Рішення

від 27.05.2020 по справі 910/10983/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2020Справа № 910/10983/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:

позивача-1: ДЕПАРТАМЕНТУ КУЛЬТУРИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ);

позивача-2: виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

до відповідача-1: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЕКСПО";

про скасування рішення державного реєстратора,

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЕКСПО"

до відповідача-1: ДЕПАРТАМЕНТУ КУЛЬТУРИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ);

відповідача-2: виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

відповідача-3: комунального підприємства Київської міської ради" Київське міське бюро технічної інвентаризації";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котенко Ірина Миколаївна

про визнання дій незаконними та визнання права власності,

за участю представників:

від прокуратури: Кузнецова Ю.В.

від позивача 1 за первісним позовом: Пісковенко І.А.

від позивача 2 за первісним позовом: Фещенко В.В.

від відповідача 1 за первісним позовом: Гордієнко Т.В.

від відповідача 2 за первісним позовом: Онуфрієнко М.В., Трохимчук О.І.

від відповідача 3 за зустрічним позовом: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо про скасування рішення державного реєстратора.

Так, прокурором оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення за заявою відповідача-2 державної реєстрації права власності ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО" на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 452.

При цьому прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 № 6/188, частково зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010, зокрема, припинено право власності відповідача-2 на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж).

Прокурор вказує, що вищезазначене рішення було звернуто до примусового виконання, що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації від 30.11.2011 № 53368 (И-2011). Проте, в подальшому, прокурору стало відомо, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості, що відповідачем-1 прийнято рішення від 09.12.2016 № 32825438 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право приватної власності за відповідачем-2 на нежитловий будинок по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 452.

Таким чином, за твердженнями прокурора, незважаючи на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем-1 прийнято рішення: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2, яке є незаконним та підлягає скасуванню. При цьому, за доводами прокурора, відповідач-1 має внести запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень за ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО" на зазначений нежитловий будинок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30.10.2019

17.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" надійшов відзив на позовну заяву.

Крім того, 17.10.2019 в межах строку для подання відзиву на позов надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЕКСПО" про визнання дій незаконними та визнання права власності.

28.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Котенко Ірини Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву.

29.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від заступника Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 30.10.2019 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 13.11.2019.

11.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від заступника Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЕКСПО" до відповідача-1 за зустрічним позовом: ДЕПАРТАМЕНТУ КУЛЬТУРИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ), відповідача-2 за зустрічним позовом: виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідача-3 за зустрічним позовом: комунального підприємства Київської міської ради "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ" про визнання дій незаконними та визнання права власності, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №910/10983/19.

У судовому засіданні 13.11.2019 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 16.12.2019.

16.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від заступника Генерального прокурора надійшли письмові пояснення щодо зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15.01.2020. На підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі за зустрічним позовом третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірину Миколаївну.

Підготовче засідання, призначене на 15.01.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 призначено підготовче засідання на 12.02.2020.

12.02.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м.Києва Котенко Ірини Миколаївни надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

12.02.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 25.03.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 розгляд справи по суті призначено на 27.05.2020.

У судовому засіданні 27.05.2020 представники прокуратури, позивача-1 та позивача-2 (за первісним позовом) підтримали позовні вимоги та просили задовольнити первісний позов повністю. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечували повністю.

У судовому засіданні 27.05.2020 представники відповідача-1 та відповідача-2 (за первісним позовом заперечували проти первісних позовних вимог повністю, підтримали зустрічний позов та просили задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю.

Представник відповідача 3 (за зустрічним позовом) у судове засіданні 27.05.2020 (як і у попередні судові засідання) не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направленням на адресу місцезнаходження юридичної особи копії ухвали суду.

Разом з цим, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, заслухавши пояснення представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 затверджений перелік нововиявлених пам`яток історії та культури міста Києва, до якого віднесена, зокрема, садиба середини ХІХ століття по вул. Борисоглібській, 19-21/19, в Подільському районі міста Києва.

01.10.1999 ТОВ Пром-Експо видало управлінню охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища м. Києва охоронні зобов`язання № 289 по використанню нерухомої пам`ятки історії та культури - нововиявленої пам`ятки архітектури садиби XIX століття двоповерхового будинку загальною площею 772,5 кв.м по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЕКСПО" (відповідачем-2 за первісним позовом) та фондом державного майна України в Подільському районі міста Києва був укладений договір купівлі-продажу будинку від 16.02.2000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С.Г., зареєстрований в реєстрі за № 452 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до предмету якого фонд зобов`язується передати у власність ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО" будинок загальною площею 772,5 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж), а ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО" - прийняти вказаний будинок та сплатити його ціну відповідно до умов Договору.

Положеннями пунктів 5.7 та 5.8 розділу 5 "Обов`язки покупця" Договору купівлі-продажу передбачені зобов`язання відповідача-2 нести відповідальність за схоронність будинку та додержуватися правил охорони, використання, обліку та реставрації пам`яток історії та культури; здійснювати реставрацію, консервацію та ремонт приватизованого будинку тільки з відому відповідних державних органів охорони державних пам`яток та під їх контролем. Проекти реставрації та консервації будинку погоджувати з відповідними державними органами пам`яток історії та культури.

Пунктом 1.5 Договору купівлі-продажу визначено, що ціна об`єкту складає 700 910 грн.

17.04.2000 на підставі акту прийняття-передачі нежитловий будинок загальною площею 772,5 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Волоська / Борисоглібська / Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) було передано ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО".

Пунктом 4 вказаного акту зазначено, що покупець - ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО", на виконання умов Договору купівлі-продажу сплатив продавцю грошові кошти в сумі 700 910 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.09.2001 Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації" здійснило реєстрацію права власності на вказаний нежитловий будинок за ТОВ "ПРОМ-ЕКСПО", про що видане відповідне реєстраційне посвідчення.

10.09.2009 Господарський суд міста Києва, розглянувши спір у справі № 6/188 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ Пром-Експо , Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, встановив факт порушення відповідачем-2 вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , а також охоронного зобов`язання № 289 від 01.10.1999 року, та вирішив:

1) позов задовольнити повністю;

2) викупити у Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 Л,Ж, код 30266242) у власність держави щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж), за ціною 700 910 грн. за рахунок коштів, що знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код 33746799), що відкриті в органах Державного казначейства України за кодом відомчої класифікації (КВК) 120 Орган з питань охорони культурної спадщини (Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, управління (відділ) обласної (Київської, Севастопольської міської) державної адміністрації, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради) і кодом відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету (КПКВ) 010117 Органи виконавчої влади в м. Києві ;

3) припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 Л,Ж, код 30266242) на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж);

4) передати щойно виявлений об`єкт культурної спадщини нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж), у власність держави на баланс Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код 33746799);

5) зобов`язати Головне управління Державного казначейства України у місті Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11а, код 24262621) перерахувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 Л,Ж, рахунок № 260052000018884 в Подільському відділенні УСБ м. Києва, МФО 30266242, код 30266242) 700 910 грн. за рахунок коштів, що знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код 33746799), що відкриті в органах Державного казначейства України за кодом відомчої класифікації (КВК) 120 Орган з питань охорони культурної спадщини (Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, управління (відділ) обласної (Київської, Севастопольської міської) державної адміністрації, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради) і кодом відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету (КПКВ) 010117 Органи виконавчої влади в м. Києві .

15.09.2010 Постановою Київського апеляційного господарського суду, прийнятою за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ Пром-Експо , зазначене рішення змінено, а саме викладено абзац п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути із спеціальних реєстраційних рахунків Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код 33746799), що відкриті в органах Державного казначейства України за кодом відомчої класифікації (КВК) 120 Орган з питань охорони культурної спадщини (Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, управління (відділ) обласної (Київської, Севастопольської міської) державної адміністрації, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради) і кодом відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету (КПКВ) 010117 Органи виконавчої влади в м. Києві на користь ТОВ Пром-Експо (04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 Л,Ж, рахунок № 260052000018884 в Подільському відділенні УСБ м. Києва, МФО 30266242, код 30266242) 700 910 грн. . В решті зазначене рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Згодом, вказане судове рішення господарського суду було звернуте до примусового виконання та частково виконано.

Так, Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.07.2011 звернулося до Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" із заявою № 3587, в якій, на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188 просило припинити право власності ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж).

У відповідь на зазначену вище заяву Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" листом від 30.11.2011 № 53368 (И-2011) повідомило Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 щодо скасування реєстрації права власності за ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) виконано.

В подальшому, 09.12.2016 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Котенко І.М. за заявою відповідача-2 прийнято рішення №32825438 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зареєстровано право приватної власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок по вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 (літера Ж) у місті Києві в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Заступника Генерального прокурора в інтересах держави з позовом у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Рішенням від 10.09.2009 у справі № 6/188 Господарський суд міста Києва встановив спосіб та порядок переходу права власності на спірний нежитловий будинок у власність держави, а саме шляхом його викупу, в тому числі прямо зазначивши про це в мотивувальній частині рішення.

З положень ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини , ст. 352 Цивільного кодексу України вбачається, що викуп є одним із похідних способів набуття права власності, що передбачає оплатний перехід від однієї особи до іншої права власності на об`єкт нерухомого майна, що є об`єктом культурної спадщини.

Вказані положення кореспондуються з визначенням п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , у відповідності з яким викуп - це спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю.

З огляду на зазначене суд констатує, що для реалізації рішення суду в частині викупу об`єкта культурної спадщини, такий об`єкт нерухомого майна на момент виконання рішення суду має належати на праві приватної власності особі, у якої здійснюється викуп. Підтвердженням вказаного є також норма пункту 5 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що право власності на нерухоме майно, серед іншого, припиняється у разі його викупу.

Норми ч. 4 ст. 352 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачають, що саме викуплена пам`ятка культурної спадщини переходить у власність держави. Відтак, за висновками суду, обов`язкова первинна дія, яка має (мала) бути вчинена для переходу нежитлового будинку у власність держави - оплата вартості нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.

Приписами статті 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності є непорушним, а примусове відчуження об`єктів такого права може бути застосоване лише як виняток та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що право власності відповідача-2 на спірний нежитловий будинок виникло внаслідок його приватизації за Договором купівлі-продажу та існувало на дату прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі № 6/188.

З огляду на вказане та з урахуванням вимог статті 41 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 346 ч. 4 ст. 352 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини припинення права власності відповідача-2 на нежитловий будинок може (мало би) відбутися саме в результаті його викупу (після здійснення повної оплати власнику викупної ціни визначеними судом особами у визначений судом спосіб).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що станом на день розгляду спору по суті рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188 в частині зобов`язання Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у відповідача-2 спірний нежитловий будинок не виконано, будь-яких грошей в якості відшкодування за примусове відчуження спірного нежитлового будинку ТОВ Пром-Експо не отримувало і позивачем за первісним позовом не надано жодних доказів, що підтверджують оплату вартості будинку.

Зазначені обставини підтверджується також і прокурором, який безпосередньо у первісному позові вказує на те, що органами місцевого самоврядування не вживається жодних заходів для оформлення права власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Щодо вимоги первісного позову про скасування рішення державного реєстратора (нотаріуса), суд зазначає наступне.

Перелік підстав, за наявності яких державний реєстратор може відмовити в здійсненні реєстрації, встановлено ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон про Реєстрацію).

Положення ч. 1 ст. 11 Закону про Реєстрацію встановлює, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Ч. 1 ст. 27 Закону про Реєстрацію визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться, серед іншого, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

З матеріалів справи вбачається, що з метою державної реєстрації права власності на спірний нежитловий будинок відповідачем-2 було подано відповідачеві-1 заяву про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж). У якості підстави виникнення права власності заявником було визначено наданий разом із вказаною заявою Договір купівлі-продажу.

Водночас, як встановлено судом, станом на 09.12.2016 (день вчинення реєстраційної дії відповідачем-1) жодних підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень за відповідачем-2 на спірний нежитловий будинок, які передбачені статтею 24 Закону України Закону про Реєстрацію не існувало.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи прокурора та позивачів про те, що приватний нотаріус мав можливість зробити висновок про незаконність реєстрації права власності на нежитловий будинок за відповідачем-2.

Так, ст. 2 Закону про Реєстрацію визначає, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Норма ч. 2 ст. 26 Закону про Реєстрацію передбачає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав; у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 10 Закону про Реєстрацію визначено, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

При цьому, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що під час проведення оспорюваних реєстраційних дій приватний нотаріус Котенко І.М. проводила пошук у Державному реєстрі прав і використовувала всю доступну інформацію, у тому числі відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень, що підтверджується наданими суду копіями результатів пошуку заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів від 09.12.2016 відповідно до яких заборон для проведення реєстраційних дій не існувало.

У відповідності з абз. 2 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У той же час, як встановлено судом, документом, на підставі якого відповідачем-1 проведено оспорювану згідно з первісним позовом державну реєстрацію прав, є не судове рішення, а договір купівлі-продажу, тому наведені вище приписи обов`язкового використання безпосередньо відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень на таку державну реєстрацію прав не розповсюджуються.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 10 Закону про Реєстрацію передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Судом встановлено, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок за ТОВ ПРОМ-ЕКСПО відповідач-1 отримав від заявника всі передбачені законом документи для здійснення державної реєстрації, при цьому державний реєстратор здійснив запити до Державного реєстру обтяжень майна про податкові застави, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо та отримав всі відомості необхідні для проведення реєстраційної дії. При цьому, жоден акт чинного законодавства України не покладає на приватного нотаріуса (як державного реєстратора) обов`язку вивчення матеріалів судового реєстру з метою встановлення наявності/відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав.

Таким чином, дії відповідача-1 при здійсненні реєстрації на спірне майно за відповідачем-2 були правомірними, а жодна з підстав для відмови у здійсненні такої реєстрації, які передбачені статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень станом на дату такої реєстрації не існувала.

Положення ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплюють за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту права є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору тощо.

У відповідності з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У відповідності з правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

З огляду на вказане, суд також приходить до висновку, що при зверненні до суду із вимогою про скасування рішення державного реєстратора прокурором, крім іншого, обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права у даному випадку є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (що є окремою підставою для відмови у задоволенні первісного позову).

Щодо вимог за первісним позовом у частині зобов`язання відповідача-1 вчинити дії з внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірне майно за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом) суд зазначає наступне.

У відповідності з приписом ст. 19 Конституції України що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, норма ст. 41 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

З огляду на вказане суд констатує, що вказана вище вимога прокурора не передбачена законом та, відповідно, суперечить імперативному припису ст. 19 Конституції України.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог за зустрічним позовом, суд виходить із наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188 встановлено, що право власності ТОВ Пром-Експо на спірний нежитловий будинок виникло внаслідок його приватизації за договором купівлі-продажу від 16.02.2000, та існувало на дату прийняття вказаного рішення. Виходячи з системного аналізу вказаного рішення Господарського суду міста Києва, враховуючи вимоги ст. 41 Конституції України, припинення права власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок повинно відбутися саме в результаті і лише після викупу нежитлового будинку, а фактично після здійснення оплати викупної ціни у встановлений судом спосіб та визначеними особами власнику в повному обсязі.

Натомість, судом встановлено, що рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі №6/188 фактично не виконано, спірний об`єкт у ТОВ Пром-Експо не викуплено, гроші за об`єкт відповідачу-2 не сплачено, у зв`язку з чим станом на момент вирішення даного спору викуп є таким що не відбувся.

При цьому, з наявних у матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барановським Б.В. у ході виконавчого провадження ВП №27754956 вчинялися дії, направлені на виконання лише окремих пунктів зазначеного судового рішення (без урахування його змісту та суті в цілому).

Отже, на думку суду, у ході виконавчих дій з часткового виконання судового рішення не було дотримано визначений судом спосіб переходу права власності на спірний нежитловий будинок з приватної власності у власність держави, у зв`язку з чим перехід права власності фактично не відбувся, а відтак позовна вимога зустрічного позову про визнання права власності на спірний об`єкт за ТОВ Пром-Експо є передчасною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, зважаючи на вказані вищі обставини та враховуючи той факт, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188, як встановлено судом, виконано не було, право власності на спірний нежитловий будинок від відповідача-2 до держави в особі позивачів за первісним позовом чи будь-яких інших осіб не переходило, а сам спірний нежитловий будинок, відповідно, не вибував із власності ТОВ Пром-Експо , суд розцінює вимоги як первісного, так і зустрічного позову передчасними.

Вказане у повній мірі стосується як зустрічної позовної вимоги про визнання права власності, так і зустрічної позовної вимоги до Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації щодо визнання дій незаконними, що виключає можливість задоволення позовних вимог за зустрічним позовом повністю.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді матеріалів справи та доводів сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, оскільки обидва пред`явлених позови не є достатньо обґрунтованими, а також є передчасними, враховуючи встановлені у даному рішенні фактичні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2020.

Суддя І.В. Приходько