Постанова

від 26.05.2020 по справі 910/11460/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 910/11460/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

позивача Пашинін О.А.

відповідача 1 Фесенко Я.М.

відповідача 2 не з`явився

відповідача 3 Ганчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.01.2020 (повний текст складено 28.01.2020)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 30.01.2020

у справі № 910/11460/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Агропроммонтаж"

до 1. Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

2. Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

3. Державного підприємства "Сетам"

про відшкодування майнової шкоди

УСТАНОВИВ:

22 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Агропроммонтаж" надійшла позовна заява б/н від 20.08.2019 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державного підприємства "Сетам", в якій викладені позовні вимоги, щоб судовому порядку:

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" грошові кошти у розмірі 2 565 000,00 грн у відшкодування завданої шкоди Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області;

- стягнути з Державного підприємства "Сетам" на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" грошові кошти у розмірі 135 000,00 грн у відшкодування завданої шкоди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 у справі №910/11460/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" грошові кошти в розмірі 2 565 000,00 грн (два мільйони п`ятсот шістдесят п`ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області (ідентифікаційний код 34924330, адреса: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185). Стягнуто з Державного підприємства "Сетам" (ідентифікаційний код 39958500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) грошові кошти в розмірі 135 000,00 грн (сто тридцять п`ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування шкоди. Стягнуто з Державного підприємства "Сетам" (ідентифікаційний код 39958500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) судовий збір - 2025,00 грн (дві тисячі двадцять п`ять гривень).

20 січня 2020 року через відділ діловодства суду першої інстанції від Приватного підприємства "Агропроммонтаж" надійшла заява б/н від 17.01.2020 "Про розподіл судових витрат", в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути солідарно з Державної казначейської служби України та Державного підприємства "Сетам" на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 105 109,66 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі №910/11460/19 заяву б/н від 17.01.2020 "Про розподіл судових витрат" Приватного підприємства "Агропроммонтаж" у справі № 910/11460/19 - задоволено. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (ідентифікаційний код 34924330, адреса: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 554,83 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 83 копійки). Стягнуто з Державного підприємства "Сетам" (ідентифікаційний код 39958500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" (ідентифікаційний код 24145306, адреса: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Холодноярська (Московська), 190) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 554,83 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 83 копійки).

Не погодившись з прийнятими рішеннями, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Черкаси) до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі №910/11460/19 і ухвалити постанову, якою у задоволенні позову Приватного підприємства "Агропроммонтаж" відмовити повністю. Справу слухати за участі представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Черкаси), повідомивши про дату, час та місце розгляду.

Апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт посилається не те, що в діях працівників Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відсутня вина у заподіянні шкоди позивачу. Крім того, відповідач посилається на неналежно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 відкладено розгляд справ на 28.04.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 відкладено розгляд справ на 26.05.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ АСИСТАНС" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 03.12.2019 у справі № 910/13217/19 залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постановою Верховного Суд від 22.10.2019, позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги з продажу комплексу будівель, а саме: готель-їдальня, А, 508,0 кв.м; готель-їдальня, ББ1б, 1 134,6 кв.м; завод залізобетонних виробів, Г, 650,9 кв.м; котельня, Д; вбиральня, Ж; фундамент, б2; фундамент, З; огорожа, N, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, буд. 27, які оформлені протоколом №337553. Визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 18.06.2018, складений державним виконавцем та затверджений начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено наступне:

"На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало зведене виконавче провадження № 34580120 про стягнення з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості на користь юридичних осіб, не пов`язаної із виплатами заробітної плати, іншими виплатами, пов`язаними із трудовими відносинами або перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем органу Державної виконавчої служби здійснено опис та арешт нерухомого майна, а саме: комплексу будівель, який розташовано по вул. Мурманська, 27 у смт. Нове м. Кропивницький, про що винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 22.02.2018 та постанову про арешт майна боржника від 02.05.2018.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області замовлено оцінку вказаного арештованого майна. Після отримання висновку про вартість майна 04.05.2018 подано Черкаській філії Державного підприємства "Сетам" заявку щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів №337553, 07.06.2018 відбулися електронні торги з продажу комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27, переможцем яких визнано Приватне підприємство "Агропроммонтаж", яке запропонувало ціну 2 700 000,00 грн.

Приватне підприємство "Агропроммонтаж", як переможець торгів, перерахувало кошти на рахунок організатора торгів Державного підприємства "Сетам" - 05.06.2018 в сумі 109 795 грн, як гарантійний внесок, та 14.06.2018 в сумі 25 205 грн, як винагорода організатора; на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби - 14.06.2018 в сумі 2 565 000 грн за придбання майна.

18 червня 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області складено акт про проведені електронні торги, який затверджено начальником відповідного відділу.".

"Згідно зі статутом Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" товариство створене рішенням Державного агентства автомобільних доріг України (наказ Укравтодору від 05.03.2002 № 93) на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та інших законодавчих актів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 та статуту Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засновником Компанії є Держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України, 100% акцій Компанії закріплюються у державній власності.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2008 та витягу про реєстрацію права власності від 24.06.2008, майно, а саме, комплекс будівель за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27 належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а на правах господарського відання - Дочірньому підприємству "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".".

"Відповідно до статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України у пункті 3.3 Рішення від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) підкреслив, що за змістом ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, на спірних електронних торгах було продано нерухоме майно, а саме, комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком правомірного висновку про те, що на реалізоване на спірних торгах майно поширюються приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому правочин щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Враховуючи вищенаведене, оскільки реалізація майна на спірних прилюдних торгах, які оформлено протоколом № 337553 від 07.06.2018, відбулася з порушенням Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постановою Верховного Суд від 22.10.2019, щодо наявності неправомірних дій державних виконавців органу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області, тобто посадових осіб органу державної влади, та відповідних працівників ДП "Сетам" мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи № 910/11460/19.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем за наслідками проведення електронних торгів, які в подальшому визнано недійсними, було повністю сплачено вартість майна, придбаного на таких торгах, шляхом перерахування коштів на рахунки відповідача-2 та відповідача-3 у розмірі 2 700 000,00 грн, зазначені кошти підлягають поверненню ПП "Агропроммонтаж" на підставі ч. 1 ст. 216 України, що є загальним наслідком недійсності правочинів, позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 2 700 000,00 грн, що дорівнює оплаченій позивачем, як переможцем торгів, вартості комплексу будівель, реалізований на відповідних торгах.

Як убачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 923/574/17 та від 18.06.2018 у справі № 904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 у справі № 916/1371/17.

07.06.2018 відбулися електронні торги з продажу комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27, оформлені протоколом про проведення електронних торгів № 337553, переможцем яких визнано Приватне підприємство "Агропроммонтаж", яке запропонувало ціну 2 700 000,00 грн.

Приватне підприємство "Агропроммонтаж", як переможець торгів, перерахувало кошти на рахунок організатора торгів Державного підприємства "Сетам" - 05.06.2018 в сумі 109 795,00 грн, як гарантійний внесок, та 14.06.2018 в сумі 25 205,00 грн, як винагорода організатора; на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби - 14.06.2018 в сумі 2 565 000,00 грн за придбання майна.

У подальшому, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постановою Верховного Суд від 22.10.2019 визнано недійсними електронні торги з продажу комплексу будівель, а саме: готель-їдальня, А, 508,0 кв.м; готель-їдальня, ББ1б, 1 134,6 кв.м; завод залізобетонних виробів, Г, 650,9 кв.м; котельня, Д; вбиральня, Ж; фундамент, б2; фундамент, З; огорожа, N, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, буд. 27, які оформлені протоколом №337553; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 18.06.2018, складений державним виконавцем та затверджений начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Так, вищезазначеними судовими рішеннями установлені обставини неправомірності дій державних виконавців органу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області та відповідних працівників ДП "Сетам", оскільки на електронних торгах було продано нерухоме майно, а саме, комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 27, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", на яке поширюються приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому правочин щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

В обґрунтування розміру заподіяної шкоди позивач обґрунтовано посилається на преюдиційні факти, встановлені у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 у справі № 912/1756/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постановою Верховного Суд від 22.10.2019.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факт неправомірності дій державних виконавців органу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області та відповідних працівників ДП "Сетам" на момент розгляду господарським судом даного спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, і в цій частині мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.

Отже є наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

З огляду на вищевказане колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2 565 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області та про стягнення з Державного підприємства "Сетам" 135 000,00 грн у рахунок відшкодування завданої шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

У підпункті 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Порядок безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам встановлено у пунктах 35-40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 на виконання пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 38 вказаного Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Відтак, на теперішній час безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади, покладено саме на Державну казначейську службу України, а не його територіальні органи.

Ураховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду. Водночас, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів влади, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі № 907/769/17 від 26.07.2018.

Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що задоволена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Щодо додаткового рішення від 30.01.2020 колегія суддів відзначає наступне.

20 січня 2020 року через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Агропроммонтаж" надійшла заява б/н від 17.01.2020 року "Про розподіл судових витрат", в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути солідарно з Державної казначейської служби України та Державного підприємства "Сетам" на користь Приватного підприємства "Агропроммонтаж" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 105 109,66 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано копії:

- акта № 1 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за договором про надання правової допомоги;

- акта № 2 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за договором про надання правової допомоги;

- договору про надання правової допомоги № 19/02-04 від 24.02.2019, укладеного між ПП "Агропроммонтаж" і АО "Еверлігал";

- додаткової угоди № 1 від 24.02.2019 до договору про надання правової допомоги № 19/02-04 від 24.02.2019;

- рахунків № 157 від 05.03.2019 та № 378 від 31.07.2019;

- платіжних доручень № 218 від 06.03.2019 та № 880 від 08.08.201;

- додаткової угоди № 2 від 09.12.2019 до договору про надання правової допомоги № 19/02-04 від 24.02.2019.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

24.02.2019 між Приватним підприємством "Агропроммонтаж" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Еверлігал" (об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 19/02-04 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу, спрямовану на захист прав та законних інтересів клієнта у цивільних, господарських та адміністративних справах, в яких клієнт виступає позивачем, відповідачем, третьою особою, або в межах яких вирішуються питання про права та/або обов`язки клієнта, а також у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення та кримінальних провадженнях, в яких клієнт виступає потерпілим, заявником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (надалі - "правова допомога"), а клієнт - оплатити надану об`єднанням правову допомогу.

Розділом 3 договору визначено, що розмір та порядок авансової оплати і винагороди об`єднання за надання правової допомоги, а також розмір та порядок компенсації клієнтом фактичних витрат об`єднання, пов`язаних із наданням правової допомоги, визначається у додатках до договору, які стають його невід`ємною частиною з моменту їх підписання. Оплата вартості правової допомоги, передбаченої цим договором, є беззаперечним доказом її належного надання об`єднанням та прийняття клієнтам.

За умовами п. 4.1. договору, договір є укладеним на строк до 31 грудня 2019 року включно.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 24.02.2019 розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього додатку, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквіваленту 3000,00 євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 600,00 євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 3 600,00 євро та складається з:

- суми в національній валюті України (гривні), еквівалентній 1500,00 євро, крім того ПДВ - 300,00 євро, що разом становить 1800,00 євро - авансова оплата;

- суми в національній валюті України (гривні), еквівалентній 1500,00 євро, крім того ПДВ - 300,00 євро, що разом становить 1800,00 євро - винагорода, що сплачується після подання позовної заяви до суду (далі також - винагорода).

За умовами п. 3 додаткової угоди № 1 від 24.02.2019 року, клієнт сплачує винагороду об`єднанню у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення об`єднанням відповідного рахунку на оплату.

Додатковою угодою № 2 від 09.12.2019 продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року включно.

На підтвердження понесених позивачем витрат у даній справі надано акти № 1 від 28.03.2019 та № 2 від 15.01.2020 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за договором про надання правової допомоги, а також надано рахунки № 157 від 05.03.2019, № 378 від 31.07.2019 та платіжні доручення № 218 від 06.03.2019 на суму 54 744,96 грн та № 880 від 08.08.2019 на суму 50 364,70 грн.

Представництво інтересів Приватного підприємства "Агропроммонтаж" у даній справі здійснювалося адвокатом Пашиніним О.А.

На підтвердження наявності у Пашиніна О.А. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000501 від 02.07.2019, а також до матеріалів справи надано ордер серії КВ № 798782 від 01.08.2019.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У поданій заяві Приватне підприємство "Агропроммонтаж" просить стягнути солідарно з Державної казначейської служби України та Державного підприємства "Сетам" на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 105 109,66 грн. Проте солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Спір у даній справі виник з неправомірних дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та Державного підприємства "Сетам", що установлено у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2018 у справі № 912/1756/18, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постановою Верховного Суд від 22.10.2019.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності та співрозмірності, а отже вимоги позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 105 109,66 грн підлягають стягненню з відповідачів-2, 3 в рівних долях.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 та додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі №910/11460/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі №910/11460/19 відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі №910/11460/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі №910/11460/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов