державними номерними знаками НОМЕР_2 ( КАМАЗ 5320 , до перереєстрації - НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 (DAF XF 105.460), НОМЕР_6 (напівпричіп BODEX KIS 33), відомості про транспортний засіб зареєстрований з державним номерним знаком НОМЕР_7 в Єдиному державному реєстрові МВС станом на 23 жовтня 2018 року - відсутні, суд зазначає наступне.

За вищевказаною інформацією слідує, що в Єдиному державному реєстрі МВС значаться зареєстрованими усі транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення ТМЦ, окрім транспортного засобу з днз НОМЕР_7 .

Однак, з досліджених в ході судового розгляду товарно-транспортних накладних судом встановлено, що транспортні послуги надані транспортними засобами з номерними знаками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7 .

З вищевикладеного випливає, що в Єдиному державному реєстрі МВС відсутня інформація щодо транспортного засобу з днз НОМЕР_7 в той час, як в ТТН № Т23 від 15 серпня 2016 року зазначено днз НОМЕР_7.

Так, протокол допиту ОСОБА_1 , лист Регіонального сервісного центру в Полтавській № 31/16-8-4238 від 24 жовтня 2018 року складено поза межами документальної перевірки ТОВ "НВФ СТМ".

У силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у Полтавській області, як на правомірність оскаржуваних рішень, посилається на докази, які не були покладені в основу таких рішень, при цьому відповідачем при розгляді даної справи не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваних рішень, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Варто також зазначити, що ТОВ "НВФ СТМ" не є стороною договірних відносин по здійсненню перевезення придбаного у ПП "Колос" та ТОВ "Фобос" товару.

Крім того товарно-транспортні накладні та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Матеріалами справи підтверджено, що товар придбавався позивачем у ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" з метою використання у своїй господарській діяльності.

Поставлені матеріали були використані ТОВ "НВФ "СТМ" при виконанні підрядних робіт на об`єкті генпідрядника Компанії "Фабос" ТОВ, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, підписаними між генпідрядником та ТОВ "НВФ "СТМ" (т. 1 а.с. 131-242, т.2 а.с. 1-97) та в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, порушень у формуванні ТОВ "НВФ "СТМ" складу валових витрат та податкових зобов`язань за результатами здійснених господарських операцій із вищевказаним замовником перевіркою не встановлено.

Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на узагальнену податкову інформацію, як на підставу можливого порушення платником податків чинного законодавства України, суд вважає необґрунтованими, оскільки, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер; під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, контролюючим органом не надано до суду доказів того, що висновки актів перевірок реалізовані відповідно до норм чинного на той час податкового законодавства України.

Окремо суд звертає увагу контролюючого органу, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб`єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, податкова інформація не є належним та допустимим доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

В Акті перевірки відповідач, вказуючи на порушення ТОВ "НВФ "СТМ" податкового законодавства України, фактично посилається на безтоварність господарських операцій контрагентів позивача із третіми особами.

При цьому, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд також звертає увагу контролюючого органу, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що як на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "НВФ "СТМ" чи його контрагентів. В Акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції фактично ґрунтуються на податковій інформації зібраній відносно контрагентів позивача та відсутністю документів, які не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та використання придбаного товару / послуг. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари / послуги необхідні для здійснення діяльності позивача та основної мети такої діяльності - отримання прибутку.

Правомірність визначення позивачем податкового кредиту та суми витрат за спірний період відповідно до договорів, укладених між позивачем і ПП "Колос", ТОВ "Укртрейд Альянс", встановлена також експертом під час проведення судової економічної експертизи, за результатами якої складено висновок №17 від 12 листопада 2018 року (т.3 а.с. 95-101).

Дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "НВФ "СТМ" порушень податкового законодавства, визначених Актом перевірки № 813/16-31-14-01-10/30481107, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2018 року № 0010541401 та № 0010531401.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "НВФ "СТМ".

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (вул. Героїв Небесної Сотні, 29/35, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30481107) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2018 року №0010541401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2018 року №0010531401.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 29 травня 2020 року.

Суддя С.О. Удовіченко