Постанова

від 30.12.2008 по справі 2-а-125/2008

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-а-125/2008 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 грудня 2008 року       Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Пишної С.В., суддів — ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі - Павленко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення грошової компенсації за не проведене продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому вказали, що вони проходили військову службу у військових частинах збройних сил України. Наказом начальника кафедри військової підготовки Металургійної академії України м. Дніпропетровська № 76 від 03 вересня 2005 року позивача ОСОБА_5 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, тим же наказом позивача ОСОБА_4 було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штату, також у зв'язку із скороченням штату наказом начальника кафедри військової підготовки Металургійної академії України м. Дніпропетровська №80 від 09.09.2005 року був звільнений з військової служби позивач ОСОБА_3 Так як за період проходження служби вони були і є військовослужбовцями Збройних Сил України, на них розповсюджуються права, пільги, обовйязки, встановлені законодавством України для військо службовців. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» № 1934-ХП вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання військовослужбовцями за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого і інших видів забезпечення, а в ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року вказано: «... військовослужбовці одержують продовольчі пайки або за їх бажанням грошову компенсацію замість них... Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України...». На вимогу цих законів, з метою раціонального забезпечення продовольством військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань» № 316 від 12 березня 1996 року та Постанова «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань...» № 426 від 29 березня 2002 року. Відповідно до вищезгаданих Постанов позивачі протягом служби забезпечувалися продовольчим пайком. Аз 11 березня 2000 року по день виключення зі списків особового складу позивачам видачу продовольчих пайків або грошової компенсації замість них відповідачем було припинено. Посадові особи Міністерства оборони пояснювали свої дії відсутністю коштів у МО України та нормою, встановле-

ною Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-ІІІ від 17 лютого 2000 року, якою була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Зазначені дії посадових осіб Міністерства оборони позивачі вважають такими, що не відповідають діючому законодавству України, з наступних підстав. У витязі з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року зазначається: «...Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) Статтями 1-2, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. У зв'язку з особливим характе-ром військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року, «...держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі...». В ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1934-ХІІ (у редакції закону до 03 листопада 2006 року) вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання військовослужбовцями за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого і інших видів забезпечення. Дана редакція ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1934-ХІІ набула законної сили з 1 січня 2001 року. Норма статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України» у частині гарантованого одержання за рахунок держави речового, продовольчого та інших видів забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов служби, в спірний період жодним законом не була припинена або скасована, в тому числі і Законом України № 1459-111 від 17 лютого 2000 року. На підтримку вище-викладеного, Постанова КМУ «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань» № 316 від 12 березня 1996 року в період до 29 березня 2002 року чинність не втратила. 29 березня 2002 року була прийнята Постанова КМУ «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань...» № 426, в якій теж була встановлена норма харчування № 1 (загальновійськова), що поширюється на всіх військовослужбовців. Ціна на продукти визначається виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування. Відповідно до наказу Міністра оборони України "Про видачу продовольчих пайків офіцерському складу, прапорщикам; мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил Украї-

ни" № 283 від 02 грудня 1993 року (який діяв до 01 січня 2003 року) та п. 2.3. наказу Міністра оборони України «Про затвердження положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час» № 402 від 09 грудня 2002 року (який є чинним), у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Таким чином, відповідно до діючої Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального захисту військовослужбовців, позивачі на протязі всього часу проходження військової служби були наділені правом на продовольче забезпечення або виплату грошової компенсації замість продовольчого пайка. Однак, відповідачем продовольче забезпечення не проводилось, компенсація за нього виплачена не була. Сумарна заборгованість Міністерства оборони України за не проведене продовольче забезпечення перед позивачами станом на 01 жовтня 2008 року становить: перед ОСОБА_3 - 42183, 08 грн., перед ОСОБА_4 - 42057, 04 грн., перед ОСОБА_6 - 42057, 04 грн., згідно довідок-розрахунків. Що стосується строку позовної давності, стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1934-ХІІ від 06 грудня 1991 року проголошує, що соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів. Крім того, виходячи з принципів справедливості і рівності всіх громадян перед законом (ст. 24 Конституції України) і, враховуючи те, що специфіка даних правовідносин наближає їх до трудових, в даному випадку слід застосовувати аналогію закону та керуватися положенням ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (в даному випадку грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Відповідно до п. 1.З. Наказу Міністра оборони України «Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості з грошового забезпечення та інших соціальних виплат у Збройних Силах України» № 297/225 від 27 вересня 1999 року продовольче забезпечення входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

В зв'язку з вищевикладеним позивачі просять суд визнати дії відповідача з питання невиплати їм грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, неправомірними. Стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 грошову компенсацію замість продовольчого пайка в розмірі 42183, 08 гривень, ОСОБА_4 - у розмірі 42057, 04 гривень, ОСОБА_5 - 42057, 04 гривень.

В судове засідання позивачі не з'явилися, надали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача - Міністерства оборони України - ОСОБА_7 позов не визнав, посилається на те, що дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням, грошової компенсації замість них, призупинена, на підставі Закону України № 1459 від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Суд заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, а саме:

•   -     копії витягів з наказів № 76 від 03.09.2005 року, №80 від 09.09.2005 року завідувача кафедри військової підготовки Металургійної академії України м. Дніпропетровська;

•   -     довідки-розрахунки заборгованості з виплати грошової компенсації замість продовольчого пайка перед позивачами;

•   -     копії послужних списків позивачів;

•   -     копію довідки про середні ціни на продовольчі товари в торговій мережі Запорізької області у вересні 2008 року;

-   норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових форму-

вань, приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що позивачі перебували на військовій службі в збройних силах України, наказом начальника кафедри військової підготовки Металургійної академії України м. Дніпропетровська № 76 від 03 вересня 2005 року позивача ОСОБА_5 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, тим же наказом позивача ОСОБА_4 було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штату, також у зв'язку із скороченням штату наказом начальника кафедри військової підготовки Металургійної академії України м. Дніпропетровська №80 від 09.09.2005 року був звільнений з військової служби позивач ОСОБА_3

Згідно розрахунків, наданих до суду позивачами, які зроблені відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з урахуванням середньої ціни на продовольчі товари у торговій мережі по Запорізькій області з 2000 по 2008 роки, в період з 11 березня 2000 року до 2005 року (тобто до часу звільнення з військової служби) вони не отримували продовольче забезпечення, вартість якого складає: у позивача ОСОБА_3 - 42183, 08 грн., у позивачів ОСОБА_4 Та ОСОБА_5 - по 42057, 04 грн.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» від 05 жовтня 2000 року № 2019-ІІІ, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а також забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних сил Украйни та осіб звільнених у запас

або відставку, членів їх сімей. Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна або за їх бажанням, грошової компенсації замість них» призупинена, на підставі Закону України № 1459 від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Однак в силу ст. 22 Конституції України, не допускається звуження змісту утримання та об'єму права на забезпечення житлового рівня, до якого, як один із видів гарантій відноситься забезпечення військо службовців продовольчими пайками, шляхом внесення нових законів, так і внесення змін у закони, що діють.

Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року щодо заборони законом про Державний бюджет України вносити зміни до чинного законодавства означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість і законність заявлених вимог у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача з невиплати позивачам грошової заборгованості за не отриманий продовольчий пайок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 19, 160, 161, 162, 163 КАС України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України», ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст. 22 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення грошової компенсації за не проведене продовольче забезпечення - задовольнити.

Визнати дії Міністерства оборони України з питання невиплати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, неправомірними.

Стягнути з Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022) грошову компенсацію замість продовольчого пайка в розмірі: 42183 (сорок дві тисячі сто вісімдесят три) гривні 08 копійок на користь ОСОБА_3, 42057 (сорок дві тисячі п'ятдесят сім) гривень 04 копійки на користь ОСОБА_4, 42057 (сорок дві тисячі п'ятдесят сім) гривень 04 копійки на користь ОСОБА_5.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.