Постанова

від 27.05.2020 по справі 592/2243/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 592/2243/14-к

провадження № 51-3390км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_15 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205; частинами 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; частинами 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі КК);

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 358 КК;

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Мурманська Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; частинами 2, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 1 ст. 366 КК.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; частин 3, 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК, та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_5 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 366 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано невинуватими у пред`явлених їм обвинуваченнях та виправдано у зв`язку з відсутністю в їх діях складів кримінальних правопорушень через недоведеність винуватості поза розумним сумнівом.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишив без змін.

Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачено в організації придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; організації та вчиненні службового підроблення, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; організації та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; та організації легалізації та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

ОСОБА_7 обвинуваченоу пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі; та підробленні офіційного документа з метою його подальшого використання.

ОСОБА_16 обвинуваченоу придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; службовому підробленні, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; та легалізації і пособництві у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

ОСОБА_8 обвинуваченов організації та пособництві у вчиненні службового підроблення, тобто у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; та підбуренні й пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

ОСОБА_9 обвинувачено у службовому підробленні, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; та пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Скаржиться на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального і матеріального права. Зокрема прокурор відзначає, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував показання посадових осіб податкових органів, не надав оцінки показанням інших свідків, а саме ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , яких було допитано під час судового провадження, вказує на безпідставне посилання на ч. 1 ст. 257 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), яка регулює використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні, а в цьому випадку щодо обшуку, тобто ця норма не підлягає застосуванню, що є істотним порушенням КПК.Посилається на те, що суд, визнаючи докази недопустимими, безпідставно вказав на те, що прокурор у судовому засіданні не надав суду рішень слідчих суддів щодо проведення обшуків, тимчасового доступу до речей та документів, запитів слідчого в порядку ст. 93 КПК та не міг пояснити, яким чином вказані документи опинились у кримінальному провадженні, а також на те, що прокурором усупереч вимогам ст. 290 КПК не були відкриті стороні захисту документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначає про відсутність фіксації судових засідань під час слухання справи судом першої інстанції та безпідставну відмову у задоволені клопотання про прослуховування аудіозаписів під час апеляційного розгляду справи.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_10 надіслав до суду заперечення, в яких зазначив про те, що суди дійшли правильних висновків при прийнятті рішень. Вказує, що всі судові засідання належним чином зафіксовані, в матеріалах справи містяться аудіо- та відеозаписи засідань. Зазначає, що прокурор під час апеляційного розгляду відмовився від свого клопотання про дослідження деяких звукозаписів судових засідань у суді першої інстанції. Посилається на те, що прокурор, долучаючи велику кількість документації, не надавав доказів, які підтверджують законність отримання того чи іншого доказу, хоча сторона захисту наполягала на цьому і суд зазначив про необхідність такого підтвердження. Крім цього, підстави проведення обшуків та тимчасового доступу до речей і документів не були надані судам ні першої, ні апеляційної інстанції. Вказує, що суди не заперечували наявності в матеріалах провадження деяких ухвал про тимчасовий доступ до речей і документів та обшук, а навпаки проаналізували ці ухвали та у зв`язку з проведенням таких заходів оперуповноваженими співробітниками поліції та складанням усупереч вимогам ч. 1 ст. 106 КПК відповідно до ст. 86 цього Кодексу обґрунтовано визнали недопустимими доказами. Також захисник зазначає, що обшук, проведений за ухвалою від 18 квітня 2013 року, був здійснений неналежним суб`єктом, усупереч порядку, визначеному статтями 234, 236 КПК, та правильно визнаний недопустимим доказом. Посилається, що під час складання протоколу огляду місця події від 28 лютого 2013 року сторона обвинувачення повинна була діяти відповідно до статей 234?236 КПК.

Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу частково, вказав на наявність в матеріалах провадження повної фіксації судових засідань, однак, посилався на обґрунтованість інших доводів сторони публічного обвинувачення та просив скасувати рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисники та їх підзахисні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, виправданих, захисників та перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 вищезгаданого Кодексу підставою для скасування абозміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, якіперешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. Призалишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені вапеляційній скарзі, та дати на них обґрунтовану відповідь.

У результаті перевірки матеріалів провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу, в ухвалі не навів суті всіх зазначених доводів, ретельно їх не перевірив, не дав відповідей на усі доводи у скарзі, не мотивував належним чином свого рішення про залишення останньої без задоволення та не дав вичерпної відповіді на доводи прокурора.

Так, не дано відповіді судом апеляційної інстанції на доводи прокурора про те, що запити в порядку ст. 93 КПК не були долучені судом першої інстанції за рішенням суду, хоча прокурор заявляв клопотання про їх долучення до матеріалів кримінального провадження.

Посилання в ухвалі на те, що на підтвердження проведення тимчасових доступів до речей і документів та обшуків не надано будь-яких даних, не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться окремі ухвали слідчих суддів про тимчасові доступи до речей і документів та обшуки, а також запити в порядку ст. 93 КПК (т. 8 а. с. 2, 75, 82, 83; т. 9 а. с. 4, 153, 187, 228 та інші). Однак апеляційний суд не дав будь-якої оцінки наявним судовим рішенням та документам, не розмежував, які документи були долучені без вказаних рішень і запитів, а які з дотриманням процедури, передбаченої КПК.

Крім того, апеляційний суд не дав оцінки доводам прокурора про те, що місцевий суд не взяв до уваги інформацію ВАТ «Мєйл.РУ» від 7 жовтня 2013 року про користувача електронної скриньки« ІНФОРМАЦІЯ_6 », ІР-адреса НОМЕР_1 .

Також не надано відповіді щодо незаконності визнання судом першої інстанції недопустимими доказами акта перевірки головного управління Міндоходів у Сумській області від 17 червня 2013 року № 1/225/31208553, актів Державної податкової служби у Сумській області від 26 квітня 2013 року № 1/225/36437969, від 24 травня 2013 року № 13/225/33389442, № 14/225/36437907, акта Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 8 квітня 2013 року № 1400/22.2-05/35244527.

Не надано оцінки доводам прокурора в частині неправомірного визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події з фотознімками до нього від 28 лютого 2013 року. Зокрема тому, що було проведено огляд місцевості, де розташований будинок, який перебуває в непридатному для проживання та використання стані і є напівзруйнованим, що проникнення до нього не було.

Також не оцінено доводи про посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст. 257 КПК, яка регулює використання матеріалів в іншому кримінальному провадженні, хоча йшлося про проведення обшуку.

Крім цього, поза увагою суду залишилися доводи про невизнання речовим доказом диска з відеозаписом, який надав свідок ОСОБА_19 , та доводи про те, що районний суд дійшов неправильного висновку щодо відсутності у діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК.

Водночас, необґрунтованими є доводи прокурора про відсутність фіксації судових засідань під час слухання справи судом першої інстанції, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні журнали судових засідань і технічні носії інформації, де зафіксовано хід судових засідань, аудіозаписи допитів свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 у режимі відеоконференції та результати дослідження додатків до протоколів про НСРД.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не перевірив у повному обсязі всі доводи прокурора та вмотивовано не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.

Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки могли перешкодити ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

Наведе свідчить про те, що рішення про виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є передчасним, а ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

За цих обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, кримінальне провадження призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, акасаційна скарга прокурора задоволенню частково.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все наведене в постанові, ретельно перевірити викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, дати належну оцінку зібраним у провадженні доказам, розмежувати докази, які, на переконання суду, є допустимими, а які ні, іпостановити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_15 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3