Постанова

від 01.06.2020 по справі 579/732/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року

м.Суми

Справа №579/732/17

Номер провадження 22-ц/816/1249/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони: заявниця - ОСОБА_1 ,

фізична особа стосовно якої розглядається справа про визнання недієздатною - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Обтівської сільської ради Кролевецького району Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Морока Сергія Олеговича та ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2020 року в складі судді Моргуна О.В., присяжних Груші І.М., Лукаш Г.Д., ухваленого у м. Кролевець,-

в с т а н о в и в :

22 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення її його опікуном. Вимоги заяви мотивувала тим, що її син ОСОБА_2 з дитинства проживає з нею та страждає на хронічне психічне захворювання, неодноразово лікувався в різних психіатричних закладах, однак з часом стан його психічного здоров`я погіршувався, йому було встановлено ІІ групу інвалідності. Внаслідок хронічного психічного розладу її син не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому просила заяву задовольнити та призначити її опікуном.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2020 рокузаяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Обтове Кролевецького району Сумської області, місце проживання: 41340, Сумська область, Кролевецький район, с. Обтове, РНОКПП НОМЕР_1 , встановивши над ним опіку.

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним встановлено тривалістю два роки.

В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Мороко С.О.,посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час тривалого розгляду справи жодна дія, висловлювання та поведінка ОСОБА_2 не давали підстав для сумніву у його психічному здоров`ї. Звернення матері із заявою до суду ОСОБА_2 пояснює напруженими стосунками з батьком, який зловживає алкоголем. Зазначає, що потреба у захисті прав ОСОБА_2 вже відпала, він переїхав до іншого помешкання, має право на соціальну допомогу.

Заявниця ОСОБА_1 також оскаржила рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2020 року, просить його скасувати, а провадження у справі закрити. При цьому також зазначає, що потреба у захисті прав ОСОБА_2 вже відпала, їх сім`я має можливість самостійно забезпечити дотримання прав ОСОБА_2 , а оскаржуване рішення суперечить інтересам її сина.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

У зв`язку з відсутністю технічної можливості для проведення судового засідання 01 червня 2020 року в режимі відеоконференції, та з огляду на заяву ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, повідомлення сторін про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора Вортоломей І.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином заявниці ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9).

ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 11).

Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов від 20 червня 2017 року, ОСОБА_2 проживає з батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Будинок знаходиться в доброму стані. Батьки дійсно здійснюють догляд за сином, йому виділена окрема кімната, наявні особисті речі (т. 1 а.с. 71).

ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-психіатра Кролевецької центральної районної лікарні, визнаний особою з інвалідністю другої групи, яка була встановлена до 01 грудня 2019 року, не здатний до систематичної праці, йому рекомендовано стаціонарне і підтримуюче лікування, а також встановлений діагноз: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг із вираженим дефектом по змішаному типу, галюцинаторно - параноїдний синдром (т. 1 а.с. 10, 13, 57).

З 06 березня 2008 року по 14 квітня 2008 року та з 25 березня 2009 року по 14 квітня 2009 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі Сумської обласної ради Третя обласна спеціалізована психіатрична лікарня з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма (т. 1 а.с. 68).

З 28 березня 2012 року по 01 серпня 2012 року та з 16 серпня 2016 року по 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі Сумської обласної ради Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни з діагнозом: Шизофренія, параноїдна форма з різними типами перебігу (т. 1 а.с. 12, 65).

Судом також встановлено, що з 09 квітня 2008 року ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області та йому призначено державну соціальну допомогу як особі, яка не має права на пенсію, та як інваліду 2 групи на період з 09 листопада 2016 року по 30 листопада 2019 року (т. 2 а.с. 79).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 26 жовтня 2017 року № 790 ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, параноїдна форма, безперервний перебіг із вираженим дефектом по змішаному типу. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки (т. 1 а.с. 104-106).

Висновком судово-психіатричного експерта від 04 вересня 2018 року № 18 Державної установи Науково-дослідного інституту психіатрії Міністерства охорони здоров`я України встановлено, що у зв`язку зі складністю клінічної картини ОСОБА_2 , для визначення наявності або чи відсутності психотичних розладів, ступеня вираженості емоційно-вольових та особистісних змін, характеру порушень мислення та рівня критичності потрібне більш тривале, динамічне спостереження в умовах стаціонарної судово-психіатричної експертизи (т.1 а.с. 179-191).

За висновком проведеної у даній справі судово-психіатричного експертизи від 14 листопада 2019 року № 9 Комунального підприємства Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі шизофренії параноїдної. За своїм психічним станом в теперішній час ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 2 а.с. 110-113).

На засіданні опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при Кролевецькій районній державній адміністрації 22 червня 2017 року з приводу надання висновку про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 прийнято рішення про направлення заявниці на комплексний медичний огляд для отримання нею лікарсько-консультативного висновку про те, що вона дієздатна та за станом здоров`я може бути опікуном (т.1 а.с.70).

Рішення про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 матеріали даної справи не містять.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції взяв до уваги висновки судово-психіатричного експертизи від 14 листопада 2019 року № 9 та визнав ОСОБА_2 недієздатним, встановивши строк дії свого рішення тривалістю у два роки. В частині вимог заяви про признання заявниці опікуном ОСОБА_2 суд відмовив з огляду на те, що ОСОБА_2 не бажає, щоб його мати ОСОБА_1 була його опікуном по причині неприязних стосунків. Крім того, подання органу опіки та піклування та дані про стан здоров`я заявниці ОСОБА_1 до суду не надійшли.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із частинами 3, 4, 6 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст. 294 ЦПК України встановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною 3 ст. 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 298 ЦПК України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України Про психіатричну допомогу (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу): системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (пункт 2.2 згаданого рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Конституційний Суд України виходить із того, що серед фундаментальних цінностей дієвої конституційної демократії є свобода, наявність якої у особи є однією з передумов її розвитку та соціалізації. Право на свободу є невід`ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо. Право на свободу означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України.

Таким чином, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, є заінтересованою особою і має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи.

Вирішуючи питання про визнання ОСОБА_2 недієздатним, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 299 ЦПК України, забезпечивши його участь у судовому засіданні, роз`яснив йому права та з`ясував його думку з приводу заявленого питання.

Крім того, суд першої інстанції встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, та дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 і визнання ОСОБА_2 недієздатним, взявши до уваги висновок проведеної у справі судово-психіатричного експертизи від 14 листопада 2019 року № 9, згідно з яким ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Доводи апеляційної скарги представника Мороко С.О. з приводу того, що ОСОБА_2 у судовому засіданні не виявляв ознак психічного розладу з огляду на наявний у матеріалах справи висновок судово-психіатричного експертизи від 14 листопада 2019 року № 9 правового значення не мають.

Решта доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та представника Мороко С.О. , які зводяться до того, що необхідність у визнанні ОСОБА_2 недієздатним відпала, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки питання визнання особи недієздатною у зв`язку з психічною хворобою не може ставитись у залежність від налагодження сімейних відносин та оформлення соціальної допомоги такій особі.

Доказів на підтвердження покращення психічного стану чи видужання ОСОБА_2 як на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, так і на момент його перегляду апеляційним судом не надано.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності здійснюється у порядку ч. 4 ст. 300 ЦПК України.

Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Як роз`яснено в абз. 2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним , вирішення інших питань (наприклад, про призначення опікуна або піклувальника) до компетенції суду не входить.

Ураховуючи викладене вище, а також що рішення про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 орган опіки та піклування не приймав, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення її опікуном ОСОБА_2 .

Решта доводів апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявниками норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення заяви про визнання особи недієздатною. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційних скарг немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Морока Сергія Олеговича та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2020 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 червня 2020 року.

Головуючий В.І.Криворотенко

Судді: О.Ю.Кононенко

О.І. Собина