Постанова

від 12.10.2020 по справі 440/4989/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р.Справа № 440/4989/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представник позивача - Ткачов В.В.

представник відповідача - Шимка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 01.06.2020 по справі № 440/4989/19

за позовом Приватного підприємства "Ланнівський цукровий завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Приватне підприємство Ланівський цукровий завод ( далі - ПП Ланівський цукровий завод , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області ( далі - ГУ ДПС у Полтавській обл., відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2019 №000349501 (далі - ППР), яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 855000,00 грн, з яких: 570000,00 грн за податковим зобов`язанням та 285000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати ППР від 18.11.2019 №000350501, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1027500,00 грн, з яких 685000,00 грн за податковими зобов`язаннями та 342500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДПС у Полтавській обл. №000349501, № 000350501 від 18.11.2019.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь приватного ПП Ланнівський цукровий завод судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Полтавській обл. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ПП Ланівський цукровий завод придбало обладнання у ТОВ ЛВС - 2012 , яке придбало його, в свою чергу, у ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про , постачальником якому виступило ТОВ АРАКС ХОДІНГ , у якого відсутній факт придбання даного обладнання, тобто позивачем придбано товар, джерело походження якого невідоме, що свідчить про відсутність реальних господарських відносин між ним та ТОВ ЛВС - 2012 . Крім того, дата отриманих позивачем послуг з транспортування вказаного товару - 24.03.2017, тоді як фактичне придбання його постачальникам відбулось у період 14.04.2017 по 22.05.2017, що свідчить про невідповідність даних первинних документів. Вказав, що ТОВ ЛСВ-2012 не є суб`єктом економічної діяльності з виробництва відповідних товарів, взагалі не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у покупців. Зауважив, що ТОВ ЛСВ-2012 внесено до реєстру Суб`єкти фіктивного підприємництва , оскільки його засновник ОСОБА_1 не підтвердив своїх повноважень на ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також ОСОБА_1 якого включено до складу засновків пізніше, ніж проведено спірну операцію, з метою приховання незаконної діяльності, надано пояснення Слідчому управлінню ГУ ДФС у Полтавській обл., згідно з якими він не причетний до діяльності підприємства, а ті обставини, які свідчать,що він є головним директором та бухгалтером, йому невідомі.

16.07.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 440/4989/19.

03.09.2020 на адресу суду від ПП Ланівський цукровий завод надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

16.09.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

01.10.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання ГУ ДПС у Полтавській обл. та призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції.

Апеляційна скарга розглянута у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно приписів ст. 195, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами.

02.09.2019 ГУ ДФС у Полтавській обл. видано наказ Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Ланнівський цукровий завод №36.

20.09.2019 ГУ ДПС у Полтавській обл. видано наказ № 184 Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Ланнівський цукровий завод .

З 24.09.2019 по 07.10.2019 ГУ ДПС у Полтавській обл. проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Ланнівський цукровий завод .

15.10.2019 за результатами перевірки ГУ ДПС у Полтавській обл. складено акт №1249/16- 31-05-01-10/00372256, яким встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С) БО 11 Зобов`язання , п.5 П(С) БО 15 Дохід , п.6 П(С) БО Витрати , П (С) БО 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 570 000,00 грн;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2017 року на суму 685000,00 грн.

04.11.2019 до ГУ ДПС у Полтавській обл. позивачем подано заперечення на акт перевірки.

13.11.2019 ГУ ДПС у Полтавській обл. листом №9454/10/16-31-05-01-18 вказані заперечення залишено без задоволення.

18.11.2019 за результатами перевірки ГУ ДПС у Полтавській обл. прийнято ППР №000349501, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 855000,00 грн, з яких: 570000,00 грн за податковим зобов`язанням та 285000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

18.11.2019 за результатами перевірки ГУ ДПС у Полтавській обл. прийнято ППР №000350501, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1027500,00 грн, з яких 685000,00 грн за податковими зобов`язаннями та 342500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи вказані ППР протиправними, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено завищення позивачем суми податкового кредиту та заниження об`єкту оподаткування податку на прибуток підприємства за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ ЛСВ-2012 , що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, ( далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1 ст.22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № № 996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом ч.2 ст.9 Закону № № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту пп. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності оскаржуваних ППР відносно ПП Ланнівський цукровий завод , винесених податковим органом на підставі висновку про нереальність здійснених ним господарських операцій з ТОВ ЛВС-2012 .

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ ЛВС-2012 (продавець) та ПП Ланнівський цукровий завод (покупець) укладено договір №1402/17 купівлі-продажу б/в обладнання від 14.02.2017 (далі-Договір №1402/17), згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує та оплачує вертикальний кристалізатор в комплекті бувший у використанні по кількості та вартості, а саме вертикальний кристалізатор з приводом, в склад комплекта входить - мішалка міксер з приводом; насос РН-30 з приводом - 3 штуки на суму 1800000,00 грн, у тому числі ПДВ 300000,00 грн, що знаходиться за адресою: 78100, Івано-Франківська область, Городенківський район, місто Городенка, вулиця Винниченка,92.

Відповідно до п.2.2. Договору №1402/17 покупець сплачує продавцю ціну договору протягом 3-х банківських днів після підписання даного Договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

За змістом пунктів 4.1, 4.2. Договору №1402/17 продавець зобов`язаний передати товар покупцю та всі необхідні документи на товар, що з ним пов`язані протягом 30 робочих днів з моменту підписання цього Договору, але не раніше отримання оплати за товар на свій розрахунковий рахунок.

Вивезення товару від продавця на склад покупця буде здійснюватися за рахунок покупця частинами обладнання, які будуть підготовлені на машино - норму.

Пунктом 4.3 Договору №1402/17 визначено, що передача товару продавцем і приймання товару покупцем оформлюється відповідним актом приймання-передачі товару та видаткової накладної, який укладається в письмовій формі по два примірники та підписується повноважними представниками сторін у строк зазначений в п.4.1 цього Договору, але після повного розрахунку за цим Договором.

Також між ТОВ ЛВС-2012 (продавець) та ПП Ланнівський цукровий завод (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 14.02.2017 №1402/17А (далі-Договір №1402/17А), згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує та оплачує сушку цукру 500 т/добу на загальну суму 2000000,00 грн, у тому числі ПДВ 333333,33 грн. Відповідно до п.2.2 Договору №1402/17А оплата за товар здійснюється в два етапи: 50 % передоплати після підписання даного Договору відповідно до рахунку; 50 % по факту поставки всього товару відповідно рахунку.

За змістом пункту 4.1 Договору №1402/17А продавець зобов`язаний передати товар покупцю та всі необхідні документи на товар, що з ним пов`язані протягом 30 робочих днів з моменту підписання цього Договору, але не раніше отримання передоплати у розмірі 50 % згідно п.2.2 даного Договору на свій розрахунковий рахунок.

Приписами п. 4.2 - 4.3 Договору №1402/17А визначено, що вивезення товару від продавця на склад покупця буде здійснюватися за рахунок покупця частинами обладнання, які будуть підготовлені на машино - норму.

Передача товару продавцем і приймання товару покупцем оформлюється відповідним актом приймання-передачі товару та видаткової накладної, який укладається в письмовій формі по два примірники та підписується повноважними представниками сторін у строк зазначений в п.4.1 цього Договору, але після повного розрахунку за цим Договором.

На підтвердження відвантаження та прийняття вертикального кристалізатора та обладнання ( в тому числі сушки цукру) позивачем надано копії прибуткових накладних №МС000528, №МС000526 від 31.05.2017, видаткових накладних №ЛВ-0000001, №ЛВ-0000002 від 31.05.2017.

За результатами здійснення господарських операцій складено податкові накладні від 16.02.2017 №3, від 22.02.2017 №4, від 21.03.2017 №5, від 03.04.2017 №6, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження факту оплати вертикального кристалізатора та обладнання (включає сушку цукру) позивачем також надано копії рахунків-фактур від 17.02.2017 №12, 13, платіжних доручень від 16.02.2017 №216, від 22.02.2017 №243, від 20.03.2017 №402, від 03.04.2017 №498, 03.04.2017 №259.

Крім того, позивачем зазначено, що перевезення товару здійснювалося як ним самостійно, так і ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується копіями подорожніх листів від 06.03.2017№194, товарно-транспортної накладної від 06.03.2017 №59-НГ, договору про надання послуг від 06.03.2017 №06/03/17, актом здачі-прийому наданих послуг за Договором від 09.03.2017 №09/03/17 (дата затвердження 24.03.2017), рахунку-фактури від 09.03.2017 №09/03-17, платіжних доручень від 10.03.2017 №336, від 14.03.2017 №362, від 24.03.2017 №436, від 22.03.2017 №429, від 24.03.2017 №437, від 16.03.2017 №386, від 17.03.2017 №393, від 09.03.2017 №332, податкових накладних від 24.03.2017 №323, від 10.03.2017 №307, від 10.03.2017 №308, від 17.03.2017 №316, від 24.03.2017 №322, від 23.03.2017 №321, від 16.03.2017 №313, від 14.03.2017 №311.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем для вводу в експлуатацію кристалізатору цукру проведено шеф-монтажні роботи з діагностики введення в експлуатацію обладнання, які є обов`язковою умовою для використання придбаного обладнання у господарській діяльності підприємства, на виконання яких позивачем укладено договір підряду від 04.05.2018 №11 з ТОВ Цукоренергомонтаж (підрядник), згідно з пунктом 1.1 якого підрядник зобов`язався виконати роботи по монтажу вертикального кристалізатора з накриттям, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання робіт по монтажу вертикального кристалізатора з накриттям позивачем до суду надано копії договірної ціни (монтаж вертикального кристалізатора з накриттям), локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень та серпень 2018 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за червень та серпень 2018 року, рахунків-фактур від 26.06.2018 №СФ-093, від 10.08.2018 №СФ-126, платіжних доручень від 26.06.2018 №3601, від 15.08.2017 №4017, податкових накладних від 26.06.2017 №12, від 10.08.2017 №4.

Факт введення вертикального кристалізатора з приводом в експлуатацію підтверджується копією акту введення в господарський оборот об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 30.09.2018.

Колегія суддів зазначає, що договори купівлі-продажу №1402/17, №1402/17А виконані сторонами без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та у судовому порядку недійсним не визнані. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ ЛВС - 2012 зареєстрований в установленому законом порядку.

Первинні документи, надані позивачем з метою підтвердження реальності господарських відносин між ними, відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996, дефектів форми, змісту або походження не мають.

З огляду на викладене та враховуючи вказані вище правові норми колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між ПП Ланнівський цукровий завод та ТОВ ЛВС-2012 підтверджені первинними документами, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит на прибуток підприємства та з ПДВ за ними, що свідчить про протиправність складених відповідачем ППР та має наслідком їх скасування.

Доводи апелянта про те, що позивачем придбано товар у ЛВС - 2012 , джерело походження якого невідоме, що свідчить про відсутність реальних господарських відносин між ними колегія суддів визнає необґрунтованими та зазначає.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі №820/2665/16, які суд, з урахуванням приписів ч.5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що як вбачається зі змісту спільного листа голів Городенківської районної державної адміністрації та Городенківської районної ради від 27.01.2017, копія якого міститься у матеріалах справи, майновий комплекс цукрового заводу у м.Городенки Івано-Франківської області, площею 127,4718 га, належить на праві власності ТОВ АРАКС Холдінг , що спростовує твердження відповідача про невідомість джерела походження обладнання, яке у подальшому було реалізовано на адресу позивача.

Посилання податкового органу на невідповідність дати акту здачі - приймання послуг з транспортування вказаного товару з датою фактичного оприбуткування обладнання колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки позивачем до суду надано пояснення, в яких зазначено, що ТОВ ЛСВ -2012 несвоєчасно - 31.05.2017 надало видаткові накладі, а тому з огляду на вимоги ст. 9 Закону № 966 він не мав можливості оприбуткувати отримане обладнання раніше.

Твердження відповідача про те, що ТОВ ЛСВ-2012 не є суб`єктом економічної діяльності з виробництва відповідних товарів, не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у покупців, колегія вважає помилковими, оскільки контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як суб`єкт господарювання - юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Посилання апелянта на пояснення одного з засновників ТОВ ЛСВ-2012 Прокопюка О.А, наданими Слідчому управлінню ГУ ДФС у Полтавській обл., що слугували підставою для висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій з позивачем, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 зареєстровано засновником ТОВ ЛСВ-2012 з 04.09.2018, коли угоди з позивачем були виконані, крім того ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду належним сином завірені копії з вказаними поясненнями податковим органом надано не було.

Крім того, колегія суддів зауважує, що посилання податкового органу на пояснення одного з засновників ТОВ ЛСВ-2012 без наявності доказів щодо його причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП Ланнівський цукровий завод безпосередньо не впливає на дослідження факту реальності господарських операцій між ними та не може бути достатнім доказом їх фіктивності.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з приписами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року по справі № 440/4989/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 22.10.2020.