Рішення

від 21.05.2020 по справі 264/5410/19

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/5410/19

2/264/526/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбетон про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

16.08.2019 року позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 10.06.2014 року його було призначено директором ТОВ Азовбетон з 11.06.2014 року. З 01.12.2017 року по 20.01.2018 року він перебував в черговій плановій відпустці згідно наказу № 35 від 30.11.2017 року. З 18.01.2018 року по 06.02.2018 року він проходив лікування. 03.02.2018 року він довідався, що з 18.01.2018 року його було звільнено з посади директора ТОВ Азовбетон рішенням (протоколом) позачергових загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон . При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, у зв`язку із чим, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Рішенням Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 12.09.2018 року стягнуто з ТОВ Азовбетон на його користь заборгованість із виплати заробітної плати за період з березня 2017 року по жовтень 2017 року в розмірі 124230,94грн., заборгованість за невикористану відпустку за період з 2013 по 2017 роки в розмірі 86585,22грн., а також заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №5ФП від 01.06.2017 року, №6ФП від 07.06.2017 року, №7ФП від 09.06.2017 року, №8ФП від 19.06.2017 року, №9ФП від 05.07.2017 року, №14ФП від 04.09.2017 року, №15ФП від 07.09.2017 року, №16ФП від 13.09.2017 року, №18ФП від 14.09.2017 року в сумі 1779504,00грн. та судовий збір у розмірі 8000 грн. Постановою Донецького апеляційного суду від 30.01.2019 року рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 12 вересня 2018 року в частині стягнення заборгованості за невикористані щорічні відпустки скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ АЗОВБЕТОН про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 2013 року по 2017 рік сумі 86585,22 гривень відмовлено; це ж рішення в частині стягнення розміру заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та судового збору змінено; стягнено з ТОВ АЗОВБЕТОН на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №5 ФП від 01 червня 2017 року, № 6 ФП від 07 червня 2017 року, № 7 ФП від 09 червня 2017 року, № 8 ФП від 19 червня 2017 року, № 9 ФП від 05 липня 2017 року, № 14 ФП від 04 вересня 2017 року, № 15 ФП від 07 вересня 2017 року, № 16 ФП від 13 вересня 2017 року, № 18 ФП від 14 вересня 2017 року в сумі 1 754504 гривень та судовий збір в розмірі 7888 гривень; рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по жовтень 2017 року в сумі 124230,94 грн. залишено без змін; стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ АЗОВБЕТОН судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 168,00 грн. Станом на теперішній час заборгованість, стягнута за рішенням суду, не виплачена. На підставі викладеного, вважає, що є обґрунтовані підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2018 року по день ухвалення рішення суду.

Позивач до суду не з`являвся , був повідомлений про час та місце розгляду справи. Справа розглядалася за участю його представника, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги № 44/19 від 23.06.2019 року, адвоката Коваленко К.О., в судовому засіданні представник, пояснила, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 10.06.2014 року його було призначено директором ТОВ Азовбетон з 11.06.2014 року та звільнено на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 18.01.2018 року, по теперішній час розрахунок з позивачем після звільнення не здійснено. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання пояснив, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Вважають позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, зазначає, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 було встановлено наказом про переведення на посаду директора № 7-к від 11.06.2014 року і становить 3200 грн. Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати складає 152,38 грн. та період, за який повинен бути проведений розрахунок середнього заробітку, має бути наступним: 19.01.2018 року по 13.08.2019 року (дата підписання Харчуком М.А. позовної заяви) і сума середнього заробітку за вказаний період повинна дорівнювати 59428,20 грн. . Пізніше надали новий розрахунок на суму 58196,44 гривні. Проте вважають, що у ТОВ Азовбетон немає жодних підстав сплачувати ОСОБА_1 заявлені ним в межах позовної заяви суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні. На теперішній час в касаційному порядку оскаржуються рішення суддів першої та апеляційної інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі. Станом на 20.05.2020 року виконавче провадження щодо примусового стягнення з ТОВ Азовбетон на користь ОСОБА_1 не завершено. Тобто, ТОВ Азовбетон фактично не розрахувався з ОСОБА_1 по теперішній час. Просив відмовити в повному обсязі. Також додатково пояснив, що ТОВ Азовбетон не може надати документи по кадрам та первинні бухгалтерські документи, так як їх викрав ОСОБА_1 .

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи, вбачається, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 10.06.2014 року ОСОБА_1 було призначено директором ТОВ Азовбетон з 11.06.2014 року. (а.с.4).

Рішенням (Протоколом) загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 30.11.2017 року було постановлено тимчасово відсторонити від виконання своїх повноважень директора ТОВ Азовбетон Харчука ОСОБА_2 .А. до більш детального з`ясування обставин неналежного виконання ним своїх обов`язків на посаді директора товариства та вчинення дій, що завдають шкоду Товариству. (а.с.5-6).

18.01.2018 року відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ Азовбетон , на яких було постановлено звільнити з посади директора ТОВ Азовбетон Харчука ОСОБА_3 з 18.01.2018 року. (а.с.7-9).

Рішенням Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 12.09.2018 року стягнуто з ТОВ Азовбетон на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати за період з березня 2017 року по жовтень 2017 року в розмірі 124230,94грн., заборгованість за невикористану відпустку за період з 2013 по 2017 роки в розмірі 86585,22грн., а також заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №5ФП від 01.06.2017 року, №6ФП від 07.06.2017 року, №7ФП від 09.06.2017 року, №8ФП від 19.06.2017 року, №9ФП від 05.07.2017 року, №14ФП від 04.09.2017 року, №15ФП від 07.09.2017 року, №16ФП від 13.09.2017 року, №18ФП від 14.09.2017 року в сумі 1779504,00грн. та судовий збір у розмірі 8000 грн. (а.с.27-30).

Постановою Донецького апеляційного суду від 30.01.2019 року рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 12 вересня 2018 року в частині стягнення заборгованості за невикористані щорічні відпустки скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ АЗОВБЕТОН про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 2013 року по 2017 рік сумі 86585,22 гривень відмовлено. Це ж рішення в частині стягнення розміру заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та судового збору змінено. Стягнуто з ТОВ АЗОВБЕТОН на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №5 ФП від 01 червня 2017 року, № 6 ФП від 07 червня 2017 року, № 7 ФП від 09 червня 2017 року, № 8 ФП від 19 червня 2017 року, № 9 ФП від 05 липня 2017 року, № 14 ФП від 04 вересня 2017 року, № 15 ФП від 07 вересня 2017 року, № 16 ФП від 13 вересня 2017 року, № 18 ФП від 14 вересня 2017 року в сумі 1 754504 гривень та судовий збір в розмірі 7888 гривень. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по жовтень 2017 року в сумі 124230,94 грн. залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АЗОВБЕТОН судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 168,00 грн. Постанова суду набрала законної сили 30.01.2019 року. (а.с.31-36).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 протоколом загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 10.06.2014 року було призначено директором ТОВ Азовбетон з 11.06.2014 року.

Рішенням (Протоколом) загальних зборів учасників ТОВ Азовбетон від 30.11.2017 року було постановлено тимчасово відсторонити від виконання своїх повноважень директора ТОВ Азовбетон Харчука ОСОБА_2 . ОСОБА_4 . до більш детального з`ясування обставин неналежного виконання ним своїх обов`язків на посаді директора товариства та вчинення дій, що завдають шкоду Товариству.

18.01.2018 року позачерговими загальними збори учасників ТОВ Азовбетон , було постановлено звільнити з посади директора ТОВ Азовбетон ОСОБА_1 з 18.01.2018 року.

Тобто ОСОБА_1 з 11.06.2014 року по 18.01.2018 року знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ Азовбетон .

Дані обставини не оспорювалися в судовому засіданні представником відповідача. Як в своїх усних поясненнях під час судового засідання , так і в письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи сторона відповідача, як в ролі директора ТОВ Азовбетон Харитонова А.В. так і представника відповідача адвоката Косенко С.С. ці обставини не оспорювала. Та вказували, що 18.01.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ Азовбетон , про що в своїй позовній заяві писав ОСОБА_1 .

Згідно звернення ОСОБА_1 від 03.02.2018 року вбачається, що позивач звертався до директора ТОВ Азовбетон з листом - зверненням, що до надання йому документів щодо його звільнення, та просив розрахуватися з ним по заборгованості по заробітній платі та компенсації по невикористаним відпусткам. В матеріалах справи мається повідомлення про отримання даного звернення директором ТОВ Азовбетон .

З огляду на матеріали справи вбачається, що сторона відповідача оспорювала як в своїх письмових поясненнях так і в залі судового засідання нарахування заробітної плати ОСОБА_1 на посаді директора, вважаючи її великою та не погодившись з розрахунком позивача надали до суду свій розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється стороною відповідача при звільненні з посади директора ТОВ Азовбетон ОСОБА_1 18.01.2018 року не було проведено повний розрахунок сум, що підлягають виплаті при звільненні.

У зв`язку із чим, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Судом встановлено, що не оспорювалося сторонами по справі, що станом на час винесення судом рішення заборгованість, стягнута за рішенням Іллічівського суду м. Маріуполя від ТОВ від 12.09.2018 року, а також компенсація за невикористану відпустку після звільнення ТОВ Азовбетон не виплачена.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовано звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Перевіривши розрахунок позивача, наданий його представником, вислухавши позицію представника відповідача, який не погодився та не визнав зазначений розрахунок, надавши свій власний, з яким суд не може погодиться, суд приходить до наступного.

Як вбачається з рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12.09.2018 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Азовбетон про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та поворотної фінансової допомоги, яке в частині стягнення заборгованості по заробітній платі набрало чинність. Даним судом встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована у жовтні 2017 року 24845,00 гривень, у листопаді 2017 року-909,09 грн. вказані нарахування також підтверджуються відомостями Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.04.2020 року .

Дане рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі набрало законної сили та знаходиться на виконанні у виконавчій службі.

Судом відповідно до п.7 ст.81 ЦПК України були витребувані відомості з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 для повного та об`єктивного розгляду справи, після невиконання сторонами ухвал суду про витребування доказів.

Так, як суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків щодо доказів.

Представник відповідача посилався на те, що не може надати суду бухгалтерську та кадрову документацію у зв`язку з тим, що вона була вкрадена самим позивачем.

Представник позивача посилалася на те, що у ОСОБА_1 ніякої документації немає, вся первинна документація зберігається на підприємстві.

З огляду на викладене суд приймає рішення по наявним у матеріалах справи доказах та у межах позовних вимог.

Як вбачається з довідки форми ОК-7 від 08.04.2020 року, виданої Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 складає: вересень 2017 року - 4200,00 грн., жовтень 2017 року - 24845,00 грн., листопад 2017 року - 909,09 грн., грудень 2017 року - 00 грн.

Як вбачається з наказу № 35 від 30.11.2017 року, позивач ОСОБА_1 знаходився у плановій щорічній відпустці з 01.12.2017 року . (а.с.21).

З пояснень представників сторін в залі судового засідання вбачається, що день звільнення ОСОБА_5 з посади директора, згідно зборів 18.01.2018 року.

Отже, для обчислення середньомісячної заробітної плати необхідно брати до уваги виплати за останні два календарні місяці роботи, тобто жовтень та листопад 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється представником відповідача (письмові пояснення директора ТОВ Азовбетон від 13.03.2020 року) за жовтень та листопад 2017 року позивач відпрацював 43 робочих дня 21 робочий день у жовтні та 22 робочі дні у листопаді 2017 року.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за останні два відпрацьованих місяці становить:

24845,00+909,09=25754,09 грн. - сума нарахованої заробітної плати за 2 місяці, поділених на кількість відпрацьованих робочих дні за ці два місяці (21 день + 22 дні) = 598,93 грн.

Суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 19.01.2018 року і по день винесення рішення 21.05.2020 року.

Кількість робочих днів за період з 19.01.2018 року по 21.05.2020 року включно складає 584 дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 19.01.2018 року по 21.05.2020 року складає:

584 дні х 598,93 грн. = 349775,12 грн.

За таких обставин, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення в розмірі 349775,12 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стороною позивача надані суду копії письмових доказів з посиланням на те, що всі оригінали зберігаються у відповідача. На що на виконання ухвали суду , представник відповідача їх не надав, вказуючи на їх відсутність. Та в судовому засіданні представником відповідача дані письмові докази під сумнів не ставилися.Сторона відповідача визнала звільнення ОСОБА_1 з 18.01.2018 року та, що заборгованість на час звільнення не погашена, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача.

За вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

У зв`язку з тим, що при зверненні до суду з позовною заявою позивача було звільнено від сплати судового збору та його вимоги задоволено, а відповідач не звільнений від оплати судових витрат, то ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , ст. ст.4,12,76-82,133,141,259,263-265,268,272,274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбетон про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбетон (ЄДРПОУ : 38242632) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2018 року по 21.05.2020 року включно, в розмірі 349775,12 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбетон (ЄДРПОУ : 38242632) на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецької апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом 10 днів.

Суддя: А. М. Іванченко