Рішення

від 26.05.2020 по справі 440/4989/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4989/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника позивача - Ткачова В.В.,

представника відповідача - Шимки М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства Ланнівський цукровий завод до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2019 року приватне підприємство Ланнівський цукровий завод (далі-позивач, ПП Ланнівський цукровий завод ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000349501 від 18.11.2019, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 855000,00 грн, з яких: 570000,00 грн за податковим зобов`язанням та 285000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000350501 від 18.11.2019, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1027500,00 грн, з яких 685000,00 грн за податковими зобов`язаннями та 342500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На обґрунтування вимог позивач посилався на протиправність висновків контролюючого органу щодо завищення суми податкового кредиту та заниження об`єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, які сформовані за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій у 2017 році з ТОВ ЛВС-2012 , з огляду на те, що такі операції мають реальний характер, пов`язані із господарською діяльністю товариства, викликають зміну у структурі активів та зобов`язань позивача, переслідують ділову мету та підтверджуються наданими копіями первинних документів. Наголосив, що товариство не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентами, якщо такі взагалі допускались, а також акцентував увагу на відсутності належного проведення перевірки та безпідставності висновків, викладених у акті перевірки. А також на тому, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про необхідність відображення придбаних товарів за рахунками Дт 377 Розрахунки з іншими дебіторами - Кт 311 поточні рахунки в національній валюті , оскільки зарахування на баланс та відображення на рахунку 10-Основні засоби здійснюється в момент, коли такий засіб став придатним для використання. Також, позивач зауважив, що окремі недоліки у видаткових накладних не можуть слугувати підставою для висновку про фіктивність господарських операцій в цілому. З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000349501, №000350501 від 18.11.2019 прийняті податковим органом не у спосіб, визначений законом.

Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14:00 год. 22 січня 2020 року, у якому оголошувалася перерва до 12:00 27.02.2020 /а.с.2, т.1/.

11.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.181-185, т.1/ від відповідача, у якому останній заперечував стосовно позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю. У відзиві на позовну заяву відповідачем акцентовано увагу на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлення за результатами документальної перевірки фактів порушення податкового законодавства, що призвело до заниження сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Висновки акту перевірки ґрунтуються на отриманих від ОУ ГУ ДПС у Полтавській області поясненнях засновника ТОВ ЛВС-2012 ОСОБА_1 , яким повідомлено, що ним втрачено паспорт та він жодного відношення до господарської діяльності ТОВ ЛВС-2012 не має. Також, відповідач, як на підставу правомірності висновків перевірки та встановлення порушень податкового законодавства, наголошував на відсутності факту придбання по ланцюгу постачання товару, який у подальшому реалізувався на адресу ПП Ланнівський цукровий завод . Окрім цього, податковий орган посилався на невідповідність дати отримання транспортних послуг та дати фактичного придбання товару постачальниками.

Ухвалою суду від 22.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів /а.с.239, т.1/.

27.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, у якому останній відхилив аргументи викладені у відзиві на позовну заяву з підстав, аналогічних тим, що викладені у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:30 26.03.2020 /а.с.15, т.2/.

19.03.2020 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням режиму карантину на території України, яке було задоволено та розгляд справи по суті відкладено на 10:00 19.05.2020 /а.с.20, т.2/.

14.05.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у іншому судовому засіданні, яке було задоволено та розгляд справи по суті відкладено на 10:00 26.05.2020 /а.с.35, т.2/.

У судовому засіданні 26.05.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.05.2020 представник відповідача заперечив позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ПП Ланнівський цукровий завод є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00372256), про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.10.2010 №1 565 145 0000 000464 та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Полтавській області (Карлівське управління, Карлівська ДПІ (Карлівський район)). Основним видом діяльності позивача є виробництво цукру (код КВЕД 10.81) /а.с.11-23, т.1/.

Також, ПП Ланнівський цукровий завод є платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а відтак має право на формування податкового кредиту.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від №2114 від 09.08.2019 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Ланнівський цукровий завод /а.с.192, т.1/, наказів Головного управління ДПС у Полтавській області №36 від 02.09.2019 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Ланнівський цукровий завод працівниками ГУ ДПС у Полтавській області /а.с.191, т.1/, №184 від 20.09.2019 Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Ланнівський цукровий завод /а.с.190, т.1/ та направлень від 22.08.2019 №2547, 2548 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Ланнівський цукровий завод з 27.08.2019, тривалістю 20 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 30.06.2019, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 за результатами якої складено акт №1249/16-31-05-01-10/00372256 від 15.10.2019 (далі-акт перевірки) /а.с.195-224, т.1/.

Під час перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С) БО 11 Зобов`язання , п.5 П(С) БО 15 Дохід , п.6 П(С) БО Витрати , П (С) БО 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 570 000,00 грн;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2017 року на суму 685000,00 грн.

04.11.2019 позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення на акт перевірки /а.с.225-227, т.1/, які залишені без задоволення листом ГУ ДПС у Полтавській області №9454/10/16-31-05-01-18 від 13.11.2019 /а.с.228-230, т.1/.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №000349501 від 18.11.2019, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 855000,00 грн, з яких: 570000,00 грн за податковим зобов`язанням та 285000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

2) №000350501 від 18.11.2019, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1027500,00 грн, з яких 685000,00 грн за податковими зобов`язаннями та 342500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення №000350501, №000349501 від 18.11.2019 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Зі змісту акту перевірки можна дійти висновку, що контролюючий орган, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового, обґрунтовував їх наступним:

-від ОУ ГУ ДПС у Полтавській області отримано службову записку №36797/10/16-31-21-03-12 від 02.10.2019, якою надано пояснення засновника ТОВ ЛВС-2012 Прокопюка О.А., згідно з якими встановлено, що останнім втрачено паспорт та він жодного відношення до господарської діяльності ТОВ ЛВС-2012 не має. Окрім цього, ТОВ ЛВС-2012 внесено до реєстру Суб`єкти фіктивного підприємництва ;

-за результатами аналізу ланцюга походження товару, який реалізований на адаресу ПП Ланнівський цукровий завод , встановлено, що такий товар отриманий ТОВ ЛВС-2012 від ТОВ Фінансова компанія ФАКТОРИНГ ПРО , яка у свою чергу придбала його у ТОВ АРАКС ХОЛДІНГС , у яких згідно з даними ЄРПН відсутній факт придбання цього обладнання;

-невідповідність дати акту здачі-приймання наданих послуг по транспортуванню з датою фактичного оприбуткування обладнання.

Суд, оцінюючи правомірність встановлених документальною перевіркою порушень, виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ ЛВС-2012 (продавець) та ПП Ланнівський цукровий завод (покупець) укладено договір №1402/17 купівлі-продажу б/в обладнання від 14.02.2017 (далі-Договір) /а.с.95-96, т.1/, згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує та оплачує вертикальний кристалізатор в комплекті бувший у використанні по кількості та вартості, а саме вертикальний кристалізатор з приводом, в склад комплекта входить - мішалка міксер з приводом; насос РН-30 з приводом - 3 штуки на суму 1800000,00 грн, у тому числі ПДВ 300000,00 грн, що знаходиться за адресою: 78100, Івано-Франківська область, Городенківський район, місто Городенка, вулиця Винниченка,92. Покупець сплачує продавцю ціну договору протягом 3-х банківських днів після підписання даного Договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 2.2 Договору). Продавець зобов`язаний передати товар покупцю та всі необхідні документи на товар, що з ним пов`язані протягом 30 робочих днів з моменту підписання цього Договору, але не раніше отримання оплати за товар на свій розрахунковий рахунок (пункт 4.1 Договору). Вивезення товару від продавця на склад покупця буде здійснюватися за рахунок покупця частинами обладнання, які будуть підготовлені на машино - норму (пункт 4.2 Договору). Передача товару продавцем і приймання товару покупцем оформлюється відповідним актом приймання-передачі товару та видаткової накладної, який укладається в письмовій формі по два примірники та підписується повноважними представниками сторін у строк зазначений в п.4.1 цього Договору, але після повного розрахунку за цим Договором (пункт 4.3 Договору).

Також, між ТОВ ЛВС-2012 (продавець) та ПП Ланнівський цукровий завод (покупець) укладено договір №1402/17 купівлі-продажу А від 14.02.2017 (далі-Договір) /а.с.97-98, т.1/, згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує та оплачує сушку цукру 500 т/добу на загальну суму 2000000,00 грн, у тому числі ПДВ 333333,33 грн. Оплата за товар здійснюється в два етапи: 50 % передоплати після підписання даного Договору відповідно до рахунку; 50 % по факту поставки всього товару відповідно рахунку (пункт 2.2 Договору). Продавець зобов`язаний передати товар покупцю та всі необхідні документи на товар, що з ним пов`язані протягом 30 робочих днів з моменту підписання цього Договору, але не раніше отримання передоплати у розмірі 50 % згідно п.2.2 даного Договору на свій розрахунковий рахунок (пункт 4.1 Договору). Вивезення товару від продавця на склад покупця буде здійснюватися за рахунок покупця частинами обладнання, які будуть підготовлені на машино - норму (пункт 4.2 Договору). Передача товару продавцем і приймання товару покупцем оформлюється відповідним актом приймання-передачі товару та видаткової накладної, який укладається в письмовій формі по два примірники та підписується повноважними представниками сторін у строк зазначений в п.4.1 цього Договору, але після повного розрахунку за цим Договором (пункт 4.3 Договору).

На підтвердження відвантаження та прийняття вертикального кристалізатора та обладнання позивач надав копії прибуткових накладних №МС000528, №МС000526 від 31.05.2017, видаткових накладних №ЛВ-0000001, №ЛВ-0000002 від 31.05.2017/а.с.123-126, т.1/.

За результатами здійснення господарських операцій складено податкові накладні №6 від 03.04.2017, №5 від 21.03.2017, №4 від 22.02.2017, №№3 від 16.02.2017 /а.с.114-117, т.1/.

На підтвердження факту оплати вертикального кристалізатора та обладнання позивач надає копії рахунків-фактур №12, 13 від 17.02.2017, платіжних доручень №259 від 03.04.2017, №498 від 03.04.2017, №402 від 20.03.2017, №243 від 22.02.2017, №216 від 16.02.2017 /а.с.118-122, 127-128, т.1/.

Також, судом встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося як позивачем самостійно, так і ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується копіями подорожніх листів №194 від 06.03.2017, товарно-транспортної накладної №59-НГ від 06.03.2017, договору №06/03/17 про надання послуг від 06.03.2017, актом здачі-прийому наданих послуг за Договором №09/03/17 від 09.03.2017 (дата затвердження 24.03.2017), рахунку-фактури №09/03-17 від 09.03.2017, платіжних доручень №336 від 10.03.2017, №362 від 14.03.2017, №436 від 24.03.2017, №№429 від 22.03.2017, №437 від 24.03.2017, №386 від 16.03.2017, №393 від 17.03.2017, №332 від 09.03.2017, податкових накладних №323 від 24.03.2017, №307 від 10.03.2017, №308 від 10.03.2017, №316 від 17.03.2017, №322 від 24.03.2017, №321 від 23.03.2017, №313 від 16.03.2017, №311 від 14.03.2017 /а.с.129- 149, т.1/.

Водночас, у судовому засіданні 26.05.2020 судом заслухано показання свідка ОСОБА_3 , який працює на посаді головного інженера ПП Ланнівського цукрового заводу та здійснює контроль за якістю обладнання та технологічних процесів на підприємстві. Свідок зазначив, що у 2017 році підприємством прийнято рішення про перехід до 3-х продуктової технологічної схеми виробництва цукру. У зв`язку з цим з метою підвищення якості виробництва цукру та зменшення витрат вирішено придбати кристалізатор і сушку цукру. Свідок повідомив, що з цією метою у січні 2017 року прибув на Городенківський цукровий завод, що знаходиться у Івано-Франківській області, де він зробив фотографії кристалізатора та сушки цукру та доповів керівництву про їхню придатність для господарської діяльності. Зазначив, що кристалізатор був введений у експлуатацію, а для введення в експлуатацію сушки цукру необхідно придбати запчастини, лише залили фундамент під нього. Насамкінець, свідок зазначив, що у зв`язку із введенням в експлуатацію кристалізатора збільшилися обсяги виробництва цукру з 280т/добу до 2017 року до 300-340т/добу після 2017 року та покращилася його якість.

Разом з тим, обов`язковою умовою для використання придбаного обладнання у господарській діяльності підприємства є шеф-монтажні роботи з діагностики введення в експлуатацію обладнання.

Судом встановлено, що з метою виконання вищенаведених робіт позивачем укладено договір підряду №11 від 04.05.2018 із ТОВ Цукоренергомонтаж (підрядник), згідно з пунктом 1.1 якого підрядник зобов`язався виконати роботи по монтажу вертикального кристалізатора з накриттям, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи /а.с.157-158, т.1/.

На підтвердження виконання робіт по монтажу вертикального кристалізатора з накриттям позивачем надано копії договірної ціни (монтаж вертикального кристалізатора з накриттям), локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень та серпень 2018 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за червень та серпень 2018 року, рахунків-фактур №СФ-093 від 26.06.2018, №СФ-126 від 10.08.2018, платіжних доручень №3601 від 26.06.2018, №4017 від 15.08.2017, податкових накладних №12 від 26.06.2017, №4 від 10.08.2017 /а.с.159-177, т.1/.

Факт введення вертикального кристалізатора з приводом в експлуатацію підтверджується копією акту введення в господарський оборот об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 30.09.2018 /а.с.113, т.1/.

Досліджені первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Водночас, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган не заперечує факту наявності вищенаведених первинних документів, натомість, посилається на невідповідність дати акту здачі-приймання наданих послуг по транспортуванню з датою фактичного оприбуткування обладнання.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Крім цього, цим ж пунктом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постановах від 17.01.2018 по справі №802/537/13а, від 12.03.2019 по справі №823/1220/17, згідно з якими чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документів.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 по справі №820/684/17 зазначив, що окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Варто відзначити, що відповідач у акті перевірки не наводить аргументів чим саме викладені недоліки перешкоджають встановити факт реальності господарської операції.

Невідповідність дати оприбуткування спірного обладнання та його транспортування пояснюється представником позивача тим, що постачальник - ТОВ "ЛВС-2012" несвоєчасно надало видаткові накладні. У зв`язку з відсутністю видаткових накладних підприємство позивача не мало можливості оприбуткувати отримане обладнання.

Водночас, факт придбання та використання кристалізатора з обладнанням у господарській діяльності позивача підтверджується як наданими первинними документами так і показаннями свідка ОСОБА_3 , що спростовує висновки контролюючого органу щодо невідповідності дати акту здачі-приймання наданих послуг по транспортуванню з датою фактичного оприбуткування обладнання, як підстави для формування висновку про нереальність господарської операції.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що на обґрунтування правомірності встановлених під час перевірки порушень контролюючий орган посилається на те, що за результатами аналізу ланцюга походження товару, який реалізований на адресу ПП Ланнівський цукровий завод , встановлено, що такий товар отриманий ТОВ ЛВС-2012 від ТОВ Фінансова компанія ФАКТОРИНГ ПРО , яка у свою чергу придбала його у ТОВ АРАКС ХОЛДІНГ , у яких згідно з даними ЄРПН відсутній факт придбання цього обладнання. Окрім цього, контролюючий орган зазначив, що ТОВ ЛВС-2012 внесено до реєстру Суб`єкти фіктивного підприємництва . Податковий орган наголошував на тому, що відсутність факту реального одержання товару у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доказує нереальність здійснення контрагентами первинного постачання на адресу позивача.

Суд критично оцінює вищенаведені аргументи відповідача, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №818/940/17, від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Суд звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 р. у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як наслідок висновки відповідача щодо відсутності придбання ТОВ АРАКС ХОЛДІНГ обладнання з посиланням лише на інформацію з ЄРПН без ґрунтовного аналізу господарської діяльності ТОВ АРАКС ХОЛДІНГ , у тому числі й за результатами податкових перевірок останніх, не можна вважати достатнім доказом нереальності здійснення контрагентами позивача-постачальниками спірних господарських операцій.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що представником позивача додано до матеріалів справи спільний лист голів Городенківської районної державної адміністрації та Городенківської районної ради від 27.01.2017, у якому з - поміж іншого зазначено, що майновий комплекс цукрового заводу у місті Городенки Івано-Франківської області, площею 127,4718 га, належить на праві власності ТОВ АРАКС Холдінг , що своєю чергою спростовує твердження відповідача про відсутність факту придбання ТОВ АРАКС Холдінг обладнання, яке у подальшому було реалізовано на адресу позивача.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на службову записку №36797/10/16-31-21-03-12 від 02.10.2019 від ОУ ГУ ДПС у Полтавській області, якою надано пояснення засновника ТОВ ЛВС-2012 Прокопюка О.А., про те, що останнім втрачено паспорт та він жодного відношення до господарської діяльності ТОВ ЛВС-2012 оскільки ОСОБА_4 став директором ТОВ ЛВС-2012 лише 04.09.2017 , тобто після здійснення спірних господарських операцій, а тому йому не могло бути відомо про деталі вчинення спірних правочинів. Відтак, твердження ОСОБА_4 про те, що він не мав відношення до господарської діяльності ТОВ ЛВС-2012 взагалі не стосується спірних правовідносин, які мали місце у лютому - травні 2017 року.

Окрім цього, відповідачем не надано суду оригіналу чи належним чином засвідченої копії пояснень ОСОБА_4 , як і не долучено їх до акту перевірки, що позбавляє суд надати безпосередню оцінку цьому доказу.

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що операції позивача із ТОВ ЛВС-2012 мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Крім того, наявний зв`язок між фактом придбання матеріалів і господарською діяльністю позивача, що має відповідні наслідки для результатів господарської і економічної діяльності.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень, що є підставою задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000350501, №000349501 від 18.11.2019.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 19210,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства Ланнівський цукровий завод (вул. Миру, 5, с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00372256) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 000349501, № 000350501 від 18.11.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь приватного підприємства Ланнівський цукровий завод (код ЄДРПОУ 00372256) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України .

Повне текст рішення суду складено 01.06.2020.

Головуючий суддя К.І. Клочко