Постанова

від 19.05.2020 по справі 910/11820/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа№ 910/11820/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.05.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.01.2019 (повний текс рішення складено 04.02.2019)

у справі №910/11820/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс"

до Київської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби у м. Києві

про стягнення 5 902 626, 23 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (надалі - позивач, ТОВ "Укрінвестресурс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про стягнення 5 902 626, 23 грн, з яких: 5 120 508, 00 грн сума основного боргу, 596 938, 21 грн сума встановленого індексу інфляції та 185 180, 02 грн 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача виник обов`язок повернути грошові кошти в розмірі 5 120 508, 00 грн, отримані останнім від позивача на виконання умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007, який у судовому порядку визнаний недійсним.

При розгляді спору в суді першої інстанції, ухвалою суду від 11.10.2018 залучено до участі у справі №910/11820/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (третя особа 1) та Головне управління державної казначейської служби у м. Києві (третя особа 2).

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що згідно рішень судів у справі №910/9670/14 спірну земельну ділянку повернуто Київській міській державній адміністрації, а не Київській міській раді. Безпідставним, на переконання відповідача також є посилання позивача в позовній заяві на те, що кошти за аванс та кошти за договором сплачені саме Київській міській раді, оскільки згідно умов договору одержувачем коштів було Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18 позовні вимоги ТОВ "Укрінвестресурс" задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу - 5 120 508, 00 грн, суму індексу інфляції за весь час прострочення - 596 938, 21 грн, три відсотки річних - 185 180, 02 грн та 88 539, 39 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти у розмірі 5 120 508, 00 грн до місцевого бюджету, правових підстав для утримання та користування цими коштами у Київської міської ради немає. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних, у зв`язку з простроченням сплати грошового зобов`язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укрінвестресурс" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що посилання позивача на те, що земельна ділянка рішеннями судів повернута саме Київській міській раді є безпідставним, оскільки згідно рішень судів у справі №910/9670/14 спірну земельну ділянку повернуто Київській міській державній адміністрації. При цьому кошти за аванс та кошти за договором не були сплачені відповідачу, а відповідно до умов договору купівлі-продажу одержувачем коштів було Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №910/11820/18 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 залишено без руху для усунення недоліків.

12.03.2019 відповідачем подано клопотання про усунення недоліків, згідно якого обґрунтовано безпідставність вимог апеляційного суду щодо надання апелянтом оригіналу платіжного доручення від 30.01.2019 №68, як доказу на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у даній справі касаційну скаргу Київської міської ради задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №910/11820/18 скасовано, справу №910/11820/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо руху апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11820/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 та призначено до розгляду на 24.06.2019.

Роз`яснено учасникам апеляційного провадження право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленому п. 3 резолютивної частини зазначеної вище ухвали.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Зокрема, у своєму відзиві, позивач зазначає, що Київська міська рада визначила рахунок для оплати коштів по договору (п. 2.2 Договору) та після отримання коштів визначених договором, видала державний акт на право власності на земельну ділянку (п. 3.2 Договору), тобто вчинила дії на виконання такого договору, чим підтвердила виконання своїх зобов`язань покупцем та одержання відповідних коштів. Вимога про укладення угод про сплату авансового внеску та прийняття авнсового внеску рішенням Київської міської ради покладено саме на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При перегляді оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції неодноразово змінювався склад колегії суддів, у зв`язку з чим розгляд справи було перепризначено на іншу дату, також у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду справу від 22.10.2019 справу №910/11820/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 прийнято до провадження колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Мартюк А.І., Буравльов С.І.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду справу від 22.10.2019 задоволено клопотання Київської міської ради про зупинення апеляційного провадження у справі №910/11820/18 та зупинено апеляційне провадження у справі №910/11820/18 до набрання законної сили рішенням у справі №910/9670/14 за результатами розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 за нововиявленими обставинами.

18.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про поновлення апеляційного провадження у справі №910/11820/18, у якій останній повідомляє, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 у справі №910/9670/14 залишено без розгляду заяву компанії "GPP Developers Ltd" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 за нововиявленими обставинами. Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 у справі №910/9670/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Плаза" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 вирішено вважати неподаною та повернуто заявникові, а отже, підсумовуючи наведені обставини, позивач вважає, що обставини, які викликали зупинення апеляційного провадження у справі №910/11820/18 - усунені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №910/11820/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.04.2020.

Згідно вимог ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України постановою від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

З метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 та захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 повідомлено учасників справи №910/11820/18, що розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019, призначений на 07.04.2020 - не відбудеться. Про дату і час наступного судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 справу №910/11820/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.05.2020.

У судове засідання 19.05.2020 з`явилися представники сторін.

Треті особи 1, 2 у судове засідання 19.05.2020 представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників третіх осіб 1, 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб 1, 2.

Так, у судовому засіданні 19.05.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2020 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначаючи про те, що оскаржуване судове рішення прийняте з врахуванням всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 19.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.02.2007 рішенням Київської міської ради №124/785 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Укрінвестресурс" для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами на вулиці Михайлівській, 14-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва; передано ТОВ "Укрінвестресурс", у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,55 га для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24 - 26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі: площею 0,25 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 0,30 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, зокрема площею 0,27 га в межах зеленої зони міста, - для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Укрінвестресурс" 28.03.2007 був укладений договір оренди земельних ділянок на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, строком на 10 років: з кадастровим номером 1000000000:91:017:0002 - 2697 кв.м.; за кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 - 266 кв.м., з кадастровим номером 8000000000:82:013:0021 - 2549 кв.м. Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис від 30.03.2007 за №91-6-00644 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Укрінвестресурс" надано земельні ділянки площею 0,2697 га та 0,0266 га - для реконструкції та облаштування скверу, земельну ділянку площею 0,2549 га - для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами.

26.04.2007 Київською міською радою прийнято рішення №481/1142, яким вирішено продати ТОВ "Укрінвестресурс" земельну ділянку площею 0,2549 га для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного, соціального призначення, з наземними та підземними паркінгами на вулиці Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" 31.05.2007 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2549 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі 31.07.2007 р. за №1537 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу, продавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 №481/1142 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районні м. Києва, кадастровий номер 8000000000:82:013:0021, площею 0,2549 га (нуль цілих дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять десятитисячних гектара), у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Згідно з п. 2.1. Договору купівлі-продажу ціна договору земельної ділянки за цим договором становить 5 120 508, 00 грн (п`ять мільйонів сто двадцять тисяч п`ятсот вісім гривень 00 копійок). В рахунок цієї суми відповідно до угоди №25 від 16.03.2007 покупцем було сплачено продавцю аванс у розмірі 1 805 631, 07 грн.

В матеріалах справи наявна виписка банку від 23.03.2007, призначення платежу: авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно Угоди від 16.03.2007 №25.

Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу сума в розмірі 3 314 876, 93 грн, може сплачуватись у розстрочку протягом п`яти років рівними частинами до двадцять п`ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок на р/р 37116001002659 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

На виконання умов Договору купівлі-продажу позивачем здійснено оплату наступними частинами:

- 55 247, 95 грн (виписка банку від 25.06.2007, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07);

- 55 247, 95 грн (виписка банку від 25.07.2007, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07);

- 3 204 381 ,03 грн (виписка банку від 30.07.2007, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07).

З огляду на зазначене, на виконання умов Договору купівлі-продажу позивачем на рахунок виставлений відповідачем було перераховано суму грошових коштів в розмірі 5 120 508 ,00 грн, тобто позивачем на користь відповідача, здійснено належну та повну оплату грошової суми згідно умов договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що обов`язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після одержання покупцем державного акта на право власності на земельну ділянку.

ТОВ "Укрінвестресурс" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №140488 від 16.10.2007, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №01-8-00146.

В подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України 02.08.2017, вирішено:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) від 08.02.2007 №124/785 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" земельної ділянки для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5512 га за адресою на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), зареєстрованого 30.03.2007 за № 91-6-00644 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), зареєстрованого 16.10.2007 за № 91-6-00713 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) права користування земельними ділянками площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) вартістю 4 805 382, 23 грн та площею 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) вартістю 2 369 728,72 грн за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської державної адміністрації земельних ділянок площею 0, 2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) вартістю 4 805 382, 23 грн та площею 0, 0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) вартістю 2 369 728, 72 грн за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва;

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) №481/1142 від 26.04.2007 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2549 га за вказаною адресою, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. від 31.05.2007 і зареєстрованого у реєстрі за № 1537;

- визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №140488 від 16.10.2007, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-8-00146.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що рішеннями у справі №910/9670/14 спірну земельну ділянку було повернуто відповідачу, тобто застосовано реституцію, проте, грошові кошти, сплачені позивачем за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, позивачу повернуто не було. Таким чином, на підставі ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача суму вартості земельної ділянки, сплачених Київській міській раді за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, який визнаний в судовому порядку недійсним. Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення оплати відповідачем грошових коштів позивачу.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України, яка встановлює, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Як роз`яснено в пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Тобто, такий спосіб захисту порушеного права як реституційна вимога повинна відповідати ознакам реституції за змістом наведеної вище статті як такої, що за загальним правилом має двосторонній характер та спрямованої на відновлення становища кожної із сторін правочину.

Зазначені правила кореспондуються з нормами статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, тобто, як інституту, який регулює правовідносини у зв`язку з безпідставним збагаченням особи за рахунок іншої сторони, відповідно до чого і визначається наявність чи відсутність порушеного права особи, що звернулася за судовим захистом.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення №481/1142 від 26.04.2007 Київської міської ради, 31.05.2007 між Київською міською радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районні м. Києва, кадастровий номер 8000000000:82:013:0021, площею 0,2549 га (нуль цілих дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять десятитисячних гектара), у межах, які перенесені у натуру (на місцевості) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

У п. 2.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 встановлено, що ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 5 120 508, 00 грн. В рахунок цієї суми відповідно до угоди №26 від 16.03.2007 покупцем було сплачено продавцеві аванс у розмірі 1 805 631, 07 грн.

На підтвердження сплати решти вартості земельної ділянки у сумі 3 314 876, 93 грн позивачем подано в копіях банківську виписку по рахункам:

- 55 247,95 грн (виписка банку від 25.06.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07);

- 55 247, 95 грн (виписка банку від 25.07.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07);

- 3 204 381, 03 грн (виписка банку від 30.07.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07).

Таким чином суд першої інстанції обгрунтованого дійшов висновку про те, що виконання своїх договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 позивачем, як покупцем шляхом сплати продавцю 5 120 508, 00 грн вартості земельної ділянки підтверджено належними та достатніми доказами відповідно до статей 76, 79 ГПК України.

При цьому, Договором купівлі-продажу №1537, встановлено, що Київська міська рада є продавцем по договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Київська міська рада визначила рахунок для оплати коштів по договору (п. 2.2. Договору) та після отримання коштів визначених Договором, видала державний акт на право власності на земельну ділянку (п. 3.2. Договору), тобто вчинила дії на виконання такого Договору, чим підтвердила виконання своїх зобов`язань перед Покупцем та одержання відповідних коштів.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив всю суму коштів за реквізитами рахунка, що визначені у договорі купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, таким чином дотримавшись погоджених сторонами договірних умов.

Слід зазначити, що 16.03.2007 між позивачем та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено Угоду №25 про сплату авансу в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Шевченківському районі міста Києва за адресою вул. Михайлівська, 24-26.

Відповідно до п. 1.1. цієї Угоди, позивач, відповідно до вимог рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві", сплачує в рахунок оплати вартості земельної ділянки, згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,55 га на вул. Михайлівській, 24-26 у Шевченківському районі міста Києва, аванс у розмірі 15% від суми нормативної грошової оцінки, що складає 1 805 631, 07 грн.

Відповідно до п. 1.2. Рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991. рішення про надання земельних ділянок та про оформлення права користування землею особам, які подали клопотання про купівлю відповідних земельних ділянок, приймаються після сплати такими особами авансу в розмірі 15% від грошової оцінки цих земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991. взяти до уваги, що відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.99 N196/698 "Про бюджет м. Києва на 2000 рік" (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 01.06.2000 N127/848) надходження за угодами від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зараховуються до міського бюджету.

Відповідно до п. 3 Рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991 організацію виконання цього рішення покладається на Київське міське управління земельних ресурсів.

Норми статей 215 та 216 Цивільного кодексу України застосовуються до сторін недійсного правочину, а відповідно стороною недійсного правочину виступає виключно Київська міська рада, крім того судовими рішеннями у справі № 910/9670/14 встановлено, що стороною недійсного правочину є Київська міська рада.

Відповідно до п. 4.5. Договору, при розірванні цього Договору з вини Продавця, суми сплачені Покупцем Продавцю на виконання цього Договору, включаючи суму авансу (ів), повертаються йому Продавцем в повному обсязі. Покупець також має право на компенсацію збитків, спричинених розірванням цього Договору з вини Продавця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017, встановлено зокрема, що під час відведення та відчуження спірної земельної ділянки не було дотримано вимог земельного законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини, а вилучення спірних земельних ділянок Київською міською радою проведено без дотримання вимог статті 150 Земельного кодексу України, а відтак приймаючи до уваги, що при прийнятті рішення Київської міської ради від 08.02.2007 №124/785 та рішення Київською міською радою №481/1142 від 26.04.2007 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс", остання діяла з порушенням норм чинного законодавства, у суду наявні підстави для визнання його незаконним.

Суд першої інстанції дійшов законного висновку, що недійсність рішення №481/1142 від 26.04.2007 Київської міської ради та як наслідок недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 зумовлено порушеннями процедури передання права на землю, допущеними саме Київською міською радою, яка як власник зобов`язана за законом визначати порядок такого набуття з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, як слідує з обставин встановлених у справі №910/9670/14 саме з вини відповідача, Договір купівлі-продажу №1537 було визнано не дійсним.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (роз`яснення викладені в п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2019 у справі №910/9670/14, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відтак, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи встановлені у вказаному судовому рішенні обставини недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007.

Оскільки суд в межах справи №910/9670/14 здійснив аналіз правомірності укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 та визнав його таким, що суперечить приписам чинного законодавства, то в силу наведених вище правових норм суд першої інстанції обгрунтованого дійшов висновку про виникнення у сторін зобов`язання з повернення другій стороні всього одержаного за недійсним договором з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили, а саме, 23.05.2017 (дата прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/9670/14).

Колегія суддів завертає увагу, що наслідки недійсності правочину ані у рішенні про визнання недійсним договору, ані в окремому провадженні застосовані не були, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів позивачу, сплачених останнім за недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, в загальному розмірі 5 120 508, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти у розмірі 5 120 508, 00 грн до місцевого бюджету, правових підстав для утримання та користування цими коштами у Київської міської ради немає, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Судом прешої інстанції правомірно визначено початок нарахування 3% річних (23.05.2017), з моменту набрання рішенням у справі №910/9670/14 законної сили, оскільки повернення виконаного сторонами у зобов`язанні є безпосереднім наслідком недійсності правочину, і лише з моменту визнання у судовому порядку такого правочину недійсним сторони стають обізнаними про можливість такого повернення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення 3% річних у розмірі 185 180, 02 грн та інфляційних втрат у розмірі 596 938, 21 грн є правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Київської міської ради - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (Київська міська рада).

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Київською міською радою.

4. Матеріали справи №910/11820/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 01.06.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.І. Буравльов