Рішення

від 02.06.2020 по справі 927/295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2020 року м. ЧернігівСправа №927/295/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/295/20, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

місцезнаходження та поштовий індекс: вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01601

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП"

юридична адреса: вул. Доценко, будинок 10, м.Чернігів, 14032

адреса для листування: вул. Курсанта Єськова, буд.4, кв.196, м. Чернігів, 14033

Про стягнення 185949,93 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Новик М.С., адвокат, ордер серія ЧН №105857 від 21.04.2020

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" про стягнення 185949,93 грн заборгованості, у тому числі 100 000,00 грн основного боргу, 36767,26 грн пені, 16274,52 грн трьох процентів річних та 32908,15 грн інфляційних втрат.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

Також позивач у позовній заяві просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 07.04.2020 було відкрито провадження у даній справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.04.2020, від відповідача надійшло письмове клопотання від 29.04.2020 про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін, з посиланням на ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 04.05.2020 задоволено клопотання відповідача від 29.04.2020 про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 14.05.2020 о 09.30. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 04.05.2020: №0160138027675 (позивачу) та №1403202440933, №1403301807130 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 14.05.2020 не направили.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 29.04.2020 щодо заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що сума основного боргу в розмірі 100000,00 грн була сплачена відповідачем згідно з платіжним дорученням №1107 від 10.02.2020, що виключає правові підстави для задоволення позову в цій частині. Крім того, 30.11.2016 набрав чинності Закон України №1730-VII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , частиною 3 статті 7 якого передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що погашена, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Позивач не врахував положення Закону України №1730-VII та неправомірно нарахував 36767,26 грн пені, 16274,52 грн 3% річних та 32908,15 грн інфляційних втрат. До того ж, подібні звернення до суду з боку позивача вже мали місце раніше (режим електронного доступу за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82128810), а тому відповідач вважає за необхідне здійснити посилання на дане рішення, оскільки характер спірних правовідносин і норм матеріального права, що були застосовані є тотожними до правовідносин, що склались між сторонами у даній справі.

У поданому відзиві на позов відповідач також просить суд провести розподіл судових витрат відповідно до положень ГПК України, стягнувши понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Відзив на позовну заяву від 29.04.2020 з додатками залучено до матеріалів справи. Клопотання про розподіл судових витрат, викладене у відзиві на позов, прийнято до розгляду.

Позивач своїм процесуальним правом надання відповіді на відзив не скористався та у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив суду не надав.

Також відповідачем було подано письмове клопотання від 29.04.2020 про зменшення заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих штрафних санкцій на 90%, у якому відповідач посилається на майновий стан сторін, зокрема, позивача; інформацію про фінансову звітність позивача, що підтверджує його прибутковість; відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017 та виходячи із загальних засад цивільного законодавства.

Подане відповідачем клопотання від 29.04.2020 про зменшення заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих штрафних санкцій на 90%, прийнято судом до розгляду.

До початку судового засідання від позивача, засобами електронного зв`язку, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підписане електронним цифровим підписом представника АК "НАК "Нафтогаз України" адвоката Поліщука В.О., у якому позивач просить суд відкласти підготовче засідання та призначити судове засідання на іншу дату, не раніше ніж строк карантину. Також позивач просить суд розглянути можливість проведення судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою комплексу засобів та програмного забезпечення "EasyCon" (електронна адреса представника позивача valeriypol@gmail.com для ідентифікації в програмі "EasyCon"). В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на ч.4 ст. 197 ГПК України та наказ Державної судової адміністрації України від 08.04.2020 №169.

Суд у судовому засіданні 14.05.2020 постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача в частині відкладення підготовчого засідання.

Також до початку судового засідання від відповідача надійшла заява від 14.05.2020 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з введенням та дії карантину.

Суд в судовому засіданні 14.05.2020 постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.05.2020 відкладено розгляд справи на 02.06.2020 о 10:30. Визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважних представників учасників справи. У задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою комплексу засобів та програмного забезпечення "EasyCon" (електронна адреса представника позивача valeriypol@gmail.com для ідентифікації в програмі "EasyCon"), відмовлено.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.05.2020: №0160138055199, але повноважного представника у судове засідання 02.06.2020 не направив.

До початку судового засідання від позивача, засобами електронного зв`язку, надійшла заява №14/4-3714-20 від 01.06.2020 про розгляд справи без участі позивача. У поданій заяві позивач зазначає, що підтримує позов в повному обсязі, просить його задовольнити та здійснювати розгляд справи без участі його представника. Також позивач просить суд залучити до матеріалів справи сальдо та операції по підприємству відповідача.

Представник відповідача щодо заяви про розгляд справи без участі позивача та про залучення документів не заперечував.

Заява позивача №14/4-3714-20 від 01.06.2020 про розгляд справи без участі позивача задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України .

Подані позивачем до заяви документи залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань, в тому числі в порядку ст. 207 ГПК України, від сторін не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши у судовому засідання пояснення представника відповідача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 100000,00 грн основного боргу, 36767,26 грн пені, 16274,52 грн трьох процентів річних та 32908,15 грн інфляційних втрат, за неналежне виконанням відповідачем умов договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо поставки природного газу та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.

Позивач посилається на те, що 04.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (споживач) було укладено договір №5012/1718-БО-39 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1.,1.2. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Внесено зміни до постанови КМУ від 14.12.2016 №1044 Питання публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" шляхом виключення слова публічного у назві та пункті 1 постанови; статут публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затверджений абзацом другим пункту 1 зазначеної постанови, викладено в новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226) затверджено Статут акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з яким тип компанії - приватне акціонерне товариство; повне найменування українською мовою - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є стороною договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 і йому належать права та обов`язки постачальника, які виникли на підставі даного договору.

Пунктом 2.1. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ обсягом до 93 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень - 3; листопад - 15; грудень - 22; ІVкв. 2017 - 40. Січень - 23; лютий - 20; березень - 10; Ікв. 2018 - 53.

Частинами 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, який по своїй правовій природі є договором поставки.

Відповідно до п. 12.1. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Доказів односторонньої відмови, припинення чи розірвання договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

Додатковою угодою №2 від 05.04.2018 до договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, додано пункт 2.1. розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5 тис.куб.м. у тому числі по місяцях: квітень - 5, травень - 0, всього 5. Викладено розділ 12 у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п.5.1.,5.2.,5.4. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підтвердження факту виконання умов договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, позивач надав до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 49331,44 грн; від 30.11.2017 на суму 97856,34 грн; від 31.12.2017 на суму 107335,50 грн; від 31.01.2018 на суму 129007,55 грн; від 28.02.2018 на суму 127043,40 грн; від 31.03.2018 на суму 124842,04 грн; від 30.04.2018 на суму 20552,40 грн, підписані сторонами та скріплені печатками сторін, які підтверджують поставку позивачем відповідачу природного газу за період з 01.10.2017 по 30.04.2018, загальною вартістю 655968,67 грн (а.с.28-34).

Враховуючи вищевикладені обставини, а також відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту отримання від позивача природного газу за період з 01.10.2017 по 30.04.2018 на загальну суму 655968,67 грн, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки позивачем відповідачу природного газу за вказаний період на загальну суму 655968,67 грн по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1.,6.2. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Умови оплати за природний газ визначено в п.6.3. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по вищезазначених актах приймання-передачі природного газу відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки: від 31.10.2017 на суму 49331,44 грн - до 27.11.2017 включно (25-26.11.2017 вихідні); від 30.11.2017 на суму 97856,34 грн - до 25.12.2017 включно; від 31.12.2017 на суму 107335,50 грн - до 25.01.2018 включно; від 31.01.2018 на суму 129007,55 грн - до 26.02.2018 включно (25.02.2018 вихідний); від 28.02.2018 на суму 127043,40 грн - до 26.03.2018 включно (25.03.2018 вихідний); від 31.03.2018 на суму 124842,04 грн - до 25.04.2018 включно; від 30.04.2018 на суму 20552,40 грн - до 25.05.2018 включно.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором від 04.09.17 №5012/1718-БО-39, станом на 03.02.2020 (а.с.23-27), довідок по операціях по договору №5012/1718-БО-39, підприємство Віанна Групп ТОВ та банківських виписок за 23.02.2018, 07.03.2018, 26.09.2018, 20.03.2019 призначення платежу: оплата за природний газ згідно договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017 (а.с.35-48), відповідачем було здійснено оплату на суму 555968,67 грн наступним чином:

-за природний газ, поставлений позивачем у жовтні 2017 згідно з актом приймання-передачі від 31.10.2017 на суму 49331,44 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 23.02.2018 - 49331,44 грн;

-за природний газ, поставлений позивачем у листопаді 2017 згідно з актом приймання-передачі від 30.11.2017 на суму 97856,34 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 23.02.2018 - 24199,39 грн та 07.03.2018 - 73656,95 грн;

-за природний газ, поставлений позивачем у грудні 2017 згідно з актом приймання-передачі від 31.12.2017 на суму 107335,50 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 07.03.2018 - 107335,50 грн;

-за природний газ, поставлений позивачем у січні 2018 згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2018 на суму 129007,55 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 07.03.2018 - 6050,95 грн; 26.09.2018 - 100000,00 грн; 20.03.2019 - 22956,60 грн;

-за природний газ, поставлений позивачем у лютому 2018 згідно з актом приймання-передачі від 28.02.2018 на суму 127043,40 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 20.03.2019 - 72437,84 грн та 26.12.2019 - 54605,56 грн;

-за природний газ, поставлений позивачем у березні 2018 згідно з актом приймання-передачі від 31.03.2018 на суму 124842,04 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 26.12.2019 - 45394,44 грн; залишок заборгованості по даному акту становив 79447,60 грн;

-за природний газ, поставлений позивачем у квітні 2018 згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2018 на суму 20552,40 грн відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 26.11.2018 - 20552,40 грн.

Таким чином, станом на 10.02.2020 заборгованість відповідача за спожитий природний газ по договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017 становила 100000 грн.

Як слідує із наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву доказів, відповідачем згідно з платіжним дорученням №1107 від 10.02.2020 на суму 100000,00 грн, призначення платежу: оплата за природний газ згідно договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017, було сплачено заборгованість по договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017 в сумі 100000 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем було здійснено повну оплату по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 і твердження позивача про те, що сума заборгованості на дату подачі позову становить 100000,00 грн, спростовується матеріалами справи та судом до уваги не приймається.

Приймаючи до уваги, що позивач з даним позовом звернувся до суду 02.04.2020, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті, а сума боргу в розмірі 100000,00 грн була сплачена відповідачем 10.02.2020, згідно з платіжним дорученням №1107 від 10.02.2020 на суму 100000,00 грн, призначення платежу: оплата за природний газ згідно договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017, тобто до звернення з позовом до суду, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 100000,00 грн основного боргу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Наявність доказів оплати відповідачем 100000,00 грн основного боргу по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, до звернення з позовом до суду, є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 100000,00 грн боргу по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за природний газ по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 вбачається, що відповідачем оплата за переданий природний газ по договору здійснювалась несвоєчасно та з порушенням строків, визначених п. 6.1. спірного договору, а саме:

-за газ переданий у жовтні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 23.02.2018, прострочка оплати з 28.11.2017 по 22.02.2018;

-за газ переданий у листопаді 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 07.03.2018, прострочка оплати з 26.12.2017 по 06.03.2018;

-за газ переданий у грудні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 07.03.2018, прострочка оплати з 26.01.2018 по 06.03.2018;

- за газ, переданий у січні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 20.03.2019, прострочка оплати з 27.02.2018 по 19.03.2019;

- за газ, переданий у лютому 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 26.12.2019, прострочка оплати з 27.03.2018 по 25.12.2019;

- за газ, переданий у березні 2018 року відповідачем 26.12.2019 було здійснено часткову оплату на суму 45394,44 грн; залишок заборгованості становив 79447,60 грн було сплачено 10.02.2020; прострочка оплати з 26.04.2018 по 10.02.2020;

-за газ переданий у квітні 2018 року оплата була здійснена відповідачем 10.02.2020, прострочка оплати з 26.05.2018 по 10.02.2020.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 3676726 грн пені за прострочку оплати вартості переданого природного газу, а саме:

-за газ переданий у жовтні 2017 року - 1849,59 грн пені за період з 28.11.2017 по 22.02.2018;

-за газ переданий у листопаді 2017 року - 2808,33 грн пені за період з 26.12.2017 по 06.03.2018;

-за газ переданий у грудні 2017 року - 1799,71 грн пені за період з 26.01.2018 по 06.03.2018;

-за газ переданий у січні 2018 року - 9349,16 грн пені за період з 27.02.2018 по 26.08.2018;

-за газ переданий у лютому 2018 року - 9798,70 грн пені за період з 27.03.2018 по 26.09.2018;

-за газ переданий у березні 2018 року - 9576,58 грн пені за період з 26.04.2018 по 25.10.2018;

-за газ переданий у квітні 2018 року - 1585,18 грн пені за період з 26.05.2018 по 25.11.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 8.2. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 1 договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 сторони виклали п.8.2. договору в новій редакції, а саме у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем за переданий поставлений природний газ, а тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі: 1849,59 грн за період прострочки з 28.11.2017 по 22.02.2018, за газ переданий у жовтні 2017; 2808,33 грн за період прострочки з 26.12.2017 по 06.03.2018, за газ переданий у листопаді 2017 року; 1799,71 грн за період прострочки з 26.01.2018 по 06.03.2018, за газ переданий у грудні 2017 року; 9349,16 грн за період прострочки з 27.02.2018 по 26.08.2018, за газ переданий у січні 2018 року; 9798,70 грн за період прострочки з 27.03.2018 по 26.09.2018, за газ переданий у лютому 2018 року; 9576,58 грн за період прострочки з 26.04.2018 по 25.10.2018, за газ переданий у березні 2018 року; 1585,18 грн за період прострочки з 26.05.2018 по25.11.2018, за газ переданий у квітні 2018 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочку оплати спожитого природного газу становить 36767,26 грн.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 16274,52 грн та 32908,15 грн інфляційних втрат, а саме:

-за газ переданий у жовтні 2017 року - 352,75 грн 3% річних за період з 28.11.2017 по 22.02.2018 та 1240,69 грн інфляційних за період з 01.12.2017 по 31.01.2018;

-за газ переданий у листопаді 2017 року - 247,18 грн 3% річних за період з 26.12.2017 по 06.03.2018 та 2143,97 грн інфляційних за період з 01.01.2018 по 28.02.2018;

-за газ переданий у грудні 2017 року - 352,88 грн 3% річних за період з 26.01.2018 по 06.03.2018 та 966,02 грн інфляціних за період з 01.12.2018 по 28.02.2018;

-за газ, переданий у січні 2018 року - 2466,55 грн 3% річних за період з 27.02.2018 по 19.03.2019 та 3306,25 грн інфляційних за період з 01.03.2018 по 28.02.2019;

-за газ, переданий у лютому 2018 року - 4999,37 грн 3% річних за період з 27.03.2018 по 25.12.2019 та 11426,26 грн інфляційних;

-за газ, переданий у березні 2018 року - 6510,14 грн 3% річних за період з 26.04.2018 по 03.02.2020 та 11883,56 грн інфляційних за період з 01.05.2018 по 31.12.2019;

-за газ переданий у квітні 2018 року - 1045,64 грн 3% річних за період з 26.05.2018 по 03.02.2020 та 1941,41 грн інфляційних за період з 01.06.2018 по 31.12.2019.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу, а тому вимоги щодо стягнення 16274,52 грн 3% річних та 32908,15 грн інфляційних втрат за вищезазначені періоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з п. 10.3. договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідач не надав суду заперечень щодо обсягів та вартості спожитого природного газу.

Заперечення відповідача щодо правомірності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на ч.3 ст.7 Закону України №1730-VII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (набрав чинності 30.11.2016), яким передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що погашена, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (далі - Закон України №1730-VII), судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України №1730-VII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягає врегулюванню кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст.2 Закону України №1730-VII).

Частиною 1 ст. 7 Закону України №1730-VII передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Оскільки, приписи ч.1 ст.7 Закону України №1730-VII, на які посилається відповідач, можуть застосовуватися лише до реструктуризованої заборгованості за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року, на яку неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються; а у спірних правовідносинах у даній справі пеня, 3% річних та інфляційні були нараховані позивачем відповідачу за прострочку оплати за поставлений природний газ по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017 за період з жовтня 2017 по квітень 2018.

Також відповідачем не надано суду доказів укладення договору про реструктуризацію заборгованоті, відповідно до Закону України №1730-VII, яка виникла по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

А тому суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування приписів ч.1 ст.7 Закону України №1730-VII до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на ту обставину, що подібні звернення до суду з боку позивача вже мали місце раніше і характер спірних правовідносин та норм матеріального права, що були застосовані судом раніше (режим електронного доступу за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82128810) є тотожними до правовідносин, що склались між сторонами у даній справі, судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не зазначено ні номера прийнятого рішення, ні його дати, а зазначене електронне посилання унеможливлює його ідентифікацію.

Твердження відповідача про те, що характер спірних відносин і норм матеріального права, що були застосовані при вирішенні даного спору є тотожними до правовідносин, що склалися між сторонами у справі № 927/295/19, судом до уваги не приймається, оскільки, ні позивач, ні відповідач не були стороною у справі № 927/295/19 та вона стосується іншого предмету спору.

Не приймається судом до уваги і посилання відповідача на ряд постанов Верховного Суду, які зазначені у відзиві на позовну заяву, оскільки предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у зазначених відповідачем справах та у цій справі є різними, що виключає застосування викладених у них правових позицій Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.

Предметом спору у постановах Верховного Суду, які зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, було стягнення заборгованості, яка виникла станом на 01.07.2016.

У той же час предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ в період з жовтня 2017 по квітень 2018.

Клопотання відповідача від 29.04.2020 про зменшення заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих штрафних санкцій на 90%, задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1ст.550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18; від 23.09.2019 у справі №920/1013/18; від 22.10.2019 у справі №904/5830/19; від 31.10.2019 у справі № 911/874/19; від 06.11.2019 у справі №917/1638/18; від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення штрафних санкцій, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань штрафних санкцій (неустойки) є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений природний газ по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, а також відповідач не надав доказів та не довів, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

Посилання відповідача на майновий стан сторін, зокрема, позивача; інформацію про фінансову звітність позивача, що підтверджує його прибутковість; відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору №5012/1718-БО-39 від 04.09.2017 та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, не може бути взято судом до уваги, як підстава для зменшення суми штрафних санкцій, оскільки відповідачем не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин.

Разом з тим, зменшення штрафних санкцій до 90%, як про те просить відповідач, фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків, а також може бути розцінене, як порушення балансу сторін та втручанням у договірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім того, згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.525, 526 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений природний газ по договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням положень договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 36767,26 грн пені, 16274,52 грн 3% річних та 32908,15 грн інфляційних втрат.

У частині стягнення 100000,00 грн основного боргу відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1289,25 грн.

У прохальній частині позовної заяви №14/4-2070-20 від 26.03.2020 позивач також просить стягнути з відповідача інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи, проте в тексті позовної заяви зазначає лише про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс складає 2789,25 грн судового збору, який підлягає відшкодуванню згідно положень ч.2 ст. 124 ГПК України.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, позивач суду не надав.

З матеріалів справи слідує, що відзив на позовну заяву від 29.04.2020 подано відповідачем до суду 29.04.2020, що підтверджується відміткою на штампі вхідної кореспонденції суду.

Копія відзиву на позовну заяву від 29.04.2020 з доданими до нього документами була надіслана відповідачем позивачу 29.04.2020, що підтверджується фіскальним чеком від 29.04.2020, накладною №1400047965146 від 29.04.2020, описом вкладення до цінного листа та відповідно був отриманий позивачем 04.05.2020.

Як встановлено судом, відзив на позовну заяву від 29.04.2020 був отриманий позивачем 04.05.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400047965146.

Ухвалою суду від 07.04.2020 про відкриття провадження у справі, позивачу, відповідно до ст.166 ГПК України, надано строк - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.

Відповідно строк подання відповіді на відзив сплив 12.05.2020 (09-11.05. вихідні).

Позивач своїм процесуальним правом надання відповіді на відзив не скористався та у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив суду не надав.

Заяв та клопотань від позивача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву, в тому числі в порядку ст. 207 ГПК України, не надходило.

За таких обставин, вимога, викладена у прохальній частині позовної заяви, щодо стягнення з відповідача інших витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідач, у відзиві на позов від 29.04.2020 просить провести розподіл судових витрат відповідно до положень ГПК України, стягнувши витрати на правову допомогу понесені відповідачем.

Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України , у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: -договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ); -за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; -як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; -адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; -адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; -відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

У підтвердження наявності у представника відповідача Новика М.С. статусу адвоката, суду надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000289 від 16.03.2018 (а.с.66).

Також адвокат Новик М.С. внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://erau.unba.org.ua/.

Відповідачем на підтвердження надання йому адвокатських послуг адвокатом Новиком М.С. при розгляді даної справи суду надано: ордер на надання правової допомоги серії ЧН №105857 від 21.04.2020 (а.с.65); копію договору про надання юридичних послуг від 01.02.2019 (а.с.64); розрахунок суми витрат за надану правову допомогу; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27.04.2020 на суму 8000,00 грн та акт приймання-передавання грошових коштів від 27.04.2020 згідно договору про надання юридичних послуг від 01.02.2019 .

Відповідно до п.1.1.,2.3. договору про надання юридичних послуг від 01.02.2019, укладеному між адвокатом Новиком М.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю Віанна Групп , адвокат, відповідно до законодавчих актів, що регулюють порядок надання юридичної допомоги зобов`язується надати клієнту юридичну допомогу у справах, що стосуються його прав та інтересів.

Правова допомога надається у формі представництва інтересів клієнта в судових органах - при підготовці та розгляді господарських справ; складання документів правового характеру та надання роз`яснень у справі клієнта; надання інших видів юридичної допомоги відповідно до чинного законодавства. Для виконання доручення за даним договором адвокат наділяється правами та несе обов`язки передбачені розділом 3 даного договору та нормами чинного законодавства.

Пунктом 5.1. договору про надання юридичних послуг від 01.02.2019 передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до завершення виконання доручення.

Згідно з п.4.1.,4.4. договору про надання юридичних послуг від 01.02.2019, сторони дійшли згоди, що єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надані послуги клієнту є гонорар.

Оплата гонорару здійснюється в готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок адвоката на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору.

Відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку суми витрат за надану правову допомогу, адвокат Новик М.С. одержав правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, а саме: вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, узгодження позиції захисту із клієнтом - 1889,20 грн; підготовка процесуальних документів - 1889,20 грн; участь в судовому засіданні в суді першої інстанції - 1889,20 грн; всього 9446,00 грн; фактично оплачено 8000,00 грн.

Адвокатом Новиком М.С. було підготовлено і подано до суду: заяву від 21.04.2020 про ознайомлення із матеріалами справи та зняття фотокопій з додатками на 4 арк; відзив на позовну заяву від 29.04.2020 з додатками на 9 арк; клопотання від 29.04.2020 про зменшення заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих штрафних санкцій на 2 акр; клопотання від 29.04.2020 про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

При розгляді даної справи відбулося 2 судові засідання - 14.05.2020 та 02.06.2020, у судовому засіданні 02.06.2020 прийняв участь повноважний представник відповідача адвокат Новик М.С., що підтверджується протоколом судового засідання, наявним в матеріалах справи.

У акті приймання-передавання грошових коштів від 27.04.2020 згідно договору про надання юридичних послуг від 01.02.2019 зазначено, що замовник (ТОВ Віанна Групп ) передав, а адвокат Новик М.С. прийняв грошові кошти в сумі 8000,00 грн у зв`язку з виконанням його договірних зобов`язань, відповідно до умов договору від 01.02.2019.

Також до матеріалів справи додано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27.04.2020 на суму 8000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем, згідно з вимогами 74 ГПК України, було доведено надання йому адвокатом Новиком М.С. вказаних послуг у Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи №927/295/20 та сплату адвокату Новику М.С. гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 185949,93 грн, задоволено частково на суму 85949,93 грн; у частині стягнення 100000,00 грн основного боргу відмовлено, а тому з урахуванням ч.4 ст. 129 ГПК України, витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню відповідачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, і з позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4302,23 грн. У частині стягнення 3697,77 грн витрат на правову допомогу відмовити.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 126, 129, 202, 233, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження та поштовий індекс: вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (юридична адреса: вул. Доценко, будинок 10, м.Чернігів, 14032; адреса для листування: вул. Курсанта Єськова, буд.4, кв.196, м. Чернігів, 14033; код ЄДРПОУ 38915769) про стягнення 185949,93 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (юридична адреса: вул. Доценко, будинок 10, м.Чернігів, 14032; адреса для листування: вул. Курсанта Єськова, буд.4, кв.196, м. Чернігів, 14033; код ЄДРПОУ 38915769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження та поштовий індекс: вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) 36767,26 грн пені; 16274,52 грн 3% річних; 32908,15 грн інфляційних втрат та 1289,25 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження та поштовий індекс: вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) у частині стягнення 100000,00 грн основного боргу.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (юридична адреса: вул. Доценко, будинок 10, м.Чернігів, 14032; адреса для листування: вул. Курсанта Єськова, буд.4, кв.196, м. Чернігів, 14033; код ЄДРПОУ 38915769) у задоволенні клопотання від 29.04.2020 про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 90%.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження та поштовий індекс: вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (юридична адреса: вул. Доценко, будинок 10, м.Чернігів, 14032; адреса для листування: вул. Курсанта Єськова, буд.4, кв.196, м. Чернігів, 14033; код ЄДРПОУ 38915769) 4302,23 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІАННА ГРУПП" (юридична адреса: вул. Доценко, будинок 10, м.Чернігів, 14032; адреса для листування: вул. Курсанта Єськова, буд.4, кв.196, м. Чернігів, 14033; код ЄДРПОУ 38915769) у частині стягнення 3697,77 грн витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення та з урахування п.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 03.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко