Постанова

від 17.12.2020 по справі 910/20705/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа№ 910/20705/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Агрикової О.В.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Білоус О.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик -14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 (повний текст підписано 10.08.2020)

за скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик - 14" про визнання неправомірними дії державного виконавця Дарницького району відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089

у справі №910/20705/15 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом Комунального підприємства "Київтеплоенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик -14"

про стягнення 1 013 106,53 грн.

В судовому засіданні 17.12.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/20705/15 скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" про визнання неправомірними дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089 у справі 910/20705/15 задоволено частково.

Вирішено зняти арешт з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" та належать Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14", накладений на виконання постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2020 ВП № 60505089.

Зобов`язано головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну повідомити суд і заявника про виконання цієї ухвали суду не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

В задоволенні іншої частини скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач 25.08.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою (вх. №09.1-04.1/5956/20 Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020), в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відмови у задоволенні скарги та прийняти постанову в цій частині про задоволення скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні є неправомірними, а постанова від 25.02.2020 прийнята з порушенням чинного законодавства України є неправомірною та підлягає скасуванню.

Апелянт вказує, що згідно наказу №20191230 від 30.12.2013 затверджено штатний розклад, згідно якого працює 3 особи, а саме голова правління, бухгалтер, робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями з місячним фондом оплати праці в загальному розмірі 20 419, 00 грн. Відповідно до Відомості про розподіл витрат ЖБК Шовковик -14 від 12.02.2020 та платіжного доручення №31 від 21.02.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали заробітну плату за 1 половину лютого в загальному розмірі 8 246, 82 грн., при цьому з рахунку № НОМЕР_2 вказана сума була перерахована на транзитний (розподільчий) рахунок № НОМЕР_1 , а потім з цього рахунку виплачена заробітна плата, що підтверджується звітом про суми нарахованої заробітної плати за 1 місяць 2020, квитанцією № 2 від 19.02.2020, нарахуванням єдиного внеску, відомостями про трудові відносини осіб, відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам. Згідно зарплатного проекту в Приватбанк вказано про цих співробітників, а згідно довідки №26545903/15724009 від 27.02.2020 вказано, що рахунок № НОМЕР_2 арештовано згідно постанови ВП №60505089 від 25.02.2020, що, на думку скаржника, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, та призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Звертає увагу, що чинне законодавство України не передбачає часткового скасування постанов державного виконавця, а тому постанова від 25.02.2020 підлягає скасуванню повністю.

Апелянт зауважує, що Житлово-будівельний кооператив "Шовковик -14" відкривав лише один рахунок в АТ КБ Приватбанк , а транзитний розподільчий рахунок АТ КБ Приватбанк відкрив самостійно без узгодження з Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик -14".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 03.09.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

17.09.2020 від представника відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, до якої додано квитанцію №8883 від 16.09.2020 про оплату 2 102,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 відкладено розгляд справи на 12.11.2020, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та надання учасникам можливості скористатись своїми процесуальними правами, а також забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, надання часу представнику позивача для оформлення своїх повноважень щодо самопредставництва належним чином, висловлення позивачем та державним виконавцем своєї позиції щодо долучення та врахування у справі нового доказу, поданого боржником.

12.11.2020 розгляд справи №910/20705/15 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Агрикової О.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи призначено на 17.12.2020.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник відповідача та державний виконавець в судове засідання апеляційної інстанції 17.12.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки державного виконавця суду невідомі.

15.12.2020 від Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик - 14" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача та державного виконавця обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/20705/15 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 629 529,50 грн. основного боргу, 32 667,79 грн. 3% річних, 345 789,61 грн. інфляційних втрат та 20 262, 13 грн. судового збору.

15.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/20705/15 затверджено мирову угоду між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-14" на стадії виконавчого провадження.

29.08.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва на підставі укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, на стадії виконання судового рішення у справі № 910/20705/15 стягувач - ПАТ "Київенерго" був замінений на його процесуального правонаступника - КП "Київтеплоенерго".

04.03.2020 до суду надійшла скарга про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни щодо прийняття постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника ВП № 60505089;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 25.02.2020 про арешт коштів боржника ВП № 60505089;

- зняти арешт з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_2 та рахунку № НОМЕР_1 , відкритих в AT "КБ "ПриватБанк" та належать ЖБК "Шовковик-14" (Код СДРПОУ 22933531);

- зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) згідно ст. 343 ГПК України;

- зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну повідомити суд і заявника про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду згідно статтею 345 Господарського процесуального кодексу України.

Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника ВП № 60505089 є неправомірними, а сама постанова прийнята з порушенням чинного законодавства України, є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки вказаною постановою було накладено арешт на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, що унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що в свою чергу призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/20705/15 скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" про визнання неправомірними дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, визнання неправомірною та скасування постанови від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60505089 у справі 910/20705/15 задоволено частково.

Вирішено зняти арешт з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" та належать Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14", накладений на виконання постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2020 ВП № 60505089.

Зобов`язано головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгу Борисівну повідомити суд і заявника про виконання цієї ухвали суду не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

В задоволенні іншої частини скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/20705/15 15.02.2017 був виданий відповідний наказ. В процесі виконання рішення у справі №910/20705/15 була укладена мирова угода між ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Шовковик-14", яка затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2017-2019 років боржник не виконував умови мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 28.02.2017, а тому стягувач - КП "Київтеплоенерго" пред`явив дану ухвалу на примусове виконання до Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві.

Постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві Данилюк О.Б. від 11.11.2019 за указаним виконавчим документом було відкрите виконавче провадження № 60505089 про стягнення з ЖБК "Шовковик-14" боргу у сумі 912 699, 74 грн.

25.02.2020 головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгою Борисівною винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 60505089 з примусового виконання ухвали № 910/20705/15, виданої Господарським судом міста Києва 28.02.2017.

В постанові від 25.02.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 60505089 державним виконавцем постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 1 004 338, 71 грн. .

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк від 18.11.2019 № 25541138/15187193 з рахунку Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" № НОМЕР_2 виплачуються податки та збори, з рахунку № НОМЕР_1 виплачується заробітна плата.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк від 27.02.2020 № 26545903/15724009 станом на 27.02.2020 на рахунок № НОМЕР_2 Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" накладено арешт 1 004 338, 71 грн. згідно ВП № 60505089 від 25.02.2020.

За твердженням боржника, накладення арешту на рахунок боржника № НОМЕР_2 унеможливлює виплату заробітної плати його працівникам, адже з вказаного рахунку належну до виплати сума заробітних плат Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" перераховує на рахунок № НОМЕР_1 .

Як зазначає стягувач в своїх запереченнях, на момент розгляду скарги рішення суду у справі №910/20705/15 не виконане.

Предметом скарги є вимоги скаржника (боржника) (1) про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт коштів, (2) про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт рахунків, (3) про зняття арешту з грошових коштів, які містяться на рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , (4) про зобов`язання державного виконавця усунути допущені порушення та (5) про зобов`язання державного виконавця про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги.

Стягувач проти задоволення скарги заперечує з тих підстав, що рахунки, на які посилається скаржник, як на рахунки з спеціальним режимом використання (для виплати заробітної плати), до рахунків із спеціальним режимом використання не відносяться, адже матеріали скарги не містять доказів, які б підтверджували, що саме з цих розрахунків здійснюються тільки соціальні виплати, виплати по заробітній платі та тільки сплачуються податки та збори. Стягувач також зазначає, що в органах ВДВС існує методика виконання рішень суду, відповідно до якої при наявності такого рахунку, за яким одночасно здійснюється господарська діяльність підприємства, виплати заробітної плати, виплата соціальних виплат та інше, за умови подання державному виконавцю пакету документів, які свідчать про виплату тільки заробітної плати працівникам та соц. виплати, державний виконавець знімає арешт з такого рахунку в частині цих виплат.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов`язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, ухвала суду від 28.02.2017 по справі № 910/20705/15, якою затверджена мирова угода між сторонами, є обов`язковою до виконання та має бути виконана.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, відповідно до п. 7) ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15 - 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19 - 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 52 Закону України Про виконавче провадження унормовано, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови, державний виконавець при її винесенні дотримався положень ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" та наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Пунктом 6) ч. 3 розділу I. Загальні положення Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженій постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, визначено, що поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи зазначене та діючі положення Закону України "Про виконавче провадження", при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому законом, з метою виконання рішення у справі і не порушував прав заявника.

Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , при виконанні постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2020, визначило статус рахунку № НОМЕР_2 , і коштів, які знаходилися на ньому, такими, на які заборонено накладення арешту, повідомило виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернуло його постанову без виконання. З огляду на вказане, суд критично оцінює надану скаржником, в якості доказу спеціального статусу рахунку № НОМЕР_2 , довідку банку від 18.11.2019 №25541138/15187193.

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , на яке нормами ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника від 25.02.2020 на рахунку N НОМЕР_2 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Слід також зазначити, що наслідком накладення державним виконавцем арешту на рахунок із спеціальним використанням та/або коштів, на які не може бути накладений арешт (який визначений Законом України "Про виконавче провадження") є повернення банком постанови про арешт коштів боржника без виконання, що в свою чергу є підставою для зняття виконавцем арешту із таких рахунків та/або коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", а не скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника.

Враховуючи викладене відсутні правові підстави для задоволення вимог скаржника в частині (1) визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт коштів, (2) визнання неправомірною та скасування постанови про арешт рахунків, (3) зняття арешту з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_2 та (4) зобов`язання державного виконавця усунути допущені порушення у відповідній частині, як не доведених та не обґрунтованих.

Водночас рахунок № НОМЕР_1 , визначений банком як такий, з якого виплачується заробітна плата, відповідно на нього та на кошти, які знаходяться на ньому, не може бути накладений арешт. Матеріали скарги не містять доказів, із яких би вбачалося, що рахунок № НОМЕР_1 арештований на підставі оскаржуваної постанови, проте, з огляду на ті обставини, що скаржник просить суд зняти з такого рахунку та коштів, що на ньому перебувають арешт та, що згідно із ч. 5 ст. 97 Кодексу Законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги скаржника про зняття арешту з грошових коштів, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 , з метою недопущення порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві боржника.

Щодо доводів скаржника, що накладення арешту на рахунок боржника № НОМЕР_2 унеможливлює виплату заробітної плати його працівникам, адже з вказаного рахунку належну до виплати сума заробітних плат Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" перераховує на рахунок № НОМЕР_1 , слід зазначити наступне.

Якщо рахунок боржника використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати, і на такому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати, зазначений рахунок вважається таким, що не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. Відповідно, у разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Із матеріалів скарги не вбачається, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_2 для виплати заробітної плати своїм працівникам.

Враховуючи вказане, доводи боржника є необґрунтованими. Крім того, боржник може звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту з певної суми коштів на рахунку № НОМЕР_2 для виплати заробітної плати своїм працівникам.

Також апелянтом було додано довідку Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк №20.1.0.0.0./7-200810/7375 від 04.09.2020 з роз`ясненням щодо порядку сплати грошових коштів на рахунку ЖБК "Шовковик-14", відповідно до якої зазначено, що ЖБК "Шовковик-14" має в АТ КБ Приватбанк рахунок № НОМЕР_3 - даний рахунок призначений виключно для виплати заробітної плати.

Податки та інші збори сплачуються з основного рахунку 2600* або іншим чином. Кошти на рахунок 2924* надходять з основаного рахунку 2600* або з рахункових рахунків клієнта в інших банках. Внесення коштів готівкою чи іншим чином неможливо.

Після надходження коштів на рахунок 2924* створюється відомість на заробітну плату для розподілення коштів співробітникам.

Тобто відповідно до вказаної довідки, зовсім інший рахунок скаржника № НОМЕР_3 призначений для виплати заробітної плати, матеріали скарги не містять доказів, із яких би вбачалося, що вказаний рахунок арештований на підставі оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик -14".

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик -14" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/20705/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/20705/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20705/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.12.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.В. Агрикова

А.І. Тищенко