Ухвала

від 04.08.2020 по справі 910/20705/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/20705/15

За скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 42-А, ідентифікаційний код: 22933531)

про визнання неправомірними дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089

У справі № 910/20705/15

За позовом Комунального підприємства "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5)

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 42-А)

про стягнення 1 013 106,53 грн

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Секретар судового засідання Рєпкіна Ю. Є.

За участі представників учасників справи:

Від позивача (стягувача): не прибув;

Від відповідача (заявника, боржника): Кравець Д. М., ордер серії АІ № 1015249 від 05.12.2019;

Від ВДВС: не прибув;

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/20705/15 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 629 529,50 грн - основного боргу, 32 667,79 грн - 3% річних, 345 789,61 грн - інфляційних втрат та 20 262, 13 грн - судового збору.

15.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/20705/15 затверджено мирову угоду між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-14" на стадії виконавчого провадження.

29.08.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва на підставі укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, на стадії виконання судового рішення у справі № 910/20705/15 стягувач - ПАТ "Київенерго" був замінений на його процесуального правонаступника - КП "Київтеплоенерго".

04.03.2020 до суду надійшла скарга про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни щодо прийняття постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника ВП № 60505089;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 25.02.2020 про арешт коштів боржника ВП № 60505089;

- зняти арешт з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 та рахунку № НОМЕР_2 , відкритих в AT "КБ "ПриватБанк" та належать ЖБК "Шовковик-14" (Код СДРПОУ 22933531);

- зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) згідно ст. 343 Господарського процесуального кодексу України;

- зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну повідомити суд і заявника про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду згідно статтею 345 Господарського процесуального кодексу України.

Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника ВП № 60505089 є неправомірними, а сама постанова прийнята з порушенням чинного законодавства України, є неправомірною та підлягаю скасуванню, адже вказаною постановою було накладено арешт на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, що унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що в свою чергу призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/244 від 04.03.2020 здійснений повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Морозова С.М. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020 заяву передано для розгляду судді Бондаренко - Легких Г. П.

16.03.2020 Суд постановив ухвалу про відкладення вирішення питання щодо розгляду даної скарги до повернення матеріалів по даній справі з Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва.

27.05.2020 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" залишено без задоволення.

24.06.2020 через канцелярію суду від скаржника надійшла заява щодо розгляду справи № 910/20705/15.

25.06.2020 до Господарського суду міста Києва разом із супровідним листом було повернуто матеріали справи № 910/20705/15 з Північного апеляційного господарського суду.

06.07.2020 матеріали справи № 910/20705/15 передано до сектору судді Бондаренко - Легких Г.П.

06.07.2020 Суд призначив розгляд скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на 04.08.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

24.07.2020 через відділ канцелярії суду від стягувача надійшли заперечення на скаргу про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання неправомірними та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089, в яких стягувач просив суд постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

04.08.2020 засобами електронного поштового зв`язку (06.08.2020 через відділ канцелярії суду) від Дарницького районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання неправомірними та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні 60505089 (З огляду на ті обставини, що в темі електронного листа було вказано відзив по справі № 910/2070/15 суддя Головіна К. І., на сектор судді Бондаренко - Легких Г. П. відповідний відзив був переданий на наступний день 05.08.2020, після прийняття судом рішення по скарзі).

В судове засідання 04.08.2020 стягувач та представник ВДВС не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Заявник в судове засідання прибув та надав суду усні пояснення щодо поданої ним скарги, в яких просив суд скаргу задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали скарги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/20705/15 15.02.2017 був виданий відповідний наказ. В процесі виконання рішення у справі № 910/20705/15 була укладена мирова угода між ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Шовковик-14", яка затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2017-2019 років боржник не виконував умови мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 28.02.2017, а тому стягувач - КП "Київтеплоенерго" пред`явив дану ухвалу на примусове виконання до Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві.

Постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Данилюк О.Б. від 11.11.2019 за указаним виконавчим документом було відкрите виконавче провадження № 60505089 про стягнення з ЖБК "Шовковик-14" боргу у сумі 912 699, 74 грн.

25.02.2020 головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгою Борисівною винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 60505089 з примусового виконання ухвали № 910/20705/15 виданої Господарським судом міста Києва 28.02.2017.

В постанові від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 60505089 державним виконавцем постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом , та належать боржнику - Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 1 004 338, 71 грн .

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк від 18.11.2019 № 25541138/15187193 з рахунку Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" № НОМЕР_1 виплачуються податки та збори, з рахунку № НОМЕР_2 виплачується заробітна плата.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк від 27.02.2020 № 26545903/15724009 станом на 27.02.2020 на рахунок № НОМЕР_1 Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" накладено арешт 1 004 338, 71 грн згідно ВП № 60505089 від 25.02.2020.

За твердженням боржника накладення арешту на рахунок боржника № НОМЕР_1 унеможливлює виплату заробітної плати його працівникам, адже з вказаного рахунку належну до виплати сума заробітних плат Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" перераховує на рахунок № НОМЕР_2 .

Як зазначає стягувач, в своїх запереченнях, на момент розгляду скарги рішення суду у справі №910/20705/15 не виконане.

Предметом скарги є вимоги скаржника (боржника) (1) про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт коштів, (2) про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт рахунків, (3) про зняття арешту з грошових коштів, які містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , (4) про зобов`язання державного виконавця усунути допущені порушення та (5) про зобов`язання державного виконавця про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги.

Стягувач проти задоволення скарги заперечує з тих підстав, що рахунки на які посилається скаржник, як на рахунки з спеціальним режимом використання (для виплати заробітної плати), до рахунків із спеціальним режимом використання не відносяться, адже матеріали скарги не містять доказів, які б підтверджували що саме з цих розрахунків здійснюються тільки соціальні виплати, тільки виплати по заробітній платі та тільки сплачуються податки та збори. Стягувач також зазначає, що в органах ВДВС існує методика виконання рішень суду, відповідно до якої при наявності такого рахунку за яким одночасно здійснюється господарська діяльність підприємства, виплати заробітної плати, виплата соціальних виплат та інше, за умови подання державному виконавцю пакету документів, які свідчать про виплату тільки заробітної плати працівникам та соц. виплати, державний виконавець знімає арешт з такого рахунку в частині цих виплат.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (вх. № 01-20/2573/20) підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов`язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, ухвала суду від 28.02.2017 по справі № 910/20705/15, якою затверджена мирова угода між сторонами, є обов`язковим до виконання та має бути виконаним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, відповідно до п. 7) ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 - 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 - 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 52 Закону України Про виконавче провадження внормовано, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом . Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання , спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом . Банк , інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках .

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови державний виконавець при її винесенні дотримав положень ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" та наклав арешт на грошові, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Пунктом 6) ч. 3 розділу I. Загальні положення Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженій постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, визначено, що поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи зазначене та діючі положення Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв, в межах повноважень наданих йому законом з метою виконання рішення у справі і не порушував прав заявника.

Матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , при виконанні постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2020, визначило статус рахунку № НОМЕР_1 , і коштів, які знаходилися на ньому, такими на які заборонено накладення арешту, повідомило виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернуло його постанову без виконання. З огляду на вказане суд критично оцінює надану скаржником, в якості доказу спеціального статусу рахунку № НОМЕР_1 , довідку банку від 18.11.2019 № 25541138/15187193.

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника від 25.02.2020 на рахунку N НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Слід також зазначити, що наслідком накладення державним виконавцем арешту на рахунок із спеціальним використанням та/або коштів, на які не може бути накладений арешт (який визначений Законом України "Про виконавче провадження") є повернення банком постанови про арешт коштів боржника без виконання, що в свою чергу є підставою для зняття виконавцем арешту із таких рахунків та/або коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а не скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника.

Враховуючи наведене у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог скаржника в частині (1) визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт коштів, (2) визнання неправомірною та скасування постанови про арешт рахунків, (3) зняття арешту з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 та (4) зобов`язання державного виконавця усунути допущені порушення у відповідній частині, як не доведених та не обґрунтованих.

Водночас рахунок № НОМЕР_2 , визначений банком, як такий з якого виплачується заробітна плата, відповідно на нього та на кошти, які знаходяться на ньому, не може бути накладений арешт. Матеріали скарги не містять доказів із яких би вбачалося, що рахунок № НОМЕР_2 арештований на підставі оскаржуваної постанови, проте, з огляду на ті обставини, що скаржник просить суд зняти з такого рахунку та коштів, що на ньому перебувають арешт та, що згідно із ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, Суд дійшов висновку про задоволення вимоги скаржника про зняття арешту з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_2 , з метою недопущення порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві боржника.

Щодо доводів скаржника, що накладення арешту на рахунок боржника № НОМЕР_1 унеможливлює виплату заробітної плати його працівникам, адже з вказаного рахунку належну до виплати сума заробітних плат Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" перераховує на рахунок № НОМЕР_2 , суд зазначає таке.

Якщо рахунок боржника використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати, і на такому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати, зазначений рахунок вважається таким, що не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. Відповідно, у разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Із матеріалів скарги не вбачається, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам.

Враховуючи вказане суд відхиляє відповідні доводи боржника та звертає його увагу на наявність у нього права звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту з певної суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статною 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 345 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" про визнання неправомірними дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089 у справі 910/20705/15 задовольнити частково.

2. Зняти арешт з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві комерційний банк Приватбанк та належать Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14", накладений на виконання постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2020 ВП № 60505089.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну повідомити суд і заявника про виконання цієї ухвали суду не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

4. В задоволенні іншої частини скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" відмовити.

5. Дану ухвалу може бути оскаржено у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Ухвала набирає законної сили 04.08.2020, повний текст ухвали складено 10.08.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких