Постанова

від 18.11.2020 по справі 475/1011/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа №475/1011/17

провадження №61-9714св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Колос про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства Колос на постанову Миколаївськогоапеляційного суду від 29 травня 2020 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське (фермерське) господарство Колос ,

представник відповідача - Дьомін Денис Сергійович,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до селянського (фермерського) господарства Колос (далі - СФГ Колос ) з позовом, у якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 05 травня 2015 року №1, укладену між СФГ Колос та ОСОБА_2 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, у тому числі і на земельну ділянку площею 5,7921 га, яка розташована в межах Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Позивач у встановленому законом порядку оформив спадкові права на вказану земельну ділянку.

3. Указував, що раніше, 22 листопада 2006 року між ОСОБА_3 (батьком дружини позивача) та СФГ Колос був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, який був зареєстрований в установленому законом порядку 01 жовтня 2007 року.

4. У пункті 3.8 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що перехід права власності на земельну ділянку до другої особи не є підставою для розірвання договору оренди.

5. Після смерті ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування перейшло до його дочки ОСОБА_2 , яка 09 квітня 2012 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

6. Строк дії договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року закінчився.

7. 05 травня 2015 року від імені ОСОБА_2 та СФГ Колос укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року строком на 15 років.

8. Позивач стверджував, що вищевказану додаткову угоду його дружина ОСОБА_2 не підписувала в зв`язку з тим, що з 2012 року хворіла, неодноразово переносила інсульт, була інвалідом першої групи.

9. Позивач ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із заявою про підробку підпису ОСОБА_2 . Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої було встановлено, що підпис на додатковій угоді та акті прийому-передачі земельної ділянки виконаний не ОСОБА_2 .

10. Посилаючись на викладені обставини, положення статті 16 Закону України Про оренду землі , частину третю статті 203 ЦК України, а саме відсутність при підписанні угоди волевиявлення орендодавця, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області

від 27 березня 2019 року у складі судді Вадовської А. В. у задоволенні позову відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що

ОСОБА_2 не підписувала оспорювану угоду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

14. Визнано недійсною додаткову угоду від 05 травня 2015 року №1, укладену між СФГ Колос та ОСОБА_2 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи положення частин першої та четвертої статі 202, частин третьої статті 203, частини другої статті другої статті 207 ЦК України та висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи, яким установлено відсутність у ОСОБА_2 волі на укладення додаткового договору, наявні підстави для визнання оспореної додаткової угоди недійсною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, СФГ Колос просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом, а саме висновків суду касаційної інстанції про те, що ухвалюючи рішення про визнання недійсними договорів оренди суд має брати до уваги, у тому числі, факт підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, а також факт виконання оспорюваної угоди, факт неоспорювання за життя укладеної угоди померлим та його спадкоємцем, а також факт виконання умов договору спадкоємцем після смерті спадкодавця. Не враховано висновок суду касаційної інстанції щодо питання про прийняття судом апеляційної інстанції доказів на стадії апеляційного провадження.

18. Касаційна скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції не мотивував висновок щодо необхідності призначення експертизи на стадії апеляційного оскарження судового рішення, і не взяв до уваги абсолютну недоведеність позивачем як неможливості подання належних та допустимих доказів (зразків підписів померлої ОСОБА_2 ) для проведення експертизи, так і неможливості заявлення клопотання про призначення експертизи на стадії розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

19. У відзиві ОСОБА_1 заперечив проти доводів касаційної скарги. зіславшись на те, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

21. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. 22 листопада 2006 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СФГ Колос у простій письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,79 га, належної ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Доманівською райдержадміністрацією Доманівського району Миколаївської області 03 липня 2002 року.

23. Договір зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 01 жовтня 2007 року за №040701300151.

24. Договір укладений на строк 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

25. Згідно пункту 38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

26. 07 лютого 2011 року право власності на земельну ділянку площею

5,7921 га у межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті власника ОСОБА_3 , перейшло до його дочки ОСОБА_2 .

27. 05 травня 2015 року від імені ОСОБА_2 з СФГ Колос укладена оспорювана у даній справі додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2006 року (зареєстрованого 01 жовтня 2007 року). Додаткова угода зареєстрована Реєстраційною службою Доманівського районного управління юстиції Миколаївської області

15 червня 2015 року, індексний номер 22090178, що підтверджено копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

28. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Право власності на спірну земельну ділянку перейшло до чоловіка ОСОБА_2 - позивача у справі ОСОБА_1 .

29. Згідно висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 12 вересня 2017 року №473 підписи від імені ОСОБА_2 на спірній додатковій угоді виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

30. Висновком Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ від 04 листопада 2019 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 на спірній додатковій угоді виконанні саме ОСОБА_2 .

31. Згідно результатів проведеної комісійної судово-почеркознавчої експертизи Київського НДІСЕ від 26 лютого 2020 року підписи від імені ОСОБА_2 , що містяться у двох примірниках додаткової угоди

від 05 травня 2015 року № 1 до договору оренди земельної ділянки

від 22 листопада 2006 року, укладеної від імені ОСОБА_2 та СФГ Колос , виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів; діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на виконання підписів від імені ОСОБА_2 збиваючих факторів природного або штучного характеру - відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

35. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки .

37. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

38. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із відсутності волевиявлення орендодавця на укладення оспореного додатково договору та підпису орендодавця, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

39. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

43. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

44. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

45. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

46. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

47. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

48. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

49. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

50. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

51. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

52. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

53. Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

54. Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що орендодавець ОСОБА_2 не мала волевиявлення на укладення оспореного додаткового договору оренди землі та не підписувала його.

55. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

56. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

57. За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

58. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

59. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України Про оренду землі ).

60. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

61. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

62. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

63. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

64. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

66. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

67. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

68. У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаючись на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно стверджує про укладення договору оренди на умовах зазначеного договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

69. Апеляційний суд повно та достеменно встановив обставини справи, за якими оспорений додатковий договір орендодавець не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала.

70. На підтвердження вказаних обставин щодо неукладення спірного договору належним доказом є категоричний висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 26 лютого 2020 року, згідно з яким підпис від іменіОСОБА_2 , що містяться у двох примірниках додаткової угоди

від 05 травня 2015 року №1до договору оренди земельної ділянки

від 22 листопада 2006 року, укладеної від імені ОСОБА_2 та СФГ Колос , виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

71. Стороною відповідача наведені обставини не спростовані.

72. Відхиляючи висновок експерта від 04 листопада 2019 року, апеляційний суд навів відповідні мотиви.

73. Незгода заявника з висновком судової експертизи, зводиться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, у тому контексті, який, на думку заявника свідчить про недоведеність позовних вимог. Разом із тим, в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до їх переоцінки.

74. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

75. Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

76. За викладених обставин позовні вимоги про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі не підлягають задоволенню з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

77. Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

78. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

79. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи апеляційним судом встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційного інстанції слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Колос задовольнити частково.

2. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області

від 27 березня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 травня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до селянського (фермерського) господарства Колос про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська