Постанова

від 14.09.2020 по справі 927/295/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2020 р. Справа № 927/295/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2020 (повний текст складено 03.06.2020)

у справі №927/295/20 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп"

про стягнення 185949,93 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2020 у справі №927/295/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" про стягнення 185949,93 грн., задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 36767,26 грн. пені; 16274,52 грн. 3% річних; 32908,15 грн. інфляційних втрат та 1289,25 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" у задоволенні клопотання від 29.04.2020 про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 90%. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" 4302,23 грн. витрат на правову допомогу. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" у частині стягнення 3697,77 грн. витрат на правову допомогу.

Не погодившись із прийнятим рішенням в частині стягнення витрат на правову допомогу, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 прийнято до апеляційного провадження апеляційну скаргу позивача; вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи із положень вказаної норми, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги позивача, тобто, в частині розподілу судом витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши оскаржуване рішення в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем - Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанні Групп" про стягнення 185949,93 грн заборгованості, у тому числі 100000,00 грн основного боргу, 36767,26 грн пені, 16274,52 грн трьох процентів річних та 32908,15 грн інфляційних втрат. Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №5012/1718-БО-39 постачання природного газу від 04.09.2017.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 29.04.2020, крім іншого, просив суд провести розподіл судових витрат відповідно до положень ГПК України, стягнувши понесені відповідачем витрати на правову допомогу; до відзиву, зокрема, додані такі документи: розрахунок суми витрат на правову допомогу, акт приймання-передавання грошових коштів від 27.04.2020 на суму 8000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера. Крім того, в матеріалах справи містяться договір про надання юридичних послуг від 01.02.2019, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Новик М.С.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2020 у справі №927/295/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" про стягнення 185949,93 грн., задоволено частково; відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу та задоволено в частині стягнення 85949,93 грн. Виходячи з часткового задоволення позову, місцевим господарським судом на підставі ч. 4 статті 129 ГПК України розподілено пропорційно витрати на правову допомогу та стягнуто з позивача на користь відповідача 4302,23 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 статті 129 ГПКУкраїни визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 2811.2019 у справі №914/1605/18).

Як вказувалося вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача частково, на суму 85949,93 грн., що у процентному співвідношенні від заявленої загальної до стягнення з відповідача суми становить 46,22% і відмовив у стягненні 100000,00 грн., що дорівнює 53,78% від заявленої загальної до стягнення з відповідача суми. При цьому, дослідивши усі надані відповідачем документи на підтвердження надання йому адвокатом Новик М.С. послуг з правової допомоги, місцевий господарський суд встановив фактичне надання відповідачу вказаним адвокатом послуг на суму 8000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: договором про надання юридичних послуг від 01.02.2019, розрахунком суми витрат за надану правову допомогу, підписаним обома сторонами, актом приймання-передавання грошових коштів від 27.04.2020, також підписаним обома сторонами, квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 8000,00 грн.

Водночас, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, місцевий господарський суд, керуючись положеннями п. 3 ч. статті 129 ГПК України, правомірно розподілив витрати на правову допомогу, які поніс відповідач, на обидві сторони - позивача та відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, поклавши на позивача витрати на правову допомогу у розмірі 53,78% від 8000,00 грн. (4302,23 грн.), та відмовивши у стягненні витрат у розмірі 46,22% від 8000,00 грн. (3697,77 грн.), що кореспондується із положеннями вказаної норми, принципами справедливості, пропорційності, встановленими у статті 2 ГПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не було дотримано принципів розумності та співмірності при розподілі витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, оскільки, як стверджує апелянт, усі документи від відповідача підписувалися не адвокатом, а директором відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, складання клопотань, заяв, тощо (їх написання) та їх фактичне підписання (проставлення підпису), не є ідентичними поняттями і як вбачається з розрахунку суми витрат на правову допомогу, складеного та підписаного відповідачем та адвокатом Новик М.С., відповідач отримав від адвоката послуги, зокрема, з підготовки адвокатом процесуальних документів, а не послуги з їх підписання. А тому, в силу наведеного, такі твердження скаржника відхиляються судовою колегією як такі, що не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розподілу витрат на правову допомогу. Скаржником не доведено, що присуджений до стягнення судом першої інстанції розмір витрат на правову допомогу, розподілено не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто з порушенням ч. 4 статті 129 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять клопотань чи заяв позивача, поданих відповідно до положень статті 126 ГПК України, про зменшення чи незгоду із заявленим відповідачем розміром витрат на правову допомогу. І в даному випадку, має місце не зменшення такого розміру (про що зазначає скаржник в апеляційній скарзі), а розподіл витрат на правову допомогу відповідно до п. 3 ч. 4 статті 129 ГПК України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з п. 1) ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2020 у справі №927/295/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2020 у справі №927/295/20 залишити без змін.

3. Справу №927/295/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков