Ухвала

від 15.04.2020 по справі 2-2886/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2886/11

провадження № 61-5593 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2019 року адвокат Бочук А. А. звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця та, посилаючись на те, що в матеріалах виконавчого провадження замість стягувача - приватне акціонерне товариство ПриватБанк зазначено акціонерне товариство ПриватБанк , а також, що строк пред`явлення виконавчого листа, виданого на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, до виконання сплив 22 травня 2014 року, просив скасувати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 серпня 2018 року про відкриття виконавчого провадження, закінчити виконавче провадження, відкрите відносно ОСОБА_1 , провести необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року в складі судді Борис О. Н., залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., у задоволенні скарги відмовлено.

Суди виходили з того, що в постанові про відкриття виконавчого провадження стягувачем зазначено ПАТ ПриватБанк , а в рішенні суду вказано ПАТ КБ ПриватБанк , при цьому, докази які б підтверджували, що це дві різні юридичні особи, скаржником не надано. Строк пред`явлення виконавчого листа, виданого 08 листопада 2012 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу, неодноразово переривався поверненням виконавчого документа стягувачу в зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, а тому будь-які порушення при відкритті та виконанні постанови про виконавче провадження у діях державного виконавця відсутні, в зв`язку з чим доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

19 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що 08 листопада 2012 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення 23 036,56 грн заборгованості за кредитним договором видано виконавчий лист.

Указаний виконавчий документ неодноразово надходив на примусове виконання до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

17 грудня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 35717663 та 16 червня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України Про виконавче провадження .

24 червня 2014 року повторно відкрито виконавче провадження № 43802053 за вказаним виконавчим документом та 11 грудня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України Про виконавче провадження .

20 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57035004 (провадження триває).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно з статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років (стаття 12 Закону України Про виконавче провадження ).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу в зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п 'ята статті 12 Закону України Про виконавче провадження ).

Законом України Про виконавче провадження № 606, який втратив чинність 05 січня 2017 року, було передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

За положеннями частини 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Суди встановивши, що в діях державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження та його виконанні відсутні порушення, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суди допустили порушення норм процесуального права, відсутні.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук