Ухвала

від 17.06.2020 по справі 707/2040/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 707/2040/19

провадження № 61-8557ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач у період з 21 серпня 2018 року до 02 листопада 2018 року працював на посаді вантажника на ТОВ Роміра-Меблі . 02 листопада 2018 року відповідно до наказу № 11-к від 01 листопада 2018 року він був звільнений за власним бажанням.

У зв`язку з поганим станом здоров`я в період з 29 жовтня 2018 року по 08 листопада 2018 року він перебував на лікуванні в КНП Другий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , що підтверджується листком непрацездатності.

Враховуючи, що під час роботи на ТОВ Роміра-Меблі він отримував заробітну плату готівкою, і через свою хворобу не зміг отримати заробітну плату, він прибув до підприємства 02 листопада 2018 року з метою отримати кошти. В результаті виниклого конфлікту з керівництвом під час спілкування, він вирішив припинити свій трудовий договір та одразу подав заяву про звільнення. Свою заробітну плату за жовтень місяць та розрахункові кошти він не отримав.

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від директора ТОВ Роміра-Меблі від 22 листопада 2018 року № 69 разом з копією наказу про його звільнення.

20 грудня 2018 року на поштовому відділенні позивач отримав свою трудову книжку. Також, на його ім`я було перераховано кошти через послуги ПАТ Укрпошта та він отримав переказ на суму 879,00 грн. Інших коштів від свого колишнього роботодавця не отримував.

Вважав, що ТОВ Роміра-Меблі не виплатило йому борг по заробітній платі за жовтень 2018 року. Отримавши відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків він дізнався, що ТОВ Роміра-Меблі йому нараховано за жовтень місяць та два дні листопада 2018 року заробітну плату у розмірі 6 204,55 грн, які не були йому виплачені.

На день подачі позову борг по заробітній платі у сумі 6 204,55 грн не був виплаченим.

Він звертався до відповідача із заявою про надання довідки про розмір заборгованості від 16 травня 2019 року, проте відповідач відмовлявся отримувати від нього кореспонденцію, тому позивач не міг отримати належну інформацію.

Для отримання інформації щодо розміру його середньоденного заробітку він звертався до відповідача із заявою про надання необхідної інформації, проте відповіді не отримав.

Позивачем проведений розрахунок суми, середнього заробітку за час затримки у розрахунку виходячи з наявних у нього даних та отриманих згідно довідки ОК-5 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Згідно з розрахунком сума, що підлягає стягненню, складає 40 518,45 грн.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути з ТОВ Роміра-Меблі на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 6 204,55 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 листопада 2018 року по 15 липня 2019 року в сумі 40 518,45 грн. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати в сумі 768,40 грн понесених ним при сплаті судового збору.

До початку слухання справи по суті позивач зменшив позовні вимоги на суму 3 018 грн та 879 грн, оскільки він одержав вказані суми від ТОВ Роміра-Меблі .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Роміра-Меблі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 30 468 грн 97 коп. та 768 грн 40 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на момент звільнення позивача 02 листопада 2018 року йому не було виплачено нараховану заробітну плату, а тому стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30 468,97 грн (140,41 * 217 днів) за період з 05 листопада 2018 року по 18 вересня 2019 року.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі - адвоката Фетісова Д. В. - залишено без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року залишено без змін.

Поновлено дію рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дослідивши всі обставини справи в сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку, що в день звільнення позивачеві в порушення статті 116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки.

29 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року, в якій просило змінити оскаржувані судові рішення та зменшити розмір стягнутого з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача до 761 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 2 307,55 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 листопада 2018 року по 15 липня 2019 року у розмірі 40 518,45 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) і в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для касаційного перегляду судових рішень, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду зазначене в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська