Постанова

від 27.05.2020 по справі 910/20705/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа№ 910/20705/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.05.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.01.2020 (повний текст складено 10.02.2020)

у справі №910/20705/15 (суддя Головіна К.І.)

за скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на дії та рішення державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Данилюк Ольги Борисівни у ВП № 60505089 у справі

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради Київтеплоенерго

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

про стягнення 1 013 106, 53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відмовлено у задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на дії та рішення державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Данилюк Ольги Борисівни у ВП № 60505089.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 по справі № 910/20705/15 та прийняти постанову про задоволення скарги.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначає при цьому, що умови мирової угоди є незмінні та відповідно строки, які в ній вказані, також не змінювались, а тому звернення стягувача до виконавчої служби та винесення постанов державним виконавцем протирічить умовам мирової угоди та строкам виконання зобов`язання.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/20705/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/20705/1 5 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

16.03.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана квитанція про сплату №86118 від 12.03.2020 про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/20705/15. Призначено справу до розгляду на 15.04.2020.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 повідомлено учасників справи № 910/20705/15, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Транс" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.01.2020 по справі №910/1415/18 не відбудеться, а також зазначено, що про час та дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 910/20705/15 в судовому засіданні, яке відбудеться 27.05.2020.

21.05.2020 від боржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про розгляд справи №910/20705/15 без участі скаржника та представника скаржника.

Боржник в судове засідання 27.05.2020 не з`явився.

Державний виконавець в судове засіданні 27.05.2020 не з`явився. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 27.05.2020 представник стягувача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 910/20705/15 залишити без змін.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення боржника, державного виконавця про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності боржника, державного виконавця та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.05.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника стягувача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у даній справі, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ "Київенерго" про стягнення 1 013 106,53 грн. були задоволені, стягнуто з ЖБК "Шовковик-14" основний борг у сумі 629 529,50 грн., інфляційні втрати у сумі 345 789,61 грн., 3 % річних у сумі 32 667,79 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 20 262,13 грн.

15.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 в процесі виконання рішення у справі № 910/20705/15 була затверджена мирова угода, укладена між ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Шовковик-14" на наступних умовах:

- сплата основного боргу у розмірі 579 529,18 коп. здійснюється в такому порядку: 144 000,00 грн. сплачується відповідачем з 25.02.2017 по 25.01.2018 (пп. 3 мирової угоди); 435 529,18 грн. - з 25.02.2018 по 25.01.2020 (п.п. 4 мирової угоди);

- за умови повного виконання ЖБК "Шовковик-14" сплати основного боргу в загальному розмірі 579 529,18 грн. в строк, передбачений п.п. 3-4 мирової угоди, а саме - до 25.01.2020, ПАТ "Київенерго" відмовляється від стягнення 3% річних в розмірі 32 667 грн. 79 коп., інфляційної складової боргу в розмірі 245 789 грн. 61 коп. та судового збору у розмірі 20 262 грн. 13 коп. (п.п. 5 мирової угоди);

- за умови повного виконання ЖБК "Шовковик-14" сплати основного боргу в загальному розмірі 579 529,18 грн. в строк, передбачений п.п. 3-4 мирової угоди, а саме - до 25.01.2020, ПАТ "Київенерго" відмовляється від стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 245 789,61 грн., а інша частина інфляційної складової боргу у розмірі 100 000,00 грн. - сплачується відповідачем з 25.02.2020 до 20.01.2021.

До Господарського суду міста Києва надійшла скарга від Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" (далі - ЖБК "Шовковик-14", скаржник, боржник) на дії та рішення державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Дарницьке РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві) Данилюк О.Б. у В;П № 60505089.

Скарга мотивована тим, що винесені державним виконавцем постанови від 11.11.2019 у ВП № 60505089 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання хвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 щодо затвердження мирової угоди у справі №910/20705/15 про стягнення заборгованості, стягнення виконавчого збору, а також про арешт майна ЖБК "Шовковик-14" у ВП № 60505089, є передчасними, оскільки державний виконавець не врахував, що кінцевим строком виконання зобов`язань боржника за ухвалою від 28.02.2017 є 25.01.2020. Крім того, у вказаних постановах зазначена неправильна сума заборгованості, що свідчить про їх незаконність.

У скарзі ЖБК "Шовковик-14" просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Данилюк О.Б. щодо прийняття постанови від 11.11.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60505089; постанови від 11.11.2019 про стягнення виконавчого збору з боржника у ВП № 60505089; постанови від 11.11.2019 про арешт майна боржника у ВП № 60505089, винесені з метою примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/20705/15;

- визнати неправомірними та скасувати постанову від 11.11.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60505089; постанову від 11.11.2019 про стягнення виконавчого збору з боржника у ВП № 60505089; постанову від 11.11.2019 про арешт майна боржника у ВП № 60505089;

- зобов`язати головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Данилюк О.Б. усунути порушення (виконати ухвалу суду, винесену за результатами скарги) згідно зі ст. 343 ГПК України;

- зобов`язати головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Данилюк О.Б. повідомити суд і заявника про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду згідно зі ст. 345 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019, на підставі укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, на стадії виконання судового рішення у справі № 910/20705/15 стягувач - ПАТ "Київенерго" був замінений на його процесуального правонаступника - КП "Київтеплоенерго" щодо стягнення з ЖБК "Шовковик-14" заборгованості у загальній сумі 912 699,74 грн., з якої: основний борг у сумі 534 242,34 грн., інфляційні втрати у сумі 345 789,61 грн., 3 % річних у сумі 32 667,79 грн., на умовах, передбачених вищевказаною мировою угодою.

Новим стягувачем за ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, у разі її невиконання стало КП "Київтеплоенерго".

Відмовляючи у задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на дії та рішення державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Данилюк Ольги Борисівни у ВП № 60505089, суд першої інстанції керувався тим, що вказані дії державного виконавця не протирічать закону, а скаржник не надав доказів належного виконання судового рішення (мирової угоди) перед новим стягувачем КП "Київтеплоенерго" на суму боргу 912 699,74 грн., у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що постанови, винесені 11.11.2019 державним виконавцем Данилюк О.Б. у виконавчому провадженні № 60505089, а саме - про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору з боржника та про арешт майна боржника є правомірними та скасуванню не підлягають.

Розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 237 Господарського кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Поряд із тим, згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/20705/15, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 2 ст. 12 указаного Закону для виконання судового рішення встановлюються строки з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як вбачається з п. 3 ухвали Господарського суду м. Києва від 28.02.2017 у даній справі про затвердження мирової угоди, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником умов мирової угоди, стягувач має право на звернення до органу виконання судових рішень з вимогою примусового стягнення заборгованості з боржника на підставі даної ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час відкриття виконавчого провадження може винести постанову про арешт майна (коштів) боржника. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2017-2019 років боржник не виконував умови мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 28.02.2017, у зв`язку із чим, на переконання судової колегії, у стягувача - КП "Київтеплоенерго" виникло право на пред`явлення дану ухвалу на примусове виконання до Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві.

В свою чергу, постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Данилюк О.Б. від 11.11.2019 за указаним виконавчим документом було відкрите виконавче провадження № 60505089 про стягнення з ЖБК "Шовковик-14" боргу у сумі 912 699,74 грн.

Того ж дня 11.11.2019 державний виконавець у межах ВП № 60505089 виніс постанову про стягнення з боржника 91 269,97 грн. виконавчого збору, що був визначений у розмірі 10 % від суми, яка підлягала примусовому стягненню - 912 699,74 грн. Також з метою забезпечення виконання рішення - виніс постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення та з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження і штрафів у сумі 1 004 338,71 грн.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки боржник протягом тривалого періоду (двох років) не виконував своїх зобов`язань перед стягувачем, заборгованість у сумі 912 699,74 грн. відповідно до погодженого сторонами графіку не сплатив, стягувач, не чекаючи кінцевого строку сплати боргу 25.01.2020 (визначеного у мировій угоді), пред`явив до виконання Державній виконавчій службі ухвалу суду від 28.02.2017, за якою державний виконавець, виконуючи свій обов`язок, визначений Законом України "Про виконавче провадження", 11.11.2019 відкрив виконавче провадження № 60505089, а також виніс постанови про стягнення виконавчого збору з боржника та накладення арешту на його майно, із дотриманням порядку та строків встановлених нормами закону.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що при надходженні заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця немає обов`язку попередньо перевірити наявність заборгованості у боржника, оскільки законом вимагається вчинення однієї з дій: відкрити виконавче провадження або повернути виконавчий документ за наявності передбачених законом підстав.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що дії державного виконавця у спірних правовідносинах не протирічили закону.

Доводи скаржника про те, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказав невірну суму (у зв`язку з частковою оплатою боргу) судовою колегією відхиляються, оскільки часткове погашення боргу враховується державним виконавцем, в ході примусового виконання рішення, проте, сума заборгованості у вказаній постанові не змінюється, а має відповідати сумі, стягнутій судовим рішенням.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що у ході примусового виконання судового рішення (ухвали) відбулась часткова сплата боргу боржником, про що свідчать платіжні доручення № 491 від 21.02.2017, № 510 від 27.03.2017, № 564 від 17.08.2017 на загальну суму 36 000,00 грн., однак, вказана сума не була врахована державним виконавцем, оскільки докази повідомлення сторонами виконавчого провадження орган Державної виконавчої служби про часткове виконання судового рішення, що на переконання судової колегії є їх обов`язком, в матеріалах справи відсутні, а тому доводи скаржника в цій частині колегією суддів визнаються необґрунтованими.

Доводи скаржника про те, що кінцевий строк для стягнення інших нарахувань не настав також судовою колегією визнаються необґрунтованими, оскільки відповідно до підпунктів 5, 6 мирової угоди право стягувача відмовитись від інфляційних втрат та 3 % річних наступає лише за умови сплати боржником основного боргу у повному обсязі у строк до 21.01.2020, а до цієї дати за боржником рахується заборгованість з інфляційної складової боргу та 3 % річних, строк виконання за якими є таким, що настав в силу невиконання боржником умов мирової угоди.

Щодо неправильного, на думку скаржника, визначення державним виконавцем суми виконавчого збору у постанові від 11.11.2019, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, у разі, якщо боржник здійснив часткове погашення боргу, то державний виконавець стягує виконавчий збір у тій частині, що не була сплачена боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У даному випадку виконавче провадження № 60505089 було відкрите з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 про затвердження мирової угоди, оскільки боржник не сплатив стягувачу - КП "Київтеплоенерго" заборгованість у сумі 912 699,74 грн., право вимоги на яку у останнього виникло відповідно до вказаної ухвали та ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 про заміну правонаступника на стадії виконання судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене судова колегія зазначає, що сума виконавчого збору 91 269,97 грн., що обчислюється у розмірі 10 % від суми заборгованості 912 699,74 грн., є правомірно визначеною державним виконавцем у постанові від 11.11.2019 про стягнення виконавчого збору.

Так само, з метою забезпечення виконання рішення суду, державний виконавець, у відповідності до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження правомірно визначив суму звернення стягнення, у межах якої був накладений арешт на майно боржника, при цьому така сума визначалась державним виконавцем не тільки з основного боргу, а і з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, а тому становила 1 004 338,71 грн.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що вказані дії державного виконавця не протирічать закону, а скаржник не надав доказів належного виконання судового рішення (мирової угоди) перед новим стягувачем КП "Київтеплоенерго" на суму боргу 912 699,74 грн., у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що постанови, винесені 11.11.2019 державним виконавцем Данилюк О.Б. у виконавчому провадженні № 60505089, а саме - про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору з боржника та про арешт майна боржника є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо інших вимог боржника, а саме в частині зобов`язання головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Данилюк О.Б. усунути порушення прав боржника та повідомити суд і заявника про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, судова колегія зазначає, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання дій та рішень державного виконавця неправомірними, у задоволенні яких судом першої інстанції було правомірно відмовлено, а тому вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії також задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/20705/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/20705/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/20705/15 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/20705/15 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.06.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв