Ухвала

від 01.06.2020 по справі 910/10614/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10614/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський ПРОМБУДНДІПРОЕКТ"

до Національного банку України

про стягнення боргу 70 927, 14 грн,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/10614/19, надіслана скаржником поштою 13.04.2020 через відповідний апеляційний суд.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10614/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які набрали чинності з 08.02.2020.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом N 460-IX не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 70 927, 14 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа № 910/10614/19 є малозначною.

Разом із цим у касаційній скарзі зазначено, що скарга містить виключну правову проблему, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо застосування частини четвертої статті 853 Цивільного кодексу України у вирішенні питання, чи є обов`язкою проведення експертизи на вимогу будь-якої сторони договору, у випадку виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи в позасудовому порядку, та чи така експертиза може бути призначена судом та проведена в ході судового розгляду.

Незастосування судами вказаних у касаційній скарзі норм процесуального права та неповне з`ясування та встановлення обставин справи , які мають значення для правильного вирішення спору, на думку скаржника , призвело до передчасного висновку про задоволення позовних вимог .

Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зауважує, що сама лише вказівка на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів встановлених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а тому суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі і відмовляє у такому відкритті.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/10614/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/10614/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 9 (дев`яти) аркушах, у тому числі оригінал меморіального ордеру від 31.03.2020 № 1539003569 (#2229750501) про сплату судового збору, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ