Постанова

від 29.05.2020 по справі 475/1011/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.05.20

22-ц/812/259/20

Єдиний унікальний номер судової справи 475/1011/17

Номер провадження 22-ц/812/259/20

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

29 травня 2020 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.,

з секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення, яке ухвалено Доманівським районним судом Миколаївської області 27 березня 2019 року , під головуванням судді Вадовської А.В. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Колос про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИЛА :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства Колос (далі - СФГ Колос ) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, у тому числі і на земельну ділянку площею 5.7921 га, розташовану в межах Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яку успадкував позивач, оформивши належним чином усі спадкові права у нотаріальній конторі та зареєструвавши право власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку.

Раніше, 22 листопада 2006 року між ОСОБА_5 (батьком дружини позивача) та СФГ Колос був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, який був зареєстрований 01 жовтня 2007 року у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Відповідно до п.3.8 договору оренди земельної ділянки перехід права власності на земельну ділянку до другої особи не є підставою для розірвання договору оренди.

Після смерті ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування перейшло до його дочки ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

Строк дії даного договору оренди земельної ділянки закінчився.

05 травня 2015 року від імені ОСОБА_4 та СФГ Колос укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року строком на 15 років.

Позивач стверджує, що вищевказану додаткову угоду його дружина ОСОБА_4 не підписувала в зв`язку з тим, що з 2012 року хворіла, неодноразово переносила інсульт, була інвалідом першої групи.

За вищевказаних обставин, ОСОБА_1 звернувся до Доманівського відділення поліції Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області із заявою про підробку підпису ОСОБА_4 . Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої було встановлено, що підпис на додатковій угоді та акті прийому-передачі земельної ділянки виконаний не ОСОБА_4 .

Посилаючись на викладені обставини, та порушення при укладенні додаткової угоди положень ст.16 Закону України Про оренду землі , ч.3 ст.203 ЦК України, а саме відсутність при підписанні угоди волевиявлення дружини, позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 05 травня 2015 року, укладену між СФГ Колос та ОСОБА_4 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів щодо не підписання додаткової угоди саме ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що районним судом при ухвалені рішення не враховано стан здоров`я його дружини на час складення оспорюваного правочину, та дана неправильна оцінка висновку судово-почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження. Позивач не згоден з тим, що в рішенні суду зазначено, що клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи залишено без розгляду за клопотанням представника відповідача. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції не роз`яснив позивачу право на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_4 у додатковій угоді №1 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року і в акті прийому-передачі земельної ділянки, а також наслідки не подання такого клопотання .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги про неможливість підписання додаткової угоди дружиною позивача через стан її здоров`я не підтверджені матеріалами справи. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, наданий позивачем, оскільки вказана експертиза проведена в межах досудового розслідування в кримінальній справи, її проведення вимогам ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не відповідає. Посилання позивача на те, що в судовому засіданні йому не було роз`яснено судом право заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, вважає необґрунтованим, оскільки позивач користувався правничою допомогою (том 2 а.с.171-173).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2019 року визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Прокопчук Л.М., судді: Самчишина Н.В., Царюк Л.М. (том 2 а.с.133).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та наступною ухвалою від тієї ж дати справу призначено до розгляду (том 2 а.с.141,142).

В подальшому, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи (том 2 а.с.224-228).

06 листопада 2019 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшов висновок експерта №19-788 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи, складений 04 листопада 2019 року (том 3 а.с.14-24).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року провадження у справі поновлено, справу призначену до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Миколаївського апеляційного суду на 21 листопада 2019 року (том 3 а.с.25).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у справі призначено комісійну судово-почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення зазначеної експертизи (том 3 а.с.45-49).

13 березня 2020 року на адресу апеляційної інстанції надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи №33670-33672/19-32 від 26 лютого 2020 року (том 3 а.с.60-74).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2020 року провадження у даній справі поновлено та справу призначено до розгляду на 19 березня 2020 року (том 3 а.с.81).

19 березня 2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідача про неможливість прибуття в судове засідання через встановлення на всій території України карантину (том 3 а.с.87).

23 березня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, замінено суддю-доповідача Прокопчук Л.М. на суддю Серебрякову Т.В. (том 3 а.с.94).

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, 22 листопада 2006 року між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем СФГ Колос у простій письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5.79 га, належної ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 -МК №026026, виданого Доманівською райдержадміністрацією Домінавського району Миколаївської області 03 липня 2002 року. Договір укладений на строк 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Договір зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 01 жовтня 2007 року за №040701300151.

За умовами п.38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору (том 1 а.с.10-11).

Право власності на земельну ділянку площею 5,7921 га у межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті власника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перейшло до його дочки ОСОБА_4 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до її чоловіка - позивача у справі ОСОБА_1 , що підтверджено копіями свідоцтв про право на спадщину за законом (том 1 а.с.7,8,9).

05 травня 2015 року від імені ОСОБА_4 з СФГ Колос укладена оспорювана у даній справі додаткова угода №1 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року (зареєстрованого 01 жовтня 2007 року) (том 1 а.с.12-16).

Указана додаткова угода зареєстрована Реєстраційною службою Доманівського районного управління юстиції Миколаївської області 15 червня 2015 року, індексний номер 22090178, що підтверджене копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 1 а.с.110).

Як вбачається з даної угоди, вона підписана від імені ОСОБА_4 та від імені СФГ Колос його керівником ОСОБА_6 .

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 не підписувала оспорювану угоду, позивачем не надано.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина чи підписувала дружина позивача додатковий договір до договору оренди, а без встановлення цих обставин, рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст.77 ЦПК України), допустимими (ст.78 ЦПК України), достовірними (ст.79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст.80 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Тобто, враховуючи те, що позивач заперечує факт підписання його дружиною додаткової угоди до договору оренди, суд повинен був роз`яснити останньому його право заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності підпису у додатковому договорі, і тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи вирішувати питання про доведеність чи недоведеність вимог позову.

Матеріали справи свідчать про те, що наведені вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані. Надання позивачу правничої допомоги в судовому засіданні не звільняло суд від виконання положень ст.12 ЦПК України.

За клопотанням позивача Миколаївським апеляційним судом 04 липня 2019 року була постановлена ухвала про призначення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено експертам Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ. На вирішення експертизи були поставлені питання: Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графах ОСОБА_4 у всіх наявних в матеріалах справи екземплярах додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року, укладеної 05 травня 2015 року між ОСОБА_4 та СФГ Колос , ОСОБА_4 чи іншою особою? Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графах ОСОБА_4 у всіх наявних в матеріалах справи екземплярах додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року, укладеної 05 травня 2015 року між ОСОБА_4 та СФГ Колос , під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)? (том 2 а.с.224-228).

06 листопада 2019 року апеляційним судом отримано висновок №19-788, складений 04 листопада 2019 року експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_4 , які наявні у двох примірниках додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року, укладеної 05 травня 2015 року між ОСОБА_4 та СФГ Колос в розділі Реквізити і підписи сторін, графи ОСОБА_7 , виконано самою ОСОБА_4 , ці підписи не було виконано під впливом збиваючих факторів (природних, штучних) (том 3 а.с.16-24).

За клопотанням позивача, який посилався на те, що у справі наявний висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №473 від 12 вересня 2017 року, відповідно до якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 на спірній додатковій угоді виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою (том 1 а.с.78-82), та висновок експерта за №19-788 від 04 листопада 2019 року, проведений експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 на спірній додатковій угоді виконанні саме ОСОБА_4 , апеляційним судом 25 листопада 2019 року постановлена ухвала про проведення у даній справі комісійної судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЕ. На вирішення експертів поставлені ті ж самі питання, що і в ухвалі суду від 04 липня 2019 року (том 3 а.с.40-41,45-49).

Із результатів проведеної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 26 лютого 2020 року №33670-33672/19-32 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 , що містяться у двох примірниках додаткової угоди №1 від 05 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року, укладеної від імені ОСОБА_4 та СФГ Колос , виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів; діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на виконання підписів від імені ОСОБА_4 збиваючих факторів природного або штучного характеру - відсутні (том 3 а.с.62-74).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах встановлено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яка має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Із п.13 вищевказаної постанови убачається, що у випадках, коли у справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження. Не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи тощо.

Оцінюючи отримані висновки з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження, колегія суддів приходить до наступного.

При проведенні дослідження експертами Київського НДІСЕ прийнято до уваги більш широке коло ознак збігів та розбіжностей, що вбачається з ілюстративної таблиці №2 експертизи №33670-33672/19-32, ніж у висновку експерта №19-788, складеного 04 листопада 2019 року експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ (ілюстративна таблиця №2 вказаної експертизи) (том 3 а.с.16-24). Визначення більш широкого кола ознак збігів та розбіжностей унеможливлює похибку невірного висновку.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у висновку експерта №19-788, складеного 04 листопада 2019 року експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ, мається посилання на методику встановлення похилого та старечого віку виконання рукописного тексту (р/код в реєстрі методик проведення експертиз 1.1.28), відносно якої прийнято рішення 18 січня 2019 року про припинення її застосування. Використання під час експертного дослідження методики щодо якої прийнято рішення про припинення її застосування ставить під сумнів об`єктивність експертного висновку.

З урахуванням наведеного суд погоджується із висновком комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 26 лютого 2020 року №33670-33672/19-32, оскільки дослідження викладено відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року за №53/5, відповідає методиці дослідження підписів (реєстр, код 1.1.53).

Враховуючи положення ч.ч.1,4 ст. 202 , ч.3 ст. 203 , ч.2 ст. 207 ЦК України та висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи щодо того, що ОСОБА_4 не виявляла свою волю на укладення додаткового договору і не підписувала його, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Щодо наданої представником відповідача рецензії експертного висновку, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка проведена кандидатом юридичних наук, експертом вищого класу ОСОБА_8 , то колегія суддів виходить з наступного.

Зі змісту рецензії убачається, що за результатами проведеного рецензування зроблено висновок про те, що судово-почеркознавча експертиза за матеріалами цивільної справи №475/1011/17 проведена неповно, з недотриманням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи та необ`єктивною оцінкою наданого порівняльного матеріалу, а тому зроблені в результаті дослідження категоричні негативні висновки щодо справжності досліджуваних підписів є необґрунтованими. Це є порушенням принципів повноти та об`єктивності експертного дослідження, визначених ст.3 Закону України Про судову експертизу та приписів ч.3 ст.72 ЦПК України щодо обов`язку експерта провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на задані йому питання.

Разом з тим, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року за №335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2020 року за №131/34414, рецензування висновків експертів проводиться співробітниками НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Рецензування висновків експертів здійснених в рамках даної справи, виконано кандидатом юридичних наук, експертом вищого класу ОСОБА_8 , однак матеріали справи не містять даних про те, що вона є співробітником НДУСЕ та має кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та має не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

До того ж, враховуючи положення Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, якими визначено, що метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків, та рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків, то колегія суддів вважає, що рецензії на висновки судових експертів, складені на замовлення сторін судового процесу (позивач, відповідач, представники позивача чи відповідача, треті особи), або за власної ініціативи рецензента, є безпідставними і не мають юридичного значення.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України колегія суддів не бере до уваги вказану рецензію, як доказ, оскільки вона отримана з порушенням встановленого законом порядку, та є недопустимим доказом.

За вищевказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України та ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення заявленого позову, оскільки підстави такого позову знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Стосовно судових витрат, понесених під час розгляду справи, слід зазначити наступне.

За правилами п.п. в п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджені судові витрати позивача, які складаються із судового збору в розмірі 640 грн., сплаченого по першій інстанції (том 1 а.с.1) і 960 грн., сплачених по апеляційній інстанції (том 2 а.с.137) та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в розмірі 7 159 грн. 20 коп. (том 2 а.с.237,241) і 8 635 грн. (том 3 а.с.54,59), а всього - 17 394 грн. 20 коп. Вказану суму відповідно до вимог ч.1,2 ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,381,382, ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Колос про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 05 травня 2015 року, укладену між Селянським (фермерським) господарством Колос та ОСОБА_4 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Колос (код ЄДРПОУ 20893879) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 17 394 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: Н.В. Самчишина

Л.М. Царюк

Повний текст судового рішення

складено 02 червня 2020 року