Постанова

від 02.06.2020 по справі 482/1164/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.06.20

22-ц/812/736/20

Єдиний унікальний номер судової справи № 482/1164/19

Провадження № 22-ц/812/736/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 червня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Демінською О.І., вступна та резолютивна частина проголошена цього дня, повний текст виготовлено 19 лютого 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - голова Себинської сільської ради Новодеського району Миколаївської області Жадан Наталія Миколаївна, про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 24 лютого 2018 року він уклав договір з об`єднанням громадян по спільному водозабезпеченню Джерело .

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Тарифи на послуги цього Договору, тарифи та оплата послуг може змінюватися тільки шляхом затверджених рішенням громадського об`єднання.

На його думку, таке суперечить ст.13 Закону України Про питну воду, водопостачання та водовідведення оскільки, зміна тарифів, як і їх затвердження віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері питної води та водопостачання.

Звернувшись до Себинської сільської ради щодо розміру тарифів на питну воду для потреб жителів с. Себине, отримав відповідь, що такі тарифи встановлює об`єднання громадян „Джерело".

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просив зобов`язати голову с.Себине ОСОБА_2 виконати повноваження органу місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання та водовідведення, встановивши тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до ст.13 Закону України Про питну воду, водопостачання та водовідведення , для споживачів централізованого питного водопостачання с. Себине.

Ухвалою цього ж суду від 02 жовтня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено голову Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Жадан Н.М.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом до Себинської сільської ради, проте просив зобов`язати до встановлення тарифів на водопостачання саме голову цієї ради ОСОБА_2 , посилаючись на існування такого обов`язку саме у неї, проте останню до участі в справі в якості відповідача не залучив. Оскільки правом звернення до суду із відповідним позовом до конкретного відповідача наділений виключно позивач, суд позбавлений можливості вирішення будь-яких позовних вимог щодо особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, то відсутні підстави для задоволення цього позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

Правом на подачу відзиву відповідач та третя особа не скористалися.

У суді апеляційної інстанції позивач підтримав свою апеляційну скаргу просив про її задоволення.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

В силу ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах їх обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 проживає в с. Себине Новоодеського району Миколаївської області.

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19 березня 2004 року, виданого Себинською сільською радою він є власником 1/3 частки квартира АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожній належить по 1/3 частці.

24 лютого 2018 року між об`єднанням громадян по спільному водозабезпеченню Джерело та ОСОБА_1 укладено договір про надання населенню приватного сектору послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (договір особового рахунку № НОМЕР_2 ), за умовами якого останній отримує послуги з водопостачання за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до розділу 2 Тарифи на послуги цього Договору, тариф послуг на момент укладання договору становить 5 грн./м 3 , ціна динамічна, тарифи та оплата послуг може змінюватися тільки шляхом затверджених рішенням громадського об`єднання (а.с.4).

На запит позивача від 23 квітня 2019 року Себинська сільська рада листом від 03 травня 2019 року надала відповідь, зі змісту якої вбачається, що радою не приймалися рішення щодо розцінок на послуги водопостачання в с. Себине; на території сільської ради відсутнє комунальне підприємство по забезпеченню водопостачанням; жителі цього села забезпечують себе водою самостійно через створене ними об`єднання Джерело , яке і встановлює ціну за воду ( а.с.3).

Згідно відповіді Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 02 травня 2018 року вбачається, що дане управління не надавало дозвіл Громадській організації Джерело на здійснення діяльності по забезпеченню споживачів питною водою централізованим питним водопостачанням.

Згідно зі статутом ГО „Об`єднання громадян по спільному водозабезпеченню „Джерело", затвердженому загальними зборами об`єднання громадян по спільному водозабезпеченню 22 грудня 2016 року, вказана громадська організація є неприбутковою громадською організацією, яка об`єднує за спільними інтересами на засадах рівноправності громадян України задля задоволення і захисту їх прав та інтересів.

Ні мета, ні напрямки діяльності Організації, визначені її статутом не передбачають здійснення господарської діяльності з централізованого питного водопостачання.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-третє, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У ч.1 ст. 1 ЦПК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим, за приписами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст. 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Звертаючись до суду з цим позовом до Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ОСОБА_1 просив зобов`язати голову села Себине Жадан Н ОСОБА_5 . виконати повноваження органу місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання та водовідведення, встановивши тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до ст.13 Закону України Про питну воду, водопостачання та водовідведення , для споживачів централізованого питного водопостачання села Себине.

За приписами ст.1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання;

система питного водопостачання - сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого та нецентралізованого питного водопостачання;

централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом;

Статтею 13 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать:

встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг);

встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення потреб споживачів у питній воді;

вирішення інших питань у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення відповідно до законів України.

За приписами ст.15 цього закону господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає:

централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів;

питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних);

виробництво фасованої питної води;

питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок (пристроїв) підготовки питної води.

Відповідно до ч.1-4 ст.17 Закону, підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування.

Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.

За матеріалами справи Дозвіл на спеціальне водокористування отримано Себинською сільською радою 22 липня 2016 року, термін його дії до 22 липня 2021 року. Ціллю водокористувача є задоволення господарсько-побутових потреб населення с. Себине та виробничих потреб (витрати на при водопостачанні). Основні показники діяльності об`єкту- підземні водозабори експлуатуються 365 днів на рік, водопостачання населення - 1506 чол.

Частиною 2 статті 19 вищевказаного Закону визначено, що порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч.1-3 ст.32 цього Закону, за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об`єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до вимог ст.ст.5,10,11 вказаного Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з положеннями ст.ст. 28, 52 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні саме до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги №869 від 06 червня 2011 року, з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, яким визначено механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, порядок подання їх на відповідне затвердження.

Отже, із змісту наведених норм встановлено, що питання щодо формування та затвердження цін/тарифів на послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення, вирішуються уповноваженими на те органами, зокрема органами місцевого самоврядування

Водночас, відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, яку складають рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (Справа № 1-6/2010 від 1 квітня 2010 р. № 10-рп/2010) визначено, що положення ч.1 ст. 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб`єкти владних повноважень.

Отже, предметом спору є зобов`язання відповідача, який діє як суб`єкт владних повноважень, вчинити дії із встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до ст.13 Закону України Про питну воду, водопостачання та водовідведення , для споживачів централізованого питного водопостачання с.Себине. Не виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень порушує права, свободи та інтереси позивача.

У той же час, громадська організація Об`єднання громадян по спільному водозабезпеченню Джерело не є тим підприємством, яке наділено як правом встановлення, так і правом зміни тарифів на надання послуг з питного водопостачання с. Себине.

Відповідачем у справі є орган - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі спеціального законодавства.

Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 645/212/18, провадження № 14-183цс19.

Наведене дає підстави для висновку про те, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саме ст.19 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно ст.377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п.1ч. 1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства( ч.1 ст.256 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 255,367,368,374, 377, 381,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2020 року

скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - голова Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Жадан Наталія Миколаївна, про зобов`язання вчинити дії, закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 02 червня 2020 року .