Постанова

від 28.05.2020 по справі 707/2040/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/744/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/2040/19 Категорія: 311000000 Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року : м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І. Вініченка Б.Б., за участю секретаряЧуйко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі - адвоката Фетісова Дмитра Валерійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -

в с т а н о в и в :

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що позивач у період з 21.08.2018 до 02.11.2018 працював на посаді вантажника на ТОВ «Роміра -Меблі» . 02 листопада 2018 року відповідно до наказу № 11-к від 01.11.2018 року він був звільнений за власним бажанням.

В зв`язку з поганим станом здоров`я в період з 29.10.2018 року по 08.11.2018 року він перебував на лікуванні в КНП «Другий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» , що підтверджується листком непрацездатності.

Враховуючи, що під час роботи на ТОВ «Роміра-Меблі» він отримував заробітну плату готівкою, і через свою хворобу не зміг отримати заробітну плату, він прибув до підприємства 02.11.2018 року з метою отримати кошти. В результаті виниклого конфлікту з керівництвом під час спілкування, він вирішив припинити свій трудовий договір та одразу подав заяву про звільнення. Свою заробітну плату за жовтень місяць та розрахункові кошти він не отримав.

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від директора ТОВ «Роміра-меблі» від 22.11.2018 р. № 69 разом з копією наказу про його звільнення.

20.12.2018 року на поштовому відділенні позивач отримав свою трудову книжку. Також, на його ім`я було перераховано кошти через послуги ПАТ «Укрпошта» та він отримав переказ на суму 879,00 грн. Інших коштів від свого колишнього роботодавця не отримував.

Вважав, що ТОВ «Роміра-Меблі» не виплатило йому борг по заробітній платі за жовтень 2018 року. Отримавши відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків він дізнався, що ТОВ «Роміра-Меблі» йому нараховано за жовтень місяць та два дні листопада 2018 року заробітну плату у розмірі 6204,55 грн, які не були йому виплачені.

На день подачі позову борг по заробітній платі у сумі 6204,55 не був виплаченим.

Він звертався до відповідача з заявою про надання довідки про розмір заборгованості від 16.05.2019, проте відповідач відмовлявся отримувати від нього кореспонденцію, тому позивач не міг отримати належну інформацію.

Для отримання інформації щодо розміру його середньоденного заробітку він звертався до відповідача з заявою про надання необхідної інформації, проте відповіді не отримав.

Позивачем проведений розрахунок суми, середнього заробітку за час затримки у розрахунку виходячи з наявних у нього даних та отриманих згідно довідки ОК-5 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Згідно з розрахунком сума, що підлягає стягненню, складає 40 518,45 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з ТОВ «Роміра-Меблі» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 6204,55 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2018 року по 15.07.2019 року в сумі 40 518,45 грн. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати в сумі 768,40 гривень понесених ним при сплаті судового збору.

До початку слухання справи по суті позивач зменшив позовні вимоги на суму 3018 грн. та 879 грн., оскільки він одержав вказані суми від ТОВ Роміра-Меблі .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Роміра-Меблі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 30 468 грн. 97 коп. та 768 грн. 40 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на момент звільнення позивача 02.11.2018 йому не було виплачено нараховану заробітну плату, а тому стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30468,97 грн. /140,41 * 217 днів/ за період з 05.11.2018 по 18.09.2019.

Вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку представником ТОВ Роміра-Меблі адвокатом Фетісовим Д.В.

Доводи скарги зводяться до того, що на момент звільнення сума до сплати становила 3018,75 грн. Роботодавець сплатив вказану суму позивачу, але останній не розписався про отримання такої суми. Однак, керівництво підприємства прийняло рішення про повторну виплату 18.09.2019 поштовим переказом. Тому, вважає, що нарахування та стягнення середнього заробітку з відповідача є безпідставним.

Крім того, суд неправильно визначив період, за який така сума має бути нарахована. Так, відомості про адресу, куди має бути направлена трудова книжка та реквізити для оплати, позивач повідомив лише 08.12.2018 на запит підприємства від 22.11.2018. Отже, лише з цієї дати у відповідача міг виникнути обов`язок та можливість виплатити позивачу кошти.

Посилаючись на неповне дослідження обставин справи, незаконність рішення, апелянт просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачаються такі фактичні обставини.

Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ Роміра-Меблі , відповідно до наказу від 17.08.2018 року № 7-К про прийом ОСОБА_1 на основне місце роботи вантажником з 21.08.2018 року та 02.11.2018 року був звільнений з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу від 01.11.2018 року № 11-К.

Відповідно до відомості на виплату готівки № 27 за серпень 2018 року, наданого ТОВ «Роміра-Меблі» , ОСОБА_1 отримав на руки 1097,73 грн. заробітної плати, про що є підпис навпроти його прізвища у вказаній відомості.

Відповідно до відомості на виплату готівки № 26 за вересень 2018 року, наданого ТОВ «Роміра-Меблі» , ОСОБА_1 отримав на руки 3018,75 грн. заробітної плати, про що є підпис навпроти його прізвища у вказаній відомості.

З відомості на виплату готівки № 30 за жовтень 2018 року, наданого ТОВ «Роміра-Меблі» , вбачається, що підпис ОСОБА_1 про отримання заробітної плати у сумі 3018,75 грн. відсутній.

З відомості на виплату готівки № 32 за листопад 2018 року, наданого ТОВ «Роміра-Меблі» , вбачається, що підпис ОСОБА_1 про отримання заробітної плати у сумі 878,19 грн. відсутній.

Позивач зменшив позовні вимоги на суми 879,19 грн. та 3018,75 грн., оскільки вони отримані останнім поштовими переказами відповідно від 20.12.2018 року та 18.09.2019 року від ТОВ «Роміра-Меблі» , що підтверджується квитанцією ПАТ «Укрпошта» .

Отже суд першої інстанції правильно встановив, що на час розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати перед позивачем. Предметом даного спору залишилось стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати за жовтень 2018 року, яку, як стверджує відповідач, позивач отримав одразу при звільненні, але не розписався в роздавальній відомості.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Дослідивши всі обставини справи в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що в день звільнення позивачеві в порушення ст. 116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до довідки від 05.12.2019 /а.с. 60/ дохід ОСОБА_1 за період з 21.08.2018 року по 02.11.2018 року склав 9954,55 грн. Виплачено 8013,42 грн. За останні два календарні місяці, що передують події звільнення (вересень-жовтень) виплачено 6037,50 грн. За останні два календарні місяці, що передують події звільнення, кількість робочих днів склала 43 (вересень -21, жовтень -22). Середньоденний за останні два календарні місяці, що передують події звільнення, становить 6037,50/43=140,41 грн.

Оскільки відповідач у день звільнення не виплатив позивачу належну йому заробітну плату, а саме 02.11.2018 року, то день з якого рахується початок затримки розрахунку є 03.11.2018 року, однак це був вихідний день, тому розрахунок суми має обчислюватись з наступного за вихідним днем робочим днем, а саме з 05.11.2018 року і по день фактичного розрахунку, тобто до 18.09.2019 року.

У зв`язку з цим суд колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу встановлення періоду затримки повного розрахунку з позивачем при звільненні. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 02 листопада прибув на роботу та подав заяву про звільнення за власним бажанням. Приведена вище стаття 116 КЗпП зобов`язує роботодавця провести повний розрахунок з працівником у день звільнення.

Визначений судом порядок нарахування стягнутої на користь позивача суми сторонами не оспорюється.

Суд апеляційної інстанції вважає такий розмір відшкодування обґрунтованим і спів мірним заподіяним майновим витратам позивача, виходячи з його середнього заробітку та строку затримки у розрахунку.

Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач розрахувався з позивачем по заробітній платі за жовтень одразу при звільнені, але останній не розписався в роздавальній відомості. Це твердження нічим не підтверджене і спростовується заявою самого ОСОБА_1 , а також наявним грошовим переводом на вказану суму останньому 18.09.2019 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що усі наведені в апеляційній скарзі обставини не спростовують висновків суду першої інстанції. Вважає, що районним судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і достатніх підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі - адвоката Фетісова Дмитра Валерійовича - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді