Рішення

від 29.05.2020 по справі 922/897/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/897/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Оріол-Ойл", м. Полтава до Приватно-орендного малого підприємства "Лиман-СІЧ", м. Вовчанськ Харківської області про стягнення 51583,09 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оріол-Ойл" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватно-орендного малого підприємства "Лиман-СІЧ" про стягнення надлишково сплачених коштів у сумі 51583,09 грн. Судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовано поставкою відповідачем товару неналежної якості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/897/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 30.03.2020 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) була отримана відповідачем, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

22.04.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 9492), в якому проти позову заперечував та зазначив, що обставини, викладені у позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, а певна частина документів, копії яких долучено у якості доказів до позовної заяви не відповідають критеріям щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів. Відповідач також зауважив, що між сторонами були узгоджені тільки умови щодо товару, його ціни, та порядку відвантаження товару.

Відзив на позовну заяву з доданими до нього документами (вх. №9492 від 22.04.2020 року) досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

12.02.2020 року Приватне-орендне мале підприємство "Лиман-СІЧ" (відповідач) виставило Приватному підприємству "Оріол-Ойл" (позивачу) рахунок 4/02 на оплату 74,060 тон сої на загальну вартість з ПДВ 736897,30 грн.

13.02.2020 року електронним зв`язком позивач (Покупець) направив відповідачу (Постачальник) для погодження договір поставки №12/02 від 12.02.2020 року (далі - Договір), згідно з п.1.1. якого, відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити сою, далі іменується товар, на умовах, викладених у даному договорі та видаткових накладних до нього, які є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.2.1. запропонованого Договору якість товару, що постачається за даним договором, повинна відповідати таким вимогам до даного договору:

- вологість - не більше 12%.

- сміттєва домішка - не більше 2% (в сміттєву домішку входять: органічна та мінеральна домішки, весь прохід через сито з вічками 3 мм, насіння всіх дикорослих рослин, насіння всіх інших культурних рослин, крім соняшнику, зіпсоване насіння сої з явно зіпсованим і/або повністю зміненим кольором сім`ядолі),

- масова частка білка в перерахунку на суху речовину - не менше 37%,

- масова частка олії в перерахунку на суху речовину - не менше 12%.

- зараженість шкідниками - не допускається,

- насіння люпину - не допускається,

- кислотне число олії в насінні сої - не більше 3 мг КОН/г,

- склероцій - не більше 0,5%,

- олійна домішка - не більше 20%,

- в числі олійної:

- морозобійне насіння сої - 8%.

- насіння соняшнику - 2%.

- зеленої недозрілої сої - не більше 5%.

- насіння рецини - не допускається,

- зараженість шкідниками хлібних запасів - не допускається.

Пунктом 2.2. передбачено, що показники, які не вказані в Договорі та видаткових накладних до даного Договору, повинні відповідати ДСТУ.

У відповідності до п.3.1. Договору кількість товару складає 75 т (+/- 10%).

Ціна товару, що поставляється за даним Договором, складає 9950,00 грн. з урахуванням ПДВ, за 1 тону товару (п.4.1. Договору).

Згідно з п.4.2. Договору Покупець здійснює оплату товару наступним чином: 100% від загальної вартості товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника, протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Відповідно до п.3.3 Договору умови поставки кожної партії товару погоджуються сторонами у видаткових накладних до даного Договору, які є невід`ємною його частиною.

Строки поставки товару (партії товару) погоджується умовами Договору (п. 3.4 Договору).

Пунктами 3.6., 3.8., 3.9., 3.10 Договору встановлено порядок визначення кількості товару, порядок переходу прав власності, визначення дати поставки та перелік документів, оригінали яких Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що у разі поставки товару неналежної якості Постачальник зобов`язаний за свій рахунок зробити заміну товару на належний в термін до 7 (семи) календарних днів з дня виставлення Покупцем претензії або в такий же термін повернути на поточний рахунок Покупця суму попередньої оплати за товар, якщо така проводилася.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним в Україні законодавством.

Позивач стверджує, що вказаний договір з невідомих йому причин відповідачем не підписувалися.

12.02.2020 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням №116 кошти в сумі 690000,00, платіжним дорученням №117 - кошти в сумі 46897,30 грн.

12.02.2020 року відповідач поставив позивачу замовлений товар шляхом самовивозу автомобільним транспортом Покупця, що підтверджується видатковою накладною №4/02 та товарно-транспортними накладними від 12.02.2020 року № 3 - відвантажено 37,30 тон сої, № 4 - відвантажено 36,76 тон сої.

Після отримання сої, придбаної у відповідача, позивач на виконання договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін Фуд" поставив останньому в той же день 12.02.2020 року тими же транспортними засобами відповідний товар відповідної ваги і на відповідну суму коштів.

Однак, лабораторний аналіз проведений ТОВ "Ін Фуд" показав, що соя, яка поставлена та була придбана позивачем у відповідача не відповідає ДСТУ:4964:2008, а саме, протеїн сої. доставленої автомобілем MAN TGA д.н.з. НОМЕР_1 , вагою 37350 кг, складає 30,4%, а тому заліковано 34773 кг, протеїн сої, доставленої автомобілем MAN TGA д.н.з. НОМЕР_2 , вагою 36820 кг, складає 30,3%, а тому заліковано 34224 кг.

18.02.2020 року позивач направив відповідачу претензію вих.№ 18/02/20-1 щодо повернення надлишково сплачених по рахунку №4/02 від 12.02.2020 року за товар коштів в сумі 51471 грн.

17.03.2020 року позивач отримав відповідь на претензію щодо неналежної якості товару вих. №15 від 14.03.2020 року відповідно до змісту якого відповідач відмовився повернути надлишкову суму грошових коштів в розмірі 51471,35 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3 ст. 639 ЦК України).

У даному випадку Договір не містить підпису уповноваженої особи відповідача, у зв`язку з чим суд критично ставиться до тверджень позивача про укладення вказаного договору.

Щодо посилань позивача у своїй позовній заяві на укладення Договору у спрощений спосіб, на підставі ст. 181 ГК України, шляхом обміну листами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, суд зазначає таке.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зі змісту зазначених статей вбачається, що для їх застосування необхідно встановити факт надсилання оферти однією стороною та факт надсилання акцепту іншою.

У даному випадку наявний лише факт надсилання оферти позивачем, водночас відсутні докази надсилання акцепту відповідачем. При цьому суд зазначає, що обмін установчими та іншими документами не може свідчити про беззаперечну згоду відповідача на укладення договору у редакції запропонованій позивачем.

Крім того, як зазначив сам позивач у своїй позовній заяві, що підтверджується доданими до неї скірншотами веб-сторінки із поштового сервісу mail.ukr.net, який за твердженнями представника позивача належить відповідачу, електронний лист із вкладенням документу з назвою "договір" створено тільки 13.02.2020 року, тобто вже після того, як фактично відбулася поставка товару та його оплата.

Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність укладення між сторонами Договору.

Разом з цим, дійсно відповдіач на підставі накладної №4/02 від 12.02.2020 року та товарно-транспортних накладних №3 та №4 від 12.02.2020 року відвантажив сою у кількості 74,060 тон на суму 736897,30 грн. з ПДВ.

Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем із поставки за накладною №4/02 від 12.02.2020 року та товарно-транспортними накладними №3 і №4 від 12.02.2020 року товару підлягають регулюванню на загальних підставах, які регулюють договірні зобов`язання щодо договору поставки, встановлені відповідно Господарським і Цивільним кодексами України.

При цьому, і у ТТН №3, і у ТТН №4 замовником перевезення, вантажоодержувачем, а також автомобільним перевізником визначене саме позивача.

Вантажовідправником визначено відповдіача, пункт навантаження: вул, Тосподарська, №86, м. Вовчанськ, Харківська область, а пункт розвантаження: Полтавська область, с, Терентіївка.

За таких обставин, позивач мав здійснити приймання товару за кількістю і за якістю при прийнятті товару або під час навантаження належних йому транспортних засобів, або у с. Терентіївка, Полтавської області, як зазначалося у ТТН №3 та ТТН №4.

При цьому, згідно з Наказом Держспоживстандарту України від 26 березня 2008 р. №101, в Україні є чинним Національний стандарт України ДСТУ 4964:2008 "Соя. Технічні умови".

Відповідно до розділу 7 ДСТУ:4964:2008 "Соя. Технічні умови" правила приймання сої встановлюються згідно з ГОСТ 10852. А згідно з п. 1.11 ГОСТ 10852-86 "Семена масличные. Правила приемки и методы отбора проб (Насіння олійне. Правила приймання і методи відбирання проб)", у випадку розбіжностей в оцінці якості між постачальником та отримувачем, проводиться повторне визначення якості у присутності постачальника, а при непогодженні із результатами повторного визначення середню пробу у добовий строк направляють до державної хлібної інспекції.

Проте, позивач дії з прийняття товару за якістю відповідно до ДСТУ:4964:2008 та ГОСТ 10852-86 не вчинив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем, всупереч вимогам ст. 80 ГПК України, разом із позовною заявою не подано доказів на підтвердження тих обставин, що саме отримана від відповідача соя містить знижений, порівняно із ДСТУ:4964:2008, відсоток протеїну. Більш того, позивачем взагалі не додано ніяких допустимих доказів результатів оцінки саме тої сої, яка була поставлена відповідачем згідно з накладною №4/02 від 12.02.2020 року та не надано до суду будь-яких доказів (наприклад - результатів лабораторних досліджень) на підтвердження самого факту невідповідності сої ДСТУ:4964:2008.

Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 268 ГК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Аналогічна норма передбачена ч.2 ст. 678 ЦК України: у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару.

Суд наголошує, що зазначене норма не наділяє покупця правом самостійно в односторонньому порядку зменшувати ціну поставленого товару та вимагати від продавця повернення різниці в оплаті, тим більш, коли таке зменшення відбувається за неузгодженими між сторонами та невстановленими чинним законодавством критеріями.

При цьому відповідач у своїй відповіді на претензію позивача пропонував останньому повернути товар, втім позивачем цього зроблено не було.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у даному разі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" травня 2020 року.

Суддя О.В. Смірнова