Постанова

від 27.05.2020 по справі 911/1693/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1693/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. головуючий, Тищенко А.І., Скрипка І.М.) та на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2018 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Фермерського господарства "Гранд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

за участю:

позивача:1) Грапенюк С.С. (адвокат), 2) Кондратенко З.А. (директор)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фермерське господарство "Гранд" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" (далі-відповідач) згідно якого просило визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.01.2018 (далі-договір), який укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений 24.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною (далі-третя особа) за реєстровим № 49.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин є недійсним, оскільки він підписаний особою від імені позивача, яка померла до його укладення, тобто особою, яка не може мати цивільної правоздатності та дієздатності, оскільки правосуб`єктність особи, як учасника цивільних відносин припиняється у момент її смерті.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, позов задоволено.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що договір є недійсним, оскільки підписаний від імені померлого невстановленою особою, тобто підписаний особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності та правоздатності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги і позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що третя особа під посвідчення оспорюваного договору не виявила у відповідних реєстрах інформації про факт смерті ОСОБА_1 та зміну керівника позивача, що виключає підстави для визнання недійсним договору в судовому порядку. Також відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції рішень Європейського суду з прав людини та допущене судом першої інстанції порушення принципу рівності сторін і права на справедливий розгляд справи.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

3.4. 15.05.2020 відповідачем засобами поштового зв`язку було надіслано до суду касаційної інстанції доповнення до касаційної скарги разом з клопотанням про поновлення строку на його подання, яке обґрунтовано тим, що строк подачі доповнення до касаційної скарги пропущений з поважних причин. Заявник вважає поважними причинами те, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він не отримував та строк касаційного оскарження був продовжений на строк дії карантину, який встановлений урядом.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, яке проводилося із фіксуванням судового процесу технічними засобами, не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до вимог ст.233 частини 4 Господарського процесуального кодексу України, в його задоволенні відмовлено.

3.5. 26.05.2020 на адресу суду надійшло клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" про відкладення розгляду справи з урахуванням дії в Україні та місті Києві заходів зі встановлення карантину.

За аналогічних обставин, викладених у п.3.3 цієї постанови, розглянувши вказане клопотання, в його задоволенні відмовлено.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2004 № 6038, який укладено між Бориспільською районною державною адміністрацією (продавець) та позивачем (покупець), позивач набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 18,55 га, у тому числі сіножатей 18,55 га для ведення фермерського господарства, що розташована в адмінмежах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

4.2. 24.03.2005 позивачу був виданий Державний акт на право власності серії ЯА № 341390 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:0330 (далі-земельна ділянка), яку він придбав згідно наведеного договору.

4.3. Єдиним засновником та головою позивача з червня 2006 року був ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 15.12.2016 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 30.08.2018 № 00020878666.

4.4. Також встановлено, що 24.01.2018 був укладений оспорюваний договір, який зі сторони позивача нібито підписав ОСОБА_1 , на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.

4.5. Суди встановили, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2018 єдиним спадкоємцем ОСОБА_1 є його мати ОСОБА_2 , яка стала єдиним засновником та керівником позивача внаслідок внесення змін до відповідного реєстру.

4.6. 02.02.2018 позивачу стало відомо з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що право власності на земельну ділянку перереєстровано на відповідача.

4.7. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. Приписами статті 25 Цивільного кодексу унормовано, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (ч.1). Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження (ч.2). Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.4).

4.9. Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

4.10. Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.11. Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

4.12. Частиною другою статті 18 наведеного Закону визначено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

4.13. Згідно пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі смерті особи, якій було видано такий паспорт.

4.14. Приписами статті 46 1 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них (ч.1). Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України (ч.2). Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (ч.4).

4.15. За вказаних обставин встановивши, що ОСОБА_1 до укладення оспорюваного договору, у зв`язку з чим не міг його підписати, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання такого договору недійсним на підставі статей 203 , 215 ЦК України , оскільки договір підписаний невстановленою особою від імені померлого.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 451/354/17, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.16. Колегія суддів погоджується із наведеними висновками судів, оскільки із встановлених ними обставин справи вбачається, що паспорт на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м.Києві 16.09.2008, не міг бути використаний при вчинені нотаріальної дії щодо укладення оспорюваного правочину, як доказ належного підтвердження цивільної правоздатності цієї особи, оскільки враховуючи його смерть, паспорт підлягав вилученню, анулюванню та знищенню.

4.17. Більш того, суди правильно вказали на те, що відомості про смерть ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваного правочину вже містилися у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, що ґрунтується на досліджених судами доказах, тому дана інформація в силу вимог статті 46 1 Закону України "Про нотаріат" обов`язково повинна була перевірена третьою особою під час посвідчення договору.

4.18. Крім того, суди правильно зазначили, що відповідач не довів звернення третьої особи до Єдиного державного демографічного реєстру для отримання інформації щодо ОСОБА_1 , що спростовує твердження відповідача, що третьою особою належним чином був перевірений обсяг повноважень та цивільної правоздатності зазначеної особи під час посвідчення оспорюваного договору.

4.19. За таких обставин, висновки судів про задоволення позову є законними та обґрунтованими і доводами, викладеними у касаційній скарзі, не спростовуються.

4.20. Доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

4.21. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, і зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено відповідними статтями процесуального закону. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

4.22. Вказаним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, а аргументи, викладені у відзиві щодо законності та обґрунтованості оскаржених судових актів, знайшли своє підтвердження.

4.23. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.24. Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності доведення тих обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, також щодо додаткової перевірки доказів, що відповідно до положень статті 300 частини 2 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції не допускається.

4.25. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі Господарського суду Київської області № 911/1693/18, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов